Ухвала суду № 81157234, 11.04.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 241/286/19

Провадження№ 1-кс/266/872/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. Маріуполь

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Федотова В.М., за участі секретаря судового засідання Шишханової К.Р., за участю слідчого Кіор Н.В., прокурора Боровікової А.А., підозрюваного ОСОБА_2, захисника Білозьорова О.Б., розглянувши в відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Мангушського ВП Центрального ВП Головного управління Національної поліції в Донецькій області майора поліції Кіор Н.В., погоджене із прокурором Мангушського відділу Маріупольської місцевої прокуратури №1 Боровіковою А.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Березове, Мар'їнського району, Донецької області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні 2 дітей, в силу ст. 89 КК України не судимий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2

обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 щодо вчинення ним злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України 21.03.2019 направлено до Першотравневого районного суду

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому зазначив, що 14.02.2019 року, приблизно о 01 години 30 хвилин, ОСОБА_2, будучі в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в кімнаті за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6, застосовуючи фізичну силу, наніс останньому один удар в голову, від якого ОСОБА_6 не втримався на ногах та впав на підлогу. Після чого ОСОБА_2 умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, продовжив наносити удари руками та ногами в область голови та тулубу ОСОБА_6, при цьому наніс не менш ніж три удари в область голови, не менш ніж два удари в область обличчя та не менш ніж чотири удари по тулубу, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді: синців, крововиливів у м'які тканини обличчя, синці лівого передпліччя, крововиливи у м'які тканини грудної клітини зліва та міжреберних м'язах цієї області, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась крововиливами під тверду мозкову оболонку у кількості 50 мл та під м'які мозкові оболонки правої півкулі головного мозку, крововиливами у речовину правої півкулі головного мозку, синцями лівої вушної раковини, лівої соскоподібної та завушної областей, крововиливами у м'які покриви правої лобно - тім'яно - скроневої області, лівої лобно - тім'яно - скроневої та потиличної областей голови, в товщі правого скроневого м'яза, та ускладнилася розвитком набряку головного мозку з вклиненням його стовбурового відділу у великий потиличний отвір які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння.

14.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 України, внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1201905071000067.

16.02.2019 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року о 06 годині 40 хвилин в відділені інтенсивної терапії нейрореанімації Комунального закладу охорони здоров'я «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» ОСОБА_6 помер в результаті спричинених йому тілесних ушкоджень. Причиною смерті став набряк головного мозку з вклиненням його стовбурового відділу у великий потиличний отвір, зумовлений закритою черепно-мозковою травмою - крововиливи під оболонки та у речовину головного мозку, у м'які покриви голови, які носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння і перебувають у прямому причинно- наслідковому зв'язку зі смертю ОСОБА_6

08.04.2019 року ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри і дії кваліфіковано за ч.2 ст. 121 КК України.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, у зв'язку з чим до нього відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В матеріалах кримінального провадження наявні докази вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_7; протоколом допиту свідка ОСОБА_8; протоколом огляду місця події від 14.02.2019 року; протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7; протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_2; протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_2

Так, відповідно до ст. 177 ч.1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зазначеним у пунктах 1-5 частини 1 статті 177 КПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 184 КПК України, досудове слідство вважає наявність у ОСОБА_2 ризиків, зазначених у п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України - - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки стосовно ОСОБА_2 до суду спрямовано обвинувальний акт щодо вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, він після вчинення злочину належних висновків для себе не зробив, а натомість вчинив два злочини проти життя і здоров'я людини, а саме злочин передбачений ст.121 КК України, також 28.02.2019 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру учиненні злочину за ч. 1 ст. 125 КК України, таким чином, усвідомлюючи те, що за вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, йому буде призначено покарання лише у вигляді позбавлення волі, ОСОБА_2 може залишити своє місце мешкання, переховуватись від органу досудового розслідування і суду, тим самим перешкоджати органу досудового розслідування і суду в розгляді кримінального провадження, враховуючи те, що ОСОБА_2 є переселенцем - зареєстрований: АДРЕСА_1, існують ризики, що він зможе виїхати на тимчасово окуповану територію України. Тому з метою ухилення від покарання за вчинене діяння, він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, свідків, в цьому ж кримінальному провадженні.

Тому, сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід - тримання під вартою.

Зазначена необхідність та неможливість обрання стосовно підозрюваного іншого запобіжного заходу обґрунтовується його можливістю, перебуваючи не під вартою, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

Слідчий Кіор Н.В. та прокурор Боровікова А.А. підтримали клопотання, просили його задовольнити , вважають, що слідством зібрано достатньо доказів які обґрунтовують підозру та ризики.

Захисник Білозьоров О.Б. заперечував проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою. Вважає, що слідство не довело всіх ризиків передбачених ст..177 КПК України, також слідчий та прокурор не врахували обов'язкових обставин передбачених ст..178 КПК України при зверненні з даним клопотанням до суду. Слідство не врахувало стійких соціальних зв'язків підозрюваного - одружений,наявність двох неповнолітніх дітей, які на даний час знаходяться на вихованні та утриманні підозрюваного, має постійне місце проживання та реєстрації . До того ж захист вважає, що стороною слідства не доведено обставин, що ОСОБА_2 має намір виїхати на непідконтрольну владі України територію - дружина підозрюваного працює в полку «Азов» прачкою , а тому виїзд за межі с. Бабах-Тарама, Мангушського району, Донецької області не можливо. Підозрюваний за час слідства не переховувався, з часу смерті потерпілого пройшло більше місяця, але підозрюваний не переховувався від слідства, а ні після пред'явлення йому підозри за ч.1 ст.121 КК України, а ні після смерті потерпілого , що вказує на безпідставність ствердження сторони обвинувачення на такий ризик, як ризик втечі. Стосовно стверджень прокурора та слідчого, що підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є спрямовані до суду обвинувальні акти за ст..125КК України та ст..185 ч.2 КК України - вважає, що на даний час стосовно ОСОБА_2 не має вироку суду за цими статтями, які б вказували на його винуватість. . Не доведено, що підозрюваний буде здійснювати тиск на свідків, знищувати речі,що мають відношення до слідства . Захисник надав до суду копії свідоцтв про народження дітей, копію свідоцтва про одруження. Просив відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартої відносно ОСОБА_2 та обрати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_2 заперечував проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не згоден з доводами слідчого та прокурора. Просив обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.

Заслухавши думку слідчого, прокурора, підозрюваного, захисника, ознайомившись з доданими до клопотання матеріалами, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Згідно з положеннями ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Виходячи з наведеного, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено п.1 ч.1. ст. 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_2, але не доведені обставини, передбачені п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор , а також не обгрунтована недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.

При цьому слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_2 має родину - одружений, має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, які на даний час знаходяться на вихованні та утриманні підозрюваного, має постійне місце проживання, в силу ст..89 КК України не судимий, на обліках в лікувальних та профілактичних закладах міста Маріуполя та Мангушського району не знаходиться, яких-небудь об'єктивних даних, які б вказували на те, що підозрюваний може впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення - які вже вилучені, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється - не доведено. Також слідчим суддею враховується той факт, що з часу вчинення кримінального правопорушення і пред'явлення підозри за ч.1 ст.121 КК України, а також з часу смерті потерпілого (ІНФОРМАЦІЯ_4року) - підозрюваний не вчиняв інших кримінальних діянь, співпрацював зі слідством, виконував всі вимоги слідчого та прокурора, не переховувався від слідства.

Слідчий суддя не може погодитись з доводами прокурора, що існує ризик втечі підозрюваного з тих підстав, що йому загрожує міра покарання за вказаний злочин у вигляді позбавлення волі, а також наявність спрямованих до суду обвинувальних актів за вчинення кримінальних правопорушень середньої тяжкості , знаходження в районі проведення ООС .

Ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58). Повинна бути сукупність обставин, які дають підстави переконатися, що негативні підстави втечі будуть уявлятися затриманому меншим злом, аніж тримання під вартою («Stogmuller v. Austria», п. 44)

Також, згідно практики Європейського суду з прав людини ,передбачено - не викликає сумнівів, що особа має бути звільнена, якщо держава не може продемонструвати, що існують вагомі підстави залишити особу під вартою: 1) небезпека втечі; 2) тиск на свідків; 3) запобігання вчиненню злочину; 4) підтримання громадського порядку(«Letellier v. France», п. 51;«Piruzyan v. Armenia», п. 94777;«Becciev v. Moldova», n. 5877S; «Smirnova v. Russia», n. 59™;«Tiron v. Romania», n. 377S0

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що сама по собі міра покарання та тяжкість злочину не можуть бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо інші ризики відпали.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Законним є арешт за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(c) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням наведеного слідчий суддя вважає необхідним у задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити. Відповідно до положень ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає необхідним обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обираючи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя зобов'язує ОСОБА_2 не залишати цілодобово місце свого проживання за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;не відлучатися із с. Бабах-Тарама Мангушського району Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання ; утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими у кримінальному провадженні № 12019050710000067 від 14 лютого 2019 року; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну - на строк не більше двох місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178,181,182,183,193,194, 197, 205, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

У задоволені клопотання слідчого СВ Мангушського ВП Центрального ВП Головного управління Національної поліції в Донецькій області майора поліції Кіор Н.В., погоджене із прокурором Мангушського відділу Маріупольської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5А про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Березове, Мар'їнського району, Донецької області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого , одруженого, маючого на утриманні 2 дітей, в силу ст. 89 КК України не судимий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово, строком на 60 днів до 09 червня 2019 року, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги.

Зобов'язати підозрюваного прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду на дату та час проведення процесуальних дій відповідно до отриманих ним повідомлень.

Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники Національної поліції України з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися із с. Бабах-Тарама, Мангушського району, Донецької області та Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання ;

- утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими у кримінальному провадженні № 12019050710000067 від 14 лютого 2019 року ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Визначити термін дії покладених на ОСОБА_2, судом обов'язків до 09 червня 2019 року.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_2 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

Ухвалу в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Строк дії ухвали визначити до 09 червня 2019року.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 15 квітня 2019року .

Слідчий суддя Федотова В. М.