Рішення № 81156757, 12.04.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/12757/18

Провадження № 2/263/330/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2019 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

при секретарі Рудь Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколлічпродукт», третя особа – ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 17 вересня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1, яка подана її представником – адвокатом ОСОБА_3, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» (далі – ТОВ «Еколлічпродукт»), в якому вона просила стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 64 982 грн. 80 коп., витрати, пов’язані з проведенням оцінки завданої шкоди, у розмірі 1 200 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

ОСОБА_1 позовні вимоги мотивує тим, що їй на праві власності належить транспортний засіб марки «ЗАЗ VIDA SF 6950», державний номерний знак НОМЕР_1. 15 серпня 2017 року о 17 год 25 хв., ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки «МАЗ 437041-269», державний номерний знак НОМЕР_2, по бульвару Шевченка, 264 у м. Маріуполі не був уважним, не стежив за різкою зміною дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, у результаті чого скоїв зіткнення із належним позивачу автомобілем, під керуванням водія ОСОБА_4, чим порушив п. п. 2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР), у зв’язку з чим транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2017 року ОСОБА_2 визнаний винним у порушенні п. п. 2.3 (б), 12.1 ПДР та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. В указані постанові зазначено, що ОСОБА_2 працює у ТОВ «Екоіллічпродукт». Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу марки «МАЗ 437041-269» застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Іллічівська» (далі – ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське»), однак офіційне звернення до страхової компанії з приводу відшкодування шкоди жодних результатів не дало. Отже судовим рішенням встановлена вина ОСОБА_2 у завданні механічних ушкоджень транспортному засобу, який належить позивачу. Відповідно до звіту про оцінку шкоди, завданої власнику колісного транспортного засобу, від 30 вересня 2017 року № 965/17, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ЗАЗ VIDA SF 6950», з урахуванням коефіцієнту зносу, станом на 15 серпня 2017 року становить 64 982 грн. 80 коп. крім цього, позивачем понесені витрати на здійснення указаної оцінки у сумі 1 200 грн. У добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати заподіянні збитки, у зв’язку з чим, посилаючись на положення ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1187, 1191 ЦК України, позивач просила стягнути указані збитки з ТОВ «Екоіллічпродукт» (а. с. 1 – 5).

Не погоджуючись із заявленими вимогами, ТОВ «Екоіллічпродукт» 30 жовтня 2018 року подало відзив на позов, в якому посилалося на те, що позов підписаний представником ОСОБА_3, однак до матеріалів позову не долучені докази на підтвердження повноважень адвоката. У відповідності до Закону України від 01 червня 2004 року № 1961-ІV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-ІV), ТОВ «Екоіллічпродукт» як власником транспортного засобу застрахована цивільно-правова відповідальність у ОСОБА_5 «СТ «Іллічівська». Відповідно до норм указаного закону, обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) та захисту майнових інтересів страхувальника. Позивач подала повідомлення до ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» про транспортну пригоду та подала заяву потерпілого на виплату страхового відшкодування, однак відповіді або відшкодування позивач не отримала. За приписами Закону № 1961-V обов’язок відшкодування шкоди лежить на страховій компанії, з якою власником транспортного засобу укладений договір. У зв’язку з чим, на підставі ст. 36.1 Закону № 1961-V відповідачем у даному позові повинно бути ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське», а не власник транспортного засобу – ТОВ «Екоіллічпродукт», яке добросовісно виконало обов’язок, покладений на нього законом, та застрахував цивільно-правову відповідальність. ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» незнаходиться на стадії ліквідації, реорганізації та не визнане банкрутом. У зв’язку з цим ТОВ «Екоіллічпродукт» вважає себе не належним відповідачем у справі. Також зазначено, що позивачу необхідно було звернутися до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі – М(Т)СБУ), яке є єдиним об’єднанням страховиків, які здійснюють обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Членство страховиків у М(Т)СБУ є обов’язковою умовою здійснення діяльності щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За даними, які розміщені на офіційному сайті М(Т)СБУ, розміщено повідомлення про здійснення не регламентних виплат за зобов’язаннями ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське». Заяву на отримання не регламентних виплат повинен подати виключно потерпілий до 31 грудня 2018 року. Також позивачем не доведено, що усі ушкодження, які наявні на транспортному засобі та були відображені у звіті про оцінку шкоди, нанесені під час саме тієї транспортної пригоди, яка сталася за участю автомобіля, який належить ТОВ «Екоіллічпродукт». Посилаючись на указані обставини та керуючись ст. ст. 62, 81, 191, 200, 257 ЦПК України, Законом № 1961-ІV, ТОВ «Екоіллічпродукт» просило позов ОСОБА_1 залишити без розгляду (а. с. 77 – 80).

ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» своїм право не скористалося та відзив на позов до суду не подало.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_2 своїм правом не скористався та письмових пояснень до суду не подала.

ОСОБА_1 07 листопада 2018 року до суду подана відповідь на відзив, в якій вона вказує, що до матеріалів позову долучені докази, які підтверджують повноваження адвоката. ОСОБА_5 особи на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон № 1961-ІV надає право потерпілому одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди у деліктному зобов’язанні, у зв’язку з чим позивач вважає, що у неї наявне право як на звернення до власника транспортного засобу, так і до страхової компанії, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу за заподіяння шкоди третій особі. Не погоджується позивач і з доводами відповідача про недоведеність того, що усі ушкодження, які наявні у транспортному засобі позивача та відображені у звіті про оцінку шкоди, були нанесені під час самої ДТП, оскільки такі визначені у відповідності до вимог п. 4.4 ОСОБА_6 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092. Крім цього факт наявності механічних ушкоджень на транспортному засобі встановлений постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнаний винним за ст. 124 КУпАП за фактом вчинення указаної ДТП (а. с. 102 – 105).

22 листопада 2018 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про зміну відповідача – ТОВ «Екоіллічпродукт» на належного – ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське», яке мотивоване тим, що на момент вчинення ДТП транспортний засіб марки «МАЗ 437041-269» застрахований у ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» (а. с. 117).

Цього дня ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій вона просила стягнути з ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 64 982 грн. 80 коп.; витрати, пов’язані з проведенням оцінки завданої шкоди, у розмірі 1 200 грн.; пеню у розмірі 14 830 грн. 31 коп.; 3 % річних у сумі 1 260 грн. 49 коп.; інфляційні нарахування у розмірі 2 423 грн. 98 коп.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 846 грн. 98 коп. Правовою підставою для задоволення збільшених позовних вимог позивач наводить ті ж обставини, які зазначені у позові, а також те, що відповідальність ТОВ «Екоіллічпродукт» застрахована у ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське», яке добровільно шкоду не відшкодувало, внаслідок чого, на підставі ст. ст. 22, 526, 610, 612, 614, 625, 988, 992 ЦК України, ст. ст. 8, 22, 28, 36 Закону № 1961-ІV, із страхової компанії підлягає стягненню неустойка за порушення строків виплати страхового відшкодування та відповідно на неї підлягає покладенню відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України (а. с. 117 – 123).

30 листопада 2018 року ОСОБА_1 подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача з ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» – ТОВ «Екоіллічпродукт» (а. с. 162).

Цього дня ОСОБА_1Є подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій вона просила стягнути солідарно з ТОВ «Екоіллічпродукт» та ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» на свою користь майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 64 982 грн. 80 коп.; витрати, пов’язані з проведенням оцінки завданої шкоди, у розмірі 1 200 грн. та з ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» стягнути пеню у розмірі 14 830 грн. 31 коп.; 3 % річних у сумі 1 260 грн. 49 коп.; інфляційні нарахування у розмірі 2 423 грн. 98 коп. та з обох відповідачів витрати зі сплати судового збору у розмірі 846 грн. 98 коп. (а. с. 162 – 171).

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а. с. 72).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, роз’яснено учасникам справи право та строки на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив та письмові заперечення (а. с. 75).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2018 року задоволено клопотання представника позивача – адвоката ОСОБА_3 та витребувано у ТОВ «Екоіллічпродукт» копію наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду водія та із Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області матеріали справи № 263/10294/17 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а. с. 110).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 листопада 2018 року клопотання представника позивача – адвоката ОСОБА_3 задоволено та замінено неналежного відповідача – ТОВ «Екоіллічпродукт» на належного ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське», залучено ТОВ «Екоіллічпродукт» до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 прийнято до розгляду по суті, роз’яснено відповідачу ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» право і строки на подачу відзиву на позов, а третім особам – подачу письмових пояснень (а. с. 161).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 грудня 2018 року клопотання представника позивача – адвоката ОСОБА_3 задоволено, залучено ТОВ «Екоіллічпродукт» до участі у справі в якості співвідповідача та відповідно виключено його з числа третіх осіб, роз’яснено йому право на подачу відзиву на позов (а. с. 173).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача – адвоката ОСОБА_3 про застосування до ТОВ «Екоіллічпродукт» заходів процесуального примусу відмовлено, у зв’язку із представленням товариством наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду водія (а. с. 186).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 березня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті (а. с. 189).

Позивач до судового засідання не з’явилася, попередньо подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій наполягала на задоволенні позовних вимог (а. с. 77).

Представник позивача – адвокат ОСОБА_3 до судового засідання не з’явилася, попередньо подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі (а. с. 190).

Відповідачі ТОВ «Екоіллічпродукт» та ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» своїх представників до суду не направили, причини їх неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи, при цьому ТОВ «Екоіллічпродукт» своїм правом скористалося та відзив на позов направило в адресу суду, у зв’язку з чим суд у відповідності до ст. 223 ЦПК України проводить розгляди справи за їх відсутності.

Третя особа на стороні відповідача ТОВ «Екоіллічпродукт» без самостійних вимог – ОСОБА_2 до судового засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, що відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, а також витребувані судом за клопотанням сторони позивача, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з 15 березня 2014 року автомобіль марки «ЗАЗ Vida SF6950», державний номерний знак НОМЕР_1, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а. с. 10).

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2017 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виглядів штрафу у розмірі 340 грн. У постанові указано, що ОСОБА_2 15 серпня 2017 року о 17 год. 25 хв., керуючи транспортним засобом марки «МАЗ 437041-269», державний номерний знак НОМЕР_2, по бульвару Шевченка, 264 у м. Маріуполі, не був уважним, не стежив за різкою зміною дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, у результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ Vida SF6950», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, чим порушив п. п. 2.3 (б), 12.1 ПДР України. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження (а. с. 11).

Судом досліджені матеріали адміністративної справи, на підставі якої винесено указану постанову, та з яких вбачається, що відповідно до схеми ДТП у транспортному засобі марки «ЗАЗ Vida SF6950», державний номерний знак НОМЕР_1, наявні ушкодження заднього бамперу та ушкодження АФП заднього багажника, а саме: деформація заднього бамперу, деформація кришки багажника, деформація заднього правого крила, деформація кузова (рамки багажника), руйнування задніх блоків фар. Транспортний засіб марки «МАЗ 437041-269», державний номерний знак НОМЕР_2, застрахований у ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» відповідно до полісу серії АК № 0821876, код 119, строк дії до 11 вересня 2017 року.

ОСОБА_7, який керував транспортним засобом у момент ДТП, 23 серпня 2018 року повідомив директора ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» – ОСОБА_8 про страховий випадок, який мав місце 15 серпня 2017 року за участю автомобілів марки: «ЗАЗ Vida SF6950», державний номерний знак НОМЕР_1; «МАЗ 437041-269», державний номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 14, 15).

Між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 05 вересня 2017 року укладений договір № 287 на проведення оцінки шкоди, завданої власнику колісного транспортного засобу внаслідок ДТП, відповідно до п. 4.1 умов якого вартість оціночних робіт становить 1 200 грн. та відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 05 вересня 2017 року № 287 указана сума сплачена ОСОБА_1 (а. с. 16 – 19).

Відповідно до висновку про оцінку шкоди, завданої власнику колісного транспортного засобу, від 30 вересня 2017 року № 965/17, вартість відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу марки «ЗАЗ Vida SF6950», державний номерний знак НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 64 982 грн. 80 коп. (а. с. 20 – 54).

ОСОБА_1 26 грудня 2017 року поштовим відправленням подала до ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» заяву потерпілого на виплату страхового відшкодування, в якій просила відшкодувати їй оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті указаного ДТП. Указана заява отримана страховим товариством 05 січня 2018 року (а. с. 55, 56).

14 лютого 2018 року ОСОБА_1 рекомендованим листом направила заяву, якою повідомила директора ТОВ «Екоіллічпродукт» про те, що страховою компанією не проведено страхової виплати за результатами ДТП, яка мала місце 15 серпня 2017 року, у зв’язку з чим просила прийняти рішення щодо компенсації вартості відновлювального ремонту. Указану заяву ТОВ «Екоіллічпродукт» отримано 22 лютого 2018 року (а. с. 57 – 59).

Відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12 вересня 2016 року серії АК № 0827876 транспортний засіб марки «МАЗ 437041-269», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ТОВ «Екоіллічпродукт», 12 вересня 2016 року застрахований у ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське», строк дії полісу до 11 вересня 2017 року (а. с. 124).

Згідно з наказом (розпорядженням) керівника ТОВ «Екоіллічпродукт» – ОСОБА_9 від 01 вересня 2010 року № 028к, ОСОБА_2 з 01 вересня 2010 року прийнято до товариства на роботу водієм автотранспортних засобів (а. с. 184).

Оцінка доказів.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов’язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Представлені суду докази відповідають замісту статей 77 – 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.

У суду відсутні мотиви, які є підставою для відхилення цих доказів.

Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та витрат за проведення оцінки вартості шкоди, у солідарному порядку з ТОВ «Екоіллічпродукт» та ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське», а також стягнення із страхової компанії пені за несвоєчасну сплату страхового відшкодування, 3 % річних та інфляційних втрат, у зв’язку із порушенням грошового зобов’язання.

Мотиви суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання.

ОСОБА_2 виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Заперечуючи проти позову, ТОВ «Екоіллічпродукт» у відзиві посилалося на те, що на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля, належного товариству, була застрахована згідно з положеннями Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», що підтверджується доданим страховим полісом зі строком дії до 11 вересня 2017 року. Саме ця обставина давала підстави для відшкодування позивачу шкоди за рахунок ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське», а не шляхом стягнення коштів з ТОВ «Екоіллічпродукт».

У той же час, ОСОБА_1 підстави для відшкодування шкоди поєднує з деліктними правовідносинами, а ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» перебуває у стадії припинення своєї діяльності.

Так, дійсно, правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22–31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У той же час, у зв’язку з припиненням діяльності ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське», Моторне (транспортне) страхове бюро у відповідності до ст. 41 Закону № 1961-IV на офіційному сайті http://www.mtsbu.ua 18 вересня 2018 року розмістила оголошення про здійснення страхових виплат ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» та відповідно зазначило, що гранична сума відшкодування за зобов’язаннями ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» на одного потерпілого визначатиметься Президією МТСБУ з урахуванням отриманих М(Т)СБУ заяв, які прийняті до розгляду та визнані М(Т)СБУ, розміру наявного залишку коштів гарантійних внесків страховика до ФЗП.

Президія М(Т)СБУ на засіданні 17 січня 2019 року (протокол Президії №433/2019) прийняла рішення про затвердження граничних сум виплат страхового відшкодування на одного потерпілого за договорами внутрішнього страхування, укладеними ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське», у розмірі 10 000 грн.

Указані обставини та встановлення граничних сум виплат страхового відшкодування на одного потерпілого невілює право потерпілого на захист свого порушеного права, у зв’язку з чим суд вважає, що відповідальність за шкоду, заподіяну майну ОСОБА_1, має нести саме власник транспортного засобу, до якого заявлені вимоги, який у подальшому не позбавлений права на відшкодування понесених витрат із страхової компанії чи/або М(Т)СБ України.

У даному випадку захисту підлягає саме порушене право потерпілого на відшкодування шкоди та воно не може бути обмежене діями юридичної особи.

Отже у справі, яка є предметом розгляду, позивач звернувся до суду з позовом до власника транспортного засобу, яким завдана шкоди, й просить стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування шкоди, завданої ДТП, тому суд забезпечує реалізацію абсолютного права позивача на відшкодування цієї шкоди безпосередньо особою, яка завдала шкоди, – відповідачем, на підставах, передбачених законом (статтями 1172, 1192 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Винні дії водія автомобіля «МАЗ» ОСОБА_2 відповідачем у справі ТОВ «Екоіллічпродукт» не спростовані.

Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді справи за позовом ОСОБА_1 суд враховує постанови Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16, від 26 листопада 2016 року у справі № 6-954цс16 та Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц провадження № 14-497цс18.

При цьому позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, суд не приймає, оскільки предметом розгляду даної справи були позовні вимоги страхової компанії, яка відшкодувала потерпілому страхове відшкодування, до особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, цивільна-правова відповідальність якої була застрахована, що не є тотожним правовідносинам, які є предметом спору у цій справі.

Щодо вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Відповідно до статті 29 Закону № 1961-V у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньотранспортної пригоди.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості колісних транспортних засобів встановлено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №1454/5/2092 (далі - ОСОБА_6).

Пунктом 1.6 ОСОБА_6 встановлено, що фізичний знос колісного транспортного засобу - це втрата вартості КТЗ (його власників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Відповідно до пункту 7.38 ОСОБА_6 значення коефіцієнту фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки – для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Представлений позивачем висновок про вартість відновленого ремонту у повному обсязі відповідає наведеній ОСОБА_6 та у достатній мірі відповідно до приписів ст. ст. 74 – 80 ЦПК України підтверджує розмір заподіяного позивачу збитку, при цьому у спосіб, передбачений ст. 81 ЦПК України, відповідачем ТОВ «Екоіллічпродукт» не спростований та аргументи відповідача ТОВ «Екоіллічпродукт» про те, що позивачем не доведено, що усі ушкодження, наявні в автомобілі «ЗАЗ» та відображені у звіті про оцінку шкоди, були нанесені у момент ДТП, спростовуються як схемою місця ДТП, в якій зафіксовані механічні ушкодження, так і змістом звіту про оцінку шкоди, у зв’язку з чим судом відхиляються.

У той же час, у деліктних правовідносинах, обов’язок спростування шкоди покладений на винну особу, який і включає у себе обов’язок спростувати розмір шкоди, однак у порядку, передбаченому ст. ст. 76 – 80 ЦПК України, ТОВ «Екоіллічпродукт» розмір шкоди не спростований.

Щодо витрат на залучення спеціаліста, то вони відповідно до ст. 133 ЦПК України віднесені до судових витрат та підлягають вирішенню за наслідками розгляду справи.

Щодо вимог про стягнення із ОСОБА_5 «Іллічівське» неустойки та застосування вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов’язання, то суд виходить з наступного.

Так, за статтею 22-1 Закону № 1961-V у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.5 статті 36 вказаного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу страхувальника зобов’язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Судом, з підстав, наведених вище, прийнято рішення про стягнення шкоди саме з ТОВ «Екоіллічпродукт» як одержання повного відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання, тому Закон № 1961-V та відповідно приписи статті 625 ЦК України у даному випадку не можуть бути застосовані, у зв’язку з чим у суду відсутні підстави для покладення на страхову компанію обов’язку з виплати неустойки та застосування ст. 625 ЦК України.

У деліктних правовідносинах солідарний обов’язок з відшкодування шкоди настає у разі її заподіяння спільними діями (ст. 1190 ЦК України), однак таких у справі не установлено, тому і відсутні правові підстави для покладення на відповідачів солідарного обов’язку.

Проводячи підсумки, суд вважає, що ТОВ «Екоіллічпродукт» зобов’язано відшкодувати потерпілій ОСОБА_1 шкоду, заподіяну працівником товариства внаслідок ДТП у заявленому розмірі, а вимоги до ОСОБА_5 «СТ «Іллічівське» з наведених вище підстав задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат у цивільній справі здійснюється відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст. 133, ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачам ТОВ «Екоіллічпродукт» на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. та 1 200 грн. на залучення спеціаліста.

Керуючись ст. ст. 511, 625, 999, 1166, 1172, 1187, 1190, 1192 ЦК України, ст. ст. 3, 6, 9, 22–31, 35, 36, 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 12, 13, 76 –81, 89, 137, 141, 247, 263 – 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколлічпродукт», третя особа – ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» на користь ОСОБА_1 64 982 (шістдесят чотири тисячі дев’ятсот вісімдесят дві) грн. 80 коп. майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судового збору та 1 200 (одна тисяча двісті) грн. витрат на залучення спеціаліста.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, паспорт серії ВЕ 128192, адреса реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 87525, засоби зв’язку – 097 330 21 02;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт», код ЄДРПОУ 37121709, юридична адреса: вул. Свободи, 20, м. Маріуполь, 87506, засоби зв’язку – 066 781 03 31.

Приватне акціонерне товариства «Страхове товариство «Іллічівське», код ЄДРПОУ 25186738, юридична адреса: проспект Нікопольский, 54, м. Маріуполь, 87500, засоби зв’язку невідомі;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_4, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, інші відомості невідомі.

Суддя О.М. Музика