Ухвала суду № 81154874, 15.04.2019, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

15 квітня 2019 р. м. Кремінна Справа № 428/9495/17

Провадження № 1-кп/414/47/2019

Кремінський районний суд Луганської області в складі

головуючого судді: Ковальова В.М.

суддів: Безкровного І.Г., Костроби Ю.Ю.

за участю: прокурора: Чуднова М.І.

потерпілого: ОСОБА_1

обвинуваченого: ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

секретаря: Бутилкіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду м. Кремінна кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №22017130000000102 від 03 червня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. ч. 2, 3 ст. 307, ст. 348 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У зв'язку з відкладанням розгляду справи та зі спливом строку тримання обвинуваченого під вартою судом поставлено перед учасниками кримінального провадження питання про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_2 тримання під вартою.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1 (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), 3 (незаконно впливати на потерпілих, свідків), 5 (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення) ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою та просили призначити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, у зв’язку з відсутністю ризиків, на які посилається прокурор. Від слідства та суду ОСОБА_2 ніколи не переховувався, май постійне місце проживання, родинну.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до п. 1 ч. 3, ч. 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Ухвалою суду від 15 лютого 2019 року при прийнятті рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою судом встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому суд враховував, що останній обвинувачується у скоєнні тяжких та особливо тяжких умисних кримінальних правопорушень, за одне з яких передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, ніде не працює.

Щодо ризику незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, прокурором не конкретизовано та не доведено, яким чином обвинувачений може незаконно впливати на вказаних осіб. На теперішній час всі потерпілі допитані, більшість свідків є працівниками прикордонної служби, які під час виконання своїх службових обов’язків мають право використовувати зброю та проживають на значній відстані від місця знаходження обвинуваченого, тому колегія суддів вважає вказаний ризик необґрунтованим.

Разом з тим, ризики, передбачені п. п.1, 5 ч. 1 ст.177 цього Кодексу, на які посилається прокурор, є такими, що заслуговують на увагу, з наступних підстав.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою. Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема цей суд у своєму рішенні Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Відповідно до практики ЄСПЛ суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, прав потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Зокрема у рішеннях по справах «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року цей суд зазначив, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Разом з тим, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією. Тому суд вважає виправданим необхідність продовження застосування до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено довічне позбавлення волі. Крім того, раніше суд задовольнив клопотання обвинуваченого та його захисника та встановив останньому розмір застави, яка на теперішній час ним не внесена.

Отже суд вважає, що на даний час встановлені раніше ризики передбачені у п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, тому застосування до обвинуваченого більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання зазначеним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, тому необхідно продовжити йому строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 13 червня 2019 року включно.

Тому суд не бачить підстав для задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Керуючисьст.ст. 176-178, 183, 197, 199, 331 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 13 червня 2019 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Відкласти судовий розгляд та призначити нове судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. ч. 2, 3 ст. 307, ст. 348 КК Українина 16 травня 2019 року о 10 годині 30 хвилин.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.М. Ковальов

Судді: І.Г. Безкровний

ОСОБА_4