Ухвала суду № 81153927, 11.04.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/2483/16-ц

Провадження № 2-з/359/31/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в :

17 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, уточнивши який просив: стягнути з ОСОБА_2 на свою користь за договором позики від 18 лютого 2016 року борг на загальну суму 182 000 (сто вісімдесят тисяч ) доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 4 636 457,64 (чотири мільйони шістсот тридцять шість тисяч чотириста п’ятдесят сім) гривень 64 копійки.

В судовому засіданні 09.04.2019 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої позивач просив суд забезпечити поданий ним позов, шляхом накладення арешту:

- на Ѕ частини житлового будинку загальною площею 155,8 м.кв. який розташований за адресою : Київська область, Бориспільський район, с. Дударків, пров. Горького, 10-а. Реєстраційний номер суб’єкта нерухомого майна : 395940532208;

- Ѕ частини земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 322883601:01:035:0410, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Дударків, пров. Горького, 10-а. Реєстраційний номер : 160902432208. Дане майно належить ОСОБА_3 на підставі Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2016 року по справі 359/6085/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

- на все майно, що належить ОСОБА_2, т.я. в разі задоволення касаційної скарги у справі №61-13479 ск 18 ОСОБА_2 повертається право власності на Ѕ частини житлового будинку загальною площею155,8 м.кв. та Ѕ частини земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 3220883601:01:035:0410, які розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Дударків, пров. Горького, 10-а, після чого ОСОБА_2 не буде мати будь-яких перешкод в розпорядженні своїм майном.

У зв’язку з клопотанням представника відповідача – адвоката ОСОБА_4, яка раніше участі у справі не приймала, про ознайомлення з матеріалами цивільної справи, відкладення судового засідання та проведення підготовчого судового засідання, а також призначенням судом підготовчого судового засідання, розгляд указаної заяви здійснюється суддею одноособово без виклику сторін.

Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що з 01 квітня 2016 року здійснюється розгляд справи про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 4 636 457,64 грн. Проте, на даний час ОСОБА_2 зобов’язання не виконав, а навпаки вживає всіх можливих заходів для ухилення від виконання взятих на себе зобов’язань шляхом переоформлення нерухомого майна на ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Так, Ѕ частину житлового будинку площею 155,8 кв.м. та Ѕ земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 3220883601:01:035:0410, які розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Дударків, пров. Горького, 10-а, ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 На даний час, спір про визнання недійсним вищевказаного договору купівлі-продажу знаходиться на розгляді Касаційного цивільного суду. Крім того, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2016 року, визнано за ОСОБА_3 право власності на іншу Ѕ частину даного житлового будинку та Ѕ частини даної земельної ділянки. Не дивлячись на те, що рішення набрало законної сили 30 вересня 2016 року, не було використано як підставу для реєстрації права власності на вказане нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також, заходи забезпечення позову у справі, що відображені у ОСОБА_6 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 березня 2019 року, скасовані Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2017 року. Позивач стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи не уможливити виконання рішення суду. Враховуючи значний розмір ціни позову та недобросовісну поведінку відповідача, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Крім того, в судовому засіданні 09 квітня 2019 року позивачем подану заяву про часткову зміну підстави позову, клопотання про залучення співвідповідача ОСОБА_3, на час розгляду заяви про забезпечення позову дані питання не вирішені.

Розгляд заяви про забезпечення позову здійснено в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За правилами ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Судом встановлено, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали встановлено, що Ѕ частини житлового будинку площею 155,8 кв.м. та Ѕ частини земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 3220883601:01:035:0410, які розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Дударків, пров. Горького, 10-а належить ОСОБА_3, яка не є стороною у справі.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності ОСОБА_3, внаслідок чого вона буде позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Оскільки, позивачем пред’явлено вимоги до ОСОБА_2, клопотання про залучення співвідповідача ОСОБА_3 судом не вирішено, суд приходить до висновку про можливість порушення прав ОСОБА_3 в разі застосування заходів забезпечення позову.

Також, заявником не надано жодного доказу щодо намірів продажу, дарування або відчуження у інший спосіб ОСОБА_7 належного їй майна, враховуючи також те, що вона навіть не зареєструвала його належним чином у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Доводи заявника про те, що ОСОБА_2 в разі задоволення касаційної скарги у справі №61-13479 ск 18 відчужить власне нерухоме майно, наразі є лише припущенням.

Крім того, позивача ОСОБА_1 не зазначив майно відповідача ОСОБА_6, на яке належить накласти арешт. Ця обставина свідчить про те, що подана ним заява про забезпечення позову є не конкретизованою. Натомість, накладення арешту на все без виключення майно ОСОБА_2, вартість якого може перебільшувати розмір позики, буде неспіврозмірним із заявленими позовними вимогами.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майновий стан відповідача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів за договором позики.

З огляду на вказане суд приходить до висновку, що заявник не надав доказів на підтвердження того, що є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ч.1, 6 ст.81, ч.2 ст.149, ч.1, 3 ст.150, ч. 10 ст. 153, п.1 ч.1 ст.258, ч.4-5 ст.259, ст.260, п. 2 ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 354 ЦПК України, суддя -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня отримання її копії.

Суддя С.М. Вознюк