Ухвала суду № 81150182, 15.04.2019, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/657/19

провадження № 2-з/179/10/19

У Х В А Л А

15 квітня 2019 року смт. Магдалинівка

Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Кошля А.О. розглянувши заяву позивача – ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (відповідач-1), ОСОБА_3 (відповідач-2), фермерське господарство «Дніпровські Чорноземи» (відповідач-3), третя особа - державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

12.04.2019 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (відповідач-1), ОСОБА_3 (відповідач-2), фермерське господарство «Дніпровські Чорноземи» (відповідач-3), третя особа - державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області ОСОБА_4, в якій позивач просить:

- визнати недійсним договір про розірвання договору оренди від 15.10.2018 року щодо розірвання договору оренди земельної ділянки площею 10,76 га., з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, б/н від 23.12.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та скасувати реєстраційну дію в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесену державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_4, а саме припинення іншого речового права щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, б/н від 23.12.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44697255 від 19.12.2018 року;

- скасувати реєстраційні дії вчинені приватним нотаріусом ОСОБА_5, Дніпропетровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська область, що стосуються об’єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1727528712223), а саме земельної ділянки площею 10,76 га., з кадастровим № 1222382500:02:002:0870, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить:

-Заборонити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ФГ «Дніпровські Чорноземи» та іншим особам вчиняти певні дії на період розгляду цивільної справи, а саме заборонити використання в будь-який спосіб: посів, оранку, культивацію, рекультивацію, збирання врожаю та інші дії на земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 10, 76 га., кадастровий номер № 1222382500:02:002:0870, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області;

-Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 10, 76 га., кадастровий номер № 1222382500:02:002:0870, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою забезпечення позову - є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Мотиви поданої заяви зводяться до того, що неправомірними діями відповідачів порушено права позивача на оренду земельної ділянки. Позивач припускає, що особа, за якою зареєстровано право користування спірною земельною ділянкою зможе вільно та на власний розсуд здійснювати дії щодо користування земельною ділянкою, що унеможливить виконання рішення суду про задоволення позовних вимог.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, суд акцентує увагу на тому, що питання про порушення прав позивача, як орендаря, внаслідок дій відповідачів є предметом судового розгляду, тому висновок про протиправність таких дій є передчасним.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, не надано відомостей щодо фактичного використання спірної земельної ділянки іншими особами, оскільки як вказує сам заявник про спірні обставини йому стало відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, висновок позивача про вчинення відповідачами дій, спрямованих на унеможливлення виконання судового рішення у даній справі у разі задоволенні позовних вимог, не знайшов свого підтвердження.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих позивачем щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Позивачем не доведено та судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо необхідності забезпечення позову, не надано жодних доказів про існування обставини, які унеможливлюють виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Щодо вимог про заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії зі спірною земельною ділянкою, вони не підлягають задоволенню, оскільки такі дії можуть обмежити законне право власника земельної ділянки розпоряджатись нею на власний розсуд. Передача земельної ділянки в оренду не виключає можливість зміни власника орендованої ділянки внаслідок настання певних юридичних обставин (спадкування, тощо), вчинення інших дій за умови дотриманням зобов’язань за договором оренди.

Враховуючи зазначене, у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149- 150 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (відповідач-1), ОСОБА_3 (відповідач-2), фермерське господарство «Дніпровські Чорноземи» (відповідач-3), третя особа - державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст ухвали виготовлено 15.04.2019 року.

Суддя А.О. Кошля