Рішення № 81149643, 06.03.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

06.03.2019 Єдиний унікальний номер 205/5609/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 рокум. ДніпроСправа № 205/5609/18 2/205/173/19

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09.08.2018р. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, у якому просить суд визнати відповідачів таким, що втратили право користування домоволодінням, розташованим в АДРЕСА_1.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2019р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3

ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Участі у судових дебатах не брала. Надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю. Проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позовну заяву суду не надав.

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила,проте матеріали справи містять від нього заяву про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність заперечень позивача проти ухвалення заочного рішення судом відповідно до ст.ст.280, 281 ЦПК України ухвалено проводити розгляд справи у заочному порядку.

Заслухавши пояснення позивача та свідків у справі, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Міхеєвою Т.М. 23.09.2002р., реєстровий № 2-3310, та договором міни, посвідченим державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Міхеєвою Т.М. 19.12.2002р., реєстровий № 2-3887 (а.с.8-9).

ОСОБА_2 з 24.04.2008р. зареєстрований у вищевказаному домоволодінні, що підтверджується довідкою № 12431, виданою Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР (а.с.16).

Згідно з ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

ОСОБА_2 з 2014 року не проживає в зазначеному домоволодінні, що підтверджується актом від 27.07.2018р., засвідченим головою квартального комітету № 20 Карпович Н.В. (а.с.45).

Окрім того, факт не проживання ОСОБА_2 у вищевказаному домоволодінні підтверджується показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були допитані у судовому засіданні (а.с.63).

Згідно з ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Таким чином, оскільки відповідач не є власником (співвласником) домоволодіння АДРЕСА_1, суд доходить висновку, що він втратив право користування ним, а право власності позивача у даній справі підлягає захисту, оскільки згідно з ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є самостійною та достатньою підставою дня зняття цієї особи з реєстрації.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012р. №6-57цс11, а тому має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права відповідно до ч.1 ст.3607 ЦПК України.

За змістом ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ч. 2 ст. 405, 391 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.4,6,10,12,13, 81-83, 141, 247, 263-264 268, 280-282 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) таким, що втратив право користування домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 15.03.2019р.

СуддяН.Г. Остапенко