Рішення № 81149451, 15.04.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1000/19

2/212/1360/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Борис О.Н., секретаря судового засідання Деменко А.С., розглянувши в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 212/1000/19, 2/212/1360/19 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

У лютому 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 192100,00 грн. В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав Заяву №б/н від 05.08.2010, згідно якої отримав кредит в розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв’язку із порушенням зобов’язань за кредитним договором станом на 31.12.2018 відповідач має заборгованість у розмірі 725869,06 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 14037,19 грн., заборгованості по відсотками за користування кредитом в розмірі 705731,87 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 6100,00 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14.04.2015 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 26155,33 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 14037,19 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 9296,46 грн., заборгованості по комісії та пені за користування кредитом в розмірі 1100,00 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1221,68 грн. З урахуванням рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14.04.2015 позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 192100,00 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 лютого 2019 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача до суду не прибув, в матеріалах справи міститься письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач про дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не подав.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому згідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав Заяву №б/н від 05.08.2010 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. (а.с. 11)

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14.04.2015 справа № 212/11685/14-ц, яке набрало законної сили 22.05.2015, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 26155,33 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 14037,19 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 9296,46 грн., заборгованості по комісії та пені за користування кредитом в розмірі 1100,00 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1221,68 грн.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що 05.08.2010 року відповідач став клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої отримав зарплатну картку. 27.12.2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» оформив ОСОБА_1 кредитну картку “Універсальна” відповідно до Тарифів якої, отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку “Універсальна” зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом. Даний договір був укладений на підставі заяви позичальника, “Умов та правил надання банківських послуг”, “Правил користування платіжною картою” та “Тарифів Банку” (а.с. 7-33). Відповідач своїм підписом підтвердив згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами складає між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» Договір. (а.с. 6-8)

Таким чином, суд дійшов висновку, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання від 05.08.2010 та оформленням 27.12.2012 кредитної картки “Універсальна” було укладено в письмовій формі кредитний договір.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 192100,00 грн.(а.с. 9-10)

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Отже, суд зобов’язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку – розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв’язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково – зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. З такою позицією погодився й Верховний Суд у своїй постанові по справі №775/7704/15 від 23.01.2018 року.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості з нарахування процентів за користування кредитом в розмірі 192100,00 грн., оцінивши його в сукупності та взаємозв’язку з іншими наявними у справі доказами, суд повністю з ним не погоджується з наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Як встановлено судом, позивач по справі, пред’явивши позов до відповідача по справі зі стягнення заборгованості за кредитним зобов’язанням яка утворилась станом на 31.10.2014, скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту, що передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України.

З наведеного вище слідує, що пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України про дострокове повернення тіла кредиту та нарахованих процентів позбавляє позивача права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, оскільки таке право було припинено пред’явленням до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

ОСОБА_2 Верховного Суду, у висновку, викладеному у Постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 28.03.2018 року у аналогічній справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи пред’являючи позовну вимогу зі стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.08.2010 яка складається із заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 192100,00 грн., позивач фактично просить суд стягнути заборгованість нараховану ним після 31 жовтня 2014 року.

Оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після пред’явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, тому позивач здійснив безпідставне нарахування відсотків за вказаним кредитним договором з 01.11.2014 в розмірі 192100,00 грн.

Також матеріали справи не містять доказів строку дії кредитної картки «Універсальна», яка була видана банком ОСОБА_1 та її пролонгації, інших доказів продовження строку кредитування. Окрім цього умови анкети-заяви про приєднання (а.с. 11) не містять конкретних умов нарахування процентів за кредитним договором, зокрема періоду їх нарахувань. Зазначені обставинине надають можливості суду перевірити наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині періоду нарахувань процентів за договором.

За таких обставин вбачається, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк»зі стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.08.2010 в розмірі 192100,00 грн., нарахованої за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2018 року не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 77, 78, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Відмовити у задоволені позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1.

Рішення складено та підписано 15.04.2019 року.

Суддя: О. Н. Борис