Рішення № 81148599, 28.03.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/579/17

Провадження № 2/210/145/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"28" березня 2019 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - судді Ступак С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Драгунової Я.М.,

представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представники відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник третьої особи: ОСОБА_6,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домнобудівників 2-1» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей виконкому Металургійної районної у місті ОСОБА_1 ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 09 лютого 2017 року надійшла позовна заява Об"єднання власників багатоквартирного будинку "Домнобудівників 2-1" до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, 17 лютого 2014 року було зареєстровано Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1». Відповідно до п. 2.1 статуту, метою створення об’єднання є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до п. 11.1 цього статуту, та дотримання ними обов’язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасно надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Рішенням Криворізької міської ради від 09.07.2014 року № 188 «Про надання згоди управління благоустрою та житлової політики виконкому міської ради та передачу житлового комплексу та балансового обліку об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» було надано згоду на проведення зазначених дій.

На реєстраційному обліку у кімнаті № 113/1 в гуртожитку, розташованому в корпусі № 1 будинку № 2 на площі Домнобудівників, знаходиться ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідачі тривалий час, з липня 2014 року у кімнаті фактично не проживають, їх місце перебування невідоме, будь-яка інформація про них відсутня. Оплата за комунальні послуги не виконується повному обсязі, що призводить до неякісного обслуговування житлового фонду та збільшення заборгованості за спожиті енергоносії.

З лютого 2014 року в гуртожитку господарську діяльність здійснює Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домнобудівників 2-1», кімната №113/1 у гуртожитку в корпусі № 1 будинку № 2 на площі Домнобудівників в м. Кривому Розі, не приватизована та не є приватною власністю відповідачів.

У зв’язку з вище викладеним представники позивача просили суд позов задовольнити та визнати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, особами, що втратили право користування жилим приміщенням – кімнатою № 113/1 у гуртожитку в корпусі № 1 будинку № 2 на площі Домнобудівників в м. Кривому Розі.

Ухвалою суду від 10 лютого 2017 року відкрито провадження по вказаній справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 30 серпня 2017 року залучено до участі у цивільній справі за позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домнобудівників 2-1» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей виконкому Металургійної районної у місті ОСОБА_1 ради.

Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданніпозов підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Відповідачі по справі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні присутні не були, представники відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_5 та ОСОБА_4 присутні у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, 14.03.2018 року подали до суду відзив на позовну заяву в якому зазначили, що на їх думку по вказаній справі відсутній предмет спору, оскільки позивачем у позовній заяві не заперечується факт того, що житло, яке розташоване за адресою: площа Домнобудівників, корпус № 1АДРЕСА_1 в місті Кривому Розі, Дніпропетровської області, є неприватизованим та перебуває у комунальній власності. Враховуючи те, що квартира не перебуває у приватній власності фізичних осіб або юридичних осіб, при визначені особи, компетентної здійснювати управління таким житлом, а отже на думку представників відповідача у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду з вказаним позовом, оскільки вказані повноваження відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» належать до компетенції відповідних територіальних громад.

Крім того, представники відповідача зазначили у відзиві, що з боку керівництва позивача вчиняються перешкоди у користуванні квартирою, шляхом припинення доступу до квартири системи електропостачання будинку. На думку представників відповідача, Акти про не проживання, які долучає до матеріалів справи представник позивача не можуть слугувати належними та допустимими доказами, оскільки складений акт формальний, не містить повних анкетних даних, паспортних даних осіб, які своїм підписом засвідчують обставини викладені в акті, не зазначені в акті також, чи перебувають особисті речі відповідача та членів її сім’ї у квартирі та акт засвідчений підписом особи, яка є представником зацікавленої сторони. Окрім того, зазначили, що Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.02.2016 року за позовом виконкому Дзержинської районної у місті ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, треті особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, яке набрало законної сили 10.03.2016 року, зазначено, що у матеріалах справи перебував акт б/н від 26.12.2014 року, складений Головою правління ОСББ «Домнобудівників 2-1», в якому було зазначено, що відповідачі по справі не проживають у житлі з 2012 року, проте, суд кретично оцінив вказаний доказ та у задоволені позову відмовив. Щодо доводів позивача про наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги, представники відповідача зазначили, що відповідач намагається сплачувати житлово-комунальні послуги проте не погоджується із розмірами нарахувань. На підставі чого просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особа по справі яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Службу у справах дітей виконкому Металургійної районної у місті ОСОБА_1 ради – ОСОБА_6 позов підтримала та просила суд його задовольнити, оскільки, засіданням комісії з питань захисту прав дитини виконкому Металургійної районної у місті ради від 07 травня 2018 року вирішено, що у зв’язку з тим, що відповідачі по справі у вказаній кімнаті не проживають, що підтверджується довідкою голови правління ОСББ «Домнобудівників 2, корпус 1» від 12.04.2018 року № 114/4 та мають заборгованість за комунальні послуги у розмірі 20577 грн., відповідач ОСОБА_7 на засідання комісії не прибула, а тому на їх думку, з метою подальшого перерозподілу кімнат громадянам, які потребують поліпшення житловим умов, вказану позовну заяву необхідно задовольнити.

Суд заслухавши пояснення учасників по справі та дослідивши докази, вважає, що позов підлягає задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою цього житла.

Пункт 2 ст. 8 цієї Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п.1 цієї статті, є виправданим.

Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб.

Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п.2 ст.8 Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 ч.4 Конституції України, статтею 321 ч.1 ЦК України передбачена непорушність права власності, в т.ч. те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

В свою чергу відповідно до ст. 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права. Отже право користування відповідачем спірною кімнатою підлягає захистові відповідно до змісту вказаної конвенції.

Пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», передбачено, що застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.

Відповідно до виписки серії АГ № 049422 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, 19 лютого 2014 року було зареєстровано Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку « ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1». (а.с. 3)

Згідно Статуту Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1», який затверджено установчими зборами власників житлового приміщення гуртожитку за адресою: м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників, буд. № 2, корпус № 1 Протоколу № 1 від 08 лютого 2014 року, метою створення об’єднання є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до п.11.1 Статуту, та дотримання ними обов’язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.(а.с.4-11)

Рішенням виконкому Криворізької міської ради від 09.07.2014 року № 188 « Про надання згоди управлінню благоустрою та житлової політики виконкому міської ради на передачу житлового комплексу та балансовий облік об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» було надано згоду на проведення зазначених дій, а саме, належне утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством проведення зазначених дій. (а.с.16)

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Отже, зі змістуст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що відповідно до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 09 липня 2014 року, укладеного між Криворізькою міською радою та Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1», останньому був переданий на баланс житловий будинок №2 корпус №1, що розташований по пл. Домнобудівників, в м. Кривому Розі.

Згідно ст.ст. 9, 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про:1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; 2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем;

Управління багатоквартирним будинком управителем відповідно до ст.11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов’язковим для виконання всіма співвласниками.

Управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов’язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя.

Відповідно до п.11 Договору про надання послуг з управління житловим комплексом від 01 липня 2014 року Управління благоустрою та житлової політики виконкому міськради та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Домнобудівників 2-1», управитель має право вимагати протягом дії вказаного договору усунення порушень своїх прав на управління об’єктом від третіх осіб, зокрема пред’являти позов про витребування майна з незаконного володіння або усунення порушень своїх прав. (а.с.12-15)

Таким чином, відповідно до вимог ст.11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» позивач є управителем будинку №2 корпус №1 на пл. Домнобудівників в м. Кривому Розі, який надає послуги з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до Ордеру № 134 на жилу площу в гуртожитку від 02 липня 2010 року видану ОСОБА_7 та членам її сімї: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, надано право на зайняття квартири з 2-х кімнат житловою площею 39,0 кв.м. на площі Домнобудівників, будинок № 2, кімната № 113/1, гуртожиток № 1 . (а.с.85)

Суд констатує, що ордер є підтвердженням наявності відповідного рішення власника чи особи, у віданні якої перебуває таке майно. Наявність ордеру тільки фіксує позицію щодо користування житлом.

Як встановлено у ході розгляду справи, на реєстраційному обліку у кімнаті № 113/1 в гуртожитку, розташованому в корпусі №1 будинку №2 на площі Домнобудівників в м. Кривому Розі, знаходяться ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою виданою головою правління ОСББ «Домнобудівників 2-1» за №1132 від 08.02.2017 року та довідки за №1584 від 30.10.2017 року, №1640 від 05.12.2017 року. (а.с.17, 133, 134)

Факт відсутності відповідача з липня 2014 року за адресою реєстрації місця проживання підтверджується актом про не проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 № 159/а від 08.02.2017 року, складеним та посвідченим паспортистом ОСОБА_10 та представником ОСББ « Домнобудівників 2-1» ОСОБА_2, а також Актом №151/4 від 01.10.2017 року, вказані акти підписані жителями ОСББ та засвідчені головою ОСББ «Домнобудівників 2-1» - ОСОБА_2 (а.с. 23, 155)

Відповідачем ОСОБА_7 до матеріалів справи долучено довідку №108 від 28.12.2016 року про склад сім’ї громадянина, що мешкає у житловому приміщенні (кімнаті, кімнатах) у гуртожитку та займані ними приміщення, відповідно до якої у кімнаті (кімнатах) гуртожитку за адресою: м. Кривий Ріг, пл. Домнобудівників, буд.2, корпус 1, кімн. 113/1 постійно мешкають і мають право на приватизацію житла на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»: з 24.02.2005 року проживає наймач ОСОБА_7 та її син ОСОБА_8. З 23.06.2005 року ОСОБА_9 у кімнаті № 113/1, житловою площею 34,9 кв.м., проте, вказана довідка не засвідчена головою ОСББ «Домнобудівників 2-1», або іншою особою уповноваженою на засвідчення вказаних довідок, відсутня інформацію хто надав вказану довідку, у зв’язку, з чим, вказаний доказ на думку суду є неналежним. (а.с.86)

Факт не проживання відповідачів за місцем реєстрації, а саме, за адресою: місто ОСОБА_1 Ріг, площа Домнобудівників, гуртожиток 2, корпус 1, кімната 113/1 також підтверджується листом начальника служби у справах дітей виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_11 від 27.02.2017 року вих. №178, відповідно до якого 16.02.2017 року комісійна: службою у справах дітей виконкому міської ради з головою правління ОСББ «Домнобудівників 2-1» ОСОБА_2 та сусідами, було здійснено вихід за вказаною адресою, однак двері кімнати ні хто не відчинив та зі слів сусідів ОСОБА_7 зі своїм неповнолітнім сином, з 2014 року не мешкає за вказаною адресою, не сплачує за комунальні послуги та подала заяву про приватизацію кімнати. (а.с.154)

З матеріалів справи вбачається, що виклики суду, які були направлені відповідачам по справі за адресою реєстрації, а саме: місто ОСОБА_1 Ріг, площа Домнобудівників, будинок 2, корпус 1, кімната 113/1, були повернуті з поштового відділення на адресу суду з відміткою «За закінченням строку зберігання», що також підтверджує відсутність відповідачів за місцем реєстрації. (а.с.44-51, 57-62, 68-71, 92-95, 125-130, 158-165, 169-171)

Крім того, відповідно до довідки № 158/а від 08.02.2017 року виданої головою правління ОСББ «Домнобудівників 2-1» ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_7, що зареєстрована адресою: місто ОСОБА_1 Ріг, площа Домнобудівників, будинок 2, корпус 1, кімната 113/1, має заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг на загальну суму 12312,35 грн. та підтверджується довідкою б/н, яка долучена до матеріалів справи клопотанням від 06.12.2017 року, з якої вбачається що розмір заборгованості ОСОБА_7 збільшено та становить 17880,48 грн. (а.с. 18, 138)

На спростування факту наявності заборгованості за сплату житлово-комунальних послуг відповідач ОСОБА_7 долучила до матеріалів справи квитанції про оплату, які датовані 12.12.2014 року, 17.12.2014 року, 29.01.2015 року, 25.02.2015 року,24.03.2015 року, 27.06.2015 року, 26.10.2015 року, 15.12.2016 року, проте будь-яких квитанції про сплату коштів з 2016 року по 2019 рік, відповідачем до матеріалів справи не долучено, у зв’язку з чим, на думку суду беручи до уваги наявні копії квитанції про періодичні сплати житлово-комунальних послуг, вказаний факт підтверджує лише періодичність проживання в вказаній кімнаті. (а.с. 196-201)

Відповідно до наказу №9 від 23.02.2015 року ОСББ «Домнобудівників 2-1» у зв’язку з тим, що в кімнаті № 113/1 наявна заборгованість в сумі 3390 грн. за комунальні послуги, вирішено відключити електричну енергію в кімнату № 113/1, вказані обставини не заперечується відповідачами по справі та підтверджують факт відсутності електропостачання до вказаної кімнати з 2015 року до 2019 рік. (а.с.153)

Приписами ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно вимог ст.319 ЦК України визначено здійснення права власності, а саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Крім того, за нормами міжнародного права, зокрема ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини: «ОСОБА_3 фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як у громадських інтересах і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Права власника жилого будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Статтею 72 ЖК Української РСР передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» передбачено, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме: від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Пунктом 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В аспекті ч.2 ст.405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом за наявності двох юридичних фактів: по-перше, відсутність члена сім’ї власника понад 1 рік; по-друге, відсутність поважних причин його не проживання.

Згідно вимог ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі добровільно, без поважних на те причин не проживають за адресою спірної кімнати понад рік.

Відповідно до ст.7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть, тобто зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що вищезазначений Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України).

Саме таку правову позицію висловила колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішенні від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивачем було надано належні докази на підтвердження своїх тверджень щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та відсутності предмету спору в частині зняття особи з реєстрації, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Таким чином відповідач без поважних причин не проживає з 01.07.2014 року в кімнаті №113/1, що розташована за адресою:м. ОСОБА_1 Ріг, площа Домнобудівників, будинок 2, корпус 1, де право власності належить позивачу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо визнання ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 такими, що втратив право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1600 грн., сплачений ними при подачі позову (а.с. 217), тому оскільки позов підлягає задоволенню, суд з врахуванням положень ст.141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в розмірі 1600 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 263, 265, 280-283, 288 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домнобудівників 2-1» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей виконкому Металургійної районної у місті ОСОБА_1 ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, особами, що втратили право користування жилим приміщенням – кімнатою № 113/1 у гуртожитку в корпусі № 1 будинку № 2 на площі Домнобудівників в місті ОСОБА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домнобудівників 2-1», код ЄДРПОУ: 39100570 судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 08 квітня 2019 року.

Суддя: С. В. Ступак