Рішення № 81147703, 11.04.2019, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/12/19

Провадження № 2/162/80/2019

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року селище Любешів.

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Глинянчука В.Д.,

розглянувши у підготовчому проваджені справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування,

встановив:

І. Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернулася до Любешівського районного суду Волинської області з цим позовом 08 січня 2019 року.

Ухвалою суду від 14 січня 2019 року у справі відкрито загальне позовне провадження.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 19 березня 2019 року первісного відповідача ОСОБА_5 селищну раду Любешівського району Волинської області замінено на відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Сторони у підготовче судове засідання не з'явилися.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.

Відповідачі також подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності та про визнання позову.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) фіксування судового засідання 11 квітня 2019 року технічним засобом не здійснювалось.

ІІ. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на нерухоме майно, що знаходиться по вулиці Підовчинській, 10 села В’язівне Любешівського району Волинської області.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 09 травня 2018 року помер її дід ОСОБА_6, після його смерті залишилось нерухоме майно, спадкоємцем якого за заповітом є вона. Через відсутність державної реєстрації успадкованого ОСОБА_1 не може оформити своїх прав. За таких обставин позивач змушена звернутись до суду.

ІІІ. Стислий виклад позиції відповідачів.

Відповідачі у справі у поданих до суду заявах позов визнали.

IV. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статей 1216-1218 Цивільного кодексу України (далі -- ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності з частиною першою статті 1222 ЦК спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У відповідності зі статтею 1233 ЦК заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Пунктом 11 частини першої статті 346 ЦК визначено, що право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

У відповідності до частини першої статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

V. Мотиви суду щодо позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У відповідності з частиною третьою статті 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи наявні у справі письмові докази, суд вважає, що визнання відповідачами позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а рішення суду слугуватиме підставою для державної реєстрації прав ОСОБА_1 на спадкове нерухоме майно.

VІ. Питання розподілу судових витрат.

Позивач при подачі позовної заяви сплатила 768,40 гривень судового збору.

У матеріалах справи відсутні будь-які інші відомості про понесені сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною першою статті 142 ЦПК встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, у зв’язку з визнанням позову відповідачами до початку розгляду справи по суті та повним його задоволенням судом, у цьому випадку 50 відсотків сплаченого судового збору необхідно повернути позивачу з державного бюджету, решта – пропорційно стягнути з відповідачів у користь позивача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 200, 264, 265 ЦПК, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

ОСОБА_1 визнати власником нерухомого спадкового майна, яке згідно даних технічного паспорта приватного підприємства «Сатар» розташоване по вулиці Підовчинській, 10 села В’язівне Любешівського району Волинської області, а саме: житлового будинку «А-1», прибудови «а», прибудови «а1», літньої кухні «Б-1», сараю «В-1», сараю «Г-1».

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок судового збору (квитанція Любешівського відділення АТ «Ощадбанк» № 8 від 03 січня 2019 року).

Стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 128 (сто двадцять вісім) гривень 06 копійок судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 128 (сто двадцять вісім) гривень 06 копійок судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 у користь ОСОБА_1 128 (сто двадцять вісім) гривень 06 копійок судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя В.Д. Глинянчук