Постанова № 811465, 21.06.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.06.2007

Справа №2-22/5075-2007А

За позовом - ДП МО України «Укрвійськкурорт»( м.Алушта, смт. Партеніт)

До відповідача -ДПІ у м. Алушта ( м.Алушта, вул.Леніна, 22-а)

Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя Яковлєв С.В.

За участю секретаря Дулімової В.І.

Представники:

Від позивача – Куціков Н.Б. – пред-к, .дов. від 05.03.2007 р.

Від відповідача – Бисикало Т.А. – пред-к, дов. від 06.10.2006 р.

Піскун К.А. – стар.держ.под.ін-р, дов. від 03.02.2006 р.

Рибалко Ю.Л. – дер.под.ін-р, дов. від 05.04.2006 р.

Сутність спору: ДП МО України «Укрвійськкурорт»( далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушта (далі відповідач) від 09.01.2007 р. № 0006282301/2 , яким донараховано податок на прибуток підприємств у розмірі 184591 грн. і застосовані штрафні санкції у розмірі 76598,30 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000032301/0, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 173197 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 117838 грн. Вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача під час проведення перевірки склали 03.10.2006 р. акт перевірки, в якому зробили помилкові висновки про порушення позивачем Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” , “Про податок на додану вартість”. Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені у зазначеному акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи.

Представник позивача під час судового засідання, яке відбулось 21.06.2007 р., уточнив позовні вимоги, просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.01.2006 р. № 0006282301/2 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 160700, 98 грн. та фінансових санкцій у сумі 67038,58 грн. та № 0000032301/0 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 170510,22 грн. та фінансових санкцій у сумі 116494,61 грн.

Суд , вивчивши клопотання позивача про уточнення позовних вимог, керуючись ст.157 КАСУ, ухвалою від 21.06.2007 р. , закрив провадження у справі у частині визнання нечинними податкових повідомлень - рішень відповідача від 09.01.2006 р. № 0006282301/2 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 23890,02 грн. та фінансових санкцій у сумі 9559,72 грн. та № 0000032301/0 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 2686,78 грн. та фінансових санкцій у сумі 1343, 39 грн.

Представник відповідача надав відзив на позов ( вих.№ 919/9/10 від 08.05.2007 р.) , в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що під час проведення перевірки позивача було встановлено необгрунтоване віднесення до валових витрат коштів, використаних для забезпечення діяльності Сімферопольської філії , що призвело до заниження ним податку на прибуток, невірно визначені зобов’язання з податку на додану вартість.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.06.2007 р., представники відповідача не заперечували проти продовження розгляду справи, наполягали на відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

встановив

Позивач зареєстрований Управлінням по економіці та ринковим відносинам виконавчого комітету Алуштинської міської ради 10.05.2000 р. за № 04055736Ю0010142, взятий на податковий облік 17.05.2006 р. у ДПІ м.Алушта за №2-У.

На підставі направлень № 551/23 від 21.08.2006 р. та № 663/23 від 20.09.2006 р. працівники відповідача провели виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2006р. За результатами вказаної перевірки 03.10.2006 р. був складений акт № 1440/23/30639237, в якому зроблений висновок про порушення позивачем, зокрема, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.2, п. 5.9 ст.5 , п.п. 8.1.1.,8.1.2., 8.1.4, п.8.1, п.п. 8.4.5. п.8.4. ст..8, п.п. 11.3.1 п.11.3. ст..11. , п. 12.1. ст.12. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в наслідок чого занижено податок на прибуток у розмірі 184591 грн., також встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість “, в наслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 234110 грн., завищено податок на додану вартість у розмірі 63501 грн., завищено від’ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2005 р. у розмірі 1566 грн.

На підставі вказаного акту відповідач 09.10.2006 р. прийняв податкове повідомлення-рішення № 0006282301/0 , відповідно до якого за порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.2, п. 5.9 ст.5 , п.п. 8.1.1.,8.1.2., 8.1.4, п.8.1, п.п. 8.4.5. п.8.4. ст..8, п.п. 11.3.1 п.11.3. ст..11. , п. 12.1. ст.12. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” йому визнано сума податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 261189,30 грн., у тому числі 184591 грн. – за основним платежем, 76598,3 грн. – штрафних санкції.

В порядку передбаченому Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивач оскаржував зазначене повідомлення рішення в адміністративному порядку , але його скарги не були задоволені.

Відповідач 09.01.2007 р. на підставі акту перевірки № 1440/23/30639237 від 03.10.2006 р. прийняв податкове повідомлення-рішення № 0006282301/2 , відповідно до якого за порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.2, п. 5.9 ст.5 , п.п. 8.1.1.,8.1.2., 8.1.4, п.8.1, п.п. 8.4.5. п.8.4. ст..8, п.п. 11.3.1 п.11.3. ст..11. , п. 12.1. ст.12. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” йому визнано сума податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 261189,30 грн., у тому числі 184591 грн. – за основним платежем, 76598,3 грн. – штрафних санкції.

Крім того, відповідач 09.01.2007 р. на підставі акту перевірки № 1440/23/30639237 прийняв податкове повідомлення рішення № 0000032301/0 , згідно з яким за порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” йому нараховано податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 291035 грн., у тому числі 173197 грн. – за основним платежем, 117838 грн. – штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає , що платниками подачку з числа резидентів є суб’єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку. Філії , відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку , що не мають статусу юридичної особи та розташовані на території, іншої ніж такий платник податку, також являються платниками податку на прибуток. Платник податку , який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцем знаходження філії, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцем знаходженням.

Відповідно до п.3.1 зазначеного закону об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу не включаються суми коштів, визначені п.п. 4.2.1-4.2.16 п.4.2. ст. 4 Закону, а також інші надходження , прямо визначені нормами цього Закону.

В. 5.1 ст.5 вказаного закону визначає, що валові витрати виробництва та обігу- це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу вважається дата , яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця 9замовника) на банківський рахунок платника податків в оплату товарів (робіт. Послуг), що підлягає продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У п.п.12.1.1. п.12.1. ст.. 12 Закону визначено, що платник податків – продавець товарі ( послуг, робіт) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередньому звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів ( робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості ( надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті перевищує 90 календарних днів та платник податку – продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої претензії;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна.

Платник податку – продавець зобов’язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості , попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з п.п. 12.1.1. ст..12 Закону у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій :

а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження 9 розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;

б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини ;

в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримав оплати протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого майна ( п.п. 12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ).

У п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом.

Відповідно до ст.2 цього закону платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

П.п. 7.4.1. п. 7.4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п.п.6.1.ст.6 та ст..8-1 цього Закону . протягом такого звітного періоду у зв’язку з :

придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою іх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбання основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів ( послуг) для оподаткованих операцій у межах господарської діяльності платника податків.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов’язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

У акті перевірки № 1440/23/30639237 від 03.10.2006 р. відповідач вказав на заниження позивача валового доходу у 3 кварталі 2003 р. на суму 70824,17 грн. Відповідач вважає, що у зазначеній сумі у позивача виникла безнадійна дебіторська заборгованість в наслідок неотримання ним оплати від ПП Олісніченко на суму 4080 грн. ( без ПДВ на суму 3400 грн), ДП «ШКЛО» на суму 250 грн. ( без ПДВ на суму 208,33 грн.) ,ВАТ Атлант» на суму 20000 грн. ( без ПДВ на суму 16666,67 грн. ), ТОВ «Укрпроммебель» на суму 40287 грн. (без ПДВ на суму 33572,50 грн.) , Алупкінського ЦВС у частині непогашеного боргу на суму 20372 грн. (без ПДВ 16976,67 грн.).

Відповідачем в порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ, не надані докази того що заборгованість вище названих контрагентів позивача є безнадійною, він також не надав докази того, що на час проведення перевірки виникла будь-яка подія, передбачена п.п. 12.1.2 п.12.1. ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв’язку з чим позивач мав збільшити на зазначену суму заборгованості свій валовий дохід.

Вивчивши зазначені обставини, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджується обґрунтованість збільшення відповідачем валових доходів позивача на 70824,17 грн.

Під час проведення перевірки працівниками відповідача зроблений висновок про неправомірне включення позивачем у період, який перевірявся, до складу валових витрат його перекази у розмірі 717582,91 грн. по готелю «Зоряний» , яки зроблені ним для придбання товарів ( меблі, посуду, та ін.), сплати комунальних платежів , виплати заробітної плати персоналу.

Відповідач вважає, що у зв’язку з тим, що Сімферопольська філія позивача зареєстрована як окремий платник податків у ДПІ м.Сімферополь, а позивачем не надіслано повідомлень про консолідовану сплату податків , податковий облік валових доходів , валових витрат та розрахунок податку на прибуток та його сплата повинні були здійснюватись саме Сімферопольською філією позивача, тому що готель «Зоряний» розташований у м.Сімферополь.

Позивачем надані документи , яки свідчать про те, що у період, який перевірявся, Сімферопольська філія ніякої діяльності не здійснювала, подавала до ДПІ у м.Сімферополь звітність , в якої визначалось відсутність отримання будь якого доходу та здійснення будь-яких витрат.

Позивачем надані документи, яки свідчать про те, що всі доходи отриманні від діяльності готелю «Зоряний», були включені ним у звітність , яка надсилалась за місцем реєстрації юридичної особи, тобто до ДПІ у м.Алушта.

У матеріалах справи є пояснення ДПІ у м. Сімферополь, про те, що Сімферопольська філія позивача була зареєстрована як платник податків 13.05.2005 р. за № 944, знята з обліку 20.03.2007 р. у зв’язку з ліквідацією .

До матеріалів справи надані копії Декларації з податку на додану вартість та Декларації з податку на прибуток, яки надсилались Сімферопольською філією позивача до ДПІ у м.Сімферополь протягом 2005 р. У вказаних Деклараціях є відмітка про відсутність у Сімферопольської філії будь-яких зобов’язань по податку на прибуток та по ПДВ.

Відповідачем у порядку , передбаченому ст. 71 КАСУ, не надані докази того, що позивач у період, який перевірявся, зменшував суми податкових зобов’язань по податку на прибуток та по ПДВ , яки він перераховував до бюджету територіальної громади за своїм місцем знаходженням, на суму податків , яки їм сплачувались за місцем розташування готелю «Зоряний», тобто у м. Сімферополь.

Вивчивши зазначені обставини справи , суд прийшов до висновку що, відповідачем неправомірно виключені зі складу валових витрат позивача за період, який перевірявся, 717582,91 грн. понесених ним витрат на забезпечення діяльності готелю «Зоряний».

За таких обставин суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.2, п. 5.9 ст.5 , п.п. 8.1.1.,8.1.2., 8.1.4, п.8.1, п.п. 8.4.5. п.8.4. ст..8, п.п. 11.3.1 п.11.3. ст..11. , п. 12.1. ст.12. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відповідають дійсним обставинам справи, тому підлягають задоволенню позовні вимоги по визнанню нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 09.01.2006 р. № 0006282301/2 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 160700,98 грн. та фінансових санкцій у сумі 67038,58 грн.

У акті перевірки № 1440/23/30639237 від 03.10.2006 р. вказано про необгрунтованне віднесення позивачем у період , який перевірявся , до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 261114,19 грн., сплачених ним під час придбання товарів ( послуг) для ремонту готелю «Зоряний».

Відповідно до ст.2 Закону України “Про податок на додану вартість” Сімферопольська філія не могла бути зареєстрована платником податку на прибуток.

Як зазначене вище, витрати позивача по утриманню готелю та доходи від його використання були включені позивачем до його звітності. У матеріалах справи відсутні докази того, що зазначений об’єкт був переданий Сімферопольської філії.

В силу викладеного суд вважає, що витрати позивача по придбанню товарів (послуг) для забезпечення роботи готелю «Зоряний» були ним здійснені у межах своєї господарської діяльності.

У матеріалах справи відсутні докази того, що витрати позивача на ремонту та забезпеченню функціонування готелю не підтверджуються необхідними видатковими та податковими накладними або актами виконаних робіт , яки підтверджували отримання ним послуг.

За таких обставин, суд вважає, що відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача по ПДВ на суму податку , сплаченого ним своїм контрагентам під час здійснення розрахунків по забезпеченню функціонування готелю «Зоряний».

В силу викладеного, суд вважає , що підлягають задоволенню вимоги по визнанню нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000032301/0 від 09.01.2007 р. в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 170510,22 грн. та фінансових санкцій у сумі 116494,61 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.06.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 27.06.2007 р.

Керуючись ст. 94,98 160-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушта ( м.Алушта, вул.Леніна, 22-а) від 09.01.2006 р. № 0006282301/2 в частині донарахування Дочірньому підприємству Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт»( м.Алушта, смт. Партеніт, ЗКПО 30639237) податку на прибуток у сумі 160700, 98 грн. та фінансових санкцій у сумі 67038,58 грн.

3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушта ( м.Алушта, вул.Леніна, 22-а) від 09.01.2007 р. № 0000032301/0 в частині донарахування Дочірньому підприємству Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт»( м.Алушта, смт. Партеніт, ЗКПО 30639237) податку на додану вартість у сумі 170510,22 грн. та фінансових санкцій у сумі 116494,61 грн.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» ( м.Алушта, смт. Партеніт, ЗКПО 30639237, п/р 26002301009801 у філії АБ «Південний» м.Сімферополь, МФО 384652) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.