Рішення № 81145578, 15.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року справа № 2340/4989/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами за правилами загального позовного провадження у письмову провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимог,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) подала позов до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-62345-17 від 09.11.2018 про заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 15761,02 грн та від 06.02.2019 про заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 18216,20 грн на ім'я ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивач, яка здійснює адвокатську діяльність та є самозайнятою особою, з 12.10.2016 не отримувала доходу від здійснення цієї діяльності у зв'язку з народженням дитини та доглядом за нею, а тому у позивача відсутня база нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач зазначає, що їй призначена соціальна допомога при народженні дитини, з якої щомісячно проводиться нарахування єдиного внеску, доходу від здійснення адвокатської діяльності позивач не отримує, а тому нарахування податковим органом суми єдиного внеску є подвійним оподаткуванням збоку відповідача.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.01.2019.

10 січня 2019 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідно до реєстраційних та облікових даних платника податків позивач обліковується в контролюючих органах, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з основним видом діяльності надання послуг у сфері права (код КВЕД 69.10).

Відповідач зазначає, що особи, які проводять незалежну професійну діяльність, зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок кожного кварталу в розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць.

Як на підстави звільнення від сплати єдиного соціального внеску позивач посилається на те, що не здійснює адвокатську діяльність починаючи з 12.10.2016 року в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, і що починаючи з 12.10.2016 року перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Крім цього, зазначає, що після призначення соціальної допомоги згідно до законодавства має державну допомогу в розмірі 860,00 грн, і що на вказані суми виплат державою щомісячно проводиться нарахування єдиного внеску в розмірі мінімальної заробітної плати на звітний період, не залежно від розміру допомоги, і буде проводитися до 04.09.2019 року.

Однак, за такою позицією позивача відповідач не погоджується, оскільки як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльність у позивача не зупинено, а ні припинено, а тому останній вважається таким, що провадить адвокатську діяльність, а частина 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не поширюється на позивача, так як позивач підпадає під дію пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а не пункту 5-1 вказаної частини.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2019, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено до 30.01.2019.

23 січня 2019 року позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідно до норм Закону України "Про відпустки" позивач перебувала на законних підставах у соціальній відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, та на законних підставах перебуває у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує соціальну допомогу з коштів соціального страхування.

Позивач наголошує, що в ситуації, яка склалася, чітко вбачається, що позивач незалежної професійної адвокатської діяльності з моменту народження дитини і до цього часу не проводить і дохід не отримує, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та оскільки позивач отримує соціальну допомогу, тому звільняється від сплати за себе єдиного соціального внеску.

30 січня 2019 року представник відповідача подав до суду заперечення на відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що міркування позивача з приводу того, що начебто контролюючий орган пов'язує між собою факт перебування останньої у соціальній відпустці та обов'язковості подання заяви з метою припинення адвокатської діяльності за вказаних обставин є недоречним, оскільки ні Законом про адвокатуру № 5076-VI, ні Законом № 2464 не обмежується право позивача одночасно здійснювати адвокатську діяльність та перебувати у соціальній відпустці.

Також представник відповідача звертає увагу суду, що позивач у контролюючому органі перебуває на обліку, не як фізична особа-підприємець, а як адвокат, що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП, а тому не можна ототожнювати та прирівнювати фізичну особу-підприємця та особу, яка провадить незалежну професійну діяльність в контексті пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Окрім того, представник відповідача наголошує, що законодавець чітко визначив необхідні умови та категорію осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску: це фізичні особи-підприємці та особи, які є членами фермерського господарства, однак позивач до жодної з цих категорій осіб не відноситься.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2019, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 13.02.2019.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2019, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 19.02.2019.

19 лютого 2019 року представник відповідача подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2019, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено розгляд справи № 2340/4989/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження та відкладено підготовче засідання до 28.02.2019, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 2340/4989/18 на тридцять днів.

28 лютого 2019 року позивач подала до суду позовну заяву зі зміною предмету позову.

28 лютого усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною у журнал судового засідання, відкладено підготовче засідання до 15.03.2019.

04 березня 2019 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву про зміну предмету позову, в якому зазначив, що оскільки позивач не виконала свого обов'язку контролюючим органом правомірно сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 09.11.2018 № Ф-62345-17 в сумі 15761,02 грн та від 06.02.2019 № Ф-62345-17 в сумі 18218,20 грн.

15 березня 2019 року позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, представник відповідача - заяву про розгляд справи без участі представника Головного управління.

15 березня 2019 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та вирішено розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 є адвокатом з 16.07.2012. За даними Головного управління позивач зареєстрована як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність та є самозайнятою особою (довідка про взяття на облік платника податків № 1523010700424 від 25.08.2015, повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску № 1523018000063 від 26.08.2015).

З 12.10.2016 до 14.02.2017 позивач перебувала у відпустці по вагітності і пологах, а з 15.02.2017 по день прийняття судом рішення - у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.

Згідно інформації Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради позивач отримує соціальну допомогу по догляду за дитиною, а також за позивача з 01.01.2017 здійснюється щомісячне нарахування єдиного соціального внеску в розмірі мінімальної заробітної плати, яке буде нараховуватися до 04.12.2019.

09 листопада 2018 року контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-62345-17 у розмірі 15761,02 грн відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове пенсійне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а 06.02.2019 - № Ф-62345-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 18218,20 грн.

Вказані вимоги позивач вважає протиправними, у зв'язку з чим звернулася до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ).

Відповідно до пункту 5 частини 1, частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону (частина 3 статті 6 Закону № 2464-VІ).

За пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно із частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Як свідчать матеріали справи, позивач обліковується в контролюючому органі, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 25.08.2015 року. Основним видом діяльності вказаної особи є зокрема, надання послуг у сфері права (код ВЕД 69.10).

З 01.01.2018 року адвокати, що мають статус осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок кожного кварталу не менше ніж 2457,18 грн до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (19 квітня, 19 липня, 19 жовтня, 19 січня). За даними інформаційної системи Головного управління за позивачем відкрита інтегрована картка за платежем 71040000 "Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т. ч. які обрали спрощену систему оподаткування, осіб та які проводять незалежну професійну діяльність".

За даними інтегрованої картки нарахування позивачеві єдиного соціального внеску здійснено за 2017 рік, 3 квартали 2018 року та січень 2019 року в сумі 18218,20 грн, в тому числі: за 2017 рік - 8448 грн та 2457,18 грн - за 1 квартал (січень - березень), 2457,18 грн - за 2 квартал (квітень-червень), 2457,18 грн - за 3 квартал (липень - вересень) за січень 2019 року - 2457,18 грн.

Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті звільняються від сплати за себе єдиного внеску, особи, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Однак, зазначена норма не застосовується до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність до яких і відносить позивач, а отже позивач мала нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок навіть при умові, що нею не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до частин 1, 4 статті 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У зв'язку з несплатою позивачем суми єдиного внеску відповідачем правомірно сформовані податкові вимоги про сплату боргу № Ф-62345-17 від 09.11.2018 та від 06.02.2019.

При цьому суд не бере до уваги доводи позивача про те, що їй призначена соціальна допомога при народженні дитини, з якої щомісячно проводиться нарахування єдиного внеску, оскільки сплата єдиного внеску з призначеної соціальної допомоги при народженні дитини регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", а заборгованість у позивача виникла відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який і визначає платників збору, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

2) відповідач - Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 15.04.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк