Рішення № 81145342, 15.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/886/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянув справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

12.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 02.01.2019 № 1,

- зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 26 лютого 2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржуване рішення, оскільки позивач надав докази підтвердження своєї участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тому має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 03.02.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.03.2019 судом одержано відзив Миргородського ОУПФ на позов, у якому відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с.59-60/. Звертав увагу на те, що у матеріалах, які надані позивачем для призначення пенсії, відсутні документи, на підставі яких можливо встановити період проходження позивачем дійсної строкової служби, як військовослужбовця та період участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Стосовно клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості співвідповідача - Державну казначейську службу України, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що фінансування виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проводиться за рахунок державного бюджету України. Розпорядником коштів Державного бюджету України є Державна казначейська служба України, тому відповідач вважає, що наявні підстави для залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Державну казначейську службу України.

Частинами третьою та четвертою статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Водночас предметом спору у цій справі є оцінка правомірності рішення Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 2 від 06.03.2018. При цьому суд зазначає щодо наявності компетенції саме у відповідача про вирішення питання щодо призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не заявлено вимог до Державної казначейської служби України.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.1993 позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2) серія НОМЕР_2 (а.с.49а).

Згідно з інформацією, указаною у військовому квитку НОМЕР_3 позивач з 22 жовтня по 18 листопада приймав участь у роботах, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС /а.с.33-34/.

Відповідно до довідки Миргородського об'єднаного військового комісаріату від 14.06.2017 № 6/1480 ОСОБА_1 у період з 22.10.1986 по 18.11.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с.35/.

Крім того, у довідці військової частини Міністерства оборони 06407 від 20.11.1986 № 165 зазначено, що позивач у період з 22.10.1986 по 18.11.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /а.с.36/.

З урахуванням зазначеного, позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.02.2018 про призначення/перерахунок пенсії за віком, як учаснику наслідків ліквідації аварії на ЧАЕС /а.с.124/.

Рішенням Миргородського об'єднаного УПФУ Полтавської області від 06.03.2018 № 2 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з неповною інформацією щодо періодів роботи, населених пунктів чи об'єктів, де заявником проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та відсутності підстав видачі документів.

Позивач, не погоджуючись з указаним рішенням, звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/2255/18 від 22.08.2018, що набрало законної сили 05.11.2018, позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Гоголя, 107, м. Миргород, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37844949) задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 06.03.2018 № 2. Зобов'язано Миргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 26.02.2018, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /а.с. 38-42/.

На виконання вказаного рішення суду 02.01.2019 відповідачем прийнято рішення №1, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджували б періоди роботи у зоні відчуження /а.с. 51-52/.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Статтею 15 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (надалі - Закон №796-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Положеннями абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особам, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на зменшення пенсійного віку на 10 років.

Згідно з абзацом 7 підпункту 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (надалі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи:

посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122,

або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,

або довідка архівної установи,

або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження. Водночас законодавством передбачено певний перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У частині першій статті 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно з пунктами 1, 2, 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (у редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році від 23.01.1993 серія НОМЕР_2 (категорії 2), порядок регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19.12.1991 із змінами і доповненнями від 01.07.1992), іншими актами законодавства України.

Видача посвідчень провадиться, зокрема іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження ( із зазначенням кількості днів і населеного пункту); г) рішення суду про встановлення факту перебування в зоні відчуження.

З аналізу наведених норм права слідує, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими чинним законодавством.

При цьому, суд зазначає, що посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.

З огляду на викладене суд при розгляді справи № 816/2255/18 прийшов до висновку, що оскільки позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році від 23.01.1993 серії НОМЕР_2 (категорії 2), а надані ним довідки є належним доказом на підтвердження передбачених законом відомостей, які підтверджують, зокрема період роботи, тому відповідач безпідставно відмовив у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Системно проаналізувавши наведені вище положення чинного законодавства суд дійшов висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

При цьому, єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 31.07.2018 у справі №751/2050/17, від 29.08.2018 у справі №687/425/17, від 31.10.2018 у справах №212/12245/13-а, №755/935/17, від 02.11.2018 у справі №398/3389/16-а.

Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, рішення Миргородського ОУПФ від 02.01.2019 №1 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком не відповідає фактичним обставинам справи та є необґрунтованим, у зв'язку з чим його належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 31.10.2018 у справі №212/12245/13-а, відповідно до яких належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на пенсійний орган обов'язку призначити та виплачувати пенсію із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з часу звернення позивача із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу (у даному випадку - з 26.02.2018).

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, беручи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства та релевантні джерела права, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Гоголя, 107, м. Миргород, Полтавська область, 37600, ідентифікаційний код 37844949) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасування рішення Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 02.01.2019 № 1.

Зобов'язати Миргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 26 лютого 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко