Рішення № 81145270, 02.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/5651/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Львів

16 год. 54 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушик Й-Д.М., представника позивача Діткуна І.З., представниці відповідача Кульбас Р.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове» (80631, Львівська область, Бродівський район, с. Лугове) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

у с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Агрофірма «Лугове» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0018731414 від 07.11.2018 та № 0018671414 від 07.11.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані у межах цієї справи податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки сам по собі факт недоліків в оформленні окремих документів, не свідчить про фіктивність господарської операції; зміст самих операцій позивача з його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь Мото» не досліджувався при перевірці, а аналізувався з податкової інформації наявної у відповідача; номенклатура відчуженого товару співпадає з номенклатурою придбаного товару, немає розбіжностей в Єдиному реєстрі податкових накладних; юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому скаржник не може нести відповідальність за дії контрагентів; на момент вчинення господарських операцій контрагент мав належну правоздатність. Вказане свідчить про те, що при перевірці відповідачем не враховано усіх фактичних обставин, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення з підстав їх протиправності слід скасувати. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 28.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 15.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 41273 від 21.12.2018 (Т.1, а.с.149-155) додаткових поясненнях (Т.1. а.с.198-199), додаткових поясненнях за вх. № 11065 від 02.04.2019 (Т.2, а.с.68-69). Зазначив, що за результатами документальної позапланової перевірки складено акт від 10.10.2018, на підставі якого, в подальшому, винесено податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються у межах цієї справи.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту по взаєморозрахунках позивача з ТзОВ «Волинь Мото» за період лютий-березень 2018, встановлено його завищення на суму 2490211,37 грн. Відповідно до наданих документів за період який перевірявся встановлено, що позивач здійснював операції з придбання мінеральних добрив та, у результаті, включив до складу податкового кредиту за період березень-травень 2018, липень-серпень 2018 суми ПДВ - 2490211,37 грн. за лютий - березень 2018. З позиції відповідача, відповідні операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин систематичного (протягом місяця) надання робіт та послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності контрагента позивача - ТзОВ «Волинь Мото» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань на адресу контрагентів. Відтак, в ході перевірки не підтверджено факту продажу товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Волинь Мото» на адресу позивача. В первинних документах, виписаних ТзОВ «Волинь Мото» для ПП «Агрофірма «Лугове», зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, у зв'язку з чим, первинні документи (податкові та видаткові накладні) не мають сили первинних. За рахунок проведення операцій без реального настання правових наслідків, проведення операцій лише з оформлення документів без реального руху товарів, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 2490211,37 грн. за результатами взаємовідносин із ТзОВ «Волинь Мото».

Підсумовуючи, встановлені у ході перевірки обставини свідчать про нереальний характер господарських операцій, первинні документи мають статус формально складених та не підтверджуються реальність здійснення відповідних операцій, позивач не мав права формувати податковий кредит з податку на додану вартість за результатами таких операцій та завищив його на суму 2490211,37 грн.

Вказане свідчить про те, що відповідачем податкові повідомлення-рішення винесено за наявності на те правових підстав, відповідно до приписів чинного законодавства, такі є правомірними, відтак позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, з'ясував фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

ПП «Агрофірма «Лугове» зареєстроване як юридична особа 08.08.2007, ідентифікаційний код юридичної особи: 35263487; основний вид економічної діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (Т.1, а.с.20).

Головним управлінням ДФС у період з 27.09.2018 по 03.10.2018 проведено документальну позапланову перевірку ПП «Агрофірма «Лугове» з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ «Волинь Мото» за період лютий-березень 2018, за результатами якої складно акт № 2475/13-01-14-14/35263487 від 10.10.2018 (Т.1, а.с.26-34).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 2490211,37 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) на 2488113,37 грн., в тому числі за квітень 2018 у розмірі 304983,44 грн., травень 2018 - 638082,57 грн., за липень 2018 - 645240,80 грн., серпень 2018 - 899806,56 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19) за серпень 2018 на 2098,00 грн. (Т.1, а.с.34 зворот)

У зв'язку з наявність порушень, на підставі вказаного акта перевірки від 10.10.2018, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0018731414 від 07.11.201 за платежем: податок на додану вартість, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання на суму 2388117,37 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1244058,69 грн. (Т.1, а.с.24);

№ 0018671414 від 07.11.2018 за платежем: податок на додану вартість, яким зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2098,00 грн. (Т.1, а.с.24 зворот).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи такі протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) за № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як встановлено пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені (пункт 186.1 статті 186 ПК України).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3 статті 193 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов'язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року № 21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року № 21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №814/328/15.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Згідно із статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 77 КАС України).

Таким чином, довести правомірність свого рішення зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

ТзОВ «Волинь Мото» зареєстроване як юридична особа 20.04.2011, код ЄДРПОУ 37598276; основним видом діяльності за КВЕД значиться 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, разом з тим серед переліків такої значиться, у тому числі, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами. Відомості щодо перебування у стані банкрутства. Перебування у стані припинення чи припинення юридичної особи не значаться (Т.2, а.с.61-64).

Судом встановлено, що 30.01.2018 між ТзОВ «Волинь Мото» (продавець) та ПП «Агрофірма «Лугове» (покупець) уклали договір реалізації мінеральних добрив № 01/2018 (Т.1. а.с.36), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у встановлений строк покупцю у власність мінеральні добрива - товар, а прокупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, що вказується у додатках (специфікаціях) до цього договору. Додатки (специфікації) є невід'ємними частинами цього договору і складають разом з цим Договором єдиний документ (п. 1 Договору).

Продавець бере на себе зобов'язання передати покупцю товар у власність, в строки та на умовах, визначених в додатках (специфікаціях) до цього договору. Покупець бере на себе зобов'язання прийняти товар від продавця і здійснити за нього оплату в строки і порядку, визначені у додатках (специфікаціях) до цього договору (п. 2 Договору).

Покупець здійснює оплату вартості товару на підставі рахунка-фактури продавця і строки і на умовах згідно з додатками (специфікаціями) до цього договору. Банківські витрати, що пов'язані з перерахуванням покупцем на поточний рахунок продавця грошовоих коштів за товар несе покупець (п. 3 Договору).

Ціна однієї метричної тони товару загальна вартість товару, що поставляється вказана у додатках (специфікаціях) до договору. Ціна на оплачену частину товару не змінюється. Ціна на частину товару, що не був оплачений у строки, передбачені у додатках (специфікаціях) до договору, може бути переглянута продавцем в односторонньому порядку та відображається в рахунках-фактурах, виставлених продавцем для покупця. Якщо покупець не дотримався умов, визначених у п. 3.1 цього договору, сторони додатково можуть переглянути ціну на товар в сторону збільшення (п. 4 Договору).

З відвантаженим товаром на адресу вантажоодержувачів направляються наступні документи: видаткова накладна, товарно-транспортні накладні, датою відвантаження товару вважається дата виписки видаткової накладної (п. 5 Договору).

Сторонами як додатки до цього договору складено специфікації:

- № 1, відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві - діамофоска у кількості 390т на суму 4641001,56 грн. (в т.ч. ПДВ 773500,26 грн.). Перехід права власності та обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним з моменту фактичної передачі товару та оформлення видаткових накладних. Також, сторони домовились про те, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця суми, зазначеної в рахунку (а.с.37);

- № 2, відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві у кількості 1127,15т на суму 16794539,50 (в т.ч. ПДВ 2799089,91 грн.). Перехід права власності та обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним з моменту фактичної передачі товару та оформлення видаткових накладних. Також, сторони домовились про те, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця суми, зазначеної в рахунку, шляхом передоплати - 100% (Т.1, а.с.37 зворот);

- № 3, відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві - хлористий калій у кількості 112т на суму 1058400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 176400,00 грн.). Перехід права власності та обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним з моменту фактичної передачі товару та оформлення видаткових накладних. Також, сторони домовились про те, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця суми, зазначеної в рахунку, шляхом передоплати - 100% (Т.1, а.с.38).

На підтвердження операцій за цим договором до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних: № РН-703/02 від 28.02.2018 на суму 2401135,64 грн. (в т.ч. ПДВ 400189,27 грн.); № РН-702/02 від 28.02.2018 на суму 2384000,64 грн. (в т.ч. ПДВ 397333,44 грн.); № РН-701/02 від 28.02.2018 на суму 2533000,68 грн. (в т.ч. ПДВ 422166,67 грн.); № РН-700/02 від 28.02.2018 на суму 2682000,72 грн. (в т.ч. ПДВ 447000,12 грн.); № РН-25/02 від 02.02.2018 на суму 29800000,80 грн. (в т.ч. ПДВ 496666,80 грн.); № РН-23/02 від 01.03.2018 на суму 834400,22 грн. (в т.ч. ПДВ 139066,70 грн.); № РН-35/02 від 05.02.2018 на суму 1058400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 176400,00 грн.); № РН-45/02 від 06.02.2018 на суму 2975001,00 грн. (в т.ч. ПДВ 495833,50 грн.); № РН-21/03 від 01.03.2018 на суму 1666000,56 грн. (в т.ч. ПДВ 277666,76 грн.); № РН-19/03 від 01.03.2018 на суму 2980000,80 грн. (в т.ч. ПДВ 496666,80 грн.) (Т.1, а.с.39-48).

Розрахунок за цим договором за товар підтверджено наступними платіжними дорученнями: № 341 від 23.02.2018 на суму 660000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 110000,00 грн.); № 506 від 02.04.2018 на суму 5190000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 865000,00 грн.); № 573 від 06.04.2018 на суму 1279000,00 грн. (в т.ч. ПДВ213166,67 грн.); № 669 від 26.04.2018 на суму 850000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 141666,67 грн.); № 674 від 26.04.2018 на суму 100000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.); № 677 від 27.04.2018 на суму 4300000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 716666,67 грн.); № 878 від 25.05.2018 на суму 3000000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 500000,00 грн.); № 897 від 29.05.2018 на суму 1425000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 237500,00 грн.); № 902 від 29.05.2018 на суму 185000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 30833,33 грн.); № 997 від 08.06.2018 на суму 600000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 100000,00 грн.); № 1024 від 22.06.2018 на суму 230000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 38333,33 грн.); № 1082 від 25.06.2018 на суму 105000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 17500,00 грн.); № 1118 від 09.07.2018 на суму 3300000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 550000,00 грн.); № 1183 від 11.07.2018 на суму 1269941,06 грн. (в т.ч. ПДВ 211656,84 грн.) (Т.1. а.с.58-71).

На вимогу суду представником позивача до матеріалів справи долучено податкові накладні за правовідносинами, які були предметом перевірки з Витягами з Єдиного реєстру податкових накладних, якими підтверджується реєстрація таких податкових накладних, та акт звірки взаємних розрахунків станом за період 2018 між позивачем та його контрагентом ПП «Агрофірма «Лугове», а також картку рахунку 631 за лютий 2018 - липень 2018, за яким на кінець періоду підтверджено здійснення розрахунків у повному обсязі.

Також між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання послуг № 01/02-2 від 01.02.2018 (Т.1, а.с.49-51), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги по перевезення вантажу (послуги), в замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 3 Договору, за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю суму за надані послуги згідно актів виконаних робіт. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом трьох робочих днів після фактичного надання послуг. Підписання акта приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

01.02.2018 між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір про надання послуг № 01/02-3 (Т.1, а.с.52-54), з аналогічними істотними умовами як з ФОП ОСОБА_5

01.02.2018 між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_6 (виконавець) укладено договір про надання послуг № 01/02-1 (Т.1, а.с.55-57), з аналогічними істотними умовами як з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4

За результатами наданих послуг з перевезення за вище названими договорами сторонами складено та підписано:

- акт від 01.03.2018 про здійснення перевезень міндобрив ФОП ОСОБА_4 у кількості 241, на суму 13255,00 грн. (Т.1. а.с.72);

- акт від 01.03.2018 про здійснення перевезень міндобрив ФОП ОСОБА_3 у кількості 292, на суму 16060,00 грн. (Т.1, а.с.73);

- акт від 01.03.2018 про здійснення перевезень міндобрив ФОП ОСОБА_6 у кількості 797, на суму 43835,00 грн. (Т.1, а.с.74).

На підтвердження надання послуг з перевезення вантажу за договорами про надання послуг від 01.02.2018 до матеріалів справи, як і до перевірки, представлено товарно-транспортні накладні (Т.1, а.с.75-91,96-99,100-102,104-110,118 зворот-138).

Позивачем також представлено до матеріалів справи акти звірки взаєморозрахунків з перевізниками та відомості про стан виконання розрахунків за перевезення (картки рахунку 631 за березень 2018 - серпень 2018).

В ході перевірки, контролюючим органом у результаті аналізу представлених до перевірки копій первинних документів на підтвердження взаєморозрахунків ПП «Агрофірма «Лугове» із ТзОВ «Волинь Мото» встановлено ряд факторів, що свідчать про їх дефектність, а саме:

- ПП «Агрофірма «Лугове» не надано копій сертифікатів якості товарів (мінеральних добрив) придбаних у ТзОВ «Волинь Мото»;

- відповідно до отриманих ПП «Агрофірма «Лугове» копій видаткових накладних відсутня інформація щодо місця складання, не ідентифіковано особи, яка отримала ТМЦ, відсутня інформація про доручення на отримання ТМЦ;

- відповідно до отриманих від ПП «Агрофірма «Лугове» копій товарно-транспортних накладних відсутня інформація щодо вантажно-розвантажувальних операцій;

- згідно проведеного аналізу даних ІС «Податковий блок» встановлено, що ТзОВ «Волинь Мото» придбавав ТМЦ у контрагента ТзОВ «Анета-Груп», в якого відсутніє придбання ТМЦ, які у подальшому реалізовано для ПП «Агрофірма «Лугове»;

- відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що не унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій, зокрема до ТзОВ «Волинь Мото» та наступного за ним платника податків ПП «Агрофірма «Лугове».

Враховуючи незначну кількість працюючих (3 працівники) та значні обсяги реалізованих товарів, відсутність власних складських приміщень, відсутність придбання вантажно-розвантажувальних робіт, вантажної техніки, необхідних для ведення господарської діяльності, зазначене свідчить про нереальність господарської операції. Фактично ТзОВ «Волинь Мото» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної гоподарської операції з ПП «Агрофірма «Лугове».

Перелічені операції ТзОВ «Волинь Мото» із ПП «Агрофірма «Лугове», на думку відповідача, не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання робіт та послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності. Наслідком діяльності ТзОВ «Волинь Мото» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань на адресу контрагентів, в тому числі ПП «Агрофірма «Лугове». Факт продажу ТзОВ «Волинь Мото» товарно-матеріальних цінностей ПП «Агрофірма «Лугове» не підтверджено.

Таким чином, в первинних документах, виписаних ТзОВ «Волинь Мото» для позивача, зазначені господарсьі операції, які фактично не відбувались, у зв'язку з чим податкові та видаткові накладні не мають юридичної сили первинних документів, відповідно позивачем неправомірно сформовано регістри бухгалтерського облікову та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

Отже, за рахунок проведення операцій без реального настання правових наслідків, а лише операцій з оформлення документів без реального руху товарів від ТзОВ «Волинь Мото» та неможливістю встановити походження товарів, не підтверджує реальність проведення взаємовідносин ПП «Агрофірма «Лугове» із ТзОВ «Волинь Мото» на суму ПДВ - 3748990,00 грн. (станом на дату складення акта перевірки до складу податкового кредиту включено суму ПДВ - 2490211,37 грн.). З огляду на наведене, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Волинь Мото» в розмірі 2490211,37 грн. Вказане призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19) за серпень 2018 на 2098,00 грн.

Перевіривши первинні документи, суд дійшов висновку, що вони оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Судом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку. Факт придбання, поставки товарів, повної оплати, та подальшого використання в господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, не спростовано відповідачем.

При цьому документи та інші дані, що підтверджують факти придбання товарів, які відображені в податковому обліку позивача, оцінювались судом з урахуванням специфіки таких господарських операцій. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само неточності у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

У контексті наведеного, суд вважає за доцільне зазначити, що товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Доцільно зауважити, що для формування бази оподаткування податком на додану вартість товарно-транспортні накладні не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, позивачем надано до матеріалів відповідні товарно-транспортні накладні, а факт недоліків у їх оформленні не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передачі товару позивачеві та набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Отже, в платника податків відсутній законодавчо встановлений обов'язок підтверджувати факт отримання товару товарно-транспортною документацією, що у даному випадку все ж здійснено позивачем як при проведенні перевірки, так і у ході судового розгляду, за наявності інших документів бухгалтерського обліку, що підтверджують факт отримання платником податків товарів, а відтак, висновки податкового органу про неможливість врахування таких через недоліки у їх оформленні, а відтак відсутність у позивача права на формування податкового кредиту платника податків є безпідставними. Товарно-транспортні накладні не є необхідними первинними документами, відсутність або невідповідність яких свідчить про нездійснення господарських операцій.

З огляду на наведене суд критично оцінює доводи відповідача в частині неспівпадіння фактично задекларованого як придбаного товару та перевезеного за транспортними накладними, одне з одним.

Щодо покликань у акті перевірки позивача від 10.10.2018 на інформацію, наявну у ІС «Податковий блок» щодо контрагента ТзОВ «Волинь Мото», у якого позивач придбавав мінеральні добрива - ТзОВ «Анета-Груп», суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов'язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган знаходиться за межами господарської компетенції суб'єкта господарювання та не входить до прав та обов'язків платника податку, зокрема на додану вартість, що доводить додаткове не передбачене законом обтяження, у межах спірних відносин позивача, як платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі № 803/2094/15 (адміністративне провадження № К/9901/40606/18).

У разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування, у разі коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге.

До того ж, як зазначено в пункті 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Натомість, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди.

Таким чином, господарські операції з придбання товару, проведені між ТзОВ «Волинь-Агро» та позивачем, з позиції суду, не мають ознак нереальності, оскільки за результатом домовленості між контрагентами, оформленої відповідним договором, товар було поставлено, оплачено, використано в господарській діяльності позивачем, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, долученими до матеріалів справи.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спори між сторонами щодо недійсності договору відсутні. Контролюючим органом також не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та вказаним контрагентом вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Наведене спростовує доводи відповідача щодо нереальності господарської операції між ТзОВ «Волинь-Агро» та ПП «Агрофірма «Лугове» в частині неналежного оформлення товаросупровідних документів, оскільки докази, що містяться в справі свідчать про те, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентом виконані сторонами.

Відтак, суд констатує, що висновки висновки акта перевірки про відсутність господарських операцій позивача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Належні та допустимі докази в спростування факту здійснення господарських операцій позивачем у матеріалах справи відсутні.

Суд також звертає особливу увагу на той факт, що оскільки висновки акта перевірки повністю спростовано в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 2490211,37 грн. позивачем, суд констатує відсутність завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19) за серпень 2019 на суму 2098,00 грн., що описане у акті перевірки як порушення похідне від порушення щодо завищення суми податкового кредиту, що повністю спростоване позивачем.

Відповідачем не надано жодних аргументів щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0018671414 від 07.11.2018 як у письмових відзиві та податкових поясненнях, так і в ході судового розгляду.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню: оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому слід скасувати.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 56014,12 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0018731414 від 07.11.2018.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0018671414 від 07.11.2018.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове» (80631, Львівська область, Бродівський район, с. Лугове; код ЄДРПОУ: 35263487) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ: 39462700) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 56014 (п'ятдесят шість тисяч чотирнадцять) грн. 12 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2019.

Суддя Качур Р.П.