Рішення № 81145240, 12.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2019 року Справа № 580/541/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якій просить:

- стягнути з Головного управління ДФС у Черкаській області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 12628 грн. 84 коп.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 09.10.2018 його звільнено із займаної посади на підставі наказу відповідача №353-о від 08.10.2018, проте всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України він у день його звільнення не отримав виплату всіх сум, що йому належать.

Представник позивача вказав, що остаточний розрахунок по заробітній платі відповідач здійснив лише 29.11.2018, а саме через 37 робочих днів після його звільнення.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що станом на день звільнення позивача йому нарахована та виплачена заробітна плата за відпрацьовані дні у жовтні та компенсацію за не використані дні відпустки у сумі 1634 грн. 40 коп.

Відповідач зазначив, що розмір премії за вересень 2018 виплачена 31.10.2018, а за жовтень 2018 - 29.11.2018, оскільки наказом ДФС України від 09.12.2015 №973 «Про порядок організації бухгалтерського обліку та про деякі фінансові питання» та наказом ГУ ДФС у Черкаській області від 25.04.2018 №800 «Про порядок організації бухгалтерського обліку та про деякі фінансові питання» керівнику територіального органу ДФС здійснювати преміювання працівників за підсумками роботи за попередній місяць.

Крім того, відповідач вказав, що позивач перебував на лікарняному з 05.09.2018 до 11.09.2018, за перші п'ять днів непрацездатності відповідачем здійснено відповідні виплати, проте 2 дні не працездатності виплату позивачу здійснено після надходження коштів із Фонду соціального страхування України в Черкаській області.

Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що наказом Головного управління ДФС у Черкаській області №353-О від 08.10.2018 із 09.10.2018 припинено державну службу ОСОБА_1 звільнено його із посади головного державного ревізора-інспектора відділу супроводження судових спорів за позовами платників податків до органу ДФС юридичного управління ГУ ДФС у Черкаській області за угодою сторін.

Платіжним дорученням від 09.10.2018 №1560 здійснено нарахування позивачу заробітної плати за жовтень 2018 у сумі 1634 грн. 40 коп.

Крім того відповідно до виписки по особовому рахунку позивача із 01.01.2018 по 31.12.2018, відповідачем нараховано позивачу суми заробітної плати, а саме: 10.10.2018 - 1634 грн. 40 коп.; 31.10.2018 - 1758 грн. 74 коп.; 29.11.2018 - 346 грн. 62 коп.

Крім того 17.10.2018 позивачу нараховано лікарняний в сумі 273 грн. 83 коп.

Позивач стверджуючи, що відповідач при його звільненні не здійснив повного розрахунку по заробітній платі, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника визначений Кодексом законів про працю.

Статтею 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Суд зазначає, що згідно копії трудової книжки №070646 та копією наказу Головного управління ДФС у Черкаській області №353-О від 08.10.2018, що містяться в матеріалах даної справи, останнім днем роботи позивача є 09.10.2018 року.

Відповідно до наданої позивачем виписки по надходженням по рахунку позивача №26203330160475.100101.980 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 року остання сума в межах остаточного розрахунку при звільнені, з відміткою заробітна плата, проведена відповідачем 29.11.2018 року.

У відзиві на позов позивач стверджує, що нарахування здійсненні позивачу після його звільнення являються премією та лікарняними.

Відповідач вказує на Положення про преміювання керівника, заступника керівника, посадових осіб та працівників ГУ ДФС у Черкаській області, що затверджене наказом ГУ ДФС у Черкаській області від 25.04.2018 №800 (далі - Положення №800), яким передбачено виплату премії за підсумками роботи за попередній місяць, а тому премію за вересень 2018 позивач отримав 31.10.2018, а за жовтень 2018 в свою чергу отримав 29.11.2018.

Суд відхиляє таке твердження відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 50 Закону України «Про державну службу» встановлює, що заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; премії (у разі встановлення).

Судом встановлено, що 25.04.2018 відповідачем прийнято Положення №800, відповідно до п. 1.2 якого встановлено порядок визначення розмірів, нарахування та виплати премій державним службовцям, особам начальницького складу податкової міліції, працівникам, які виконують функції із обслуговування ГУ ДФС у Черкаській області.

Пунктом 1.7 Положення №800 передбачено, що у ГУ ДФС у Черкаській області можуть встановлюватись премії, зокрема місячна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи ГУ ДФС у Черкаській області за попередній місяць.

При цьому згідно із п. 4. 2 Положення №800 місячна премія виплачується не пізніше від терміну виплати заробітної плати за місяць, у якому нараховано премію.

Отже, із огляду на п. 4.2 Положення №800 вбачається, що позивач разом із виплатою заробітної плати яку він отримав 09.10.2018 повинен також отримати премію.

Крім того, суд зазначає, що не можна затримувати виплату премії до кінця місяця з тієї причини, що положення не передбачає видання наказу про розмір премії на момент звільнення.

Суд звертає увагу відповідача, що вирішити таке питання можна, змінивши положення так, щоб при цьому не порушувалися вимоги КЗпП України.

При цьому у положенні потрібно визначити, що наказ про розмір премії має видаватися за потреби у випадках звільнення працівників, або розмір премії визначається у наказі про звільнення.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З викладеного вбачається, що позивачу відповідачем у день звільнення не здійснено виплати всіх сум, що йому належать.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Обчислення середнього заробітку проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Судом із матеріалів справи встановлено, що затримка повного розрахунку при звільненні позивача відбулася на протязі 37 робочих днів, з 09.10.2018 по 29.11.2018 року.

Суд зазначає, що розмір середньоденної заробітної плати позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню, становить 341 грн. 18 коп., що підтверджується довідкою Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.02.2019.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що сума середнього заробітку, яку належить присудити позивачу у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні складає 12628 грн. 84 коп. (341 грн. 18 коп. (середньоденна заробітна плата) х 37 (кількість днів затримки).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу останнім надано до суду копію договору про надання правової допомоги від 10.01.2019, укладеного між позивачем та адвокатом Драченком В.В., за умовами якого адвокат надає всіма законними методами та способами правової допомоги позивачу у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизначених його прав та законних інтересів.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією акту передачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги №69-01 позивачем та адвокатом Драченком В.В. складено акт про надання послуг з розрахунком вартості, а саме: консультація - 40 хв; складання адвокатського запиту - 40 хв.; підготовча робота для складання позовної заяви - 90 хв; складання позовної заяви 120 хв., позивачем оплачені вказані послуги в сумі 2500 грн.

Суд зазначає, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу може бути проведена тільки у тих випадках, якщо вона полягала в участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді - в межах судового розгляду справи.

Разом з тим, надання правової допомоги у вигляді правових консультацій, вивчення, складання та подача процесуальних документів не підлягають компенсації (відшкодуванню) як професійна правнича допомога.

Отже, відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 1000 грн., що враховуючи складність справи складаються з підготовки доказів та вивчення матеріалів необхідних для внесення позову, підготовки позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 12628 (дванадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 84 коп.

Стягнути із Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя В.В. Гаращенко