Ухвала суду № 81145037, 11.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

11 квітня 2019 року № 320/1519/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови,

за участю сторін:

- представник позивача: Козуліна А.В., ордер серії КС №526248 від 28.03.2019,

- представник відповідача: не з'явився,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.01.2019 №РВ591/955/000016/МГ-ФС, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області Нос М.В.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову, в якому позивач просить суд:

- постановити ухвалу про забезпечення позову у спосіб, визначений пунктом 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2019 ВП №58695768.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

При цьому, у вищевказаній ухвалі від 01.04.2019 судом зазначено, що подана заява про забезпечення адміністративного позову за змістом та формою відповідає вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, враховуючи, що заява про забезпечення позову подана одночасно з пред'явленням позову, щодо якого судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд вважає, що розгляд заяви про забезпечення позову в даному випадку є неможливим до вирішення судом питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/1519/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 призначено судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову на 11.04.2019 о 14:20 год.

У судове засідання, призначене на 11.04.2019, з'явився представник позивача.

Відповідач у судове засідання 11.04.2019 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

У судовому засіданні 11.04.2019 представник позивача підтримав заявлене клопотання про забезпечення адміністративного позову та просив його задовольнити.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення адміністративного позову по суті суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Так, предмет позову становлять вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.01.2019 №РВ591/955/000016/МГ-ФС, винесеної першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області Нос М.В., якою на позивача накладено штраф у розмірі 1191360,00 грн.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову позивач стверджує, що оскаржувана постанова прийнята на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України, отже є виконавчим документом і пред'являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.

Позивач відмітив, що 22.03.2019 державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Булавчик Н.В. відкрито виконавче провадження №58695768 з виконання постанови від 10.01.2019 № РВ591/955/000016/МГ-ФС.

Позивач наголосив, що правомірність прийняття оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Рівненській області буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду справи.

При цьому, позивач вказує, що у разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог, підприємству доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити права та повернути належне позивачу майно (кошти), на яке буде звернено стягнення у разі примусового виконання оскаржуваної постанови, які становлять 1191360 (один мільйон сто дев'яносто одна тисяча триста шістдесят гривень) 00 коп. Отже, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам підприємства є очевидною.

Тобто, позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки, спричинені примусовим виконанням оспорюваної постанови, буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Таким чином, вимога позивача вжити обраних ним заходів забезпечення позову обумовлена зверненням оспорюваної постанови до примусового виконання.

Як зазначено вище судом, предмет позову становить вимога позивача про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.01.2019 №РВ591/955/000016/МГ-ФС, винесеної першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області Нос М.В., якою на позивача накладено штраф у розмірі 1191360,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що зазначена сума штрафу підлягає сплаті протягом одного місяця з дня прийняття постанови.

Суд зазначає, що спірна постанова прийнята Управлінням Держпраці у Рівненській області згідно з Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Так, відповідно до пункту 9 Порядку № 509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

При цьому, згідно із абзацом четвертим пункту 11 Порядку № 509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Як слідує із оскаржуваної постанови від 10.01.2019 №РВ591/955/000016/МГ-ФС вона прийнята на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, вищевказана постанова є виконавчим документом та пред'являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, судом встановлено, що 22.03.2019 державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Булавчик Н.В., розглянувши заяву про примусове виконання, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58695768 щодо примусового виконання постанови Управління Держпраці у Рівненській області від 10.01.2019 №РВ591195510000161МГ-ФС про стягнення з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" штрафу у розмірі 1191360,00 грн.

Крім цього, 22.03.2019 державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Булавчик Н.В. у межах виконавчого провадження №58695768 при примусовому виконанні постанови Управління Держпраці у Рівненській області від 10.01.2019 №РВ591195510000161МГ-ФС винесено постанову про арешт майна боржника щодо накладення арешту на все майно, що належить Українському державному підприємству по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс".

Таким чином, судом встановлено, що на даний час Вишгородським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у межах виконавчого провадження №58695768 здійснюється примусове виконання постанови Управління Держпраці у Рівненській області від 10.01.2019 №РВ591/955/000016/МГ-ФС, яка оскаржується позивачем у розглядуваній справі №320/1519/19.

Суд вважає, що стягнення штрафу у примусовому порядку за оскаржуваною постановою відповідача може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення адміністративного позову.

Також суд виходить з того, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Враховуючи те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд приймає до уваги інтереси сторін, характер спірних правовідносин та можливі наслідки невжиття заходів забезпечення позову, які у даному випадку призведуть до неможливості виконання позивачем господарської діяльності в цілому, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову та вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Рівненській області від 10.01.2019 №РВ591/955/000016/МГ-ФС - до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками цієї справи, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У судовому засіданні 11.04.2019 були проголошені вступна та резолютивна частини ухвали. Повний текст ухвали був складений та підписаний 15.04.2019.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Рівненській області від 10.01.2019 №РВ591/955/000016/МГ-ФС.

3. Стягувач: Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (ідентифікаційний код 21536845, місцезнаходження: 07362, Київська обл., Вишгородський район, село Новосілки, вул. Київська, будинок 50).

4. Боржник: Управління Держпраці у Рівненській області (ідентифікаційний код 39780243, місцезнаходження: 33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Лермонтова, будинок 7).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до "11" квітня 2022 р.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено 15.04.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.