Рішення № 81145007, 11.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

11.04.2019 р. справа №520/2525/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Яковенка С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_3 до Харківської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради провизнання протиправним та скасування припису, -

встановив:

Позивач, фізична особа - громадянин ОСОБА_3 (далі за текстом - Заявник, Громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправним та скасування припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №784-Пр-У від 01.08.2018 р.

Підставами позову є доводи про те, що перевірка була проведена безпідставно, з порушенням процедури і строку та за відсутності належно оформлених повноважень працівників органу управління; акт перевірки містить помилкові судження, які ґрунтуються на спотворених обставинах фактичної дійсності; заявник жодної реконструкції квартири не проводив; окремий вхід до квартири вже існував на момент придбання квартири у власність; заявник не є ані замовником робіт з реконструкції, ані виконавцем робіт з реконструкції (забудовником), а тому не повинен відповідати за діяння іншого суб'єкта права; оскаржене рішення порушує право на мирне володіння майном.

Відповідач, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, який був зазначений Заявником у тексті позову, до суду не прибув, уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив і об'єктивно був позбавлений можливості вчинити ці дії процесуального характеру, позаяк у розумінні ст. 2 Цивільного кодексу України та ст. 4 КАС України не наділений право і дієздатністю, а діє у статусі суб'єкта владних повноважень як структурний підрозділ органу місцевого самоврядування - юридичної особи публічного права.

З огляду на викладене, провадження у справі відносно вимог до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради належить закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Відповідач, Харківська міська рада в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю (залучений до участі у справі за ініціативою суду; далі за текстом - Інспекція, владний суб'єкт), з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що у належній громадянину квартирі наявне проведене без дотримання процедури і одержання відповідних дозволів самочинне облаштування окремого входу. Усунення даного порушення має бути здійснено Заявником як діючим власником квартири.

Дослідивши приєднані до справи докази, суд установив такі обставини спору.

За нотаріально посвідченим договором від 23.05.2006 р. Заявником було придбано житлову квартиру АДРЕСА_1 (далі за текстом - Квартира).

25.05.2006 р. було зареєстровано право власності Заявника на цю квартиру.

Сторонами визнана та обставина, що відносно даної квартири не змінювався режим з житлового приміщення у нежитлове приміщення.

Визнана учасниками спору і та обставина, що дана квартира облаштована окремим входом з вулиці.

Приєднаною до справи копією технічного паспорту на Квартиру від 21.05.2008 р. також засвідчена обставина облаштування окремого входу.

За твердженням позивача таке облаштування було здійснено попереднім власником квартири.

Інспекцією документів про календарну дату такого облаштування при перевірці не використовувалось.

До суду згадані документи не подані.

09.07.2018 р. до Інспекції надійшло письмове звернення ОСОБА_4 з приводу дотримання вимог закону при використанні та експлуатації Заявником квартири АДРЕСА_1.

16.07.2018р. за вих. №784-Н працівнику Інспекції було видано направлення на проведення позапланової перевірки викладених у названому зверненні фактів з 19.07.2017 р. по 01.08.2017 р.

Заявник рішення Інспекції про призначення перевірки у судовому порядку не оскаржував.

Використання Інспекцією у тексті направлення позначення « 2017 р.» суд вважає технічною помилкою, котра у даному випадку не має жодних юридичних наслідків, позаяк фактичний перебіг подій указує на те, що і надходження звернення зацікавленої особи і перевірка цього звернення Інспекцією мали місце саме у 2018 році.

Перевірка була проведена з 19.07.2018 р. по 01.08.2018 р.

Результати перевірки оформлені актом №784-А від 01.08.2018р. (далі за текстом - Акт).

Заявник дій Інспекції з проведення перевірки у судовому порядку не оскаржував.

За таких обставин, суд вважає юридично неспроможними доводи позивача про порушення Інспекцією процедури проведення перевірки.

У тексті Акту викладені судження Інспекції про вчинення Заявником низки порушень, а саме: ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій», п. 1 ч. 1 ст. 34 та ч.ч. 1 і 2, ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 2 п. 5, п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (затверджено постановою КМУ від 13.04.2011 р. №466; далі за текстом - Порядок №466) за рахунок самовільної (самочинної) реконструкції житлової квартири в нежитлове приміщення та улаштування окремого входу (виходу) на вулицю.

Заявник відмовився від підписання акту.

01.08.2018 р. з посиланням на Акт владним суб'єктом, Інспекцією було видано припис №784-Пр-У, яким на Заявника покладено обов'язок до 01.10.2018 р. усунути порушення у вигляді самовільного улаштування окремого входу на вулицю.

До відносин, котрі склались на підставі установлених судом обставин спору, підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до ч. 7 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За приписами ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

У силу ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, саме Заявник як власник приміщень (рівно як і користувач цих приміщень) повинен забезпечити дотримання закону на території цих приміщень.

Між учасниками справи відсутній спір відносно необхідності одержання відповідного дозволу на облаштування Квартири окремим входом та самовільності (самочинності) такого облаштування.

Суд вважає, що за правилами абз. 2 п. 5, п. 13 Порядку №466 проведення робіт такого характеру вимагало попереднього набуття права на їх виконання.

Вчинене діяння, наслідками якого є облаштування окремого входу до Квартири (що об'єктивно потребувало проведення будівельних робіт), правильно кваліфіковано Інспекцією як протиправне, тобто правопорушення ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій», п. 1 ч. 1 ст. 34 та ч.ч. 1 і 2, ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Заявник наполягає, що подія облаштування Квартири окремим входом мала місце до набуття речового права особи на цей об'єкт нерухомості, а тому Заявник має право на вільне та безперешкодне користування майном у тому фізичному вигляді, як воно було набуто у власність.

Інспекція стверджує, що дана обставина не має юридичного значення, а тому порушення закону (котре має триваючий характер) підлягає усуненню діючим власником об'єкту нерухомого майна.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що згідно з ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що Заявник у розумінні норм Закону України «Про планування та забудову територій» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не є ані замовником робіт з самовільного (самочинного) переобладнання Квартири, ані виконавцем (підрядником, генеральним підрядником цих робіт), ані особою, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Разом із тим, Заявник є особою, котра користується результатами протиправного діяння - порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Підпунктом «а» п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання, що у спірних правовідносинах владним суб'єктом забезпечено дотримання вимог як ч. 2 ст. 19 Конституції України, так і справедливого балансу між приватними інтересами Заявника на збереження майна у набутому (придбаному) вигляді та публічними інтересами суспільства на дотримання правил будівництва.

На Заявника оскарженим рішенням Інспекції не покладено ніяких заходів юридичної відповідальності, а зобов'язання привести майно у належний стан не може кваліфікуватись як погіршення правового становища особи, адже стан речі матеріального світу повинен відповідати вимогам закону.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписи ч. 1 ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України вимагають від адміністративного суду забезпечити захист прав та інтересів невладного суб'єкта.

Проте спірних правовідносинах інтерес Заявника суперечить закону, а відтак, заявлена вимога не підлягає до задоволення.

Окрім того, суд зауважує, що з огляду на приписи ст.ст. 8, 13, 41 Конституції України правило доказування за ч. 2 ст. 77 КАС України не може бути абсолютизовано і у тому разі, коли особою допускаються явні, очевидні та поза розумним сумнівом небезпечні для оточуючих діяння, саме така особа - заявник первинно повинна довести відсутність загрози від власного діяння для прав та інтересів інших осіб.

Отже, факт порушення прав та охоронюваних інтересів позивача не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом.

Наведені обставини є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Провадження у справі відносно вимог до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради - закрити.

Позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 15 квітня 2019 року.

Суддя Сліденко А.В.