Рішення № 81144843, 08.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2019 р. справа № 300/273/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Маслій У.В.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Братівник О.П., Прос Ю.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Івано - Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00380 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000301/2 від 18.01.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Івано-Франківською митницею ДФС України протиправно відмовлено в прийнятті митної декларації (картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2019/00380 від 18.01.2019) та винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000301/2 від 18.01.2019, а тому вказані рішення підлягають до скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним за 1 900 євро придбано у нерезидента легковий автомобіль, марки "Renault". У відповідності до ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митну вартість даного транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору. Однак відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки "Renault" здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України за резервним методом, внаслідок чого винесено оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2019/00380 від 18.01.2019 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000301/2 від 18.01.2019. На думку позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано виніс оскаржувані рішення. Подані до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам частини 2 статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності інформації щодо вартості автомобіля марки "Renault".

Відповідач скористався правом на подання (04.03.2019) відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, у відповідності до ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. В порушення приписів ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, позивачем не було надано документів, які підтверджують митну вартість автомобіля. Зокрема встановлено, що в рахунку фактурі від 10.01.2019 продавцем автомобіля марки "Renault", є неризедент ОСОБА_4 (ОСОБА_4), а згідно свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу власником зазначено Athlon Car Lease (Атлон Кар Лезе). Як наслідок, Івано-Франківською митницею ДФС оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00380 та винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000301/2 від 18.01.2019 з вартістю транспортного засобу 5000 євро.

У відповіді на відзив (18.03.2019) позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №206010/2019/401630 від 17.01.2019, визначено за основним методом та подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Достовірність поданих відповідачу документів для митного оформлення ним не спростовано. Відповідачем зазначено, що відповідно до рахунку-фактури від 10.01.2019 продавцем автомобіля виступає ОСОБА_4 (ОСОБА_4), однак у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля виступає Athlon Car Lease (Атлон Кар Лезе) та інформації про нього немає в інших документах, що є підставою для коригування митної вартості товару. Однак, митний орган, маючи сумніви, щодо достовірності вказаних даних, не вчинив жодних дій щодо перевірки. При цьому, Івано-Франківська митниця ДФС ні під час декларування автомобіля, ні у відзиві не вказала, що в поданих для митного оформлення документах наявні розбіжності, ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль марки "RENAULT", модель "CLIO". Відповідач не довів неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару та не взяв до уваги, що автомобіль придбаний з пошкодженнями та в аварійному стані.

В запереченні на відповідь на відзив (04.03.2019) відповідач вказав, що частиною 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено повний перелік документів, які подаються для підтвердження заявленої вартості транспортних засобів. Вказаною нормою не визначено, що для підтвердження вартості транспортного засобу можливо подавати лише один такий документ. Позивач зазначає, що автомобіль марки "RENAULT", модель "CLIO" придбаний у Польщі. Дана обставина не відповідає дійсності, оскільки встановлено, що авто придбане у Франції, де введена заборона на оплату готівкою покупок на суму, що перевищує 1000 евро. Оскільки вартість вказаного автомобіля складає 1900 евро, оплата повинна була проведена через відділення банку.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, як безпідставних.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.01.2019, придбав в Польщі у нерезидента ОСОБА_4 (ОСОБА_4) вживаний транспортний засіб - легковий автомобіль, марки "Renault", модель "Clio", ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2, об'єм двигуна - 1461 см3, календарний рік виготовлення - 2014, дата першої реєстрації - 30.06.2014. Вартість автомобіля - 1900 євро (а.с.16, 17, 48).

Згідно квитанції від 29.01.2019 позивачем здійснено попередню оплату суми за митне оформлення в сумі 15 000 грн. (а.с.23).

На митному посту "Мостиська" було здійснено огляд легкового автомобіля марки "Renault", модель "Clio", ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1461 см3, календарний рік виготовлення - 2014 про що складено відповідний акт (а.с.51).

В додатковому аркуші до акту про проведення митного огляду товарів зафіксовано пошкодження транспортного засобу, а саме: царапини лакофарбового покриття по кузову, забруднено та потерто салон, сидіння, пошкоджено задній бампер, кришку багажника, ліві задні двері, праве дзеркало (а.с.50).

Для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу 17.01.2019 декларантом ОСОБА_6, в інтересах позивача подано відповідачу в електронній формі митну декларацію №206010/2019/401630 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його вартість в розмірі 1900 євро, що становило 60 607,88 грн. В графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 1900 євро, а отже митну вартість транспортного засобу декларантом визначено за основним методом - за ціною договору (ввізне мито в розмірі 10 відсотків в сумі 6060,79 грн.; акцизний податок в сумі 6990, 64 грн.; податок на додану вартість в розмірі 20 відсотків в сумі 14731,86 грн.) (а.с. 21,54).

До митної декларації №206010/2019/401630, як зазначено в картці відмови, декларантом долучено рахунок фактуру (інвойс) від 10.01.2019, декларацію про походження товару від 10.01.2019, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15.01.2019 №20903/2019/02780, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 2014CV80370 від 30.06.2014, паспорт громадянина України, касовий ордер, який підтверджує сплату митних та інших платежів від 14.01.2019, копію митної декларації країни відправлення від 14.01.2019 №19PL402010E0034641 (а.с.12, 14 - 17, 53 ).

Відповідачем за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №206010/2019/401630 та доданих до неї документів, відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00380.

В ній відповідач вказав, що митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР - митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: НОМЕР_2, валюта - EUR, вартість - 5000 (а.с.12, 47 ).

У зв'язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000301/2 від 18.01.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 5000 євро (а.с.11, 46).

Як наслідок, декларантом оформлено нову митну декларацію № 206010/2019/402907 від 28.01.2019, відповідно до якої вартість вищезгаданого автомобіля становить 157 807, 46 грн. (а.с. 55).

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного Кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В частині 1 статті 248 Кодексу зазначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 Митного кодексу України) .

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як вже встановлено судом митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення як обов'язкові, так і можливі були надані в формі оригіналу, належним чином завірені печатками відповідних організацій, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару.

Відповідачем зроблено висновок, що ОСОБА_4 (ОСОБА_4) не є власником вищевказаного автомобіля та даний транспортний засіб придбаний у Франції, оскільки в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником вказано французьку компанію Athlon Car Lease (Атлон Кар Лезе) (а.с. 13, 14 -15).

Крім цього, у Франції існує заборона на оплату покупок готівкою на суму, що перевищує 1000 евро, а тому Івано-Франківською митницею ДФС зроблено висновок, про неможливість придбання автомобіль марки "Renault" за 1900 євро готівкою.

З цього приводу, суд зазначає, що позивачем суду представлено копії документів на мові оригіналу та їх офіційний переклад на українську мову.

В договорі купівлі - продажу від 10.01.2019 зазначено вартість транспортного засобу - легкового автомобіля марки "Renault", модель "Clio", 1900 євро та власника - ОСОБА_4 (ОСОБА_4) із зазначенням його реквізитів, тобто вказаним документом підтверджується, як і власник транспортного засобу, так і вартість автомобіля марки "Renault".

Будь - яких доказів про недійсність, недостовірність чи наявність інших неточностей, які б зумовлювали висновок про фіктивність договору від 10.01.2019 Івано-Франківською митницею ДФС України суду не надано, доводів не наведено.

При цьому, відповідачем не проведено процедури консультацій між органом доходів і зборів і декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України, а самостійно визначено митну вартість автомобіля за резервним методом.

В даному випадку судом досліджуються обставини щодо купівлі легкового автомобіля марки "Renault" між позивачем та власником за договором - ОСОБА_4 (ОСОБА_4), а тому вищевказані посилання відповідача суд вважає необґрунтованими.

Подані декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Що стосується інших документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, а також його переміщення до митного кордону України за допомогою перевізника. Отож, подання документів, визначених пунктами 2, 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України об'єктивно є неможливим.

Перелік документів, визначений в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи) не стосуються спірних правовідносин.

З приводу документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку) судом вже встановлено обставини оплати за транспортний засіб.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Як встановлено судом вище, декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00380.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Позивач зазначив, що на час подання митної декларації № UA206010/2019/401630 від 17.01.2019 рахунок-фактура (інвойс) від 10.01.2019 є тим документом, що виданий продавцем ОСОБА_4 (ОСОБА_4), і який засвідчує дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 1900 євро.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст договору від 10.01.2019, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Польщі чи Франції інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом ОСОБА_4 (ОСОБА_4) легкового автомобіля, марки "Renault", модель "Clio", ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2, об'єм двигуна - 1461 см3, календарний рік виготовлення - 2014, дата першої реєстрації - 30.06.2014, та отримання або не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 1900 євро та/або іншої суми за відчужений транспортний засіб.

Системний аналіз змісту тексту перекладеного документу - рахунок-фактура (інвойс) від 10.01.2019, свідчить, що позивач під час його видання продавцем автомобіля марки "Renault", сплатив вартість товару саме готівкою в сумі 1900 євро.

Розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а тому обґрунтованими є доводи позивача про відсутність будь яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач у зв'язку із придбанням автомобіля, як він зазначав, у Франції.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00380, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). При цьому, зазначено, що "митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів - джерело спрацювання Асаур.

Тобто, митна вартість автомобіля, легковий автомобіль, марки "Renault", модель "Clio", ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2, об'єм двигуна - 1461 см3, календарний рік виготовлення - 2014, дата першої реєстрації - 30.06.2014, порівнювалась з ідентичними автомобілями. В той же час, в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00380 взагалі не зазначено про неможливість визначення митної вартості товарів за другим - п'ятим методом (статті 59-63 Митного кодексу України).

При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Також, представник Івано-Франківської митниці ДФС не надав суду жодних доказів про те, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000301/2 від 18.01.2019 за резервним методом, було враховано стан транспортного засобу, а також пошкодження автомобіля, які були вказані в додатковому аркуші до акту про проведення митного огляду товарів.

В даному випадку, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частини 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору від 10.01.2019.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною договору від 10.01.2019, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

З приводу позиції відповідача про те, що позивач погодився з рішенням про коригування митної вартості автомобіля, оскільки не скористався процедурою випуску автомобіля у вільний обіг згідно частини 7 статті 55 Митного Кодексу України, суд зазначає, що застосування декларантом такої процедури є його правом, а не обов'язком.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу - легкового автомобіля марки "Renault", модель "Clio", ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2, об'єм двигуна - 1461 см3, календарний рік виготовлення - 2014, дата першої реєстрації - 30.06.2014, який ввозиться на митну територію України за резервним методом, є необґрунтованим та безпідставним.

Отже, позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00380 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000301/2 від 18.01.2019 підлягає до задоволення.

У відповідності до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи дане положення, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 1536,80 грн. сплачених судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2019/00380 від 18.01.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС UA206010/2019/000301/2 від 18.01.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України (код 39640261, вул. К.Данила, 20, м. Івано-Франківськ) в користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в розмірі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Рішення складене в повному обсязі 15 квітня 2019 р.