Рішення № 81144840, 10.04.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2019 року м. Ужгород№ 260/52/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Данча М.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Майор А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 квітня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 15 квітня 2019 року.

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.), в особі представника ОСОБА_1, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Закарпатській області), якою просить: визнати протиправною та скасування вимогу № Ф-929-53/1271 від 12 листопада 2018 року, винесену ГУ ДФС у Закарпатській області у розмірі 15819,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 листопада 2018 року відповідачем прийнято вимогу № Ф-929-53/1271 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 15819,54 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Разом з тим, вказана вимога прийнята відділенням поштового зв'язку м. Рахів 08 грудня 2018 року, а відтак, надіслана суб'єктом владних повноважень з порушенням строку її надсилання платнику єдиного внеску. Таким чином, вважає вказану вимогу протиправною та просить її скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивач перебуває на обліку в контролюючому органі як фізична особа-підприємець та як платник єдиного соціального внеску. Відповідно до інформаційних даних контролюючого органу та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач на день винесення оскарженої вимоги був фізичною особою-підприємцем. Також зазначив, що дата надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) не обмежує права та не впливає на обов'язки платника єдиного внеску, оскільки обов'язок зі сплати недоїмки та штрафів виникає у платника з дня надходження вимоги, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28 грудня 2018 року припинив свою підприємницьку діяльність.

12 листопада 2018 року ГУ ДФС у Закарпатській області винесено вимогу № Ф-929-53/1271 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15819,54 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закон № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами під час судового розгляду справи, що позивач перебував на обліку в контролюючому органі як фізична особа-підприємець та платник єдиного внеску.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У відповідності до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону № 2464 Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464).

Як свідчать матеріали справи, а саме: облікова картка та розрахунок єдиного соціального внеску, позивачем не сплачено єдиний внесок за чотири квартали 2017 року (по 2112,00 грн. за квартал) та за І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року (по 2457,18 грн. за квартал).

Відтак, загальна сума заборгованості позивача за 2017 рік та три квартали 2018 року становить 15819,54 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону № 2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція № 449).

Згідно з п. 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкція № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

З оскарженої вимоги вбачається, що станом на 31 жовтня 2018 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 15819,54 грн. та вказана вимога сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Згідно з п. 4 розділу VI Інструкція № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року справа №826/11623/16.

Позивач не здійснював сплату єдиного внеску (мінімального страхового внеску) з початку 2017 року, що й спричинило формування недоїмки за кожний квартал за вказаний період, відтак суд приходить висновку про необґрунтованість посилань позивача на протиправність такої вимоги з підстав прийняття її згідно даних інформаційної системи.

Безпідставними, на думку суду, є посилання позивача на порушення строку та порядку направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) з огляду на наступне.

Згідно з п. 4 розділу VI Інструкція № 449 після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Як вже зазначалося судом, відповідно до абз. 4 ч.4 ст. 25 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Відтак, обов'язок зі сплати суми недоїмки та штрафів та право на оскарження вимоги в адміністративному чи судовому порядку виникає у платника саме з дня надходження вимоги.

Також суд зазначає, що якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 826/11623/16.

Відтак, суд зауважує, що несвоєчасне направлення контролюючим органом вимоги на адресу позивача не впливає на обов'язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний соціальний внесок та не свідчить про його звільнення від такого обов'язку.

Суд зазначає, що позивач у своїй позовній заяві вказує, що не оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) з підстав незгоди з розрахунком суми недоїмки. Факт наявності заборгованості недоїмки зі сплати єдиного внеску підтверджується матеріалами справи.

Крім того, на день винесення оскарженої вимоги про сплату боргу від 12 листопада 2018 року № Ф-929-53/127 ОСОБА_3 був фізичною особою-підприємцем. Відтак, позивач відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" повинен був нараховувати та сплачувати єдиний внесок. Доказів наявності визначених законодавством пільг по сплаті єдиного соціального внеску позивач не надав.

В той же час, відповідно до листа ГУ ДФС у Закарпатській області від 14 січня 2019 року № 341/Є/16-08-00-10 позивач протягом періоду з 01 січня 2017 року по 31 жовтня 2018 року податкову звітність не подавав. Однак, суд зазначає, що не подання звітності не звільняє від обов'язку сплати єдиного соціального внеску.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що оскаржена вимога сформована без достатніх на те правових підстав у зв'язку з тим, що відповідач не проводив документальної перевірки про донарахування сум єдиного внеску, оскільки підставою для формування спірної вимоги стали дані інформаційної системи органу доходів та зборів про те, що позивач має станом на кінець календарного місяця недоїмку, що відповідає вимогам п.3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищенаведене, а також положення абзаців 1-4 пункту 3 Інструкції, проведення документальної перевірки не є єдиною підставою для визначення заборгованості зі сплати єдиного внеску та направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому, посилання позивача на відсутність будь-яких документів щодо проведеної відповідачем перевірки як на підставу для скасування оскаржуваної вимоги суд вважає безпідставними.

Оскільки позивач не виконав свого обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відповідно до вимог Закону N2464-VI обчислено суми єдиного внеску, не сплачені позивачем за 2017 рік та три квартали 2018 року в загальному розмірі 15819,54 грн., про що зазначено в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Стосовно посилань позивача на постанову Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №808/3412/16, то суд зазначає, що фактичні обставини справи №808/3412/16 не є аналогічними фактичним обставинам даної справи № 260/52/19 та не стосуються предмету її розгляду, а тому вказану у справі №808/3412/16 правову позицію суд до уваги не бере.

Посилання позивача на врахування під час розгляду даної справи рішень Окружного адміністративного суду м. Києва у справах № 826/1246/17, № 826/3477/18 - не приймаються судом до уваги, оскільки в силу вимог ст. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду. Відтак, висновки суду першої інстанції не можуть бути узяті до уваги при прийнятті судом рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ГУ ДФС у Закарпатській області доведено правомірність оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки), у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами та задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяН.Д. Маєцька