Рішення № 81144739, 09.04.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р. Справа № 480/699/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/699/19

за позовом ОСОБА_1

до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач), у якій просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з моменту її призначення - з серпня 2016 з урахуванням трудового стажу для призначення пенсії з 11.07.1988 по 10.07.1991, а також з 10.07.1991 по 20.11.1991 та здійснити виплату різниці з урахуванням перерахунку за період з серпня 2016.

В обґрунтування позову позивач просила суд врахувати, що в період з 24.06.1981р. по 23.05.1985р. вона з чоловіком військовослужбовцем проживала у віддаленій місцевості. При цьому, позивач просила суд врахувати, що згідно пункту "з" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Крім цього, позивач вказувала, що у період з 25.09.1987 по 09.04.1992 проживала у Забайкальському військовому окрузі разом з чоловіком - ОСОБА_2, підполковником у відставці, який у цей час проходив дійсну військову службу у Центральній групі військ. Підтвердженням цього відповідний запис у її трудовій книжці та довідка Сумського міського військового комісаріату №2/5200 від 18.08.2016, які були надані до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області. Однак, при призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років не врахував періоди з 11.07.1988 по 10.07.1991 і з 10.07.1991 по 20.11.1991, мотивуючи тим, що довідка видана на підставі трудової книжки, у якій містяться виправлення не завірені належним чином, а також, у наданій позивачем довідці не зазначені підстави про прийняття та звільнення з роботи. крім цього, позивач здобула освіту після того, як була працевлаштована за спеціальністю, довідка видана не військовою частиною, а військовим комісаріатом.

Ухвалою суду від 28.02.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

25.03.2019 відповідач подав до суду письмовий відзив (а.с.29), у якому заперечив проти задоволення позову, при цьому посилаючись на відсутність достатніх даних про трудовий стаж за періоди з 11.07.1988 року по 10.07.1991 року та з 10.07.1991 року по 20.11.1991 року, зокрема: у довідці що позивач мала спеціальність інженера-механіка і не працювала у зв'язку з неможливістю працевлаштування в період з 10.09.1980 року, в той час як спеціальність вона, відповідно до диплому здобула 23.06.1981 року. Тобто, станом на 10.09.1980 року вона навчалась і не мала спеціальності. Крім того, у наданій довідці не зазначено нічого про неможливість позивача працевлаштуватися у період з 10.07.1991 року по 20.11.1991 рік. Більше того, довідка військомату була видана на підставі трудової книжки, яка містить виправлення. Тому підстави для зарахування таких періодів до страхового стажу позивача відсутні.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити позову.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений (а.с.34). Причини неявки у судове засідання представник відповідача суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 01.08.2016 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням страхового стажу 34 роки 2 місяці 1 день.

Так, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 у період з 13.01.1988 по 08.07.1988 працювала прибиральницею, з 08.07.1988 звільнена у зв'язку з переводом чоловіка у ВЧ 29043, з 11.07.19.1988 прийнята на посаду завідуючої складом-діловодом, з 10.07.1991 звільна у зв'язку з переводом чоловіка на нове місце служби у іншу місцевість(а.с.10).

Однак, періоди роботи з 11.07.1988 по 10.07.1991 не були враховані до страхового стажу позивача, оскільки у п.4 трудової книжки позивача в даті наказу міститься виправлення (а.с.18).

19.08.2016 позивач подала до Сумського ОУПФ уточнюючу довідку Сумського міського військового комісаріату №2/5200 від 18.08.2016 (а.с.16) для підтвердження періоду перебування у віддаленій місцевості як дружини військовослужбовця.

Так, відповідно до довідки №2/5200 від 18.08.2016 підполковник у відставці ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу у Центральній групі військ 10.09.1980 по 23.05.1985, у Забайкальському військовому окрузі з 25.09.1987 по 09.04.1992.

Разом із ОСОБА_2 проживала його дружина ОСОБА_1, 1959 р.н., яка мала спеціальність інженера-механіка і не працювала з 10.09.1980 по 23.05.1985, з 25.09.1987 р. по 13.01.1988 р. у зв'язку з неможливістю працевлаштуватися за спеціальністю, з 11.07.1988 р. по 10.07.1991 р. працювала на посаді завідувача складом військової частини польова пошта 29043.

05.12.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про зарахування до її страхового стажу період проживання з чоловіком у віддаленій місцевості, а саме: з 11.07.1988 по 10.07.1991 (а.с.17).

Листом №740/К від 19.12.2018 року відповідач повідомив ОСОБА_1, що їй призначена пенсія за віком з урахуванням страхового стажу 34 роки 2 місяці 1 день (стаж зарахований по 30.06.2016). 19.08.2016 позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії і надала довідку від 18.08.2016 №2/5200 про уточнення страхового стажу як дружині військовослужбовця, яка проживала з чоловіком в місцевостях, де була відсутня можливість для працевлаштування за спеціальністю. Перерахунок проведений з 01.09.2016. До страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди з 24.06.1981 по 23.05.1985, з 25.09.1987 по 12.01.1988. Після перерахунку страховий стаж склав 34 роки 5 місяців 19 днів.

При цьому, період роботи з 11.07.1988 по 10.07.1991 не зараховано, оскільки в довідці, виданій Сумським військовим комісаріатом не зазначені підстави про прийняття та звільнення з роботи. Управлінням направлено запит до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації про витребування уточнюючої довідки за даний період роботи. Питання перерахунку пенсії буде розглянуто при надходженні довідки. Повідомив, що пенсія обчислена та виплачується згідно норм чинного законодавства (а.с.18).

Не погодившись з такою відмовою, позивач 04.01.2019 звернулась до Голови правління УПФ Капіноса Є.В. з вимогою видати розпорядження про зарахування до трудового стажу періоду з 11.07.1988 по 20.11.1991, а також перерахувати їй пенсію, враховуючи незарахований період з 11.07.1988 по 20.11.1991, та виплатити різницю (а.с.19-20).

11.01.2019 звернення ОСОБА_1 було перенаправлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для розгляду та надання відповіді (а.с.21)

Листом від 13.02.2019 №57/К-4 Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області повідомило позивача, що У записі №3 трудової книжки ОСОБА_1 міститься виправлення у даті наказу про прийом на роботу, не завірене у становленому порядку. Про такий факт, неможливість врахування до страхового стажу для обчислення пенсії періоду роботи з 11.07.1988 по 10.07.1991 та необхідність підтвердження вказаного періоду роботи уточнюючою довідкою позивач була повідомлена особисто, про що свідчить її заява від 01.08.2016.

19.08.2016 ОСОБА_1 була надана довідка Сумського міського військового комісаріату №2/5200 від 18.08.2016, однак, дані даної довідки не можуть бути враховані для обчислення страхового стажу ОСОБА_1 з таких причин:

- за відсутності даних про розформування військової частини, де чоловік проходив військову службу, та наявності факту звільнення з військової служби після 01.01.1992 така довідка видана військовим комісаріатом, а не командиром військової частини;

- згідно з дипломом, спеціальність позивач здобула після закінчення навчання 23.06.1981, відповідно працювати за спеціальністю з 10.09.1980 не мала можливості;

- довідка видана на підставі трудової книжки ОСОБА_1, яка містить не завірене у встановлено порядку виправлення;

- військовий комісаріат не є організацією, з якою позивач перебувала у трудових відносинах, чи її правонаступником.

При цьому, у повідомленні зазначено, що територіальному органу доручено направити запит до військового комісаріату про надання довідки, що відповідатиме нормам законодавства, та обчислити страховий стаж на її підставі.

Також зазначено, що до страхового стажу зараховано час навчання з 01.09.1976 по 23.06.1981 та період з 24.06.1981 по 29.09.1985, коли ОСОБА_1 не працювала і здійснювала догляд за дітьми, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2, як час догляду до досягнення ними трирічного віку. З метою надання позивачу допомоги у витребуванні документів, що підтверджують період її роботи з 11.07.1988 по 10.07.1991, територіальним управлінням направлено запит до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації. З огляду на викладене, у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відсутні підстави для задоволення прохання ОСОБА_1 (а.с.22).

Не погоджуючись із відмовою відповідача щодо зарахування до страхового стажу періодів з 11.07.1988 по 10.07.1991 та з 10.07.1991 по 20.11.1991, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першої статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 13 Порядку №637 визначено, що період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток №4), виданими командирами (начальниками) військових частин, військово-навчальних (навчальних) закладів, підприємств, установ і організацій в порядку, що визначається Міноборони.

При цьому для дружин військовослужбовців, звільнених з дійсної військової служби до 1 січня 1990 р., період проживання з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, які видаються в і й с ь к о в и м и к о м і с а р і а т а м и.

Пунктом 2 Временной инструкции "О порядке выдачи справок, подтверждающих период проживания жен офицерского состава, прапорщиков, мичманов и военнослужащих сверхсрочной службы с мужьями в местностях, где отсутствовала возможность их трудоустройства по специальности", затвердженого наказом Міністра оборони СССР №27 від 15 січня 1990 року (далі-Тимчасова інструкція №27) (чинної на час перебування позивача у віддаленій місцевості у період з 10.09.1980 року по 09.04.1992 року) визначено, що: "Женам военнослужащих, имеющим специальность, справки выдаются при невозможности их трудоустройства в данной местности по специальности, а женам военнослужащих, не имеющим специальности, - при невозможности их трудоустройства в данной местности".

Так, ОСОБА_1 для підтвердження записів у трудовій книжці надала відповідачу довідку Сумського міського військового комісаріату №2/5200 від 18.08.2016 (а.с.16), яка підтверджує відсутність можливості працевлаштування її за спеціальністю у віддаленій місцевості у період з 10.09.1980 р. по 23.05.1985 р. та з 25.09.1987 р. по 13.01.1988 р., а також її роботу на посаді завідувача складом військової частини польова пошта 29043 у період з 11.07.1988 р. по 10.07.1991 р.

Однак, відповідач, у листі №740/К від 19.12.2018 повідомив ОСОБА_1, що період з 11.07.1988 по 10.07.1991 не зараховано до її страхового стажу, оскільки в довідці, виданій Сумським військовим комісаріатом не зазначені підстави прийняття та звільнення з роботи. Крім цього, у листі зазначено, до Управлінням направлено запи до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації про витребування уточнюючої довідки за данний період роботи позивача. Питання перерахунку пенсії буде розглянуто при надходженні довідки (а.с.18).

Дослідивши обставини у даній справі та враховуючи положення Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 та норми Тимчасової інструкції №27, чинної на час перебування позивача у віддаленій місцевості у період з 10.09.1980 року по 09.04.1992 року, суд дійшов висновку, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком безпідставно не було враховано у страховий стаж періоди з 11.07.1988 по 10.07.1991 та з 11.07.1991 по 20.11.1991.

В ході судового розгляду справи представником відповідача не було надано належних доказів та обгрунтовних пояснень на підтвердження доводів про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів з 11.07.1988 по 10.07.1991 та з 11.07.1991 по 20.11.1991.

Згідно статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність не включення до страхового стажу позивача періодів з 11.07.1988 по 10.07.1991 та з 10.07.1991 по 20.11.1991.

Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі, або якщо відповідачем по справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн., про що свідчить квитанція №26 від 25.02.2019 (а.с.4).

Таким чином, позивачу необхідно відшкодувати судові витрати в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 40383837) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) з моменту її призначення - з серпня 2016 з урахуванням трудового стажу для призначення пенсії з 11.07.1988 по 10.07.1991, а також з 11.07.1991 по 20.11.1991 та здійснити виплату різниці з урахуванням перерахунку за період з серпня 2016.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул.Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 40383837) витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.04.2019 року.

Суддя О.М. Кунець