Рішення № 81144719, 04.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4285/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фрідманн Н.А.,

представника відповідача - Шумейка Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги.

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2018 року ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), де просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 0060551311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 135,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 0060571311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 13,50 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 № Ф-0060491311 в сумі 4757,48 грн;

- рішення від 10.07.2018 № 0060501311 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1215,11 грн;

- рішення від 10.07.2018 № 0060511311 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн,

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивача із висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 19.06.2018 № 727/16-31-13-11-16/НОМЕР_1 через те, що обчислення єдиного внеску за перевіряємий період відповідачем проведено без врахування звітного періоду встановленого для самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвоката), а саме порушено метод визначення суми чистого доходу отриманого платником податків в кожному конкретному місяці, чим порушено вимоги пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Крім того, позивачем правомірно віднесено 29.12.2015 до витрат, необхідних для провадження професійної діяльності, суму в розмірі 1 200,00 грн на підставі платіжних доручень № 22 від 28.12.2015 та № 23 від 28.12.2015. Так, в Книзі обліку доходів і витрат № 3/1193 відображено не окремо суми витрат, а загальну суму витрат у розмірі 1 200,00 грн згідно з вказаними платіжними документами. У зв'язку із чим, на думку позивача, останнім правомірно віднесено до витрат суму у розмірі 1 200,00 грн за 2015 рік та правомірно відображено ці витрати в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2015.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 позовну заяву залишено без руху у зв'язку із невідповідністю позовної заяви статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 у зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/4285/18 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче судове засідання.

15.01.2019 через канцелярію суду надійшов письмовий відзив ГУ ДФС у Полтавській області, де відповідач, посилаючись на правомірність висновків акту від 19.06.2018 № 727/16-31-13-11-16/НОМЕР_1, просив відмовити в задоволенні позову. Посилалися на те, що у Книзі обліку доходів та витрат позивачем 29.12.2015 відображено платіжне доручення від 28.12.2018 № 22 на суму 1 200,00 грн, хоча означений документ документально підтверджує суму в розмірі 480,00 грн.

Ухвалою суду від 21.02.2019 закрито підготовче провадження у справі № 440/4285/18, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 20.03.2019.

20.03.2019 судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відрядженні, перенесено на 04.04.2019.

В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним, надіслав суду клопотання, підтримав заявлені позовні вимоги та просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази, судом встановлено такі обставини.

За визначенням, яке міститься в пп. 14.1.226. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків. інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 06.07.2012 № 14 ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії 1253 (а.с. 21).

Згідно з матеріалами справи позивача з 01.08.2014 взято на облік в Кременчуцькій ОДПІ як фізичну особу, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат, а з 18.07.2017 припинено означену діяльність. (а.с. 20).

В період з 07.06.2018 по 13.06.2018 проведено перевірку ОСОБА_2 у зв'язку із поданням останнім до Кременчуцької ОДПІ заяви про проведення перевірки за період, коли позивач був самозайнятою особою.

За змістом акту підставою для документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 є наказ ГУ ДФС у Полтавській області від 05.06.2016 № 1405 (а.с. 116-117), виданий у зв'язку із наявністю рішення ради адвокатів про зміну організаційно - правової форми адвокатської діяльності адвокатом ОСОБА_2

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 19.06.2018 № 727/16-31-13-11-16/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору , оформлення трудових відносин з працівниками, виконання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 28.07.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.08.2014 по 28.07.2017 (а.с. 124- 129).

В ході перевірки правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності за 2015-2017, відображених у податкових деклараціях, встановлено їх завищення за 2015 рік на загальну суму 720,00 грн.

За змістом акту перевірки від 19.06.2018 № 727/16-31-13-11-16/НОМЕР_1 адвокатська діяльність позивача здійснювалась за адресою м. Кременчук, вул. Шевченко, 33 на підставі договору суборенди № 14 від 01.08.2014, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_2, та договору суборенди № 07/02-17 від 15.02.2017.

Так, згідно договору суборенди № 14 від 01.08.2014; додатку 1 до договору від 01.08.2014; додатку № 2 від 01.02.2015 вартість орендної плати на місяць складає 840,00 грн, а з 01.02.2015 - 480,00 грн.

Перевіряючими встановлено, що орендна плата у 2015 році складала 6 120,00 грн та сплачена у повному обсязі платіжним дорученням № 10 від 05.02.2015 у розмірі 840,00 грн, платіжним дорученням № 1 від 11.03.2015 у розмірі 480,00, платіжним дорученням № 3 від 31.03.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням № 6 від 20.04.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням №9 від 21.05.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням № 11 від 24.06.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням № 2193 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням № 15 від 31.08.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням № 16 від 28.09.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням № 19 від 22.10.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням №20 від 30.11.2015 у розмірі 480,00 грн, платіжним дорученням № 22 від 28.12.2015 у розмірі 480,00 грн.

Орендна плата сплачена в повному обсязі.

Як зазначено перевіряючими згідно із записами Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, які провадять незалежну діяльність № 3/1193 до втрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності, неправомірно віднесено 25.12.2015 орендну плату у розмірі 1 200,00 грн згідно з платіжним дорученням № 22 від 28.12.2015. Але, оскільки відповідно до вказаного платіжного доручення ОСОБА_2 перераховано на користь ФОП ОСОБА_3 орендну плату у розмірі 480,00 грн за грудень 2015 року, то перевіряючі дійшли висновку, що ОСОБА_2 завищено витрати, пов'язані із провадженням незалежної професійної діяльності на 720,00 грн.

По причині завищення документально підтверджених витрат, пов'язаних з діяльністю, відображених в податкових накладних про майновий стан та доходи, на суму 720,00 грн перевіркою встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 108,00 грн.

Відповідно до акту перевірки від 19.06.2018 № 727/16-31-13-11-16/НОМЕР_1 перевіркою достовірності відображення ОСОБА_2 у звітності суми доходу, на який нараховується єдиний внесок, встановлено заниження цього доходу у розмірі 19 343,00 грн, в тому числі за 2014 рік у сумі 2 436,00 грн, за 2015 рік у сумі 11 251,00 грн, за 2016 рік у сумі 5656,00.

Згідно з записами Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, які провадять незалежну діяльність № 3/1193 у вересні 2014 року чистий дохід (прибуток) ОСОБА_2 складає 13.96 грн, у жовтні 2014 року -191,00 грн, у березні 2015 року - 236,02 грн, у травні 2015 року - 830,99 грн, у червні 2015 року - 2 245,00 грн, у липні 2015 року - 324,41 грн, у серпні 2015 року - 460,00 грн, у вересні 2015 року - 336,26 грн, у жовтні - 1260,32 грн, у листопаді 2015 року - 125,87 грн, у січня 2016 року - 920,00 грн, у березні 2016 року - 970,00 грн, у червні 2016 року - 172,00 грн, у вересні 2016 року - 245,40 грн.

По причині заниження сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, контролюючий орган дійшов висновку про заниження нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, на загальну суму 4 757,48 грн, в тому числі за 2014 рік у розмірі 845,30 грн за 2015 рік у розмірі 2636,18, за 2016 рік у розмірі 1 276,00 грн.

Таким чином, за висновками акту 19.06.2018 № 727/16-31-13-11-16/НОМЕР_1 перевіркою встановлено порушення ОСОБА_2:

- п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України, а саме ОСОБА_2 завищено вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з діяльністю, відображених в податкових деклараціях про майновий стан та доходи, на суму 720,00 грн, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 108,00 грн;

- п. 1.1 - 1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. ХХ Податкового кодексу України , а саме завищення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з діяльністю, відображених в податкових деклараціях про майновий стан та доходи, на суму 720,00 грн призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 10,80 грн.

За наслідками встановлених порушень податковим органом внесено:

- податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 0060551311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 135,00 грн;

- - податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 0060571311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 13,50 грн.

Також перевіркою встановлено порушення - п. 2 частини 1 ст. 7 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме ОСОБА_2 занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок, на загальну суму 20 721,00, що призвело до заниження єдиного внеску на загальну суму 4 757,48 грн, в тому числі за 2014 рік у розмірі 845,30 грн, за 2015 рік у розмірі 2636,18 грн за 2016 рік у розмірі 1 276,00 грн.

У зв'язку із встановленням вказаного порушення ГУ ДФС у Полтавській області винесено:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 № Ф-0060491311 в сумі 4757,48 грн;

- рішення від 10.07.2018 № 0060501311 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1215,11 грн.

Також перевіряючими встановлено порушення абз. 4 п. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме ОСОБА_2 за 2015 рік звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подано не за встановленою формою - з таблицею 1 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями", тоді як Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 передбачено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають звіт згідно з таблицею 3 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особами, які провадять незалежну професійну діяльність".

За наслідками встановленого порушення винесено рішення від 10.07.2018 № 0060511311 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 30.08.2018 № 13079/К/99-99-11-02-02-25 вищенаведені податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 0060551311, податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 0060571311, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 № Ф-0060491311 в сумі 4757,48 грн; рішення від 10.07.2018 № 0060501311 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1215,11 грн, рішення від 10.07.2018 № 0060511311 - залишені без змін.

Не погодившись із вищевказаними податковими - повідомленнями рішеннями, рішеннями та вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, рішенням та вимозі, суд виходить із наступного.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 10.07.2018 № 0060551311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 135,00 грн та податкового повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 0060571311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 13,50 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п.178.2 ст.178 ПК України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.178.3 ст.178 ПК України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

За змістом п.178.4 ст.178 ПК України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Пунктом 178.6 ст.178 ПК України встановлено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Таким чином, адвокат є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну адвокатську діяльність, яка оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності адвоката.

При цьому зі змісту п.178.6 ст.178 ПК України вбачається, що витрати, необхідні для провадження певного виду незалежної професійної діяльності, повинні бути підтверджені документально.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ведуть Книги обліку доходів і витрат, у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

Форма та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Міністерства доходів і зборів від 16.09.2013 № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення" (надалі - Порядок № 481).

За змістом пункту 1 Порядку № 481 фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Відповідно до п.п. 5,6 п. 6 Порядку № 481 у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.

В акті перевірки від 19.06.2018 № 727/16-31-13-11-16/НОМЕР_1 контролюючий орган посилається на те, позивачем неправомірно віднесено 29.12.2015 орендну плату у розмірі 1 200,00 грн згідно платіжного доручення № 22 від 28.12.2015, чим завищено витрати, пов'язані із провадженням незалежної професійної діяльності на 720,00 грн.

За змістом пояснень позивача, викладених в позовній заяві, ним правомірно віднесено до витрат, необхідних для провадження професійної діяльності 1 200,00 грн на підставі таких платіжних документів:

- платіжне доручення № 22 від 28.12.2015 (орендна плата у листопаді 2015 року згідно договору № 14 від 01.08.2014 в розмірі 480,00 грн) (а.с. 87);

- платіжне доручення № 23 від 28.12.2018 (відшкодування витрат на комунальні послуги у листопаді 2015 року згідно договору № 14 від 01.08.2014 в розмірі 753,87 грн).

Також зазначив, що в Книзі обліку доходів і витрат ним відображалось не окрему, а загальну суму витрат у розмірі 1 200,00 грн згідно платіжного доручення № 22 та № 23.

Дослідивши записи Книги обліку доходів і витрат № 3/1193, витяг якої наявний в матеріалах справи, судом встановлено, що позивачем 29.12.2015 у графі 5 зазначено реквізити документа № 22 від 28.12.2015, а у графі 6 зазначено сума витрат -1 200,00 грн.

Отже, позивачем здійснено запис до Книги обліку доходів і витрат про платіжне доручення № 22 від 28.12.2015, яке документальне підтверджує витрати лише на суму 480,00 грн.

У зв'язку із чим суд погоджується із висновками податкового органу про завищення позивачем витрат, пов'язаних із провадженням незалежної професійної діяльності, на загальну суму 720,00 грн (1 200,00 - 480,00 грн), які документально не підверджені.

Суд зазначає, що об'єктом оподаткування фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є чистий оподатковуваний дохід.

Позивачем занижено суму чистого доходу на 720,00 грн по причині завищення документально підтверджених витрат, пов'язаних з провадженням незалежної професійної діяльності, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб на суму 108,00 грн.

В розумінні положення пункту 162.1 статті 162 ПК України позивач є платником військового збору, об'єктом оподаткування є чистий оподатковий дохід.

За змістом п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

У зв'язку із встановленим завищенням позивачем витрат за період 2015-2017 року в загальному розмірі 720,00 грн позивачем відповідно допущено заниження військового збору на загальну суму 10,80 грн (720*1,5%).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу в цій частині.

Щодо рішення від 10.07.2018 № 0060511311 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн,

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю

Матеріалами справи підтверджується, що 09.02.2016 (а.с. 150-151) позивачем подано до контролюючого органу Звітність (звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску) за 2015 рік форми № Д5 (річна), початкова, разом із Таблицею 1 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами -підприємцями.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 ( в редакції чинній на момент подання звітності), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою № Д5 із зазначенням типу форми "початкова".

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до фіскальних органів Звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку (пункт 12 розділу IV).

Таким чином позивач, який не є фізичною особою - підприємцем, а є особою, яка провадять незалежну професійну діяльність, не подано Звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку № 435 за 2015 рік.

Згідно з пунктом 7 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX ПК України.

Оскільки позивачем подано звітність за 2015 рік не за встановленою формою, то відповідачем правомірно накладено на позивача штраф у загальному розмірі 170 грн (17*10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Щодо рішення від 10.07.2018 № 0060501311 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1215,11 грн та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 № Ф-0060491311 в сумі 4757,48 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно із п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону №2464-VI обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону.

За приписами пп.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

За змістом ч.11 ст.8 Закону №2464-VI (в редакції до 01.01.2016) єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з положеннями ст.9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Вказаною нормою встановлюються особливості сплати єдиного внеску для різних платників, перелік яких визначений у статті 4 Закону №2464-VI. Відповідно до п.5 ч.1 зазначеної статті платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме адвокатською діяльністю, та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI (в редакції, що діяла з 01.01.2015) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пп.3 п.4.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 №455 (чинна до 29.05.2015) платники, визначені підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Виходячи з аналізу наведених норма, суд приходить висновку, що на законодавчому рівні встановлено обов'язок самостійно нараховувати та сплачувати ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску в розрізі кожного місяця, коли особою було отримано чистий оподатковий дохід.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом перевіряємого періоду регулювався постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1014/18309 та діяла до 08.01.2014 (далі - Порядок №22-2), а також наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №454, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за №1628/24160 та діяв до 30.04.2015 (далі - Порядок №454).

Відповідно до пункту 3.4 Порядку №22-2 фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Положення аналогічного змісту містилось і в пункті 3.4 Порядку №454, відповідно до якого фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Отже, за приписами наведених норм законодавства для адвокатів встановлено, що єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності за результатами календарного року, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але в межах розміру мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Тобто, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в рядку "усього" графи 2 таблиці 3 звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток №5 до Порядку №454 та Порядку №22-2), має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи.

До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині 11 статті 8 Закону №2464-VI (34.7 % до 01.01.2016).

З 29.05.2015 процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Закону №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами (далі - фіскальні органи), визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).

Відповідно до п.5 розділу IV Інструкції №449 базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 розділу III цієї Інструкції.

Для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 22 відсотків суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI (в редакції після 01.01.2016) єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином позивач мав нараховувати єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності за результатами календарного року, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але в межах розміру мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з записами Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, які провадять незалежну діяльність № 3/1193 чистий дохід (прибуток) ОСОБА_2 складає: у вересні 2014 року - 13.96 грн, у жовтні 2014 року -191,00 грн, у березні 2015 року - 236,02 грн, у травні 2015 року - 830,99 грн, у червні 2015 року - 2 245,00 грн, у липні 2015 року - 324,41 грн, у серпні 2015 року - 460,00 грн, у вересні 2015 року - 336,26 грн, у жовтні - 1260,32 грн, у листопаді 2015 року - 125,87 грн, у січня 2016 року - 920,00 грн, у березні 2016 року - 970,00 грн, у червні 2016 року - 172,00 грн, у вересні 2016 року - 245,40 грн (а.с.164-166).

По причині заниження сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, позивачем занижено суми нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, на загальну суму 4 757,48 грн, в тому числі за 2014 рік у розмірі 845,30 грн, за 2015 рік у розмірі 2636,18 грн, за 2016 рік у розмірі 1 276,00 грн.

Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII у 2014 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 № 80-VIII установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень.

В 2016 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 №

№ 928-VIII).

Таким чином сума єдиного внеску, яка мала бути сплачена позивачем за місяць, у якому позивачем отримано дохід, складає:

1) у 2014 році в розмірі 845,30 грн, в тому числі:

- за вересень, жовтень в розмірі 422,65 грн за кожен місць (в межах розміру мінімального страхового внеску: 1218,00 грн (мінімальна заробітна плата у місячному розмірі за 2014 рік) * 34,7 % (ставка, визначена ч. 11 ст. 8 Закону №2464-VI в редакції до 01.01.2016);

2) у 2015 році в розмірі 2636,18 грн, в тому числі:

- за березень, травень, липень, серпень в розмірі 422,65 грн за кожен місяць (в межах розміру мінімального страхового внеску: 1218,00 грн (мінімальна заробітна плата у місячному розмірі за 2014 рік) * 34,7 % (ставка, визначена ч. 11 ст. 8 Закону №2464-VI в редакції до 01.01.2016);

- за червень в розмірі в розмірі 779,02 грн (сума доходу 2 245,00 грн * 34,7 % (ставка, визначена ч. 11 ст. 8 Закону №2464-VI в редакції до 01.01.2016);

- вересень - листопад в розмірі 478,17 грн за кожен місяць (в межах розміру мінімального страхового внеску: 1378,00 грн (мінімальна заробітна плата у місячному розмірі за 2015 рік) * 34,7 % (ставка, визначена ч. 11 ст. 8 Закону №2464-VI в редакції до 01.01.2016);

3) у 2016 році в розмірі 1 276,00 грн, в тому числі за січень, березень, червень, вересень в сумі 319,00 грн за кожен місяць (в межах розміру мінімального страхового внеску: мінімальна заробітна плата у місячному розмірі за 2016 рік * 22 % (ставка, визначена ч. 11 ст. 8 Закону №2464-VI в редакції з 01.01.2016).

Отже, позивачу донараховано єдиний соціальний внесок у в межах розміру мінімального страхового внеску за кожен період, коли він мав дохід.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Оскільки позивачем за період 2014-2016 роки не було нараховано та сплачено єдиний внесок в розмірі 4757,48 грн, відповідачем було сформовано та направлено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 № Ф-0060491311 в сумі 4757,48 грн.

Щодо доводів позивача про протиправність застосованого відповідачем методу визначення суми чистого доходу отриманого платником податків в кожному конкретному місяці 2014-2016 роках із посиланням на постанову Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 816/1228/17, то суд їх відхиляє з наступних підстав.

Вищевказаною постановою залишено без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі № 816/1228/17.

За наслідками перевірки автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду судом встановлено, що судом першої інстанції у справі № 816/1228/17 в ході розгляду справи встановлено, що позивачем (нотаріус) при заповненні звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011, 2012 та 2015 роки нею у рядку «усього» графи 2 таблиці 3 звітів зазначалися суми отриманого річного доходу, які повністю відповідають сумам чистого оподатковуваного доходу, задекларованого нею у деклараціях про майновий стан і доходи за вказані роки. При складенні звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 та 2014 роки нею в рядку «усього» графи 2 таблиці 3 звітів помилково були зазначені суми загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження незалежної професійної діяльності, які є значно більшими ніж суми чистого оподатковуваного річного доходу, які й мали вказуватися.

Таким чином, позивачем у справі № 816/1228/17 нараховувалися та сплачувалися суми єдиного внеску, виходячи з сум отриманого річного доходу, з розміру якого розраховано ЄСВ, який перевищував розмір мінімального страхового внеску .

ОСОБА_2 за період 2014 - 2016 роки подавалася звітність про суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного внеску із нульовими показниками, єдиний внесок за вказаний період, що повинен становити не менше розміру мінімального страхового внеску, не нараховувався та не сплачувався.

Як встановлено судом вище згідно з записами Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, які провадять незалежну діяльність № 3/1193 позивач мав чистий дохід (прибуток) у вересні, у жовтні 2014 року, у березні, у травні 2015 року, у червні 2015 року, у липні 2015 року, у серпні 2015 року, у вересні 2015 рок, у жовтні, у листопаді 2015 року, у січні, у березні, у червні 2016 року, у вересні 2016 року, що не було відображено у поданій звітності позивача.

У зв'язку з цим позивачу було нараховано ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску в розрізі кожного місяця коли позивачем було отримано чистий оподатковий дохід згідно відомостей Книги обліку доходів і витрат.

Таким чином, обставини у даній справи не є тотожними обставинам справи № 816/1228/17, в межах якої ухвалено постанову Верховного Суду від 24.04.2018, на яку посилається позивач.

А тому суд критично оцінює доводи позивача, оскільки судом не встановлено порушення методу нарахування ЄСВ за перевіряємий період.

А тому контролюючим органом правомірно направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 № Ф-0060491311 в сумі 4757,48 грн

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI (в редакції N 406-VII від 04.07.2013) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

У зв'язку із донарахуванням контролюючим органом єдиного внеску за 2014 рік в сумі 845,30 грн застосовано штрафну санкцію в розмірі 5 % від вказаної суми в розмірі 169,06 грн (845,30 грн * 5% * 4 звітних періоди).

Згідно з пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI (№ 77-VIII від 28.12.2014)за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 донарахованого єдиного внеску відсотків суми

У зв'язку із донарахуванням контролюючим органом єдиного внеску за 2015 рік в сумі 2636,18 грн та за 2016 рік в сумі 1 276,00 застосовано штрафну санкцію в розмірі 10 % від вказаних сум в розмірі 790,85 грн (2636,18 грн *10 %* 3 звітних періоди) та відповідно ( 1 276,00 грн * 10%* 2 звітних періоди).

Оскільки відповідачем донараховано суму єдиного внеску в розмірі 4757,48 грн, то відповідно застосовано штраф на підставі рішення від 10.07.2018 № 0060501311 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1215,11 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення - рішення, рішення та вимога, винесені суб'єктом владних повноважень на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття таких рішень.

Відтак адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 15 квітня 2019 року.

Суддя Л.О. Єресько