Рішення № 81144604, 11.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м.ПолтаваСправа № 440/4713/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - Антофія М.О.,

представника відповідача - Гавриляко О.М.,

представника третьої особи - Овчинікової Н.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до Міністерства фінансів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2018 року Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі по тексту - КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" / позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України (далі по тексту - Мінфін / відповідач) в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік в частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01 січня 2016 року на загальну суму 9 963 027,49 грн.,

- зобов'язати Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2018 року №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9 963 027,49 грн. з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" та Договір про організацію взаєморозрахунків №4-ДФС від 01 серпня 2017 року та №6-ДФС від 12 грудня 2017 року.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невиконанні вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування". Стверджував, що за підприємством рахується заборгованість зі сплати ПДВ у розмірі 9 963 027,49 грн., що зумовило позивача укласти із Головним управлінням Державної казначейської служби у Полтавській області, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації та департаментом будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації договори про організацію взаєморозрахунків. Уклавши вказані договори про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок та строки погашення податкової заборгованості позивача перед державним бюджетом з ПДВ на загальну суму 9 963 027,49 грн., за рахунок перерахування на користь позивача з державного бюджету цільових субвенцій з різниці в тарифах на відповідну суму. Однак кошти на виконання умов договорів про організацію взаєморозрахунків не надійшли. На звернення позивача до Мінфіну із вимогами профінансувати різницю між фактичною собівартістю та тарифами на комунальні послуги отримано відповідь, що договори не можуть бути профінансовані у 2018 році у зв'язку із закінченням бюджетного періоду 2017 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року позовну заяву КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" залишено без руху.

18 січня 2019 року до суду надійшла заява КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (вх. №1818/19) про поновлення строку звернення до суду (а.с. 43-46).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, поновлено КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" пропущений строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Також вищевказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі по тексту - третя особа / Мінрегіон).

04 лютого 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли пояснення (вх. №3473/19) в яких третя особа зазначила, що Мінрегіон, відповідно до постанови КМУ №332, був визначений головним розпорядником субвенцій та відповідальним виконавцем цієї бюджетної програми. Згідно пунктів 7 та 8 постанови КМУ №332 місцеві фінансові органи на підставі отриманих відповідно до пункту 6 Порядку та умов документів формують узагальнені реєстри договорів, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків щомісяця до 5 і 20 числа структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрації для їх узагальнення та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договорів про організацію взаєморозрахунків. Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 9 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіону інформацію про зобов'язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг. Мінрегіон узагальнює подані відповідно до пункту 7 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 10 і 25 числа Мінфіну. Мінфін на підставі поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенцій згідно з розподілом, яке доводить до відома Казначейства. На виконання пункту 7 та 8 Порядку Мінрегіон листами від 22 серпня 2017 року №7/10-9015, від 15 грудня 2017 року №7/10-13783, що підтвержується відповідачем, направив до Мінфіну вказані реєстри. Таким чином Мінрегіон виконав всі дії, встановлені постановою КМУ №332 (а.с. 52-53).

04 лютого 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Мінрегіону (вх. № 3608/19) про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції, за результатами розгляду якої судом 12 лютого 2019 року винесено ухвалу про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції (а.с. 55, 62-63).

15 лютого 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення Мінрегіону (вх. №4862/19) у яких третя особа зазначила, що головний розпорядник бюджетних коштів, в межах свої повноважень, своєчасно та в повній мірі вжив вичерпних заходів щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №332 та реалізації положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (а.с. 69-71).

06 березня 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Мінфіну (вх. №6848/19) у якому відповідач зазначив, що розрахунки з погашення заборгованості за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", проводяться шляхом залучення коштів з єдиного казначейського рахунку. Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України всі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду. Згідно статті 3 Бюджетного кодексу України - бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Отже не профінансовані за 2017 рік договори про організацію взаєморозрахунків, вважаються такими, що втратили чинність. Вказував, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави (а.с. 100-103).

06 березня 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив (вх. №6923/19) у якій КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" зазначило, що постановою КМУ №332 не передбачено строки прийняття Міністерством фінансів України рішення про перерахунок субвенції. Закінчення дії бюджетного періоду на день звернення позивача до суду з позовом не позбавляє позивача права оскаржувати бездіяльність відповідача, що виникла за час дії бюджетного періоду, оскільки закінченням терміну дії бюджетного періоду права позивача, порушені бездіяльністю відповідача не поновлюються. Крім того, закінчення терміну бюджетного періоду не свідчить про те, що відповідач не має права прийняти таке рішення в майбутньому. У рішеннях Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права вказано, що аргументи Уряду щодо бюджетних асигнувань не можуть бути підставою для невиконання своїх зобов'язань (а.с. 148-155).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:15 11 квітня 2019 року.

У судовому засіданні представник КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник Мінфіну проти позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник Мінрегіону просив прийняти рішення з додержанням вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що згідно Довідки Харківського управління офісу великих платників податків ДФС про розмір заборгованості №39675/10/28-10-50-21 від 25 липня 2017 року за КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість в загальному розмірі 11 770 315,80 грн. (а.с. 29).

01 серпня 2017 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації та Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" укладено Договір №4-ДФС про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №332 (а.с. 24-26).

Предметом даного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у сумі 8 882 540,85 грн. на підставі рішення Мінфіну.

12 грудня 2017 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації та Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" укладено Договір 6-ДФС про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №332 (а.с. 27-28).

Предметом даного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у сумі 1 080 486,64 грн. на підставі рішення Мінфіну.

Листом від 26 вересня 2018 року вих. №4/3698 КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулося до Мінфіну в якому зазначило, що 01 серпня 2017 року та 12 грудня 2017 року було укладено Договора №4-ДФС та №6-ДФС про організацію взаєморозрахунків на суму 8 882,50 грн. та 1 080,48 грн. відповідно, з метою погашення податкового боргу з ПДВ. Станом на 25 вересня 2018 року податковий борг з ПДВ підприємства становить 9,7 мільйонів гривень, погашення якого не представляється можливим без реалізації вищенаведених договорів. Враховуючи вищенаведене, просило повідомити на якій стадії виконання знаходяться укладені договори на даний час (а.с. 31).

03 грудня 2018 року до КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" надійшов лист Мінфіну (вх. №5271) в якому відповідач зазначив, що постановою КМУ від 18 травня 2017 року №332 затверджено Порядок та умови перерахування у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифи, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Субвенція). Дана постанова КМУ була прийнята відповідно до статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", яким було передбачено вищезазначену Субвенцію. Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, у зв'язку із чим у 2018 році відсутні законодавчі підстави для здійснення видатків на Субвенцію, передбачену Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (а.с. 33).

Позивач не погоджуючись із позицією Мінфіну щодо не перерахування субвенції відповідно до постанови КМУ від 18 травня 2017 року №332, звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, судом встановлено наступне.

Послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) віднесено до житлово-комунальних послуг, а в залежності від порядку затвердження цін/тарифів - до першої групи житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (стаття 14 вказаного Закону).

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги визначено зокрема положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про ціни та ціноутворення", Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Так, статтею 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що одним із принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги має бути відповідність рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Крім цього, частиною 7 статті 31 вказаного Закону унормовано, що центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень. Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" від 10 січня 2002 року №2918-III за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Поряд із цим, частиною другою статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" від 21 червня 2012 року №5007-VI унормовано, що державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). При цьому, як означено статтею 15 вказаного Закону, суб'єктам господарювання під час державного регулювання цін надано гарантію, відповідно до якої, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

З наведеного вбачається, що однією із державних гарантій, наданої суб'єктам господарювання, що надають житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання, при встановленні державних регульованих цін (тарифів) на такі послуги, є забезпечення відшкодування таким підприємствам різниці, яка утворилась в зв'язку із невідповідністю встановленого тарифу економічно-обґрунтованому розміру (вартості) такої послуги (в подальшому - різниця в тарифах), та яка (різниця) має бути відшкодована за рахунок відповідного бюджету.

Бюджетним кодексом України від 08 липня 2010 року №2456-VI визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 48 статті 2 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 Бюджетного кодексу України).

Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності.

Розподіл додаткових дотацій між місцевими бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 23 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено, що у 2017 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на: субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 та 14 статті 11 цього Закону).

Статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" передбачені джерела перерахування зазначеної субвенції. Зокрема, вказаною статтею установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2016 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.

Порядок узгодження заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 01 січня 2016 року визначається відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №53 від 15 березня 2017 року "Про затвердження Типового положення про територіальні комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах", та здійснюється територіальними комісіями в порядку, визначеному цим Положенням.

З 29 листопада 2016 року набрав чинності Закон України від 03 листопада 2016 року №1730-VIII "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", положеннями якого зокрема було визначено питання врегулювання заборгованості держави перед підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення з різниці в тарифах та погашення кредиторської заборгованості таких підприємств перед державним бюджетом, шляхом проведення зустрічних взаєморозрахунків, в порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок видатків державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах (стаття 4 Закону).

На виконання вищевказаних нормативно-правових актів, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18 травня 2017 року №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (далі - Порядок та умови).

Ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).

Відповідно до пункту 1 Порядку та умов субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіон.

Згідно з пунктом 2 Порядку та умов перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 року і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Пункт 3 Порядку та умов визначає, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.

Згідно з пунктом 7 Порядку та умов місцеві фінансові органи на підставі отриманих відповідно до пункту 6 цих Порядку та умов документів формують узагальнені реєстри договорів, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків щомісяця до 5 і 20 числа структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрацій для їх узагальнення та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договорів про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до пункту 8 Порядку та умов Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 9 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіону інформацію про зобов'язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг.

Мінрегіон узагальнює подані відповідно до пункту 7 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 10 і 25 числа Мінфіну.

Мінфін на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.

Згідно з пунктом 9 Порядку та умов Казначейство перераховує субвенцію відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 року № 1132, і Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Мінфіном.

Розрахунки з погашення заборгованості за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", проводяться шляхом залучення коштів з єдиного казначейського рахунка.

Таким чином, вищевказаними положеннями законодавства було визначено порядок погашення (відшкодування) державою енергопостачальним підприємствам, в тому числі підприємствам які надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (до яких відноситися і Позивач) заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася станом на 1 січня 2016 року та яка (заборгованість) мала погашатися за рахунок цільових субвенцій з державного бюджету та проведення відповідного зустрічного зарахування кредиторських вимог підприємства перед бюджетом, на підставі укладених договорів про організацію взаєморозрахунків.

Як випливає із Розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню станом на 01 січня 2016 року КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" становить 242 435 296,03 грн. (а.с. 22-23).

Протоколом №7 засідання територіальної комісії з узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах від 11 травня 2017 року КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" було узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що вироблялися, трансформувалися та постачалися населенню, установам й організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або місцевих бюджетів, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами органами місцевого самоврядування, та залишилися непогашеними станом на 01 січня 2016 року (а.с. 19-21).

Як встановлено в ході судового розгляду між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації та Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" укладено Договір про організацію взаєморозрахунків 4-ДФС від 01 серпня 2017 року та Договір про організацію взаєморозрахунків №6-ДФС від 12 грудня 2017 року.

Згідно підпункту 2 пункту 10 вказаних договорів - сторони, з метою виконання цих договорів зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Вказане свідчить про те, що в зв'язку із укладенням вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок та строки погашення податкової заборгованості позивача перед державним бюджетом з ПДВ на загальну суму 9 963 027,49 грн, за рахунок перерахування на користь позивача з державного бюджету цільових субвенцій з різниці в тарифах, на суму 9 963 027,49 грн, які мали б спрямуватись позивачем до державного бюджету для погашення вищевказаного податкового зобов'язання.

На дату розгляду справи судом не встановлено, а сторонами не надано доказів розірвання чи визнання нікчемними вказаних договорів.

Мінрегіон листами від 22 серпня 2017 року №7/10-9015 та від 15 грудня 2017 року №7/10-13783 Договора №-ДФС та №6-ДФС у складі зведених реєстрів №10_3Ф та №19_3Ф було направлено до Мінфіну (а.с. 73-81).

Факт надходження до Мінфіну вищевказаних зведених реєстрів не спростовано відповідачем та підтверджується штампом вхідної кореспонденції міністерства від 30 серпня 2017 року за вх. №12-15489 та 18 грудня 2017 року за вх. №11-35123 (а.с. 119, 137).

Також в ході розгляду справи судом встановлено, що Державною казначейською службою України підготовлено інформацію про зобов'язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції з державного бюджету, яка направлена Мінфіну (а.с. 119-127).

У свою чергу Міністерством фінансів України, у порушення пункту 8 Порядку № 332, не було прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до визначених вище договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №332 та не доведено їх до Казначейства, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов'язань останнього.

Стосовно доводів скаржника щодо неможливості проведення розрахунків за договорами про надання субвенції, у зв'язку із значним невиконанням у 2017 році запланованих надходжень з ПДВ, а також щодо того, що бюджетний період 2017 року завершився 31 грудня цього ж року, відтак, договори про проведення взаєморозрахунків втратили чинність, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема, на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

З метою забезпечення доступності мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлюються тарифи на деякі види житлово-комунальних послуг, зокрема, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Разом з тим, встановлені тарифи, як правило, не покривають фактичних витрат надавачів житлово-комунальних послуг.

У зв'язку з цим та з метою забезпечення відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами надавачів послуг, безперебійного надання житлово-комунальних послуг належної якості держава запровадила механізм субвенцій, які перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетом з подальшим перерозподілом між постачальниками житлово-комунальних послуг.

Отже, субвенція на відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами на надання житлово-комунальних послуг, у розумінні БК України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" є державною соціальною гарантією, механізм реалізації якої визначений Кабінетом Міністрів України, зокрема, у Порядку №332. Відтак, посилання скаржника на неможливість здійснення своїх зобов'язань через значне невиконанням у 2017 році запланованих надходжень з ПДВ не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставним.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20 березня 2002 № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Аналогічний правовий висновок висловлений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі №820/6514/17 та від 12 лютого 2019 року при розгляді справи №820/1410/18.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.

У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для допущення бездіяльності покладено на відповідача.

Однак, Мінфіном суду таких доказів не надано.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що Міністерство фінансів України, не приймаючи рішення про перерахування субвенції, згідно з розподілом відповідно до Договорів №4-ДФС від 01 серпня 2017 року та №6-ДФС від 12 грудня 2017 року про проведення взаєморозрахунків, допустило протиправну бездіяльність.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, суд вважає за необхідне, з метою ефективного захисту прав та інтересів КП "Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" зобов'язати Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2018 року №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9 963 027,49 грн. з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" та Договір про організацію взаєморозрахунків №4-ДФС від 01 серпня 2017 року та №6-ДФС від 12 грудня 2017 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення №8128 від 20 грудня 2018 року КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" сплачено 1762 грн. судового збору (Банк платника: ПАТ "МТБ Банк", код банку 328168, дебет рахунку №26008724141; Банк отримувача: Казначейство України, код банку 899998, кредит рахунку 34319206084011; Призначення платежу: *;101:03361661; Судовий збір за позовом КП ПОР "Полтававодоканал", Полтавський окружний адміністративний суд без ПДВ).

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (код ЄДРПОУ 03361661) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480).

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (код ЄДРПОУ 03361661, юридична адреса: вул. Пилипа Орлика, 40-а, м.Полтава, 36020) до Міністерства фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480, юридична адреса: вул.Грушевського, 12/2, м.Київ, 01008), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (код ЄДРПОУ 37471928, юридична адреса: вул.В.Житомирська, 9, м.Київ, 01601) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік в частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01 січня 2016 року на загальну суму 9 963 027,49 грн.

Зобов'язати Міністерство фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480, юридична адреса: вул.Грушевського, 12/2, м.Київ, 01008) прийняти рішення про перерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2018 року №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9 963 027,49 грн. з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" та Договорів про організацію взаєморозрахунків №4-ДФС від 01 серпня 2017 року та №6-ДФС від 12 грудня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480, юридична адреса: вул.Грушевського, 12/2, м.Київ, 01008) на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (код ЄДРПОУ 03361661, юридична адреса: вул. Пилипа Орлика, 40-а, м.Полтава, 36020) судові витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 1762 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Повне рішення складено 15 квітня 2019 року.

Суддя С.О. Удовіченко