Рішення № 81144580, 15.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Житомир справа №810/4896/18

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

1. ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області щодо відмови у проведенні розрахунку вислуги років на пенсію ОСОБА_1 у пільговому обчисленні за період проходження служби з 23 жовтня 1993 року по 30 жовтня 2015 року - один місяць за півтора місяця, з урахуванням часу його служби в зонах безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення та охороні зони відчуження радіоактивного забруднення Чорнобильської АЕС та внесення відповідних змін до наказу начальника Головного управління МВС України в Київській області №-574 о/с від 30 жовтня 2015 року;

- зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Київській області провести розрахунок вислуги років на пенсію ОСОБА_1 у пільговому обчисленні за період проходження служби з 23 жовтня 1993 року по 30 жовтня 2015 року - один місяць за півтора місяця, з урахуванням часу його служби в зонах безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення та в зоні радіоактивного забруднення по охороні Чорнобильської АЕС та внести відповідні зміни до наказу начальника Головного управління МВС України в Київській області №-574 о/с від 30 жовтня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головне управління МВС України в Київській області протиправно відмовляє позивачу у проведенні розрахунку вислуги років на пенсію ОСОБА_1 у пільговому обчисленні.

ПРОЦЕДУРА

2. Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суд від 19 вересня 2018 року матеріали адміністративного позову №810/4896/18 до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року матеріали позовної заяви прийнято до провадження та залишено позовну заяву без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

3. 18 березня 2019 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання представника Головного управління МВС України в Київській області про відкладення розгляду справи (а.с. 69), у зв'язку з чим судовий розгляд справи, призначений на 18 березня 2019 року о 11:20, було відкладено на 02 квітня 2019 року о 12:00 (а.с. 72).

Крім того, 18 березня 2019 року позивачем до відділу документального забезпечення суду було подано клопотання про проведення судового розгляду справи без участі позивача (а.с. 75).

4. 29 березня 2019 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання представника Головного управління МВС України в Київській області про відкладення розгляду справи (а.с. 82).

5. 01 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162, частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву від 27 березня 2019 року (а.с. 84-87).

6. В судове засідання, призначене на 02 квітня 2019 року о 12:00 сторони та учасники не прибули. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року встановлено подальший розгляд адміністративної справи №810/4896/18 здійснювати у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи (а.с. 91-94).

7. 04 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 163, частиною другою статті 261 КАС України надійшла відповідь на позовну заяву (а.с. 96-97).

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

АГРУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Як встановлено зі змісту позовної заяви та відповіді на відзив, позивач в обґрунтування вимог зазначає, що проходив службу у зоні добровільного відселення, а тому має право на обрахування вислуги років у пільговому обчисленні за вказаний період. Вказує, що неодноразово звертався із відповідними заявами до відповідача, однак, Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Київській області відмовляє у проведенні перерахунку вислуги років у пільговому обчисленні із посиланням на відсутність відповідного нормативно-правового акту щодо врегулювання спірних правовідносин.

На думку позивача, доводи Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області про неможливість проведення перерахунку вислуги років у пільговому обчисленні не відповідають фактичним обставинам справи, а позивач має право на пільгове обчислення вислуги років.

9. Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Київській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю.

Вказує, що з моменту видання наказу МВС України від 20 червня 2004 року №684 та станом на момент розгляду справи вислуга років на пільгових умовах за роботу у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення колишнім працівникам органів внутрішніх справ не нараховується.

Враховуючи вищевикладене, наголошує, що Головне управління МВС України в Київській області при розгляді заяв позивача протиправної бездіяльності не допускало та діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

8. Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 01 квітня 2016 року (а.с. 44).

9. Так, згідно із наявною у матеріалах справи копією витягу з наказу №574 о/с від 30 жовтня 2015 року, прапорщика міліції ОСОБА_1, інспектора патрульної служби взводу №4 роти №1 батальйону патрульної служби (з охорони зони радіоактивного забруднення) відділу зони Чорнобильської АЕС звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з поставкою на військовий облік) за власним бажанням за підпунктом "є" пункту 63 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ. Вислуга років позивача на день звільнення (календарна) складає: 24 роки 00 місяців 01 день (а.с. 47).

10. Відповідно до копії витягу із наказу управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області №26 о/с від 01 квітня 2002 року позивача було відряджено для подальшого проходження служби в розпорядження Головного управління МВС України в Київській області, увільнивши від посади міліціонера по охороні установи банку відділення Державної служби охорони при Коростенському МРВ УМВС України в Житомирській області з 01 квітня 2002 року (а.с. 56).

11. Як встановлено із довідки КП КВЖРЕП №1 від 05 вересня 2018 року №565, ОСОБА_1 1 972 року народження дійсно постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1, з 22 липня 1997 року по даний час (а.с. 45).

12. Позивач звертався із запитом на отримання публічної інформації від 16 квітня 2018 року щодо надання довідки-розрахунку вислуги років у календарному та пільговому обчисленні (а.с. 50) та згідно із наявним у матеріалах справи розрахунком вислуги років на пенсію прапорщика ОСОБА_1, вислуга років позивача становить 24 роки 00 місяців 01 день. При цьому, до вислуги років позивача враховано періоди проходження служби з 23 жовтня 1993 року по 30 жовтня 2015 року із коефіцієнтом 1. Пільгове обчислення вислуги років не застосовувалось (а.с. 60-62).

13. ОСОБА_1 звертався до голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області щодо внесення змін до наказу №574 о/с від 30 жовтня 2015 року щодо врахування вислуги років за період з 23 жовтня 1993 року по 30 жовтня 2015 року у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяці (а.с. 57 та зворот).

Відповідач листом вих. №Т-937 від 30 липня 2018 року повідомив ОСОБА_1, що з моменту видання наказу МВС України від 20 червня 2004 року №684 та по теперішній час вислуга років на пільгових умовах за роботу у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення колишнім працівникам органів внутрішніх справ не нараховується, у зв'язку з чим правові підстави для врахування вислуги років за період з 23 жовтня 1993 року по 30 жовтня 2015 року у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця, відсутні (а.с. 58-59).

Не погоджуючись із наданою відмовою та вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Положеннями статті 16 Основного Закону проголошено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Основного Закону визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

15. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (в редакції, чинній на момент звільнення позивача, далі - Закон №2262-ХІІ).

Статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ закріплено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

16. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393 (в редакції, чинній до 01 січня 2015 року, далі - Порядок №393).

Відповідно до абзацу п'ятнадцятого підпункту "в" пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця: у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2014 року №76-VIII, пунктом 4 якого виключено статтю 2 у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України №939 від 06 грудня 2017 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393", яка набрала чинності 14 грудня 2017 року, внесено зміни до абзацу 15 підпункту в, а саме: слова і цифри пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

17. Згідно з додатком 1 до наказу Міністерства внутрішніх справ України №748 від 22 листопада 1993 року затверджено перелік населених пунктів віднесених до зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року№106, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року №17-Р, на території яких виконання службових обов'язків зараховується до строку вислуги років для призначення пенсій особовому складу органів внутрішніх справ, військ внутрішньої та конвойної охорони в пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяця. Зокрема, до вказаного переліку входить м. Коростень, де проходив службу позивач.

18. У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Відповідно до судової практики ЄСПЛ (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

ОЦІНКА СУДУ

19. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувані дії на відповідність частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Київській області вказує, що з моменту видання наказу МВС України від 20 червня 2004 року №684 та станом на момент розгляду справи вислуга років на пільгових умовах за роботу у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення колишнім працівникам органів внутрішніх справ не нараховується.

Суд критично ставиться до доводів відповідача та наголошує, що Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в Київській області безпідставно ототожнюються поняття отримання надбавки за вислугу років на пільгових умовах за роботу у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення колишнім працівникам органів внутрішніх справ та врахування вислуги років за роботу у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення колишнім працівникам органів внутрішніх справ у пільговому обчисленні.

Оскільки Порядком №393 визначено зарахування служби в органах внутрішніх справ у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення із розрахунку один місяць за півтора і цей порядок діє, то у відповідача не було правових підстав для відмови у зарахуванні позивачу вислуги років у пільговому обчисленні.

Крім того, посилання відповідача на відсутність переліку підрозділів, затверджуваного відповідно Міністерством внутрішніх справ України не давало йому права для відмови позивачу у зарахуванні вислуги років у пільговому обчисленні.

Надання Порядком №393 Міністерству внутрішніх справ України повноважень визначення переліку підрозділів та установ для реалізації вже наданого права не означає, що Міністерство внутрішніх справ України, визначаючи такі підрозділи та установи може звужувати обсяг наданого позивачу права, або скасовувати чи призупиняти таке право.

20. Так, факт проходження позивачем служби з 23 жовтня 1993 року по 30 жовтня 2015 року на території м. Коростень підтверджуються наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

В свою чергу, відповідно до довідки КП КВРЕП №1 від 05 вересня 2018 року №565, ОСОБА_1 1 972 року народження дійсно постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1, з 22 липня 1997 року по даний час. Місто Коростень Житомирської області згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (а.с. 45).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області щодо відмови у проведенні розрахунку вислуги років на пенсію ОСОБА_1 у пільговому обчисленні за період проходження служби з 23 жовтня 1993 року по 30 жовтня 2015 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

21. Щодо заявлених позивачем вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року у справі №К/800/6863/15, від 29 листопада 2016 року №К/800/17306/16, від 29 вересня 2016 року №К/800/17393/16, від 17 грудня 2015 року №К/800/32134/15).

Також поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Суд звертає увагу позивача, що питання проведення перерахунку вислуги років для пенсії та внесення змін до наказу належить до виключних (дискреційних) повноважень відповідача.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Зобов'язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, компетенції.

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, щодо питань призначення та виплати пенсії.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18), які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.

22. Водночас, з метою забезпечення судового захисту порушеного права та ефективного механізму його відновлення, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо проведення розрахунку вислуги років на пенсію ОСОБА_1 у пільговому обчисленні за період проходження служби з 23 жовтня 1993 року по 30 жовтня 2015 року як один місяць за півтора місяця та за результатами розгляду прийняте відповідне рішення з урахуванням висновків суду та встановлених судом обставин справи.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

23. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області щодо відмови у проведенні розрахунку вислуги років на пенсію ОСОБА_1 у пільговому обчисленні за період проходження служби з 23 жовтня 1993 року по 30 жовтня 2015 року вчинені з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

24. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано протиправність дій Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області щодо відмови у проведенні розрахунку вислуги років на пенсію ОСОБА_1 у пільговому обчисленні за період проходження служби з 23 жовтня 1993 року по 30 жовтня 2015 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

25. Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення у порядку статті 382 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

26. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 352,40 грн судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 159, 162, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2. РНОКПП: НОМЕР_1) до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області (вул. Володимирська, 15, Мсп601, Центральна Частина Києва, м. Київ, 01601. ЄДРПОУ: 08592218) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області щодо відмови у проведенні розрахунку вислуги років на пенсію ОСОБА_1 у пільговому обчисленні за період проходження служби з 23 жовтня 1993 року по 30 жовтня 2015 року.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо проведення розрахунку вислуги років на пенсію ОСОБА_1 у пільговому обчисленні за період проходження служби з 23 жовтня 1993 року по 30 жовтня 2015 року як один місяць за півтора місяця та за результатами розгляду прийняте відповідне рішення з урахуванням висновків суду та встановлених судом обставин справи.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 15 квітня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова