Ухвала суду № 81144550, 09.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

09 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/5262/18

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Магдич В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Радомишльського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування п.1 рішення №345 від 30.03.2017 і у частині рішення №86 від 25.01.2018, -

встановив:

09.11.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, у якій вона просить:

- визнати протиправним та скасувати п.1 рішення Радомишльської міської ради Житомирської області від 30.03.2017 за №345 стосовно надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що передається безоплатно в приватну власність із земель комунальної власності ОСОБА_3 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1

- визнати протиправним і скасувати рішення №86 від 25.01.2018 у частині затвердження та передачі у приватну власність ОСОБА_3 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що є власницею будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 12.05.2009, що видане Радомишльською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер у реєстрі 2-592. Радомишльською міською радою винесено 30.03.2017 та 25.01.2018 спірні рішення, якими без узгодження меж та згоди спільного землекористувача, надано дозвіл на розробку технічної документації та передано у власність земельну ділянку іншій особі - ОСОБА_3 і затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку. Позивач посилається на те, що громадянином ОСОБА_3 було самовільно захоплено частину земельної ділянки, що належить позивачу, а саме у розмірі 0,15 га, що складає значну частину площі земельної ділянки позивача. Вказане унеможливлює приватизацію позивачем своєї земельної ділянки та створює їй перешкоди у користуванні садибою.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 відкрите провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання з повідомленням (викликом) осіб на 03.01.2019 на 14:00.

Крім того, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 залишено без розгляду заяву позивача про забезпечення доказів.

21.12.2018 на адресу суду від відповідача електронною поштою надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 49-58). У відзиві відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з даним позовом. На думку представника відповідача, позивач про існування оскаржуваного нею рішення дізналась не з відповіді Радомишльського міського голови від 14.08.2018 №02-20/2071, а значно раніше, що свідчить про те, що позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду з вказаним позовом. Стосовно суті позовних вимог представником відповідача у відзиві зазначено, що позивач зазначає, що прийняті Радомишльською міською радою рішення від 30.03.2017 №345 та від 25.01.2018 за №86 є неправомірними, оскільки раніше вказана земельна ділянка була у користуванні матері позивача, що підтверджується даними колгоспної земельної шнурової книги, довідкою «СТОВ «Нива» від 27.02.2017, довідками від «СТОВ Нива» №40, 41, доданими позивачем до матеріалів справи. Однак, з вказаним твердженням позивача відповідач не погоджується, оскільки зазначені документи не підтверджують виникнення права власності на земельну ділянку.

Крім того, рішенням Радомишльської міської ради від 16.11.2016 №240 ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий НОМЕР_2, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), з місцем розташування по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1594 га, кадастровий НОМЕР_4, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (присадибна земельна ділянка), з місцем розташування по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1595 га, кадастровий НОМЕР_3, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (присадибна земельна ділянка), з місцем розташування по АДРЕСА_1 та було рекомендовано звернутись до державного реєстратора для проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки. Таким чином, право позивача на земельну ділянку було реалізовано шляхом прийняття рішення Радомишльської міської ради про передачу йому земельних ділянок у власність.

Також представником відповідача у відзиві зазначено, що до Радомишльської міської ради від ОСОБА_3 надійшла заява від 16.01.2017 (вх. №53/02-11) з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрій щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для отримання правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: вул. АДРЕСА_2. До вказаної заяви було додано рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 16.11.2016 справа №289/1529/15-ц, згідно з якого за ОСОБА_3 визнано право власності за набувальною давністю на житловий АДРЕСА_2 Також до заяви долучено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про реєстрацію права власності на вказане майно. На підставі наданих документів та керуючись ст.120 Земельного кодексу України рішенням Радомишльської міської ради від 30.03.2017 №345 ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що передасться безоплатно у приватну власність із земель комунальної власності, категорій земель - землі житлової та громадської забудови на присадибну земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2

Рішенням Радомишльської міської ради від 25.01.2018 №86 ОСОБА_3 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель комунальної власності та передати їх в приватну власність на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_5, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, місце розташування: АДРЕСА_2

Оскільки, шляхом прийняття міською радою рішень від 30.03.2017 за №345 та від 25.01.2018 за №86 було реалізовано право ОСОБА_3 на земельну ділянку, яке виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини, оскаржувані позивачем рішення, на думку представника відповідача, були прийняті правомірно та у межах повноважень органу місцевого самоврядування.

Відповідно до листа від 28.12.2018 у зв'язку із перебуванням судді Єфіменко О.В. у відпустці у період з 02.01.2019 до 11.01.2019 судове засідання відкладене на 05.02.2019 на 10:00 (а.с. 92).

05.02.2019 підготовче судове засідання відкладене на 06.03.2019 на 11:40 у зв'язку з неприбуттям у засідання позивача та представника відповідача, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 05.02.2019 (а.с. 111-112).

У підготовчому засіданні суд ухвалами від 06.03.2019, постановленими у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без виходу до нарадчої кімнати, продовжив розгляд справи у підготовчому засіданні на 30 днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 04.04.2019 до 10:00, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 06.03.2019 (а.с. 122-123).

У підготовче засідання 04.04.2019 прибули позивач, представник позивача та третя особа.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12.05.2009 Радомишльською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого у реєстрі за №2-592.

Рішеннями Радомишльської міської ради від 30.03.2017 та 25.01.2018 надано дозвіл на розробку технічної документації та передано у власність земельну ділянку іншій особі - ОСОБА_3, без узгодження меж та згоди спільного землекористувача.

Рішенням Радомишльської міської ради від 16.11.2016 7 скликання №240 позивачу затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,2500 та, кадастровий номер НОМЕР_6, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), з місцем розташування по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1594 та кадастровий номер НОМЕР_8, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (присадибна земельна ділянка), площею 0,1595 га, кадастровий номер НОМЕР_7

Поряд з земельною ділянкою позивача розташоване господарство ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3

Відповідно до рішення Радомишльської міської ради від 30.03.2017 сьомого скликання за №345 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_2, а рішенням №86 від 25.01.2018 зазначена документація затверджена та передано у приватну власність вищевказану земельну ділянку ОСОБА_3

04.09.2017 складено акт обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 Житомирської області комісією Радомишльської міської Ради з питань регулювання земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, будівництва та архітектури у складі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яким погоджено акт приймання-передачі межових знаків на зберігання та акт погодження зовнішніх меж, у яких зазначено про відмову ОСОБА_1 від підпису у вказаних актах.

Також складено акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без дати за адресою АДРЕСА_2, погодженого заступником міського голови, землевпорядником Радомишльської міської ради та виконавцем робіт - Радомишльським виробничим відділом Житомирської регіональної філії «Центр ДЗК», яким за участю замовника - ОСОБА_3 та суміжних землекористувачів /прізвища не зазначені/.

Позивач вважає, що цими актами фактично узаконюється самовільне захоплення ОСОБА_3 частини земельної ділянки, яка належала спадкодавцю та належить позивачу у розмірі близько 0,15 га, що складає значну площу земельної ділянки позивача. Вказане унеможливлює приватизацію позивачем її частини земельної ділянки та створює їй перешкоди у користуванні садибою. |

23.07.2018 позивач звернулася до Радомишльського міського голови з заявою вирішити земельний спір та надати копії підтверджуючих документів, на що отримала відповідь від 14.08.2018, де вказано, що 30.03.2017 рішенням №345 надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку документації з землеустрою площею 0,25 га по АДРЕСА_4, а рішенням №86 від 25.01.2018 зазначена документація затверджена та передана у приватну власність ОСОБА_3 та вказано, що у позивача відсутні документи, які б підтверджували її право на користування земельною ділянкою та надано ксерокопії акту визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_2.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Пунктом 1 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами п.1 ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Як видно з матеріалів справи, підставою для звернення позивача з даним позов стала правомірність прийняття відповідачем пункту 1 рішення від 30.03.2017 №345 та рішення від 25.01.2018 №86, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що передається безоплатно в приватну власність із земель комунальної власності ОСОБА_3 та затверджено і передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Разом з тим, приймаючи оскаржувані рішення про надання дозволу на розробку технічної документації та передачу у власність земельної ділянки, Радомишльська міська рада не мала публічно-правових відносин саме з позивачем, прийняті оскаржувані рішення стосувались питань щодо прав іншої особи.

Аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави вважати, що оскаржуваним рішенням передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема про право власності на об'єкт нерухомого майна, який не належить до предметної юрисдикції адміністративного судочинства, визначеної ст.19 КАС України. Таким чином, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, а випливає із приватноправових відносин та обумовлений порушенням або загрозою порушення майнового (немайнового) приватного права та інтересу позивача, що є спором про право.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися у порядку цивільного судочинства, оскільки винесенню оскаржуваних рішень передує невирішений спір про право.

Вказаної позиції притримується Велика Палата Верховного Суду, що відображено у постановах від 25.04.2018 у справі №336/2177/17, від 18.04.2018 у справі №804/1001/16, від 04.04.2018 у справі №817/1048/16.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви №29458/04 та №29465/04), фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом (Zand v. Austria № 7360/76).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися у порядку цивільного судочинства відповідним судом загальної юрисдикції, визначеним за правилами підсудності, встановленими положеннями Цивільного процесуального кодексу України, оскільки винесенню оскаржуваних рішень передує невирішений спір про право, а тому, відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження.

Згідно з ч.1 ст.239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Зважаючи на правову позицію Верховного Суду у даній категорії справ, характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд роз'яснює позивачу право на звернення з цим позовом у порядку цивільного судочинства (за правилами Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 2 статті 239 КАС України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

За змістом ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Зважаючи, що позивач ухвалою суду від 14.11.2018 була звільнена від сплати судового збору за подання даного позову та на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 19, 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Провадження в адміністративній справі №240/5262/18 за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_1) до Радомишльської міської ради Радомишльського району Житомирської області (вул. Соборний майдан, 12, м. Радомишль, Житомирська область, 12201, код ЄДРПОУ 25923935), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 АДРЕСА_6), про визнання протиправним та скасування п.1 рішення №345 від 30.03.2017 і у частині рішення №86 від 25.01.2018 - закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції загальних судів, визначеного за правилами підсудності, встановленими положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено у повному обсязі: 15 квітня 2019 року.

Головуючий суддя Єфіменко Ольга Володимирівна