Рішення № 81144527, 15.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15 квітня 2019 р.справа № 400/24/19

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

проскасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.18 р. № Ф-68488-17

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) звернулась з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДФС), в кому просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2018 р. № Ф-68488-17 (надалі - Вимога).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: 28 листопада 2018 р. ОСОБА_1 отримала спірну Вимогу про сплату боргу з єдиного внеску на загальну суму 15 819,54 грн. Позивач вважає, що прийняттю Вимоги повинна була передувати документальна перевірка, але відповідач такої перевірки не провів, відповідного акту не склав. Відсутність акту перевірки унеможливлює встановлення періоду нарахування єдиного внеску. На переконання позивача, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, повинні сплачувати єдиний внесок виключно у випадку отримання доходу. Крім того, вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною, що не було враховано відповідачем.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як зазначає відповідач, адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється ним на підставі норм однойменного закону. ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця і з липня 2007 р. до теперішнього часу перебуває на загальній системі оподаткування. Закон покладає на позивача обов'язок своєчасно і в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок, але відповідач такий внесок за період 2017-2018 р. не сплатив, що і послугувало підставою для прийняття спірної вимоги. Відповідно до інтегрованої картки платника податків, сума заборгованості за цей період склала 15 819,54 грн. (а. с. 31-32).

Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 11-12).

Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи.

У судове засідання сторони не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Відповідно до ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи що в судове засідання представники сторін не прибули, а їх доводи викладені в заявах по суті справи, суд розглядає справу в письмовому провадженні, на підставі наявних у ній доказів.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів, ОСОБА_1 з липня 2007 р. зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності і знаходиться на загальній системі оподаткування.

Одним з конституційних обов'язків кожного, є сплата податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 ч. 1 Конституції України).

Відповідно до приписів ст. 4 ч. 1 п. 1 абз. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Таким чином, ОСОБА_1 є платником єдиного внеску.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості та витягу з інформаційної системі, у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 єдиного внеску у період з 2017 р. до 31 грудня 2018 р., за нею утворилась недоїмка в розмірі 15 819,54 грн. (а. с. 35-37).

13 листопада 2018 р. ГУ ДФС на суму недоїмки прийняло спірну Вимогу (а. с. 8).

Відповідно до ст. 7 ч. 1 п. 2 абз. 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Слід вернути увагу, що норми ст. 7 цього закону, які визначають базу оподаткування для фізичних особі-підприємців, в незалежності від системи оподаткування, спрощена чи загальна, всі містять застереження про мінімальний розмір суми єдиного внеску, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску.

Зазначене спростовує доводи позивача про те, що єдиний внесок сплачується тільки у випадку отримання доходу і мінімальний розмір єдиного внеску встановлено на законодавчому рівні.

Відповідно до ст. 9 ч. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 р. № 449 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 р. за № 508/26953 (надалі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, Інструкція № 449 передбачає право відповідача нарахувати єдиний внесок не тільки на підставі акту перевірки платника податків, як то помилково вважає позивач, а і на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що і було зроблено ГУ ДФС.

Позивач доказів сплати єдиного внеску не подав, як і доказів припинення ним підприємницької діяльності у встановленому законом порядку.

Що стосується зауважень позивача про те, що вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною і відповідач не врахував цю обставину при нарахуванні єдиного внеску, слід зазначити, що така обставина не впливає на обов'язок сплачувати єдиний внесок або на його розмір - до моменту припинення позивачем підприємницької діяльності, за ним зберігається обов'язок сплачувати єдиний внесок навіть у випадку відсутності доходу - в такому випадку єдиний внесок нараховується у мінімальному розмірі страхового внеску і відповідач нарахував позивачу єдиний внесок саме виходячи з мінімального розміру.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати позивачу не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2018 р. № Ф-68488-17, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз