Рішення № 81144521, 04.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1340/5541/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача Швадченка Є.О.,

представника відповідача Шиби А.І.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Агал» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2018 року №0014931403,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Агал» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2018 року №0014931403.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що оспорюване ним податкове повідомлення-рішення не відповідає фактичним обставинам справи, було прийняте контролюючим органом із порушенням норм матеріального права й суперечать чинному законодавству України. Позивач вважає, що перевіряючим при здійснені позапланової документальної перевірки не були дослідженні та не враховані відомості про надходження валютних коштів на інші банківські рахунки ПП «Агал».

Ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче провадження.

26.12.2018 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник вказує на правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позаяк відповідач під час винесення рішення діяв в межах визначених повноважень.

Ухвалою суду від 17.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд позовні вимоги задоволити, з підстав, що викладені у позовній заяві. Окрім того, представник зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Закону при здійсненні розрахунків в іноземній валюті є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючого інспектора, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючить на обґрунтування, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У період з 09.08.2018 року по 15.08.2018 року, на підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 08.08.2018 року №4560, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Агал» з питань дотримання вимог Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) по контрактах від 10.02.2015 року №EN10/02/15, від 09.09.2015 року №09/09/2015, від 08.05.2015 року №1/AU/2015, від 19.05.2016 року №19/05/2016, від 15.03.2016 року №15/03/2016, від 31.05.2017 року №31/05/2017, відповідно до інформації уповноважених банків ПАТ КБ «ПриватБанк» від 02.07.2015 року №Г-31.0.0.0/1-4288, від 04.08.2015 року №Г-31.0.0.0/1-5035, від 02.09.2015 року №Г-31.0.0.0/1-5697, від 02.12.2015 року №Г-31.0.0.0/1-7559, від 03.02.2016 року №Г-31.0.0.0/1-840 та ПАТ «Ощадбанк» від 09.03.2016 року №22-12/117/1208, від 07.04.2016 року, №22-12/159/16094, від 04.10.2016 року №22-12/414/4531, від 07.02.2017 року №105.13-19/1/55/555, від 06.02.2018 року №105.13.19/1/11723/2018-05/вих., від 04.01.2018 року №105.13.19/1/1225/2018-05/вих., від 05.03.2018 року №105.13.2018 року №105.13.19/1/21726/2018-05/вих. про порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.1 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями, відповідно до:

-інформаційних повідомлень уповноважених банків ПАТ КБ «ПриватБанк» від 02.07.2015 року №Г-31.0.0.0/1-4288, від 04.08.2015 року №Г-31.0.0.0/1-5035, від 02.09.2015 року №Г-31.0.0.0/1-5697, від 02.12.2015 року №Г-31.0.0.0/1-7559 та ПАТ «Ощадбанк» від 07.04.2016 року, №22-12/159/16094 по контракту від 10.02.2015 року №EN10/02/15, укладеному з фірмою - нерезидентом «Extol Systems» LLP (Великобританія);

-інформаційного повідомлення уповноваженого банку ПАТ «Ощадбанк» від 04.10.2016 року №22-12/414/4531 по контракту від 19.05.2016 року №19/05/2016, укладеному з фірмою-нерезидентом «Stanislav Hovezak» s.r.o (Чехія);

-інформаційного повідомлення уповноваженого банку ПАТ «Ощадбанк» від 07.02.2017 року №105.13-19/1/55/555 по контракту від 15.03.2016 року №15/03/2016, укладеному з фірмою-нерезидентом «Aleyn Properties» LP (Шотландія).

За результатами перевірки перевіряючим складено акт від 22.08.2018 року №2070/13-01-14-03/33775547.

12.09.2018 року відповідачем на підставі акта перевірки від 22.08.2018 року №2070/13-01-14-03/33775547, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

-0014931403, яким позивачу за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД» всього в сумі 333050,84 грн.

Як слідує з акта перевірки, нарахування позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені в розмірі 333050,84 грн., ґрунтується на обставинах прострочення Підприємством граничного 90-денного строку на повернення валютної виручки фірмою - нерезидентом «Extol Systems» LLP по контракту від 10.02.2015 року №EN10/02/15.

Дослідженню підлягає судом у даній справі правомірність нарахування позивачу суми штрафів за платежем «пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД» по господарських операціях з фірмою - нерезидентом «Extol Systems» LLP (Великобританія) щодо якого виникає спір.

Позивач в своїх поясненнях зазначає, що з розрахунком сум пені по інших контрактах погоджується.

Окрім того, здійснення господарської операції між позивачем та «Extol Systems» LLP підтверджується наявними первинними документами, складеними відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п.п.21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно положень ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами звірок інших платників податків.

При цьому, судом встановлено, що контролюючим органом фактично реалізована надана наказом №4560 від 08.08.2018 року компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, що підтверджується актом від 22.08.2018 року №2070/13-01-14-03/33775547.

Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька, третя особа Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначено, що:

- платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права, шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки;

- якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Суд зазначає, що позивачем було допущено податкового інспектора до проведення перевірки, наказ на проведення перевірки не оскаржений відповідачем, а тому слід прийти до висновку щодо наявних підстав у контролюючого органу для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно вимог п.1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.03.2015 року №160, яка набрала чинності з 04.03.2015 року та діяла до 03.06.2015 року включно, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Аналогічне положення закріплено в постановах Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.06.2015 року №354, яка набрала чинності з 04.06.2015 року та діяла до 03.09.2015 року включно і «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.09.2015 року №581, яка набрала чинності з 04.09.2015 року та діяла 03.12.2015 року включно.

10.02.2015р. між ПП «Агал» та фірмою-нерезидентом «Extol Systems» LLP (Великорбританія) було укладено контракт №EN10/02/15 на поставку дубових пиломатеріалів, не шліфованих, не струганих.

На виконання умов контракту у 2015 році ПП «Агал» здійснило попереднє відвантаження товару, згідно митних декларацій:

-№101110000/2015/000890 від 20.03.2015р. на суму 2187,65 Євро (граничний термін оплати за товар - 18.06.2015 року);

-№101110000/2015/000886 від 20.03.2015р. на суму 4614,04 Євро (граничний термін оплати за товар - 18.06.2015 року);

-№101110000/2015/001341 від 28.04.2015р. на суму 4672,58 Євро (граничний термін оплати за товар - 27.07.2015 року);

-№101110000/2015/001724 від 29.05.2015р. на суму 4450,62 Євро (граничний термін оплати за товар - 27.08.2015 року);

-№101110000/2015/0029824 від 28.08.2015р. на суму 5660,45 Євро (граничний термін оплати за товар - 26.11.2015 року);

-№101110000/2015/004404 від 30.12.2015р. на суму 4163,57 Євро (граничний термін оплати за товар - 29.03.2016 року).

В акті перевірки №2070/13-01-14-03/33775547 від 22.08.2018 року зазначено, що за 2015 рік загальна вартість попередньо відвантаженого товару по контракту №EN10/02/15 від 10.02.2015 року становить 25748,91 Євро. Згідно з додатком 1 до вказаного акту перевірки, за 2015 року загальна вартість попередньо відвантаженого товару по контракту №EN10/02/15 від 10.02.2015 року та по якому відбулось порушення вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо строку повернення валютної виручки становить 21648,91 Євро. Відповідно до цього ж додатку, загальна сума надходження валютної виручки за експортні операції по контракту №EN10/02/15 від 10.02.2015 року становить 9927,75 Євро, шо надійшла на банківський рахунок №260355300906245 в ПАТ «Ощадбанк» наступними траншами: 25.11.2015 року - 2701,69 Євро; 25.11.2015 року - 2971,31 Євро; 27.11.2015року -1701,27 Євро; 27.11.2015 року - 2553,48 Євро. Тобто, згідно акта перевірки №2070/13-01-14-03/33775547 від 22.08.2018 року, загальна сума неповернутої валютної виручки (протермінована дебіторська заборгованість ПП «Агал») становить 11721,16 Євро.

Згідно наявного у матеріалах справи звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку №26033053801596, відкритого у ПАТ «КБ «ПриватБанк», за період з 01.01.2015 року по 30.09.2015 року за експортними операціями по контракту №EN10/02/15 від 10.02.2015 року надійшли грошові кошти в загальному розмірі 12 426, 72 Євро: 24.02.2015 року - 2 225,18 Євро; 25.03.2015 року - 4 576,04 Євро; 01.09.2015 року - 5 625, 50 Євро.

Як вбачається судом, у даному випадку експортні операції та рух коштів у 2015 році по контракту №EN10/02/15 від 10.02.2015 року здійснювались у наступній послідовності:

-24.02.2015 року надходження авансу у розмірів 2225,18 Євро на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк»;

-20.03.2015 року відвантаження товару на 2701,69 Євро;

-25.03.2015 року надходження 4576,04 Євро на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк»;

-28.04.2015 року відвантаження товару на 4672,58 Євро;

-29.05.2015 року відвантаження товару на 4450,62 Євро;

-28.08.2015 року відвантаження товару на 5660,45 Євро;

-01.09.2015 року надходження 5625,50 Євро на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк»;

-25.11.2015 року надходження 5673,00 Євро на рахунок ПАТ «Ощадбанк»;

-27.11.2015 року надходження 4254,75 Євро на рахунок ПАТ «Ощадбанк»;

-30.12.2015 року відвантаження товару на 4163,57 Євро.

Водночас, судом з'ясовано, що у 2015 році по експортних операціях по контракту №EN10/02/15 від 10.02.2015 року на рахунки ПП «Агал» було повернуто валютних коштів на загальну суму 22354,47 Євро, що на 705,56 Євро перевищує вартість відвантаженого товару (21648,91 Євро).

За змістом п.1.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, (далі - Інструкція) клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи-нерезиденти - юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави;

Згідно п.5.2 Інструкції, поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Отже, юридичні особи мають право відкривати в банках як поточні рахунки у національній валюті, так і рахунки для здійснення зовнішньоекономічної діяльності та зарахування на них коштів в іноземній валюті.

При цьому, датою зарахування валютної виручки вважається дата її надходження на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі із застосуванням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України та не може вважатись первинним надходженням виручки за зовнішньоекономічним контрактом.

Тож, суд критично оцінює твердження відповідача з приводу того, що датою надходження виручки в іноземній валюті контролюючий орган вважає дату зарахування грошових коштів в іноземній валюті на рахунок в ПАТ «Ощадбанк», а не на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк».

Суд, позитивно оцінюючи доводи позивача, зазначає, що при здійсненні позапланової документальної перевірки уповноваженою особою не були досліджені та не враховані відомості про надходження валютних коштів на інші банківські рахунки ПП «Агал», що не є порушенням вимог валютного законодавства, як помилково вважає відповідач.

Більше того, факт відсутності у діях директора ПП «Агал» правопорушення, що полягало у ненадходженні валютної виручки за експортними операціями по контракту №EN10/02/15 від 10.02.2015 року на суму 11721,16 Євро підтверджується постановою Жовківського районного суду Львівської області від 01.11.2018 року (набрала законної сили 13.11.2018 року) у справі №444/3069/18, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно директора Підприємства закрито, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162-1 КУпАП.

Отже, з наведеного слідує, що твердження податкового органу про порушення позивачем визначених законом строків розрахунків (в частині, що оскаржується позивачем), не відповідають дійсності, адже ґрунтуються на помилковому визначенні дати надходження (зарахування) коштів на рахунок позивача, невірному обчисленні строку розрахунків та визначенні суми фінансових санкцій (пені).

Так, податковий орган не взяв до уваги, що датою надходження коштів слід вважати дату валютування, яка визначається відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2001 року №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а в міжнародних розрахунках - аналогічними правилами міжнародних платіжних систем.

Окрім того, суд вважає за доцільне роз'яснити наступне.

Аналіз приписів Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» свідчить, що розрахунки в іноземній валюті повинні здійснюватись в строки, що не перевищують 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Як встановлено приписами ст.56 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Проте, суд звертає увагу на те, що підзаконний акт не може ні змінювати, ні доповнювати, ні скасовувати Закон. Принцип верховенства закону діалектично поєднаний з принципом верховенства права, закріпленим ст.8 Конституції України.

Так, згідно з діючим законодавством України, постанови Національного банку України є підзаконними актами і не можуть вносити будь-які зміни, доповнення, або змінювати закон.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 9 КАС України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Так, відповідач як в акті перевірки, так і у відзиві на позовну заяву покликався на те, що позивачем порушено термін розрахунків.

Проте, оскільки системний аналіз імперативних приписів Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», свідчить, що розрахунки в іноземній валюті повинні здійснюватись в строки, що не перевищують 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень чинного законодавства, та, як наслідок, відсутність правових підстав для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Відтак, суд підкреслює, що наведені відповідачем аргументи не знайшли свого підтвердження та базуються на необґрунтованих припущеннях. У зв'язку з чим, суд наголошує на необхідності дотримання позиції Європейського Суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п.43 рішення у справі «Кобець проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Тобто, встановлюючи істину в справі, суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

У відповідності до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується також із практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, в п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

При цьому, суд також відзначає, що в контексті податкових спорів встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду розглядається як позбавлення власності. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (п.49) Суд вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, і таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Також і в п.53 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 рішення у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» Суд відзначив, що позбавлення власності повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на безпідставність нарахування штрафних санкцій в частині розрахунків позивача із «Extol Systems» LLP, відповідно до конституційного принципу розподілу влад, суд не наділений повноваженнями підміняти контролюючий орган щодо визначення об'єкта оподаткування та нарахування сум грошових зобов'язань, які підлягають сплаті до державного бюджету у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що оскаржене податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 12.09.2018 року №0014931403 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Приватного підприємства «Агал» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2018 року №0014931403 задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 12.09.2018 року №0014931403.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Агал» (80342, Львівська обл., Жовківський район, с.Туринка, вул.Б.Хмельницького,44; код ЄДРПОУ 33775547) судовий збір в сумі 4995 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 75 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15 квітня 2019 року.