Рішення № 81144440, 05.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року м.Житомир

справа № 240/6032/18

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Демчук О.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю від 02.04.2019);

представника відповідача - Горкуши М.А. (за довіреністю від 02.01.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання повторно розглянути заяву та прийняти рішення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови 03.08.2018 та 10.10.2018 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Миролюбівської сільської ради;

- зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву та прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в с.Миролюбівка, Житомирського району, Житомирської області. Однак, відповідач листами від 03.08.2018 та 10.10.2018 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з тим, що на земельну ділянку з кадастровим номером, який зазначений у заяві про надання дозволу на розробку проекту, відповідно до ухвали суду накладено арешт шляхом встановлення заборони на її використання та відчуження.

Позивач вважає, що відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, викладені у листах від 03.08.2018 та 10.10.2018, у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га,за межами населених пунктів Миролюбівської сільської ради є безпідставними та суперечать вимогам ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 29.12.2018, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву за вх.№787/19.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначає, що під час прийняття оскаржуваних рішень діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Вказує, що бажана позивачем земельна ділянка знаходиться під арештом на підставі ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2018 у справі № 295/2837/18.

Окрім того вказує, що вимога про зобов"язання видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі поданих документів, належить до дискреційних повноважень, а суд вправі перевіряти лише законність прийнятих рішень.

Згідно з ухвалою суду від 23.01.2019 адміністративну справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.02.2019.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 15.02.2019 розгляд справи відкладено на 14.03.2019, у зв"язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Згідно з довідкою від 14.03.2019 розгляд справи відкладено на 05.04.2019, у зв"язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні, 05.04.2019, позов підтримали та просили його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву від 18.01.2019 за вх.№1160/19.

Додатково наголошували, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що виділена позивачу земельна ділянка передана іншій особі у зв"язку з чим даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер та накладено арешт.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 15.01.2019 (за вх.№787/19).

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до п.1 рішення №259 від 15.03.2018 двадцять третьої сесії сьомого скликання Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області вирішено надати учаснику АТО - ОСОБА_1 погодження на надання дозволу для передачі у власність земельної ділянки на розробку виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту в розмірі 2,00 га для ведення особистого селянського господарства с.Миролюбівка (а.с.17).

Сторонами не заперечується, що у липні 2018 року позивач з метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, із відповідною заявою звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Листом від 03.08.2018 №Ю-7216/0-4212/0/22-18 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило позивача про те, що під час розгляду її клопотання встановлено, що відповідно до наданих графічних матеріалів земельна ділянка, яку вона бажає отримати у власність розташована на масиві земельних ділянок із визначеними кадастровими номерами, на які, а так само на всі земельні ділянки, утворені та розташовані в їх межах, накладено арешт ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомир від 13.03.2018 у справі №295/2837/18 шляхом накладення заборони на їх використання та відчуження, у зв"язку з чим позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.18).

18 вересня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність площею 2,00 га для особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району (а.с.69)

До заяви додано: копію паспорта заявника, копію РНОКПП, копію посвідчення учасника бойових дій, викопіювання, рішення сесії Миролюбівської сільської ради.

Заява зареєстрована Головним управління Держгеокадастру у Житомирській області 19.09.2018 за №Ю-9743/0/21-18.

Листом від 10 жовтня 2018 року №Ю-9743/0-6029/0/22-18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вказав, що відповідно до доданих графічних матеріалів земельна ділянка, яку вона бажає отримати у власність, розташована на масиві земельних ділянок із визначеними кадастровими номерами, на які, а так само на всі земельні ділянки, утворені та розташовані в їх межах, накладено арешт ухвалою слідчого судді Богунського районного суду від 13.03.2018 у справі №295/2837/18 шляхом накладення заборони на їх використання та відчуження (а.с.19).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та вважаючи, що має право на отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України проголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Земельний кодекс України), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пп. "в" ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною шостою вказаної статті Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абз. 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування разом із графічними матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації уповноваженим органом для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення такого органу про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому суд зазначає, що підставою відмови у наданні відповідного дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас слід наголосити, що чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 та від 07.02.2019 у справі № 814/702/17.

Листи відповідача від 03.08.2018 №Ю-7216/0-4212/0/22-18 та від 10.10.2018 №Ю-9743/0-6029/0/22-18, якими ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містять жодної з підстав, встановлених ст.118 Земельного кодексу України, для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази невідповідності земельної ділянки вказаної позивачем у викопіюванні з кадастрової карти (плану), доданій до заяви, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Посилання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2018 в справі №295/2837/18 суд оцінює критично, зважаючи на наступне.

Зі змісту ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2018 в справі № 295/2837/18 слідує, що цим судовим рішенням накладено арешт на земельні ділянки із визначеними кадастровими номерами, а так само на всі земельні ділянки, утворені та розташовані в їх межах, шляхом накладення заборони на їх використання та відчуження. Покладено на Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області заборону розглядати та приймати рішення про передачу в приватну власність земельних ділянок за вказаними в резолютивній частині цієї ухвали кадастровими номерами (а.с.29-32).

Витяг із Публічної кадастрової карти земельних ділянок на території Миролюбівської сільської ради, засвідчений сільським головою та довідка Миролюбівської сільської ради від 13.02.2019 №92 свідчать, що бажана позивачем земельна ділянка розташована поза межами села Миролюбівка та входить до масиву земель, які були передані в березні 2004 року працівникам соціальної сфери, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному земельної частки (паю). Також вказано, що Комісією із земельних питань Миролюбівської сільської ради, яка обстежувала місце знаходження вказаної ділянки, встановлено, що на дану земельну ділянку арешт не накладено. Масив земельних ділянок, які розташовані на землях громадського пасовища та частина розпайованих земель, на які накладено арешт ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 13.03.2018 у справі №295/2837/18, знаходяться в іншій частині села (а.с.60, 61).

Одночасно суд зауважує, що відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 18 жовтня 2018 в справі № 805/2296/17-а та від 23 листопада 2018 року в справі № 811/601/18.

З огляду на викладе, суд дійшов до висновку, що ухвала Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2018 у справі №295/2837/18 не може бути перешкодою для отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Щодо пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні під час розгляду справи, про те, що бажана позивачем земельна ділянка надана у власність іншому громадянину, суд зазначає наступне.

У матеріалах справи докази реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за іншою особою, відсутні, тобто земельна ділянка є вільною, а отже і відсутні перешкоди у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З огляду на викладене, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області протиправно відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення з підстав накладення ухвалою слідчого судді Богунського районного суду від 13.03.2018 у справі № 295/2837/18 арешту на земельні ділянки, шляхом накладення заборони на їх використання та відчуження.

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га за межами населених пунктів Миролюбівської сільської ради, викладені у листах від 03.08.2018 №Ю-7216/0-4212/0/22-18 та від 10.10.2018 №Ю-9743/0-6029/0/22-18, підлягають задоволенню.

Згідно зі ч. 1ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі Рисовський проти України (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування, зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahalv. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

У випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи утриматись від вчинення певних дій суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною в рішення від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15.

У зв'язку із цим, суд вважає, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права є визнання протиправними дій відповідача щодо відмов, викладених у листах від 03.08.2018 №Ю-7216/0-4212/0/22-18 і від 10.10.2018 №Ю-9743/0-6029/0/22-18, та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га за межами населених пунктів Миролюбівської сільської ради.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність дій відповідача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідн. номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, буд.45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання дій протиправними, зобов'язання повторно розглянути заяву та прийняти рішення, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га за межами населених пунктів Миролюбівської сільської ради, викладеної у листах від 03.08.2018 №Ю-7216/0-4212/0/22-18 та від 10.10.2018 №Ю-9743/0-6029/0/22-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га за межами населених пунктів Миролюбівської сільської ради.

Вступну та резолютивну частини рішення складено у нарадчій кімнаті і проголошено 05 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Рішення складено у повному обсязі 12 квітня 2019 року