Рішення № 81144301, 15.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 р. Справа№200/3050/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в інтересах позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, АДРЕСА_1) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42170475, 85200, Донецька обл., місто Торецьк, вулиця Дружби, будинок 22). Просив визнати протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з 01.07.2016; зобов'язати відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.07.2016. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, про що видана довідка, при цьому відповідачем безпідставно в порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" припинено виплату пенсії.

4 березня 2019 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, зобов'язано відповідача надати відомості щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, рішення про зупинення виплати пенсії.

20 березня 2019 року ухвалою суду справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідачем надано відзив, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що виплата пенсії позивачу була припинена до з'ясування фактичного місця проживання, та на підставі розпорядження у звязку із відмовою у відновленні пенсії згідно протоколу засідання комісії з питань відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Посилається на необхідність застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

У судове засідання призначене на 10 квітня 2019 року представники сторін не з'явилися. Позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі. Враховуючи те, що спірним питанням є нарахування та виплата пенсії, яка є єдиним джерелом існування для позивача, а для розгляду вказаної категорії справи пріоритетним є швидке вирішення, суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України; перебуває на обліку у відповідача як внутрішньо переміщена особа за заявою, що не є спірною обставиною у справі.

Виплата пенсії зупинена з 1 липня 2016 року до з'ясування фактичного місця проживання.

24 червня 2017 року управлінням прийнято рішення №182961 про припинення виплати пенсій як внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1, у зв'язку відсутністю за фактичним місцем проживання.

Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питання є невиплата належної пенсії позивачу.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Частиною 3статті 4 Закону № 1058-IVвизначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Ураховуючи те, що відповідно до частини 3статті 4 Закону № 1058-IVумови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону № 1058-IV.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем прийнято рішення від 24.06.2017 №182961, яким припинено виплату пенсії позивачу у зв'язку відсутністю за фактичним місцем проживання.

Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Водночас, як встановлено судом, прийняте відповідачем рішення, не містить зазначення підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Відповідно до частини 2статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з липня 2016 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень статті 1 "Першого протоколу до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Керуючись ч. 2ст. 9 КАС України суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на пенсійне забезпечення шляхом скасування рішення від 24.06.2017 №182961 та зобов'язання відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість починаючи з 01.07.2016, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо строку звернення суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, при цьому судом встановлено, що суми пенсії не отримані з вини органу та піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки припинення виплати пенсії позивачу визнано протиправним, а задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.

З огляду на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2019 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судових витрат у розмірі 768,40 грн.

Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати рішення Торецького обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.06.2017 №182961 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Торецьке обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42170475, 85200, Донецька обл., місто Торецьк, вулиця Дружби, будинок 22) відновити виплату пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, АДРЕСА_1) та сплатити заборгованість починаючи з 01.07.2016.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42170475, 85200, Донецька обл., місто Торецьк, вулиця Дружби, будинок 22) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кошкош О.О.