Рішення № 81144071, 09.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р. справа № 300/401/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Маслій У.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Пасічник Л.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську протиправно відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні періоду роботи в Кримському виробничому об'єднанні "Титан" з 08.06.1989 до 26.10.1989, з 18.08.1990 до 17.10.1994, в ЧАО "Кримський Титан" з 01.11.2011 по 30.06.2014, у Вірменській Філії "Титанові Інвестиції" - "Кримський Титан" з 01.07.2014 по 30.11.2014 та з 01.12.2014 по 31.01.2015 до стажу роботи на пільгових умовах, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1. Як наслідок протиправно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах за ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачу надано всі підтверджуючі документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1. Однак, управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську не зараховано до її стажу в шкідливих умовах роботу в Кримському виробничому об'єднані "Титан", ЧАО "Кримський Титан", Вірменській Філії "Титанові Інвестиції" - "Кримський Титан". Відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 мотивована ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" і відсутністю інформації в даних персоніфікованого обліку. Вважає вказані дії протиправними, та таким що порушують її право на пенсійне забезпечення.

Відповідач скористався правом на подання (20.03.2019) відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній № 637 від 12 серпня 1993 року у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, підтвердити наявний трудовий стажу можливо за наявності такої уточнюючі довідки. Крім цього, відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Однак, доказів про проведення атестації робочих місць в установах де працювала позивач та уточнюючі довідки про характер роботи нею не надано. Як наслідок ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, як безпідставних.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

ОСОБА_1, 11.10.2017 звернулася із заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про призначення пенсії за віком внаслідок роботи із шкідливими і важкими умовами праці по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, оскільки робота на Кримському виробничому об'єднані "Титан", ЧАО "Кримський Титан", Вірменській Філії "Титанові Інвестиції" - "Кримський Титан" надає їй таке право. До вказаної заяви позивач надала відповідний перелік документів для підтвердження наявного трудового стажу (а.с. 16, 64, 65).

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську рішенням від 20.10.2017 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії по Списку № 1, оскільки довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр Титан" не можуть бути враховані для підтвердження пільгового стажу за Списком № 1, так як затверджені органом, діяльність якого вважається незаконною відповідно до ч.ч 2,3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Крім цього, згідно даних персоніфікованого обліку відсутня інформація про період з березня 2014 по червень 2014 року та з 01.07.2014 до 31.01.2015 (лист від 27.10.2017 № 3058/03) (а.с. 17 - 18, 61).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

За приписами ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Судом встановлено, що на підтвердження наявного трудового стажу позивачем надано пенсійному органу наступні документи:

- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.06.2015 № 05-12/132 відповідно до якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Кримському виробничому об'єднанні "Титан" у період з 08.06.1989 по 26.10.1989 на посаді апаратника підготовки сировини, відпуску напівфабрикатів і продукції цеху сірчанокислого алюмінію і рідкого скла, яка передбачена списком № 1;

- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.06.2015 № 05-12/133 відповідно до якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Кримському виробничому об'єднанні "Титан" у період з 18.08.1990 по 17.10.1994 на посаді апаратника фільтрації цеху пігментного двоокису титану №1 яка передбачена списком № 1;

- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.12.2014 № 709 відповідно до якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ЧАО "Кримський Титан" у період з 01.11.2011 по 30.06.2014 на посаді апаратника прожарювання 2 відділення, апаратника фільтрації другого відділення, апаратника одержання зародків двоокису титану 2 відділень цеху пігментного двоокису титану №1, яка передбачена списком № 1;

- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.12.2014 № 38 відповідно до якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Вірменській Філії "Титанові Інвестиції" - "Кримський Титан" у період з 01.07.2014 по 30.11.2014 на посаді апаратника одержання зародків двоокису титану 2 відділення цеху пігментного двоокису титану №1, яка передбачена списком № 1;

- уточнюючу довідку про особливий характер роботи чи умов праці, для призначення пільгових пенсій від 12.02.2015 № 12 відповідно до якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Вірменській Філії "Титанові Інвестиції" - "Кримський Титан" у період з 01.12.2014 по 31.01.2015 на посаді апаратника одержання зародків двоокису титану 2 відділення цеху пігментного двоокису титану №1, яка передбачена списком № 1;

- довідку від 30.01.2015 № 60 про середню заробітну плату в ЧАО "Кримський Титан" за період роботи з вересня 2013 по лютий 2014 року включно;

- довідку від 02.02.2015 № 62 про середню заробітну плату в ЧАО "Кримський Титан" за період роботи з січня 2014 по червень 2014 року включно;

- довідку від 04.02.2015 № 135 про середню заробітну плату в Вірменській Філії "Титанові Інвестиції" - "Кримський Титан" за період роботи з серпня 2014 по січень 2015 року включно.

Інформація про періоди роботи позивача також зазначена в її трудовій книжці (а.с. 12 - 15).

При цьому в матеріалах справи міститься довідка Товариства з обмеженою відповідальність "Офісний центр "Титан", яка підтверджує неодноразову його реорганізацію (а.с. 19 -27).

Згідно розрахунку управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську загальний стаж ОСОБА_1 складає 29 років 6 місяців 27 днів (а.с. 63).

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки № 1 і № 2 чинні на період роботи позивача, відповідно до яких, професії позивача, на яких вона працювала у спірні періоди, відносяться до Списку № 1.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41.

Згідно п. 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 383, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось право на пільгову пенсію, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку (п.п. 8, 9).

Аналіз норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

У відповідності до п. 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

У пункті 4.2 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах зазначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Вказану позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 10.07.2018 у справі №227/545/17.

В матеріалах справи містяться наказ Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" від 30.12.2009 № 1173, наказ Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" від 25.02.2014 № 151, наказ Вірменської Філії "Титанові Інвестиції" - "Кримський Титан" від 14.08.2014 № 57 про атестації робочих місць за умовами праці, якими затверджено перелік робочих місць, робіт, професій, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 1 та по Списку № 2, серед яких зазначено посади позивача за відповідні періоди роботи. (а.с. 67 - 79).

Крім цього, факт проведення атестації підтверджується записами в трудовій книжці позивача із зазначенням номеру, дати наказів, на підставі яких проводилася така атестація (штампами відповідної організації - Закритого акціонерного товариства "Титан" та Вірменської Філії "Титанові Інвестиції" - "Кримський Титан").

В досліджених судом уточнюючих довідках від 03.06.2015 № 05-12/132, № 05-12/133, від 30.12.2014 № 709, від 24.12.2014 № 38 міститься інформація про проведення атестації робочих місць та дані документів, на підставі яких здійснювалася така атестація, а тому посилання відповідача на відсутність інформації про проведення атестації робочих місць після 21.08.1992 є безпідставними.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, особливий правовий режим на цій території, особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 вказаного Закону тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Статтею 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків (ч.3 ст.9 Закону).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 02.10.2018 по справі №569/14531/16-а (провадження №К/9901/37179/18 ) зазначив, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) суд вважає, що зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

У виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Як наслідок Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 02.10.2018 по справі №569/14531/16-а дійшов до висновку, що є можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване їй право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську не взято до уваги довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 05-12/132 та № 05-12/133 від 03.06.2015 з посиланням на ч.2 та ч.3 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Суд вважає, що така позиція відповідача порушує гарантоване право позивача на пенсійне забезпечення.

Крім того, в даному випадку, інформація вказана у вищезазначених довідках підтверджується трудовою книжкою позивача, в якій вказані відповідні періоди роботи в Кримському виробничому об'єднанні "Титан", дані наказів про прийняття на роботу та дані про атестацію робочих місць по списку № 1.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача у період з 08.06.1989 по 26.10.1989 та з 18.08.1990 до 17.10.1994 за Списком № 1, що надає право на включення цього періоду до стажу та право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо посилань відповідача про те що в даних персоніфікованого обліку відсутня інформація про період роботи позивача з 01.07.2014 до 31.01.2015 та з березня 2014 по червень 2014 року суд зазначає наступне.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування")

Частиною 1 ст. 14 цього Закону визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону

В частині 5, 6, 10 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", передбачено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином законодавством передбачена відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.

Судом встановлено, що в довідці про середню заробітну плату, яка видана Приватним акціонерним товариством "Кримський Титан" від 30.01.2015 № 60 за період роботи позивача з вересня 2013 року по лютий 2014 року включно нарахована заробітна плата становила 20 967, 15 грн., страхові внески 754, 82 грн. (а.с. 24).

За період роботи ОСОБА_1 з січня 2014 по червень 2014 року включно нарахована заробітна плата становила 25 989, 51 грн, страхові внески 935, 63 грн., що підтверджується довідкою Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" від 02.02.2015 № 62 (а.с. 25).

В даних довідках зазначено, що виплата страхових внесків з 01.09.2013 по 28.02.2014 здійснена в Міністерство доходів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року № 794 затверджене Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з пунктом 1 зазначеного Положення персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

В основі персоніфікованого обліку, згідно пункту 3 Положення № 794 лежить обов'язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб;

обов'язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до пункту 5 вказаного положення Персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях.

Уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України Про інформацію ( 2657-12 ) має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб; видавати у межах своєї компетенції нормативні акти та здійснювати роз'яснення з питань організації персоніфікованого обліку, а також інші права, що випливають із завдань персоніфікованого обліку (пункт 6 Положення № 794).

Пунктом 7 Положення № 794 встановлено, що уповноважений орган: створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб; забезпечує автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат; надає фізичним особам відомості про них, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а у разі їх зміни, несвоєчасного надходження страхового збору (внесків), перегляду розміру виплачуваної пенсії, її індексації, зміни умов надання соціальних послуг чи перегляду питання про можливості їх надання - інформує письмово у встановлені строки застраховану особу; надає роботодавцям допомогу в організації підготовки відомостей про фізичних осіб.

При цьому, уповноважений орган, згідно з пунктом 8 вказаного Положення виконує функції щодо організації персоніфікованого обліку в тісній взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державної податкової адміністрації, фінансовими органами, банківськими установами.

У відповідності до пункту 9 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування роботодавці мають право доповнювати та уточнювати подані до уповноваженого органу відомості про фізичну особу відповідно до законодавства.

Згідно пункту 10 Положення № 794 роботодавці зобов'язані: в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них; надавати на вимогу фізичної особи копії документів з відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку.

В свою чергу, фізична особа має право: ознайомлюватися з відомостями про неї, внесеними до системи персоніфікованого обліку; у разі незгоди з відомостями, внесеними до системи персоніфікованого обліку, звертатися до уповноваженого органу із заявою про їх виправлення; вимагати від роботодавців повного та своєчасного подання до уповноваженого органу відомостей стосовно персоніфікованого обліку.

Фізична особа для отримання в майбутньому виплат з Пенсійного фонду: повідомляє під час приймання її на роботу свій ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і відомості, які вносяться до системи персоніфікованого обліку; повідомляє уповноважений орган та роботодавця про зміни у відомостях про неї стосовно персоніфікованого обліку; подає уповноваженому органу або роботодавцю документи, які підтверджують відомості про себе, що мають бути внесені до системи персоніфікованого обліку (пункти 11, 12 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування).

З аналізу зазначених норм, суд дійшов до висновку, що відсутність відповідних даних у системі персоніфікованого обліку не може бути підставою для не зарахування періодів роботи позивача при призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки він не є суб'єктом, відповідальним за внесення таких даних.

Додатково суд зазначає, що згідно з п. 3.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 посадова особа підприємства, установи, організації зобов'язана не пізніше місяця до дня досягнення працівником пенсійного віку письмово повідомити його про виникнення права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах.

Пунктом 3.2 Порядку встановлено, що у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії посадова особа підприємства, установи, організації оформляє всі необхідні документи і направляє їх до органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням підприємства, установи, організації або передає документи працівнику для їх подачі до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). У необхідних випадках посадова особа підприємства, установи, організації надає працівнику допомогу щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. У разі якщо підготовлено не всі необхідні для призначення пенсії документи, до органу, що призначає пенсію, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково у строки, передбачені пунктом 1.7 розділу І цього Порядку.

Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відтак, суд дійшов до висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Обставина про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Титан" знаходиться на непідконтрольній українській владі території, у зв'язку з чим, відповідач не має можливості перевірити достовірність довідок про пільговий характер роботи позивача, не спростовує наявність у ОСОБА_1 пільгового стажу, що дає їй право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 по справі № 263/14707/16-а.

У вищевказаних досліджених судом документах наявні всі необхідні дані, а саме: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія та посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані довідки.

Відтак, оскільки ОСОБА_1 виконувала роботу в Кримському виробничому об'єднанні "Титан" у період з 08.06.1989 до 26.10.1989, з 18.08.1990 до 17.10.1994, в ЧАО "Кримський Титан" у період з 01.11.2011 по 30.06.2014, у Вірменській Філії "Титанові Інвестиції" - "Кримський Титан" у період з 01.07.2014 по 30.11.2014 та з 01.12.2014 по 31.01.2015, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, вищевказані періоди роботи мають бути зараховані до її пільгового стажу.

При цьому, представник управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську в судовому засіданні підтвердила наявність у позивача пільгового стажу, який необхідний для призначення пенсії по Списку № 1, однак у зв'язку із відсутністю інформації на підтвердження проведення атестації робочого місця позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії.

В свою чергу, судом встановлено факт проведення атестації в організаціях і на підприємствах, в яких ОСОБА_1 працювала у відповідні періоди.

У зв'язку із вищенаведеним, беручи до уваги стаж роботи позивача у Кримському виробничому об'єднанні "Титан", ЧАО "Кримський Титан", Вірменській Філії "Титанові Інвестиції" - "Кримський Титан", відмова відповідача у призначенні та виплаті пенсії позивачу за віком на пільгових умовах є протиправною.

Оскільки, ОСОБА_1 звернулася із заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську 11.10.2017, право позивача на призначення пенсії за віком по Списку №1 виникло саме з моменту набуття цього права - з 11.10.2017.

Суд зазначає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, в тому числі і за минулий час, таке право підлягає поновленню без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Таким чином, слід зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 11.10.2017.

Отже, позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії підлягає до задоволення.

У відповідності до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи дане положення, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на користь ОСОБА_1 768,40 грн. сплачених судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (код ЄДРПОУ 20550895, вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 11.10.2017.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (код ЄДРПОУ 20550895, вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Рішення складене в повному обсязі 15 квітня 2019 р.