Рішення № 81143982, 25.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Справа № 160/670/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняВербного Д.С., за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, Нагорний Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

23.01.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856), в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.12.2018 року №0567111304, відповідно до якого ОСОБА_5, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 27652,78 грн., з яких : за основним платежем - 22122,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5530,56 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.12.2018 року № 0567121304, відповідно до якого ОСОБА_5 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.12.2018 року № 0567131304, відповідно до якого ОСОБА_5, збільшено суму грошового зобовязання за платежем - військовий збір на загальну суму 2131,05 грн., з яких : за основним платежем 1704,84 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 426,21 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем з порушенням вимог законодавства. Позивачем зазначено, що сума прощеної заборгованості не може бути визнана доходом, що підлягає оподаткуванню. Списання заборгованості відбулось не через анулювання її частки, а через передачу відступного (грошей), що є самостійним способом припинення зобов'язання. У зв'язку з викладеним, позивач просив задовольнити позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 року (суддя Сидоренко Д.В.) провадження у справі відкрито та справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до розпорядження № 130д від 04.02.2019 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Сидоренка Д.В. призначено повторний розподіл адміністративної справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2019 року адміністративну справу №160/670/19 розподілено судді Голобутовському Р.З.

Ухвалою суду від 06.02.2019 справу №№160/670/19 прийнято до провадження судді Голобутовського Р.З., розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що перевіркою встановлено заниження платником податків - фізичною особою ОСОБА_5 загального оподатковуваного доходу за 2015 рік на загальну суму 113656,12 грн., який є об'єктом оподаткування військовим збором, чим порушено вимоги пп. 164.2.17 (д) п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, пп. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України. Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. ГУ ДФС у Дніпропетровській області правомірно прийняло спірні податкові повідомлення - рішення відносно ОСОБА_5 У зв'язку з чим, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовну заяву, з огляду на викладені у ній обставини.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позовної заяви, з огляду на викладені у відзиві обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі документи і матеріали, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку фізичною особою ОСОБА_5 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої відповідачем складено акт №67716/04-36-13-04/НОМЕР_1 від 26.11.2018 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;

- абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167 з урахуванням норм п.п.165.1.55 п.165.1 ст.165 розділу IV Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної") заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 27652,78 грн.;

- п.п.1.2, п.п.1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік в розмірі 2131,05 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 21.12.2018 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0567111304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 27652,78 грн., з яких 22122,22 грн. - за основним платежем, та 5530,56 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0567131304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 2131,05 грн., з яких 1704,84 грн. - за основним платежем, та 426,21 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- №0567121304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 170грн;

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З Акту перевірки видно, що його висновки ґрунтуються на тому, що позивачем в 2015 році отримано дохід у розмірі 113656,12 грн., у вигляді додаткового блага, а саме, сума боргу позивача за кредитом перед ПАТ "Укрсоцбанк" анульована кредитором.

Судом встановлено, що 16.09.2008 між позивачем, як позичальником, та ПАТ "Укрсоцбанк", як кредитором, укладено договір про іпотечний кредит №МRTG-000000014531, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику на положеннях та умовах цього договору грошові кошти в сумі 25000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням, та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5% річних, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Кредит надається строком на 20 років зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 16.09.2028 включно.

Разом з тим, 14.09.2015 між позивачем, як позичальником, та ПАТ "Укрсоцбанк", як кредитором, укладено Договір про внесення змін №1 до Договору №МRTG-000000014531 16.09.2008, відповідно до якого станом на дату укладання даного договору про внесення змін заборгованість за Договором кредиту складає 10429,00 дол. США - за кредитом, та 105,01 дол. США - по нарахованих та не сплачених процентах за користування кредитом; сторонами погоджено, що якщо позичальник починаючи з дати укладення цього Договору про внесення змін погасить заборгованість у сумі 5268,01 дол. США не пізніше 14.09.2015 на підставі Заяви на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, то позичальник набуває права на анулювання (прощення) залишку заборгованості за Договором кредиту.

Так, 14.09.2015 ОСОБА_5 звернувся до ПАТ "Укрсоцбанк" із відповідною заявою про сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням.

ПАТ "Укрсоцбанк" здійснило списання основної суми боргу (кредиту) фізичній особі ОСОБА_5 у сумі 113656,12 грн., повідомивши позивача згідно з пп.164.2.17 (д) п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент списання заборгованості) шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Так, відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з пп. 14.1.47, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Таким чином, згідно з ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

При цьому, згідно з пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доход.

При цьому, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Отже, відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 605 ЦК України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Отже, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема нормами ЦК України. При цьому, нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.

Прощена позивачу неустойка у вигляді пені та штрафів не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то неустойка ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.

Отже, прощення пені та штрафів (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.

На підставі наведеного, суд робить висновок, що штрафи та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем безпідставно не враховано п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, відповідно до якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять, а відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано належних доказів того, які суми з прощеного (анульованого) боргу є тілом кредиту, відсотками та штрафними санкціями, а також не враховано п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, суд робить висновок про необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Статтею 19 Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАСУ у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, а саме: Договір про надання правової допомоги від 25.10.2018, квитанцію про сплату за юридичні послуги адвокату від 08.01.2019, робить висновок, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов'язані саме з розглядом справи в суді та є співмірними по відношенню до складності справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції від 08.01.2019 №0.0.1232429639.1, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

З огляду задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду у розмірі 768,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. підлягають стягненню з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.12.2018 року № 0567111304, відповідно до якого ОСОБА_5, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 27652,78 грн., з яких: за основним платежем - 22122,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5530,56 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.12.2018 року № 0567121304, відповідно до якого ОСОБА_5 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.12.2018 року № 0567131304, відповідно до якого ОСОБА_5, збільшено суму грошового зобовязання за платежем - військовий збір на загальну суму 2131,05 грн., з яких: за основним платежем 1704,84 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 426,21 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції від 08.01.2019 №0.0.1232429639.1 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04 квітня 2019 року.

Суддя Р.З. Голобутовський