Рішення № 81143480, 03.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Справа № 160/1103/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лозицької І.О., в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного центру зайнятості про зобов'язання вчнити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Дніпропетровського обласного центру зайнятості, в якому просить суд:

- зобов'язати Дніпропетровський обласний центр зайнятості здійснити перерахунок виплати допомоги по безробіттю, які недоотримані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1, і помер ІНФОРМАЦІЯ_5, з дня призначення вказаної допомоги (11.01.2017 року) до дня його смерті (ІНФОРМАЦІЯ_5), відповідно до п. 9 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі, і одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015 року № 613.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_2 11.01.2017 року призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу до 2-х років, у розмірі 1280 грн. У зв'язку з несвоєчасним отриманням документів з останнього місця роботи ОСОБА_2, останньому була призначена допомога по безробіттю у мінімальному розмірі, за відсутності даних в повному обсязі для обчислення страхового стажу. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 помер. Остаточні висновки від військової частини (останнього місця роботи ОСОБА_2) за результатами розслідування страхового випадку надійшли після його смерті, тому, відповідно до вимог п. 9 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі і одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015 року № 613, перерахунок допомоги по безробіттю ОСОБА_2 може бути здійснений виключно за рішенням суду. Суми матеріального забезпечення на випадок безробіття, що належать безробітному, і залишилися неодержаними у звязку з його смертю, виплачуються, зокрема, дружині, а також членам сім'ї, які проживали разом з безробітним на день його смерті.

Ухвалою суду від 04.03.2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. Посилаючись на те, що 11.01.2017 року ОСОБА_2 було надано статус безробітного і призначена допомога по безробіттю, як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу до 2х років, у відповідності до п.п. 1, 3, 4 ст. 22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон 1533) та п.9 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015 року № 613. ОСОБА_2, до отримання статусу безробітного, проходив військову службу і у зв'язку з несвоєчасним надходженням з військової частини даних для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) отримував мінімальну допомогу по безробіттю. Відповідно до частини 4 статті 37 Закону № 1533 та пункту 40 Порядку надання матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні, допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року №309, виплата здійснюється у разі, якщо звернення за належною до виплати сумою матеріального забезпечення на випадок безробіття надійшло не пізніше 6 місяців після смерті безробітного. Тобто, у даному випадку до 31.01.2018 року. Протягом 6 місяців, які встановлені законодавством України для звернення за недоодержаною сумою матеріальної допомоги по безробіттю, а саме, з дня смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 по 31.01.2018 року, у громадянки ОСОБА_1 були відсутні офіційні документи, що підтверджували належність до сім'ї померлого, у зв'язку з цим, у Синельниківської міськрайонної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості були відсутні правові підстави здійснити виплату недоодержаної суми матеріального забезпечення на випадок безробіття, у разі смерті безробітного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 261, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 262, п. 2 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 263 КАС України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.01.2017 року ОСОБА_2 було надано статус безробітного і призначена допомога по безробіттю у мінімальному розмірі, як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу до 2х років, у відповідності до п.п. 1, 3, 4 ст. 22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.9 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015 року № 613 (далі - Порядок).

ОСОБА_2, до отримання статусу безробітного, проходив військову службу і у зв'язку з несвоєчасним надходженням з військової частини даних для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) отримував мінімальну допомогу по безробіттю. Висновки від військової частини за результатами розслідування страхового випадку, проведеного Синельниківською міськрайонною філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості надійшли після смерті ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5).

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року у справі № 191/1327/18 встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в будинку АДРЕСА_1, з травня 2010 року по день смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5.

14.12.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Синельниківської міськрайонної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з заявою про отримання допомоги по безробіттю, яка недоотримана ОСОБА_2.

Також, ОСОБА_1 зверталась до Дніпропетровського обласного центру зайнятості на Урядову гарячу лінію щодо отримання суми, недоодержаної ОСОБА_2

Листом від 05.12.2018 року № 12/04-4119 повідомлено позивача про відсутність права на отримання суми допомоги по безробіттю, що належали безробітному ОСОБА_2 і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, оскільки, на час смерті безробітного ОСОБА_2 та протягом шести місяців після його смерті заявник не мала можливості проявити посадовій особі центру зайнятості офіційний документ, що підтверджує належність до сім'ї померлого. Також роз'яснено, що питання щодо правомірності отримання заявником вищезазначеної суми необхідно вирішувати у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розроблено Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яким визначено правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Закон № 1533-ІІІ).

Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю, визначені статтею 22 Закону № 1533-ІІІ.

Так, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких, протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості, як безробітна. Поважними причинами, є:

- навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;

- строкова військова служба;

- здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;

- періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску;

- інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.

Згідно частини першої статті 23 Закону № 1533-ІІІ застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб:

до 2 років - 50 відсотків;

від 2 до 6 років - 55 відсотків;

від 6 до 10 років - 60 відсотків;

понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

перші 90 календарних днів - 100 відсотків;

протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;

у подальшому - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду (частина 2 статті 23 Закону № 1533-ІІІ).

Згідно частини 7 статті 23 Закону № 1533 Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за погодженням з правлінням Фонду.

Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 613 від 15.06.2015 року (далі - Порядок).

Так, пунктом 9 розділу ІІ Порядку передбачено, що якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.

Судом встановлено, що 11.01.2017 року ОСОБА_2 було надано статус безробітного і призначена допомога по безробіттю у мінімальному розмірі, як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу до 2х років, у відповідності до п.п. 1, 3, 4 ст. 22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.9 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015 року № 613.

ОСОБА_2, до отримання статусу безробітного, проходив військову службу і у зв'язку з несвоєчасним надходженням з військової частини даних для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) отримував мінімальну допомогу по безробіттю. Висновки від військової частини за результатами розслідування страхового випадку, проведеного Синельниківською міськрайонною філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості надійшли після смерті ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5).

Проте, Синельниківською міськрайонною філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості після надходження уточнених даних про застраховану особу ОСОБА_2 відповідні дії щодо перерахунку виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення ОСОБА_2, не здійснено.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Відповідно до приписів статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, стягненню з Дніпропетровського обласного центру зайнятості за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 768,40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 0.0.1258308096.1 від 04.02.2019 року та № 0.0.1279391099.1 від 25.02.2019 року, оригінали яких містяться в матеріалах справи (384,20 грн. х 2 = 768,40 грн.).

Керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов'язати Дніпропетровський обласний центр зайнятості здійснити перерахунок виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1, і помер ІНФОРМАЦІЯ_5, з дня призначення вказаної допомоги - 11.01.2017 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідно до п. 9 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі і одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015 року № 613, з урахуванням отриманих від військової частини даних для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) ОСОБА_2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_2) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського обласного центру зайнятості (вул. Ю. Савченко, буд. 12, м. Дніпро, 49006; код ЄДРПОУ 03490909) судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст рішення у повному обсязі складений 03.04.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька