Рішення № 81143478, 15.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Справа № 160/2479/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнати протиправною бездіяльність та скасувати рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не виплаті, починаючи з вересня 2018 року, пенсії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

визнати протиправним та скасувати рішення посадових осіб Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, про призупинення виплати пенсії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, поновити виплату пенсії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 1999 року здобула право на отримання пенсії за віком. До 2017 року перебувала на обліку в Управлінні ПФУ м. Сєвєродонецька. У червні 2017 року змінила місце проживання та переїхала до м. Дніпра, де зареєструвалася згідно умов чинного законодавства, про що є відмітка у паспорті громадянки України. В подальшому нею було подано заяву та всі необхідні документи до Шевченківського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області для запиту пенсійної справи за новим місцем проживання та 20.06.2017року надіслано заяву до Управління праці та соціального захисту населення м. Сєвєродонецька з проханням скасувати довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу та внести ці дані до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Саме з цього часу та до вересня 2018 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нараховувало їй пенсійне забезпечення та перераховувало належні до виплати суми на картковий рахунок. Втім, з вересня 2018 року пенсійні виплати припинились. ОСОБА_2 не погоджуючись з діями ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернулась до суду.

Ухвалою суду від 20.03.2019року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

03.04.2019року відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що заперечує проти задоволення позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що питання призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, а також Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Так, на підставі даних отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби України, була виявлена тривала відсутність позивачки (понад 60) за місцем проживання та прийнято рішення про призупинення виплат пенсії з 01.09.2018року. Листом ГУ від 05.11.2018року №К16779-18 за результатами розгляду звернення від 23.10.2018 року було повідомлено про необхідність особистого звернення до управління для написання заяви встановленого зразку, щодо поновлення виплати пенсії та направлення документів на розгляд Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Оскільки поновлення або припинення соціальних виплат здійснюється на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у м.Києві і м.Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. На теперішній час, позивачка особисто із заявою щодо поновлення виплати пенсії до ГУ не зверталась. З огляду на викладені обставини, в задоволені позову відповідач просив відмовити.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1999 року здобула право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2, яке видано Пенсійним фондом України від 08.07.2009 року.

До 2017 року позивачка перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м.Сєвєродонецька, до якого була змушена звернутися у зв'язку з набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок). У населеному пункті, де мешкала Позивачка, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У червні 2017 року Позивачка змінила місце проживання та переїхала до м. Дніпро, де зареєструвалася згідно умов чинного законодавства. Після цього, Позивачкою було подано заяву та всі необхідні документи до Шевченківського відділу обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на запит пенсійної справи за новим місцем проживання.

20.06.2017року Позивачем надіслано заяву до Управління праці та соціального захисту населення м. Сєвєродонецька з проханням скасувати довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу, та внесення цих даних до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, згідно п.п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

З цього часу та до вересня 2018 року Відповідач нараховував пенсійне забезпечення Позивачці та перераховував належні до виплати суми на картковий рахунок, втім з вересня 2018 року пенсійні виплати припинились.

23.10.2018 року Позивачкою надіслано запит до Відповідача з метою встановлення підстав припинення пенсійних виплат.

05.11.2018 року Відповідач повідомив про призупинення пенсійних виплат Позивачу з 01.09.2018 року посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Про порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Крім цього, передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване в Законі України № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в Законі України №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок призначення, нарахування та виплати пенсії. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягають встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсій страховий стаж. Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом України визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням. Таким чином, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або будь-яким іншим законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які мають статус внутрішньо переміщених.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Вказаний перелік є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. Жодна з цих підстав відповідачем не була застосована для припинення виплати пенсії. Окреме рішення про припинення виплати пенсії відповідачем не виносилось, письмова інформація про припинення виплати пенсії територіальним органом Пенсійного фонду не надсилалась.

Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про облік внутрішньо переміщених осіб" від 01.10.2014 № 509, довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Також, за приписами ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Таким чином, відповідач припинив виплату пенсію ОСОБА_2, не приймаючи рішення у відповідності до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім цього, суд зазначає, що право громадянина на отримання призначеної йому пенсії не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне проживання або перебування за місцем реєстрації місця проживання. Будь-які висновки про відсутність осіб за місцем проживання, перебування чи реєстрації, ніяким чином не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону України №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Поновлення або припинення соціальних виплат здійснюється публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у м. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365.

8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно із пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.

Пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування передбачено, що соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4)скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Доводи відповідача на те, що підставою для зупинення виплат пенсії Позивачу з 01.09.2018 року, стала отримана інформації від Держприкордонслужби, а саме відсутність позивача понад 60 за місцем проживання є безпідставні та не основані на законі, оскільки до неї не може бути застосовано п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Варто наголосити, що відповідачем не було доведено наявності будь-яких правових підстав для припинення виплати позивачці пенсії, відповідно до вищевказаних норм законодавства, оскільки позивачка на час припинення виплати не мала статусу внутрішньо переміщеної особи, оскільки була зареєстрована за місцем проживання по АДРЕСА_1 з 19.06.2017 року (а.с.12), у зв'язку з чим, суд вважає протиправними припинення виплати пенсії позивачці.

Звідси, суд вважає, що відповідачем припинено виплату пенсії позивачу у порушення вимог ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, суд зазначає, що застосування норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин є пріоритетним, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18) (яке набрало законної сили 04.09.2018).

Тому, припиняючи виплату позивачці пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 31.07.2018 по справі № 569/5521/17 (№ в ЄДРСР 75631444).

Крім цього, слід зазначити, що вказана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного суду за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі. Зокрема, позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та який є внутрішньо переміщеною особою; відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебуває позивач; спір виник у зв'язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені п. 1, 3 - 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, позивач заявив аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії).

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. На підставі зазначеної норми суд враховує висновки, викладені у рішенні Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 03.05.2018, прийнятому у зразковій справі №805/402/18 та залишеному без змін постановою Великої палати Верховного суду від 04.09.2018.

Суд вважає правомірним застосування до спірних правовідносин практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, як суб'єктом владних повноважень не довело правомірності своїх дій у вигляді припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з вересня 2018 року.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо невиплати раніше призначено пенсії з вересня 2018 року та зобов'язати поновити ОСОБА_2 нарахування та виплату пенсії з вересня 2018 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не виплаті, починаючи з вересня 2018 року, пенсії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, про призупинення виплати пенсії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, поновити виплату пенсії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев