Рішення № 81143452, 12.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Справа № 160/8818/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №187-04-30 від 23.10.2017р., №1038961-1315-0430 від 01.08.2018р., -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2018р. ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- від 23.10.2017р. №187-04- 30;

- від 01.08.2018р. №1038961-1315-0430.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2003р. ВАЕ/410304 р.202 належить на праві приватної власності об'єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 721,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Контролюючим органом були сформовані оспорювані податкові повідомлення-рішення, за якими позивачеві визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №187-04-30 від 23.10.2017р. на суму 41588,36 грн. за 2016 рік та №1038961-1315-0430 від 01.08.2018р. на суму 29620,16 грн. за 2017 рік. Позивач вважає вказані оспорювані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вищенаведене житлове приміщення знаходиться в аварійному стані та непридатне для проживання, що підтверджується звітом Науково-промислового підприємства «Южспецхіммаш» про попереднє обстеження технічного стану наведеного будинку, актами обстеження від 18.01.2018р. та від 28.03.2018р., а також і рішенням Виконкому Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області №7 від 05.12.2017р. «Про визнання житлового будинку непридатним для проживання». Враховуючи зазначене, позивач вважає, що в силу приписів абз. "ґ" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України належний йому житловий будинок не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а отже позивач, як його власний не повинен сплачувати наведений податок. У відповіді на відзив позивач зазначає про ті ж самі обґрунтування (а.с.46-48).

Ухвалою суду від 14.12.2018р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому, зазначеною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву згідно до вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.2).

Вказана ухвала суду разом з копією позову та доданих до нього документів була отримана відповідачем 26.12.2018р., що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи (а.с. 32).

На виконання вимог вказаної ухвали суду, відповідачем 08.01.2019р. було подано до канцелярії суду відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні вказаного позову відмовити посилаючись на те, що рішення виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області «Про визнання житлового будинку непридатним для проживання» прийнято 05.12.2017р., тоді як за спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачеві податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено за 2016-2017 (до 05.12) роки, тобто у вказаний період житловий будинок позивача не був визнаний непридатним для проживання в порядку визначеному законодавством, а отже вказаний будинок був об'єктом оподаткування податковим на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в 2016-2017 роках. Окрім того, відповідач вказує на те, що з акту обстеження житлово-побутових умовах та технічного стану будинку АДРЕСА_2 вбачається, що інженерно-технічні працівники в обстеженні участі не приймали в порушення Порядку обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №189 від 26.04.1984р. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що контролюючим органом оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень, в порядку та у спосіб, визначеними чинним законодавством, а тому не підлягають скасуванню (а.с.37-40).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 12.02.2019р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у справі.

Між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією 03.03.2003р. було укладено договір купівлі-продажу будинку загальною площею 721,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується змістом копії вказаного договору (а.с.24).

З 16.04.2003р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок, що підтверджується копією витягу про реєстрацію власності на нерухоме майно (а.с.25).

Контролюючим органом були винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення №187-04-30 від 23.10.2017р. на суму 41588,36 грн. за 2016 рік та №1038961-1315-0430 від 01.08.2018р. на суму 29620,16 грн. за 2017 рік., за якими позивачеві визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується їх копіями (а.с.8,9).

Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з вищенаведеними оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями №187-04-30 від 23.10.2017р. та №1038961-1315-0430 від 01.08.2018р.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, обов'язки, компетенцію контролюючих органів, під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

Відповідно до абз. "ґ" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, при цьому, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням селищної ради.

Як встановлено судом із наданих документів, рішенням Виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області №7 від 05.12.2017р. визнано багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1, що належить гр. ОСОБА_2, непридатним для проживання, що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.11).

Рішенням Виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області №7 від 13.12.2018р. було внесено зміни до вищенаведеного рішення №7 від 05.12.2017р. та визнано багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 непридатним для проживання з 2000 року (а.с.34).

Той факт, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності позивачеві непридатний для проживання підтверджується також і актами обстеження від 18.01.2018р., від 28.03.2018р. та звітом про попереднє обстеження технічного стану конструкцій будівлі від 31.10.2018р., згідно якого об'єкт не експлуатувався більше ніж з 2000 року та відноситься до категорії технічного стану «ІV» - аварійний (а.с.12-15).

У своєму листі №439/10/04-36-13-01 від 04.01.2018р., Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що, зокрема, рішення Виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області №7 від 05.12.2017р. буде враховано при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, що підтверджується його копією (а.с.10).

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області №7 від 05.12.2017р., зі змінами внесеними рішенням відповідної селищної ради №7 від 13.12.2018р., визнано багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1, що належить позивачеві, непридатним для проживання з 2000 року, то і є протиправними оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача №187-04-30 від 23.10.2017р., №1038961-1315-0430 від 01.08.2018р. про нарахування позивачеві податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єктом оподаткування за яким є вказаний будинок, за 2016-2017 роки.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем не надано суду жодних доказів правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням обставин встановлених судом, доказів наданих позивачем та аналізу наведених норм податкового законодавства.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що з акту обстеження житлово-побутових умовах та технічного стану будинку АДРЕСА_2 вбачається, що інженерно-технічні працівники в обстеженні участі не приймали в порушення Порядку обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №189 від 26.04.1984р., оскільки вказане спростовується листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №439/10/04-36-13-01 від 04.01.2018р., згідно якого вбачається, що вказаний акт, як і рішення виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області «Про визнання житлового будинку непридатним для проживання» №7 від 05.12.2017р. враховані відповідачем при визначенні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік (а.с.10).

При цьому, є безпідставними посилання відповідача на акт обстеження житлово-побутових умовах та технічного стану будинку АДРЕСА_2, оскільки, в даному випадку, у власності позивача перебуває житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Є безпідставними і неспроможними доводи відповідача стосовно того, що у 2016-2017 роках вищезазначений житловий будинок був об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки в 2016-2017 роках він не був визнаний непридатним для проживання, так як вказане спростовується як змістом акту обстеження, яким встановлено його непридатність до проживання з моменту його придбання, так і копією рішення Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області №7 від 13.12.2018р., за яким вказаний багатоквартирний будинок визнаний непридатним для проживання з 2000 року (а.с.34).

Отже, позивачем надано достатньо доказів та наведено підстави, які свідчать про протиправність оспорюваних рішень відповідача у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при їх прийнятті відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку із чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп., понесені позивачем згідно квитанції №0.0.1192140519 від 21.11.2018р. (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №187-04-30 від 23.10.2017р., №1038961-1315-0430 від 01.08.2018р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №187-04-30 від 23.10.2017р. та №1038961-1315-0430 від 01.08.2018р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва