Рішення № 81143400, 10.04.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/404/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Луцького управління Головного управління ДФС у Волинській області Харченко Тетяни Володимирівни, першого заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Чуя Віталія Володимировича, Головного управління ДФС у Волинській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування податкового-повідомлення рішення, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до начальника Луцького управління Головного управління ДФС у Волинській області Харченко Тетяни Володимирівни (відповідач 1), першого заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Чуя Віталія Володимировича (відповідач 2), у якому просить визнати протиправними дії відповідача 1 щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2018 року №0005075513 про застосування штрафу у сумі 224,71 грн.; скасувати вказане податкове-повідомлення рішення; визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача 2 щодо неналежного розгляду скарги; стягнути з відповідачів кошти у сумі 153981,01 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказав, що податкове повідомлення рішення від 08 листопада 2018 року №0005075513, яке він одержав 17 грудня 2018 року, прийняте Луцьким управлінням Головного управління ДФС у Волинській області, підписане відповідачем 1 та завірене печаткою Головного управління ДФС України у Волинській області. У цьому рішенні зазначено, що воно прийняте на підставі акта від 04 жовтня 2018 року №21486/03-20-55-13/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем статті 201 Податкового кодексу України та на підставі статті 120-1 цього Кодексу застосовано штрафну санкцію у розмірі 224,71 грн. Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) до рішення не було додано.

Позивач вважає, що Луцьке управління Головного управління ДФС України у Волинській області не є органом влади та контролюючим органом, оскільки ідентифікаційний код юридичної особи 39400859 присвоєний Головному управлінню ДФС України у Волинській області. З цих підстав відповідач 1 не є керівником органу влади та контролюючого органу, а тому не має повноважень підписувати податкові повідомлення-рішення. У рішенні відсутні відомості, що воно погоджене з підрозділами правової роботи. Форма акта про результати камеральної перевірки не затверджена жодним нормативно-правовим актом. Цей акт має рекомендаційний характер, а тому не може породжувати жодних правових наслідків.

30 жовтня 2018 року він подав скаргу до Головного управління ДФС України у Волинській області про визнання протиправними дій інспектора Луцької об'єднаної податкової інспекції (ОДПІ) Ліпко О.О. щодо складання акта від 04 жовтня 2018 року №21486/03-20-55-13/НОМЕР_1. У рішенні від 15 листопада 2018 року №4901/ФОП/03-20-55-13-11, яке підписав відповідач 2, зазначено, зокрема, що камеральна перевірка термінів реєстрації податкових накладних проводилась у межах 1095-денного терміну згідно зі статтею 102 Податкового кодексу України; роз'яснення щодо форми акта про результати камеральної перевірки надавались раніше. Але позивач стверджує, що ні Податковим кодексом України, ні іншим нормативно-правовим актом чітко не визначений граничний термін проведення камеральної перевірки щодо своєчасності реєстрації податкових накладних. Реєстрація податкової накладної є однією із складових податкової звітності, тому за своєю правовою природою більш правомірним є застосування саме 30-денного граничного терміну проведення камеральної перевірки, а не 1095-денного, яку застосовує контролюючий орган.

Звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення прийняте 08 листопада 2018 року, тобто, до розгляду скарги на акт перевірки і не могло враховувати висновків про результати розгляду такої скарги, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Рішення від 15 листопада 2018 року №4901/ФОП/03-20-55-13-11, прийняте відповідачем 2, носить формальний характер, прийняте з порушенням термінів та не містить роз'яснень щодо порядку його оскарження.

Вказує, що внаслідок протиправної поведінки відповідачів йому завдано моральної шкоди, яка полягає у переживаннях та душевних стражданнях; рішення та дії викликали у нього глибоку стурбованість та занепокоєння, спричинили втрату нормального сну та звичних життєвих стосунків. Тому позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на його користь 153 981,01 грн. на відшкодування моральної шкоди.

З наведених вище підстав просив позов задовольнити.

У відзиві на позов відповідач 1 (а.с.18-21) позовні вимоги заперечує. Зазначає, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, про що складено акт від 04 жовтня 2018 року №21486/03-20-55-13/НОМЕР_1. В ході проведення перевірки встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрів податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу України, що має наслідком застосування штрафних санкцій відповідно до статті 120-1 Податкового кодексу України.

Луцьким управлінням Головного управління ДФС у Волинській області на підставі висновків акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2018 року №0005075513, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 224,71 грн. Зазначає, що відповідно до затвердженого наказом Головного управління ДФС у Волинській області від 09 жовтня 2018 року №3526 Положення Луцьке управління є відокремленим структурним підрозділом Головного управління ДФС у Волинській області, до завдань якого відноситься, в тому числі, організація проведення камеральних перевірок юридичних та фізичних осіб у межах повноважень підрозділу податків і зборів з фізичних осіб. Наказом від 01 листопада 2018 року №3902 Головного управління ДФС у Волинській області начальнику Луцького управління Харченко Т.В. надано повноваження, в тому числі щодо винесення податкових повідомлень-рішень за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами камеральних перевірок. Тому на підставі наданих повноважень оскаржуване податкове повідомлення-рішення підписане начальником Луцького управління Харченко Т.В. та скріплене печаткою Головного управління ДФС у Волинській області як юридичною особою, до складу, якого входить Луцьке управління.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій. Детальний розрахунок застосованих до позивача штрафних санкцій наведений в акті перевірки від 04 жовтня 2018 року №21486/03-20-55-13/НОМЕР_1, на підставі висновків якого і винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2018 року №0005075513.

Звертає увагу, що процедура погодження податкових повідомлень-рішень з іншими структурними підрозділами, в тому числі і підрозділом правової роботи, як це визначено пунктом 1 розділу III Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2015 року №1204, є суто внутрішньою процедурою контролюючого органу, що в свою чергу не впливає на суть встановлених правопорушень під час проведення перевірки та в подальшому винесення податкових повідомлень-рішень. Згідно з пунктом 1 розділу IV цього Порядку один примірник податкового повідомлення-рішення направляється (вручається) платнику, а другий примірник залишається в структурному підрозділі, який склав податкове повідомлення-рішення та долучається до матеріалів перевірки. З врахуванням наведеного зазначає, що другий примірник оскаржуваного податкового повідомлення-рішення знаходиться в структурному підрозділі контролюючого органу, яке в свою чергу завізоване працівниками юридичного управління.

Вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте у межах повноважень, на підставі закону та у спосіб, ним визначений, підстави для стягнення моральної шкоди відсутні, позивачем не доведені, а розрахунок моральної шкоди, наведений у позовній заяві, є необґрунтованим. В задоволенні позову відповідач 1 просив відмовити повністю.

У відзиві на позов відповідач 2 позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні також просив відмовити (а.с.54-56). В обґрунтування своєї позиції вказав, що на адресу Головного управління ДФС у Волинській області надійшла скарга від 30 жовтня 2018 року на протиправні дії інспектора Луцької ОДПІ Ліпко О.О. щодо складання акта перевірки від 04 жовтня 2018 року №21486/03-20-55-13/НОМЕР_1. Скарга мотивована тим, що податкові накладні, які були предметом камеральної перевірки, не є податковою звітністю, а тому не можуть бути предметом перевірки останньої. Відповідач 2, посилаючись на підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, зазначає, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Відтак, предметом камеральної перевірки, на підставі якого і був складений акт від 04 жовтня 2018 року №21486/03-20-55-13/НОМЕР_1, було дослідження своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Камеральна перевірка з інших питань (крім податкової декларації або уточнюючого розрахунку) проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. Доводи позивача про порушення 30-денного граничного терміну проведення камеральної перевірки, передбаченого пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, вважає безпідставними. Також зазначив, що форма акта камеральної перевірки від 04 жовтня 2018 року №21486/03-20-55-13/НОМЕР_1 відповідає вимогам встановленим Методичним рекомендаціям щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року №165.

Позивач у скарзі просив призначити службове розслідування та притягнути інспектора Ліпко О.О. до відповідальності. Однак інспектором проведено документальну перевірку та задокументовано порушення ОСОБА_1 із дотриманням норм чинного законодавства, а тому така особа не може бути притягнута до відповідальності, оскільки діяла в межах наданих їй повноважень.

Усі вимоги ОСОБА_1, що викладені ним у скарзі від 30 жовтня 2018 року, були належним чином розглянуті контролюючим органом, про що скаржника повідомлено листом від 15 листопада 2018 року №4901/ФОП/03-20-55-13-11.

Скарга на протиправні дії інспектора щодо складання акта перевірки розглянута контролюючим органом відповідно до Закону України «Про звернення громадян» у встановлені цим законом терміни, а не як заперечення на висновки акта перевірки, подане в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України.

Відповідач 2 вважає, що при розгляді скарги ОСОБА_1 діяв правомірно та у межах визначених наказом Головного управління ДФС у Волинській області від 11 жовтня 2018 року №3544 повноважень. На його думку, підстави для стягнення коштів відшкодування моральної шкоди відсутні.

У відповіді на відзиви відповідачів 1 та 2 позивач ОСОБА_1 вважає, що ними не наведено належних та допустимих доказів на обґрунтування правомірності своїх дій, рішень та бездіяльності, а тому позов є обґрунтований і підлягає задоволенню з підстав, викладених у ньому (а.с.68-69).

У запереченні на відповідь на відзив відповідач 1 та відповідач 2 вважають доводи позивача необґрунтованими з тих мотивів і підстав, які зазначені ними у відзивах на позов (а.с.71-72, 74-75).

Ухвалою суду від 20 березня 2019 року до участі у справі залучено співвідповідача - Головне управління ДФС у Волинській області (відповідач 3).

У відзиві на позов відповідач 3 у задоволенні позову просив відмовити (а.с.90-93). Відзив не містить інших підстав, ніж ті, що викладені у відзивах відповідачів 1 та 2. Окремо відповідач 3 звертає увагу, що відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючим органом є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи. Головне управління ДФС у Волинській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України (ДФС України) відповідно до Положення, затвердженого наказом ДФС України від 27 березня 2017 року №202; має у своєму складі відокремлені структурні підрозділи, яким є Луцьке управління, що діє на підставі затвердженого наказом від 09 жовтня 2018 року №3526 Положення. Відповідно до підпунктів 14.1.137-1 пункту 14.1 статті 14, пункту 20.4 статті 20 Податкового кодексу України наказом Головного управління ДФС у Волинській області від 01 листопада 2018 року №3902 надано начальнику Луцького управління Головного управління ДФС у Волинській області Харченко Т.В. повноваження щодо винесення податкових повідомлень-рішень за порушення строків реєстрації податкових накладних за результатами камеральних перевірок, проведення яких відповідно до вказаного вище положення здійснює Луцьке управління. Відтак, вважає, що податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2018 року №0005075513, підписане Харченко Т.В. та скріплене печаткою Головного управління ДФС у Волинській області як юридичною особою, є правомірним.

У відповіді на відзив відповідача 3 ОСОБА_1 (а.с.96-97) просив даний відзив та відзиві відповідачів 1 та 2, заперечення на відповідь на відзив залишити без розгляду з підстав відсутності у них реєстраційних номерів облікової картки платника податків Харченко Т.В. та Чуя В.В.; у запереченні на відповіді на відзив відсутня дата їх вчинення, тому вони є нікчемними правочинами. Вважає. що надані відповідачем 3 пояснення не спростовують фактів незаконності дій та рішень відповідачів, про що було зазначено у позовній заяві та відповіді на відзиви. Позивач просив залишити без розгляду долучені відповідачами 1 та 2 до відзивів від 11 березня 2019 року докази, які не засвідчені належним чином (відсутня дата засвідчення, частина аркушів не засвідчена, окремі засвідчені підписом ОСОБА_6, яка не є стороною у справі). Звертає увагу, що відповідачами пропущений передбачений пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України термін для прийняття податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2018 року №0005075513, оскільки рішення про результати розгляду скарги прийняте 15 листопада 2018 року; докази, наведені в скарзі від 30 жовтня 2018 року не враховані. Відсутність розрахунку штрафних санкцій робить податкове повідомлення-рішення безпідставним та необґрунтованим, тому воно має бути скасоване.

У запереченні на відповідь на відзив (а.с.107) відповідач 3 звертає увагу, що позивач у заявах по суті справи не наводить доводів щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2018 року №0005075513 по суті встановленого правопорушення - пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині недотримання ним як платником податків граничних термінів реєстрації податкових накладних, внаслідок якого до нього і застосовані штрафні санкції, передбачені пунктом 102-1.1 статті 102-1 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні позивач позов підтримує, позовні вимоги просить задовольнити з підстав, викладених ним у його заявах по суті справи.

У судове засідання відповідач 1 та відповідач 2 не прибули, у відзивах вони просили розглядати справу за їх відсутності. Представник відповідача 3 у судовому засіданні у задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов, запереченні на відповідь на відзив.

Суд, заслухавши усні пояснення позивача, представника відповідача 3 (вступне слово), перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

З матеріалів справи слідує, що на підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 та пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Луцького управління Головного управління ДФС у Волинській області Ліпко О.О. у приміщенні Головного управління ДФС у Волинській області було проведено камеральну перевірку термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, про що складено акт від 04 жовтня 2018 року №21486/03-20-55-13/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки, а.с.29-30).

Як видно зі змісту акта перевірки, за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено факт порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині недотримання граничних термінів реєстрації 33 податкових накладних, виписаних у грудні 2016 - серпні 2018 року, а тому відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України до позивача підлягає застосуванню штраф у сумі 224,71 грн. Тут же наведено розрахунок штрафу за кожною несвоєчасно зареєстрованою податковою накладною.

На підставі акта перевірки Луцьким управлінням Головного управління ДФС у Волинській області 08 листопада 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0005075513 (а.с.7). Згідно з вказаним податковим повідомленням-рішенням до ОСОБА_1 за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу України, та згідно зі статтею 120-1 цього Кодексу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму податку на додану вартість (ПДВ) 657,58 грн. застосовано штраф в розмірі 10% від суми ПДВ, тобто, 65,77 грн.; за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 794,71 грн. застосовано штраф в розмірі 20% від суми ПДВ, тобто, 158,94 грн., а всього штраф становить 224,71 грн. Податкове повідомлення-рішення підписане начальником Луцького управління Головного управління ДФС у Волинській області Харченко Т.В.

30 жовтня 2018 року позивач подав до Головного управління ДФС у Волинській області скаргу на протиправні дії інспектора Луцької ОДПІ Ліпко О.О. щодо складання акта перевірки від 04 жовтня 2018 року №21486/03-20-55-13/НОМЕР_1 у зв'язку з порушенням нею 30-ти денного граничного терміну проведення камеральної перевірки, передбаченого пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України. Вказував на те, що форма акта камеральної перевірки не встановлена чинним законодавством України, просив призначити службове розслідування та притягнути інспектора Ліпко О.О. до відповідальності (а.с.8).

Листом від 15 листопада 2018 року №4901/ФОП/03-20-55-13-11 за підписом першого заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Чуя В.В. позивача повідомлено, що камеральна перевірка проводилась відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, згідно з яким предметом камеральної перевірки може бути своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Роз'яснено положення пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України щодо термінів проведення камеральної перевірки: камеральна перевірка з інших питань (крім проведення перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку) проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу - не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Дати виписки та реєстрації податкових накладних, зазначених у таблиці акта перевірки, не перевищують 1095-денний граничний термін давності. В листі також вказано, що роз'яснення щодо відповідальності за порушення платниками ПДВ граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також щодо форми акта про результати камеральної перевірки надавались листами від 25 квітня 2018 року №1583/ФОП/03-20-13-03-12, від 30 серпня 2018 року №3162/ФОП/03-20-13-03. За результатам розгляду скарги зроблено висновок, що інспектором Ліпко О.О. проведено камеральну перевірку та задокументовано порушення, допущені ОСОБА_1, із дотриманням норм чинного законодавства (а.с.9).

Не погодившись із діями посадових осіб контролюючого органу щодо прийняття податкового повідомлення-рішення та розгляду його скарги, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно з пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Водночас, згідно з положеннями пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зміст наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема, пов'язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №808/2195/17, від 01 жовтня 2018 року у справі №813/2726/17, від 18 березня 2019 року у справі №802/1193/16-а, а тому відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом камеральної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 була перевірка терміну порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ, та розрахунків коригування щодо таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, вказана камеральна перевірка відповідно до пункту 76.3 Податкового кодексу України є перевіркою з інших питань, а не перевіркою податкових декларацій або уточнюючого розрахунку, як стверджує позивач, та проведена контролюючим органом з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Отже, твердження позивача про порушення відповідачем 30-денного граничного терміну проведення камеральної перевірки, передбаченого пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки не відповідають обставинам справи.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є податковим правопорушенням, за яке законом передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з пунктом 86.2 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що позивач не заперечує та жодним чином не спростовує порушення ним термінів реєстрації податкових накладних, однак вважає, що акт камеральної перевірки не породжує правових наслідків, оскільки законодавством України не встановлено його форму.

Суд не погоджується з такими доводами позивача. Наказом Міністерства доходів та зборів України від 14 червня 2013 року №165 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (далі - Методичні рекомендації).

Акт камеральної перевірки від 04 жовтня 2018 року №21486/03-20-55-13/НОМЕР_1 складений відповідно до вимог Методичних рекомендацій, норми яких не суперечать нормативно-правовим актам.

Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №821/187/17 зробив висновок про правомірність при проведенні камеральної перевірки дотримання термінів реєстрації податкових накладних оформлення її результатів актом, складеним відповідно Методичних рекомендацій, затверджених наказом Міністерства доходів та зборів України від 14 червня 2013 року №165. Відтак, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує ці висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки, складання акта камеральної перевірки та винесення на його підставі податкового повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд відхиляє доводи позивача про недотримання контролюючим органом строків прийняття податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Акт камеральної перевірки від 04 жовтня 2018 року вручений ОСОБА_1 29 жовтня 2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.27). Зазначену обставину ОСОБА_1 не заперечує, про цю дату вказує у позові. Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте 08 листопада 2018 року, тобто, на восьмий робочий день з дня, наступного за днем вручення акта перевірки платнику податків, що відповідає вимогам пункту 86.8 Податкового кодексу України.

Подана позивачем «скарга» від 30 жовтня 2018 року на протиправні дії інспектора Ліпко О.О., у якій заявник просив призначити службове розслідування та притягнути інспектора до відповідальності, не є «запереченням на акт перевірки» у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, оскільки у ній порушувалося питання відповідальності службової особи, котра проводила камеральну перевірку, а не спростування фактичних даних, викладених в акті перевірки.

Відтак, розгляд скарги ОСОБА_1 в порядку Закону України «Про звернення громадян» про притягнення до відповідальності інспектора, який проводив камеральну перевірку, не впливає на перебіг строків прийняття податкового повідомлення-рішення відповідно до пункту 86.8 Податкового кодексу України.

Скарга ОСОБА_1 від 30 жовтня 2018 року розглянута Головним управлінням ДФС України у Волинській області з наданням йому відповіді листом від 15 листопада 2018 року №4901/ФОП/03-20-55-13-11 за підписом першого заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Чуя В.В. (а.с.9) у межах строку розгляду, визначеного частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян», та відповідно до повноважень відповідача 2, визначених наказом від 11 жовтня 2018 року №3544 «Про розподіл обов'язків між керівним складом Головного управління ДФС у Волинській області» (а.с.62). За результатами перевірки скарги не підтверджено протиправних дій з боку інспектора Ліпко О.О. щодо строків проведення камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та оформлення її результатів актом перевірки. Розгляд скарги по суті виключає наявність бездіяльності відповідача 2.

Разом з тим, заявнику в порушення абзацу десятого статті 19 Закону України «Про звернення громадян» не роз'яснено порядок оскарження прийнятого рішення. Водночас, такий недолік не свідчить про протиправність дій відповідача 2, оскільки не вплинув на можливість оскаржити заявником прийняте рішення за результатами розгляду скарги.

Наведене свідчить про необґрунтованість позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними бездіяльності та дій першого заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Чуя В.В. щодо неналежного розгляду скарги від 30 жовтня 2018 року.

Вимоги до податкового повідомлення-рішення визначені пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України. Податкове повідомлення-рішення повинне містити, зокрема, підставу для визначення грошового зобов'язання, посилання на норму Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; граничні строки сплати грошового зобов'язання, попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання, граничні строки, передбачені Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Спірне податкове повідомлення-рішення містить зазначені вище реквізити та складене за формою «Н» згідно з додатком 13 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254 (надалі - Порядок №1204), - за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 Податкового кодексу України). У ньому також наведено розрахунок суми штрафу відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, виходячи з розміру 10 відсотків суми ПДВ, зазначеної в податкових накладних, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми ПДВ, зазначеної в податкових накладних, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів. Перелік податкових накладних із зазначенням їх реквізитів та суми ПДВ, дати реєстрації та кількості днів затримки реєстрації таких податкових накладних наведено в акті камеральної перевірки, на підставі якого це податкове повідомлення-рішення прийняте. Таким чином, зі змісту спірного рішення можна чітко встановити його зміст (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх).

Тому з огляду на викладене не надіслання разом із податковим повідомленням - рішенням платнику податків окремого розрахунку штрафних санкцій не є підставою вважати таке рішення протиправним та не має наслідком його скасування.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №1204 структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконуючому його обов'язки, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.

З другого примірника, який наявний у контролюючого органу, слідує, що спірне податкове повідомлення-рішення містить погодження зі структурними підрозділами управління (наявні підписи ОСОБА_7, ОСОБА_8). З пояснень представника відповідача 3 у судовому засіданні ОСОБА_8 - головний державний інспектор відділу досудового врегулювання спорів юридичного управління Головного управління ДФС у Волинській області.

Пунктом 42.1 статті 42 Податкового кодексу України обумовлено, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно з пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Головне управління ДФС у Волинській області у розумінні пункту 41.1 статті 41 ПК України є контролюючим органом. З наведених підстав його залучено як співвідповідача у зв'язку із оскарженням позивачем податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2018 року №0005075513. Відповідно до положення про Головне управління ДФС у Волинській області, затвердженого наказом ДФС України від 27 березня 2017 року №202 (а.с.46-49), Головне управління ДФС у Волинській області є територіальним органом ДФС України, який підпорядковується ДФС. Головне управління ДФС у Волинській області може мати у своєму складі відокремлені структурні підрозділи, перелік яких затверджується окремим наказом ДФС.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видно, що Головне управління ДФС у Волинській області зареєстроване як юридична особа на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №311; має відокремлені підрозділи, зокрема, Луцьке управління Головного управління ДФС у Волинській області (а.с.105-106). Наказом Головного управління ДФС у Волинській області від 09 жовтня 2018 року №3526 затверджене Положення про управління, утворені на правах відокремленого підрозділу Головного управління ДФС у Волинській області (а.с.31). Відповідно до затвердженого цим наказом Положення про Луцьке управління Головного управління ДФС у Волинській області (а.с.34-45) до повноважень Луцького управління належить організація проведення камеральних перевірок юридичних та фізичних осіб у межах повноважень підрозділу податків і зборів з фізичних осіб.

ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків у Луцькому управлінні (а.с.16).

Наказом Головного управління ДФС у Волинській області від 01 листопада 2018 року №3902 (а.с.32) «Про надання повноважень» з 01 листопада 2018 року на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України (підпункт 14.1.137-1 пункту 14.1 статті 14, пункту 20.4 статті 20 Кодексу), в частині податків і зборів з фізичних осіб надано повноваження начальнику Луцького управління Харченко Т.В. на винесення податкових повідомлень-рішень відповідно до вимог Податкового кодексу України, зокрема, пункту 54.3 статті 54 «Визначення сум податкових та грошових зобов'язань» за результатами камеральних перевірок», пункту 86.8 статті 86 «Оформлення результатів перевірок» за результатами камеральних перевірок; статті 120-1 «Порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкових накладної» за результатами камеральних перевірок та ін.

Отже, начальник Луцького управління Харченко Т.В. є уповноваженою особою контролюючого органу (Головного управління ДФС у Волинській області). У розумінні підпункту 14.1.137-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як уже зазначалося вище, відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Отже, суд вважає, що оскільки начальник Луцького управління Харченко Т.В. є уповноваженою особою контролюючого органу - Головного управління ДФС у Волинській області, її повноваження підтверджуються наказом від 01 листопада 2018 року №3902, цей наказ на день прийняття спірного рішення є чинним, то прийняття нею податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2018 року №0005075513 від імені контролюючого органу є правомірним.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

На думку суду, відповідачі належними та допустимими доказами довели правомірність дій контролюючого органу щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2018 року №0005075513, розгляду скарги від 30 жовтня 2018 року, наявність повноважень на вчинення таких дій та законодавчих підстав для застосування штрафу у сумі 224,71 грн. відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, що встановлено актом камеральної перевірки від 04 жовтня 2018 року №21486/03-20-55-13/НОМЕР_1, проведеної в порядку і в строки, встановлені Податковим кодексом України. У свою чергу, порушення термінів реєстрації податкових накладних позивачем не спростовано.

Перевіряючи обставини, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх доводів, суд враховує, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, у тому числі письмовими доказами, як мало місце у даному випадку. Оцінка доказів здійснюється за критеріями належності, допустимості, достовірності та достатності.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 73-76 КАС України).

Вище судом зазначалося, що камеральна перевірка, якою встановлено порушення ОСОБА_1 строків реєстрації податкових накладних, проведена згідно з вимогами Податкового кодексу України, задокументована відповідним актом, що слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується. Щодо розгляду скарги на дії службової особи контролюючого органу судом досліджено лист (повідомлення) за результатами розгляду скарги. Повноваження відповідачів 1 та 2 підтверджені наказами, чинними на час прийняття рішення (вчинення дій) цими посадовими особами Зазначені письмові докази у своїй сукупності є достатніми для висновків суду під час встановлення фактичних обставин у справі.

Формальні недоліки в засвідченні копій документів, як-от, відсутність дати їх засвідчення або засвідчення письмового доказу іншою посадовою (службовою) особою органу в межах повноважень згідно з посадовими обов'язками (а не відповідачем безпосередньо), не робить цей письмовий доказ недостовірним. Якщо у сторони у справі є сумнів щодо достовірності певного доказу, то він повинен зазначити про це, порушивши питання про витребування оригіналу доказу, про що вказує частина шоста статті 94 КАС України. Підстав для залишення без розгляду письмових доказів, поданих відповідачами, як того вимагав позивач у своїх клопотаннях, КАС України не містить.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні вимог про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2018 року №0005075513 та не знаходить підстав для скасування цього податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача 2 щодо неналежного розгляду скарги, то не підлягає задоволенню і похідна вимога про стягнення коштів у сумі 153981,01 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Отже, в задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до начальника Луцького управління Головного управління ДФС у Волинській області Харченко Тетяни Володимирівни, першого заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Чуя Віталія Володимировича, Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 15 квітня 2019 року