Ухвала суду № 81143249, 15.04.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

15 квітня 2019 року Справа № 913/184/19

Провадження № 18/913/184/19

Суддя господарського суду Луганської області Корнієнко В.В., розглянувши матеріали позовної заяви від 01.04.2019 № 59-3-19

Першого заступника керівника Луганської місцевої прокуратури № 2, смт. Станиця Луганська Луганської області

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області, с. Нижня Вільхова Станично-Луганського району Луганської області

до фізичної особи-підприємця Будюкіна Андрія Миколайовича, м. Луганськ

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Луганської місцевої прокуратури № 2 звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця Будюкіна Андрія Миколайовича, в якому заявлено вимоги про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки від 27.05.2008 б/н, який зареєстровано у Станично-Луганському районному окрузі, в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 040842300190 від 09.06.2008, укладеного між Вільхівською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області та фізичною особою-підприємцем Будюкіним Андрієм Миколайовичем;

- зобов'язання фізичної особи-підприємця Будюкіна Андрія Миколайовича повернути військово-цивільній адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області земельну ділянку загальною площею 10,9092 га під штучним водосховищем, в тому числі під водою 6,0032 га. ГТС-0,0306 га під будівлями та спорудами (насосна станція) - 0,0114 га. піски - 4,8640 га, розташовану у с. Пшеничне Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, що передана згідно з договором оренди земельної ділянки від 27.05.2008 б/н, який зареєстровано у Станично-Луганському районному окрузі, в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 040842300190 від 09.06.2008.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором оренди земельної ділянки (не внесення орендної плати протягом 3-х років, не здійснення господарської діяльності на орендованій земельній ділянці).

Відповідно до ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Вищевказані правові висновки викладені у складі Верховного Суду в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах Військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області (далі - Військово-цивільна адміністрація), порушення інтересів держави прокурор обґрунтував недоотриманням коштів (орендної плати за землю) місцевим бюджетом, що завдає шкоди інтересам держави, яка згідно ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

Порушення інтересів держави прокурор також обґрунтував тим, що Військово-цивільна адміністрація незаконно позбавлена можливості розпоряджатись, згідно з чинним законодавством, спірною земельною ділянкою, що була передана в оренду фізичній особі-підприємцю Будюкіну А.М., використовувати її або надати в оренду іншим особам.

Підставами для звернення до суду в інтересів держави прокурором вказано те, що Військово-цивільна адміністрація дотепер не ініціювала питання звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути орендовану земельну ділянку.

Відповідно до листа Військово-цивільної адміністрації від 11.03.2019 № 90 заходи щодо розірвання договору оренди в судовому порядку не вживались у зв'язку з відсутністю коштів.

Розглянувши позовну заяву, суд вважає, що прокурор належним чином не обґрунтував, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду.

Відповідно до п. 7 договору оренди земельної ділянки від 27.05.2008 спірний договір укладено строком на 15 років, тобто до 2023 року.

Тому не обґрунтованими є висновки прокурора про те, що позивач (Військово-цивільна адміністрація) незаконно позбавлена можливості розпоряджатись спірною земельною ділянкою.

Прокурор зазначив, що інтереси держави порушуються недоотриманням грошових коштів місцевим бюджетом, однак вимоги про стягнення цих коштів з відповідача у поданому позові не заявлено.

Прокурор не обґрунтував, як недоотримання коштів місцевим бюджетом (органом місцевого самоврядування) порушує інтереси держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За таких обставин позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Повернути позовну заяву від 01.04.2019 № 59-03-19 та додані до неї документи першому заступнику керівника Луганської місцевої прокуратури № 2.

Додаток (тільки заявнику): на « 39» аркушах, у т.ч. платіжне доручення № 281 від 18.03.2019 на суму 3842,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 15.04.2019 та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя В.В. Корнієнко