Рішення № 81143219, 08.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2019Справа № 921/516/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5"

про стягнення 32606,34 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" про стягнення 23676,25 грн. - боргу, 168,85 грн. - 3% річних, 687,11 грн. - інфляційних, 985,93 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки №709-14А від 15.09.2014, а саме щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2018 відкрито провадження у справі №921/516/18 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті в судовому засіданні, з повідомленням учасників процесу, призначено на 10.01.2019.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 справу №921/516/18 передано за територіальною підсудністю на розгляд до Господарського суду міста Києва.

31.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №921/516/18.

В результаті автоматизованого розподілу справи №921/516/18, зазначена справа була передана на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2019 прийнято справу №921/516/18 до свого провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

25.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 32606,34 грн. - заборгованості та 1762,00 грн. - судових витрат. Вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, позивач просить суд залишити без розгляду.

Суд розглянувши вищевказану заяву позивача вих. №49 від 20.02.2019, встановив наступне.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Позивачем на підставі до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України подано заяву про залишення позову без розгляду в межах визначеного господарським процесуальним законом строку.

З огляду на наведене, оскільки має місце подання позивачем заяви на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України та така заява підписана від імені позивача уповноваженою особою директором ОСОБА_1, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення відповідної заяви та залишення без розгляду позову в частині вимог про стягнення пені у розмірі 985,93 грн., 3% річних у розмірі 168,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 687,11 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки заява позивача відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв вказану заяву до розгляду, у зв'язку із чим, розгляд справи здійснюється у редакції вимог заяви про збільшення позовних вимог (вих. №49 від 20.02.2019).

Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 05.02.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача (станом на 11.02.2019 - дата отримання ухвали): 04119, м. Київ, вулиця СІМ'Ї ХОХЛОВИХ, будинок 12, офіс 17, та отриманою відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 49450315.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" (покупець, відповідач) укладений договір №709-14А разом з протоколом розбіжностей (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, згідно накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплачувати товар на умовах даного договору.

Предметом договору є товар (партія товару) вказаний у накладних. Під партією сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній (п. 1.2. договору).

Асортимент, кількість товару, вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціна товару погоджується сторонами додатково у відповідності до діючих на моменту відпуску товару ринкових цін та підтверджується накладними на відпуск товару, підписаними сторонами. Постачальник обов'язаний надати покупцю накладну, податкову накладну та ТТН (п. 1.3. договору).

У відповідності до п. 4.1. договору у редакції додаткової угоди до договору поставки №709-14А від 15.09.2014, сторони погодили, що оплата за товар здійснюється відповідачем терміном не більше 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Позивачем на виконання умов договору у період з 14.07.2018 по 31.08.2018 поставлено відповідачу товар на суму 23676,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №482737/261 від 14.07.2018, №487595/261 від 20.07.2018, №487551/269 від 20.07.2018, №487554/214 від 20.07.2018, №494456/261 від 27.07.2018, №493880/269 від 27.07.2018, №493882/269 від 27.07.2018, №493885/214 від 27.07.2018, №493887/214 від 27.07.2018, №494396/214 від 27.07.2018, №497783/261 від 31.07.2018, №498291/265 від 02.08.2018, №503108/261 від 08.08.2018, №504054/214 від 09.08.2018, №509352/261 від 15.08.2018, №509353/214 від 15.08.2018, №511194/269 від 17.08.2018, №511196/269 від 17.08.2018, 3511850/263 від 18.08.2018, №516283/269 від 23.08.2018, №516285/269 від 23.08.2018, №515857,265 від 23.08.2018, №516555/214 від 24.08.2018, №516549/214 від 28.08.2018, №520962/261 від 30.08.2018, №520021/214 від 30.08.2018, №523353/269 від 31.08.2018, №523356/269 від 31.08.2018, а також товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Оскільки, відповідач за поставлений товар не розрахувався позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №709-14А від 15.09.2014 у сумі 23676,25 грн., а також, 168,85 грн. - 3% річних, 687,11 грн. - інфляційних втрат та 985,93 грн. - пені.

В подальшому, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивачем заявлено лише вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 32606,34 грн.

Як зазначено судом вище, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, залишено без розгляду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" пені у розмірі 985,93 грн., 3% річних у розмірі 168,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 687,11 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними №482737/261 від 14.07.2018, №487595/261 від 20.07.2018, №487551/269 від 20.07.2018, №487554/214 від 20.07.2018, №494456/261 від 27.07.2018, №493880/269 від 27.07.2018, №493882/269 від 27.07.2018, №493885/214 від 27.07.2018, №493887/214 від 27.07.2018, №494396/214 від 27.07.2018, №497783/261 від 31.07.2018, №498291/265 від 02.08.2018, №503108/261 від 08.08.2018, №504054/214 від 09.08.2018, №509352/261 від 15.08.2018, №509353/214 від 15.08.2018, №511194/269 від 17.08.2018, №511196/269 від 17.08.2018, 3511850/263 від 18.08.2018, №516283/269 від 23.08.2018, №516285/269 від 23.08.2018, №515857,265 від 23.08.2018, №516555/214 від 24.08.2018, №516549/214 від 28.08.2018, №520962/261 від 30.08.2018, №520021/214 від 30.08.2018, №523353/269 від 31.08.2018, №523356/269 від 31.08.2018, позивач у період з 14.07.2018 по 31.08.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 23676,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1. договору, у редакції додаткової угоди до договору поставки №709-14А від 15.09.2014, сторони погодили, що оплата за товар здійснюється відповідачем терміном не більше 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань оплату поставленого позивачем товару на загальну суму 23676,25 грн. не здійснив.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 23676,25 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 23676,25 грн.

Водночас, у редакції заяви про збільшення позовних вимог позивачем заявлено про стягнення 32606,34 грн. заборгованості.

В підтвердження заявлених вимог, позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків за жовтень 2018 року, згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 33606,34 грн. (при цьому, у заяві про збільшення позивачем заявлено суму32606,34 грн., у зв'язку із чим, позов розглядається в межах заявлених вимог).

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п. 2.2. Порядку).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення).

Жодних первинних документів, у даному випадку видаткових накладних, в підтвердження суми боргу, що визначена в акті звірки, позивач суду не надав.

Матеріали справи не містять інших, жодного первинного документу, який би підтвердив факт здійснення поставки відповідачу у сумі 8930,09 грн. (32606,34 грн. (заявлена сума) - 23676,25 грн. (підтверджена сума боргу)).

Посилання позивача на акт звірки розрахунків за жовтень 2018 року є безпідставним, оскільки, по-перше, акт звірки не є первинним документом в розумінні ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тоді як факт здійснення будь-якої господарської операції (в т.ч. передачі товару) можуть засвідчувати тільки первинні документи (в т.ч. договір, видаткова накладна тощо). По-друге, зазначений акт не містить будь-яких відомостей щодо господарських операції, у даному акті не зазначено первинних документів, не вказано за яким договором виникла заборгованість.

За відсутності первинних документів, які підтверджують заборгованість у сумі 8930,09 грн., суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача у цій частині.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання позивачем свого обов'язку за договором, в частині поставки товару у сумі 8930,09 грн. та заборгованості у відповідача у вказаній сумі, покладається на позивача.

Оскільки позивачем не надано жодних доказів в підтвердження заборгованості у розмірі 8930,09 грн., суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 8930,09 грн.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх прав шляхом подання позову про стягнення з відповідача заборгованості.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" частково у сумі 23676,25 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Також, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

З огляду на підстави залишення позову без розгляду, то повернення судового збору за розгляд справи в частині позовних вимог про стягнення пеня, 3% річних та інфляційних втрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Залишити без розгляду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" пені у розмірі 985,93 грн., 3% річних у розмірі 168,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 687,11 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" (69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ПР.МАЯКОВСЬКОГО, будинок 11, ідентифікаційний код 38926278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" (43006, Волинська обл., місто Луцьк, ПРОВУЛОК МАКАРОВА, будинок 5, ідентифікаційний код 35495114) заборгованість у розмірі 23676,25 грн. грн. та судовий збір у розмірі 1279,43 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.04.2019.

Суддя О.В. Гулевець