Рішення № 81143104, 12.04.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2019 року м. Черкаси справа № 925/291/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Бодашко О.О. - адвокат;

від відповідача: не з'явився;

за участі Кармоліт Я.В. - представник ТОВ "Разек А5 Україна"

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця Рогульського Вадима Юрійовича (м. Черкаси) до товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" (м. Черкаси) про стягнення 153 909,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 153 909,41 грн. за поставлений товар (піддони) в період січня-березня 2018 року на підставі видаткових накладних, з яких 141 870,00 грн. основного боргу, 3194,99 грн. як 3% річних та 9598,00 грн. інфляційних втрат.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

В справу подано заяву позивача від 09.04.2019 про часткову відмову від позову (а.с. 34), якою позивач просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення з відповідача 3194,99 грн. як 3% річних та 9598,00 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За слідками відмови від позову та закриття провадження у справі, повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ПК України).

У заяві про відмову від позову позивачем зазначено про розуміння ним наслідків відмови від позову, вказану відмову підтвердив представник позивача, який присутній в засіданні.

Суд не вбачає перешкод у неприйнятті відмови позивача від позову (яка вчиняється ним особисто та є вільним волевиявленням) в частині стягнення інфляційних та 3% річних, а тому часткову відмову позивача від позову слід прийняти і закрити провадження по справі в цій частині.

В засіданні 12.04.2019 суд задовольнив заяву за підписом представника ТОВ "Разек А5 Україна" від 09.04.2019 про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) і замінив позивача ФОП Рогульського В.Ю. на ТОВ "Разек А5 Україна". На стороні позивача відбулося договірне правонаступництво за договором про відступлення права вимоги № 04/04/19 від 04.04.2019 (а.с. 38), що охоплюється ст. 52 ГПК України.

В заяві про відмову від позову в частині стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних позивач вказав про відсутність у нього заперечень проти заміни сторони у справі на його правонаступника.

В справу подано заяву відповідача від 09.04.2019 про визнання позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 141 870,00 грн., якою одночасно відповідач просить справу розглядати без своєї участі (а.с. 32).

Дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги обґрунтовані фактом укладення між сторонами господарського договору у спрощений спосіб, що відповідає положенням ст. 181 Господарського Кодексу України, якою визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Також позивач в обґрунтування підстави виникнення між сторонами договірних відносин посилається на ст. 207 ЦК України, якою передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Незважаючи на посилання у претензії від 04.06.2018 на укладення між сторонами договору поставки № 2/07 від 20.07.2015 (а.с. 15) такого договору сторонами у справу не подано і позивач не доказує виникнення правовідносин сторін саме на підставі цього договору. У накладних на поставку товару також відсутні посилання на цей договір.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар (піддони) на підставі видаткових накладних, копії яких прикладено до справи, за період січня-березня 2018 року (а.с. 10-13) на загальну суму 141 870,00 грн.

Так, за видатковою накладною № ВЮ-0000022 від 22.01.2018 поставлено піддонів на суму 22824,00 грн.;

- за видатковою накладною № ВЮ-0000027 від 24.01.2018 поставлено піддонів на суму 19296,00 грн. (а.с. 10)

- за видатковою накладною № ВЮ-0000031 від 31.01.2018 поставлено піддонів на суму 16530,00 грн.

- за видатковою накладною № ВЮ-0000056 від 22.02.2018 поставлено піддонів на суму 18390,00 грн. (а.с. 11)

- за видатковою накладною № ВЮ-0000057 від 23.02.2018 поставлено піддонів на суму 17670,00 грн.

- за видатковою накладною № ВЮ-0000059 від 26.02.2018 поставлено піддонів на суму 11160,00 грн. (а.с. 12)

- за видатковою накладною № ВЮ-0000079 від 23.03.2018 поставлено піддонів на суму 14 400,00 грн.

- за видатковою накладною № ВЮ-0000081 від 27.03.2018 поставлено піддонів на суму 21600,00 грн. (а.с. 13).

Заперечень проти неотримання товару чи його неналежної якості відповідачем суду не подано.

Як встановлено судом, за договором про відступлення права вимоги від 04.04.2019 (а.с. 38) ФОП Рогульський В.Ю. відступив новому кредитору ТОВ "Разек А5 Україна" права вимоги на стягнення заборгованості за товар згідно всіх перелічених видаткових накладних на загальну суму 141 870,00 грн. (п. 1.1. договору).

За умовами п. 1.3. цього ж договору новому кредитору передані всі видаткові накладні, якими засвідчується передача товару та виникнення грошової заборгованості.

Доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного договору про відступлення права вимоги № 04/04/19 від 04.04.2019 сторонами у справу не подано.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторонами по справі складено Акт взаєморозрахунків станом на 05.06.2018, яким відповідач підтвердив існування заборгованості на користь позивача в сумі 141 869,92 грн. (а.с. 14).

Доказів проведення розрахунку за товар відповідачем суду не подано.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно направленої та врученої відповідачу претензії від 04.06.2018 (а.с. 15) позивач вимагав від відповідача сплати коштів за поставлені піддони в розмірі 141 869,92 грн. та нараховану пеню за прострочення платежів до 14.06.2018.

Відповідач вимоги позивача не задовольнив, права його на отримання оплати за товар порушив, з чого і виник спір.

Оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті піддонів для відповідача вже є таким, що настав (хоч за наслідками застосування ст. 692 ЦК України, хоч за вимогами по претензії згідно ст. 530 ЦК України), доказів сплати боргу у повній сумі відповідачем не подано, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнані відповідачем повністю (заява а.с. 32), то з відповідача ТОВ "Разек Черкаси" слід примусового стягнути 141 870,00 грн. заборгованості за поставлені піддони.

В частині стягнення 3194,99 грн. як 3% річних та 9598,00 грн. інфляційних втрат суд прийняв відмову позивача від позову, тому в цій частині провадження слід закрити.

Оскільки ухвалою від 12.04.2019 суд замінив позивача на його процесуального правонаступника ТОВ "Разек А5 Україна", то стягнення боргу слід провести на користь цього товариства як нового кредитора.

У відповідності до ст. 52 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Заміна сторони правонаступником безумовно надає новому учаснику судового процесу ті ж самі процесуальні права, що мав його попередник.

Отже понесені судові витрати за вирішення спору повинні бути розподілені на користь правонаступника позивача - ТОВ "Разек А5 Україна".

На підставі ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь правонаступника позивача слід стягнути лише 2 128,05 грн. на відшкодування сплаченого судового збору, а решта судового збору покладається на позивача за наслідками часткової відмови від позову.

Керуючись ст. 52, 231, 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" (ідентифікаційний код 36299742, м. Черкаси, проспект Хіміків, 74) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна" (ідентифікаційний код 34349966, м. Черкаси, проспект Хіміків, 74) -- 141 870,00 грн. основного боргу за поставлені товари та 2 128,05 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В частині стягнення 3 194,99 грн. як 3% річних та 9 598,0 грн. інфляційних втрат провадження у справі закрити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 15 квітня 2019

Суддя Н.М. Спаських