Рішення № 81142854, 09.04.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2019 Справа № 917/1494/18

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро", проспект Б.Хмельницького, 122, літ. Д-2, м. Дніпро, 49033

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР-Агроторг", вул. Пушкіна, 42, офіс 106, м. Полтава, Полтавська область, 36011

про стягнення 694 752,41 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін:

Від позивача: Шабовта О.В., дов. від 10.01.2019 року

Від відповідача: відсутні.

Відповідно до ч. 6 ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про дату складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.04.2019 року.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки № 333 від 20.08.2018 року в сумі 694 752,41 грн., з яких: 621 280,00 грн. основний борг, 10 561,76 грн. інфляційних втрат, 2 910,65 грн. 3% річних, 60 000,00 грн. штраф.

Ухвалою від 07.12.2018 року позовна заява прийнята суддею Гетя Н.Г. до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1494/18.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (з наступними змінами), з підстав звільнення з посади судді Геті Н.Г. було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідком якого справа передана на розгляд судді Пушку І.І.

Ухвалою від 01.03.2019 року суд продовжив розгляд справи після усунення позивачем недоліків позовної заяви, викладених в ухвалі суду від 20.02.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору поставки товарів № 333 від 20.08.2018 року в частині оплати за отриманий товар.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2019 року позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзив на позовну заяву в строк, встановлений судом в п. 5 ухвали від 01.03.2019 року, не надав, хоча мав достатній термін для формування та надання до суду вмотивованих заперечень. Ухвали суду від 01.03.2019 року та від 21.03.2019 року надсилались на юридичну адресу відповідача (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, а.с. 63-66) та отримані відповідачем 05.03.2019 року та 25.03.2019 року відповідно (поштові повідомлення про вручення ухвал суду залучені до матеріалів справи, а.с. 181, 193).

За п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

20.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Щедро", як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІР-Агроторг", як Покупцем, був укладений договір поставки товарів № 333 (далі - Договір, а.с. 9-12), на умовах якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, передавати у власність Покупцю жир замінник молочного жиру «Феттимилк - Сир 02», рецептура Е, що відповідає ТУ У 15.4-00373847-070:2005 «Жири замінники молочного жиру. Технічні умови» (далі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати Товар та здійснювати його оплату на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Додатковою угодою від 20.08.2018 року до Договору (а.с. 13) сторони погодили внести зміни в пункти 2.1, 3.3, 5.5.1 договору поставки товару № 333 від 20.08.2018 року.

За п. 1.2 Договору, кількість, асортимент, найменування, ціна та загальна вартість відповідної партії Товару обумовлюються у видаткових накладних, що мають силу специфікації і є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до умов Договору, датою поставки Товару є дата, що зазначається Покупцем у видатковій накладній при отриманні Товару Покупцем (п. 2.3 Договору).

Згідно п. 2.4 Договору, при передачі кожної партії Товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні товарно-супровідні документи: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, посвідчення якості з обов'язковим зазначенням вмісту ГМО та масової частки транс ізомерів, протокол випробувань на відсутність ГМО 1 раз на рік, протокол випробувань на вміст трансізомеру олеїнової кислоти 1 раз на квартал, інші документи, що засвідчують якість та безпечність Товару та підлягають переданню разом із Товаром відповідно до вимог чинного законодавства України.

В розділі 3 Договору сторони визначили, що ціна Товару зазначається у видатковій накладній на кожну партію Товару, що є невід'ємною частиною Договору (п. 3.1); покупець зобов'язується оплатити вартість партії Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у формі передплати до моменту фактичної передачі Товару в наступному порядку:

- в разі прибуття транспортного засобу не пізніше 12.00 год. на склад Покупця для розвантаження партії Товару - не пізніше дня поставки;

- в разі прибуття транспортного засобу після 12.00 год. на склад Покупця для розвантаження партії Товару - не пізніше наступного робочого дня з моменту поставки (п. 3.3 Договору в редакції додаткової угоди від 20.08.2018 року).

На виконання умов укладеного Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 3 803 240,00 грн. відповідно до видаткових накладних (а.с. 14-19):

- № 8052 від 17.09.2018 року на суму 635 280,00 грн.;

- № 8130 від 19.09.2018 року на суму 636 420,00 грн.;

- № 8305 від 24.09.2018 року на суму 634 940,00 грн.;

- № 8353 від 25.09.2018 року на суму 634 840,00 грн.;

- № 8467 від 28.09.2018 року на суму 640 480,00 грн.;

- № 8589 від 01.10.2018 року на суму 621 280,00 грн.

Відповідач оплату за отриманий Товар здійснив частково, в сумі 3 181 960,00 грн., що підтверджується випискою банку (а.с. 20-57), в т.ч.:

- платіжним дорученням № 473 від 18.09.2018 року на суму 635 280,00 грн.;

- платіжним дорученням № 482 від 20.09.2018 року на суму 636 420,00 грн.;

- платіжним дорученням № 495 від 25.09.2018 року на суму 441 000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 510 від 27.09.2018 року на суму 193 840,00 грн.;

- платіжним дорученням № 511 від 27.09.2018 року на суму 634 940,00 грн.;

- платіжним дорученням № 524 від 28.09.2018 року на суму 640 480,00 грн.

За розрахунком позивача, з урахуванням часткової оплати, заборгованість відповідача за поставлений Товар становить 621 280,00 грн.

Також, за неналежне виконання зобов'язання із посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач заявив до стягнення з відповідача 2910,65 грн. 3% річних, нарахованих з 01.10.2018 року по 26.11.2018 року, 10 561,76 грн. інфляційних втрат, нарахованих за жовтень 2018 року (розрахунок річних та інфляційних, а.с. 5) та 60 000,00 грн. штрафу відповідно до п. 5.5.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 20.08.2018 року).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу у власність товар на загальну суму 3 803 240,00 грн. за видатковими накладними від 17.09.2018р., 19.09.2018 р., 24.09.2018 р., 25.09.2018 р., 28.09.2018 р., 01.10.2018 р., (а.с. 14-19), а відповідач частково оплатив її вартість в сумі 3 181 960,00 грн. (а.с. 20-57). Хронологія розрахунків з оплати вартості поставленого товару свідчить про те, що відповідач не сплатив за Товар, отриманий за видатковою накладною від 01.10.2018 року № 8589 на суму 621 280,00 грн.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, тижнями, днями або годинами.

В п. 3.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 20.08.2018 року) встановлено, що оплата Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у формі передплати до моменту фактичної передачі Товару в наступному порядку:

- в разі прибуття транспортного засобу не пізніше 12.00 год. на склад Покупця для розвантаження партії Товару - не пізніше дня поставки;

- в разі прибуття транспортного засобу після 12.00 год. на склад Покупця для розвантаження партії Товару - не пізніше наступного робочого дня з моменту поставки.

Відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, строк виконання зобов'язання є таким, що настав, тому позовні вимоги про стягнення 621 280,00 грн. основного боргу задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Отже, початком періоду прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

В п. 3.3 Договору сторони погодили, що строки оплати Товару залежать від часу прибуття транспортного засобу на склад Покупця для розвантаження партії Товару, а саме: не пізніше 12.00 год. - оплата здійснюється не пізніше дня поставки; після 12.00 год. - оплата здійснюється не пізніше наступного робочого дня з моменту поставки. Враховуючи той факт, що позивач не надав суду докази в підтвердження часу прибуття транспортного засобу на склад Покупця для розвантаження партії Товару, відповідно до умов Договору останнім днем виконання зобов'язання є наступний робочий день за датою поставки.

Суд встановив, що прострочення виконання зобов'язання по оплаті за Товар, поставлений відповідачу, відбулось по двом епізодам поставки - за видатковою накладною від 25.09.2018 року № 8353 на суму 636 840,00 грн. (останній день оплати - 26.09.2018 року, середа, сплачена - 27.09.2018 року) та видатковою накладною від 01.10.2018 року № 8589 на суму 621 280,00 грн. (останній день оплати - 02.10.2018 року, вівторок, не сплачена).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

За п. 5.5.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 20.08.2018 року), у випадку невиконання або неналежного виконання Покупцем грошового зобов'язання з оплати доставленого для розвантаження Товару, Покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 2% від суми порушеного зобов'язання, але не більше 12 000,00 грн. та відшкодувати збитки, пов'язані з поставкою такої партії Товару, в тому числі відшкодувати суму сплачених перевізнику штрафних санкцій та інші можливі збитки.

Позивач заявив до стягнення 60 000,00 грн. штрафу за порушення строку оплати Товару.

Суд встановив, що вимоги в стягненні штрафу відповідно до п. 5.5.2 Договору обґрунтовано заявлені за несплату Товару, отриманого по двом епізодам поставки (за видатковими накладними від 25.09.2018 року № 8353 на суму 636840,00 грн. та № 8589 від 01.10.2018 року на суму 621 280,00 грн.), за якими відбулось прострочення виконання зобов'язання, та підлягають задоволенню в сумі 24 000,00 грн. (12 000,00 грн. * 2), в іншій частині вимоги щодо стягнення пені відхиляються як невмотивовані.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 2910,65 грн. 3% річних, нарахованих з 01.10.2018 року по 26.11.2018 року.

Суд встановив, що в поданому розрахунку (а.с. 5) позивач неправильно визначив періоди існування заборгованості, що призвело до завищення цієї суми. Враховуючи, що датою поставки є дата видаткової накладної № 8589 від 01.10.2018 року, період прострочення з урахуванням п. 3.3 Договору та ст. 253 ЦК України розпочинається з 03.10.2018 року.

Здійснивши перерахунок, суд встановив, що вимоги в цій частині обґрунтовано заявлені та підлягають задоволенню в сумі 2808,53 грн. 3% річних за період з 03.10.2018 року по 26.11.2018 року, в іншій частині вимоги щодо стягнення річних відхиляються як невмотивовані.

Також позивач заявив до стягнення 10 561,76 грн. інфляційних втрат, нарахованих за жовтень 2018 року.

Інфляційні втрати та річні є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Оскільки позовні вимоги в цій частині заявлені за жовтень 2018 року (з 1.10.2018 року по 31.10.2018 року), а прострочення виконання зобов'язання мало місце з 03.10.2018 року, отже, правомірним періодом для нарахування інфляційних втрат є неповний місяць (з 3.10.2018 року по 31.10.2018 року). Враховуючи те, що нарахування інфляційних поденно не передбачено, підстави для їх стягнення відсутні, а тому вимоги позивача в цій частині відхиляються за безпідставністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 621 280,00 грн. основного боргу, 2808,53 грн. 3% річних, 24 000,00 грн. штрафу, в іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР-Агроторг" (вул. Пушкіна, 42, офіс 106, м. Полтава, Полтавська область, 36011, код ЄДРПОУ 40163927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро" (проспект Б.Хмельницького, 122, літ. Д-2, м. Дніпро, 49033, код ЄДРПОУ 41162327) - 621 280,00 грн. основний борг, 2808,53 грн. 3% річних, 24 000,00 грн. штраф; 9721,33 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко