Рішення № 81142434, 26.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2019Справа № 910/17245/18Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"

до державного підприємства "Наш дім"

про стягнення 924 297,03 грн.

При секретарі судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники:

від позивача: Плахотнюк Я.В. - представник за довіреністю № 19010209 від 02.01.19 р.;

від відповідача: Дьоміна С.С. - представник за договором про надання правової допомоги від 16.04.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до державного підприємства "Наш дім" про стягнення 924 297,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.07.2000 року між публічним акціонерним товариство "Київенерго" та державним підприємства "Наш дім" укладено договір №22213 на використання електричної енергії.

Позивач є правонаступником публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Відповідачем систематично порушуються договірні зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.10.2017 по 01.10.2018 виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.12.2018 року становить 771 490,23 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача 771 490,23 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 38 961,06 грн. інфляційної складової боргу, 101 596,44 грн. пені та 12 249,29 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.01.2019 р.

17.01.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано заяву про закриття провадження у справі.

22.01.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву та заяву про поновлення строку для подання відзиву.

В судовому засіданні 22.01.2019 року постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви на 28.01.2019 року.

28.01.2019 року до канцелярії суду позивачем подано заперечення на заяву про закриття провадження у справі та відповідь на відзив.

У судове засідання 28.01.2019 р. представники сторін не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви від 22.01.2019 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2019 року відкладено підготовче засідання у справі на 18.02.2019 року.

У судове засідання 18.02.2019 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 12.03.2019 року.

У судове засідання 12.03.2019 р. представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2019 року відкладено розгляд справи на 26.03.2019 року.

В судовому засіданні 26.03.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог частково, просив відмовити в частині стягнення 38 961,06 грн. інфляційних втрат, 101 596,44 грн. пені та 12 249,29 грн. 3% річних.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11.07.2000 року між публічним акціонерним товариством «Київенерго» та державним підприємством «Наш дім» (споживач) укладено договір № 22213на використання електричної енергії.

На виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019, який набув чинності 11.06.2017, загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства «Київенерго» від 13.11.2017 прийнято рішення про реорганізацію публічного акціонерного товариства «Київенерго»шляхом виділу з нього приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (Код ЄДРПОУ 41946011).

Відповідно до ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Згідно п. 2.3. Статуту приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є правонаступником публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині переданих йому майна, прав та обов'язків згідно з розподільчим балансом, а також в частині прав та обов'язків, що визначені частиною 13 розділу XVIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії».

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є правонаступником публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Відповідно до ч. 13 розділу XVIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі відокремлення оператор системи розподілу, яким є ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», є правонаступником в частині прав та обов'язків:

пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією;

за укладеними договорами про приєднання до електричних мереж;

за укладеними договорами спільного використання технологічних електричних мереж;

за договорами, укладеними з державним підприємством, що провадить діяльність з оптового постачання електричної енергії, судовими рішеннями, прийнятими у справах щодо цього підприємства;

за кредитними договорами, договорами застави, поруки, обумовленими провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;

за зобов'язаннями, пов'язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу;

за зобов'язаннями, пов'язаними з емісією, володінням цінними паперами та іншими зобов'язаннями, пов'язаними з власними або придбаними цінними паперами.

Відповідно до п. 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.1 договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та правилами користування електричною енергією.

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідаю до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу");

- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";

- з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Відповідно до п.2.3.3 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно п. 2.1 додатку 2 до договору («Порядок розрахунків») споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Відповідно до п 2.2 додатку 2 до договору («Порядок розрахунків») оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Згідно п. 4.3 додатку 2 до договору («Порядок розрахунків») обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період підтверджуються актом про використану електричну енергію, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Згідно п. 5 додатку 2 до договору («Порядок розрахунків») за даними акту про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в акті про приймання - передавання товарної продукції», «акті надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії», два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 4.2 додатку 2 до договору («Порядок розрахунків») у разі неможливості отримання постачальником даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електроенергії до отримання показань розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.10.2017 року по 01.12.2018 р. виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.12.2018 року становить 771 490,23 грн., що підтверджується актами про використану електричну енергію за спірний період, рахунками-розшифровками, актами прийняття-передавання товарної продукції, а також довідкою про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не заперечує проти наявності боргу за використану активну електричну енергію в розмірі зазначеному позивачем.

Факт наявності заборгованості за договором №22213 на використання електричної енергії від 11.07.2000р. за період з 01.10.2017 по 01.12.2018 станом на 01.12.2018 року в розмірі 771 490,23 грн. у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 12 249,29 грн. та індекс інфляції в розмірі 38 961,06 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Вимога позивача щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 38 961,06 грн. та 3% річних в розмірі 12 249,29 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 101 596,44 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 101 596,44 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом враховано, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 року порушено провадження у справі №50/371-б про банкрутство державного підприємства «Наш дім».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 року у справі №50/371-б відкрито процедуру санації державного підприємства «Наш дім».

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Отже, позивач, як поточний кредитор, має право на звернення до суду з вимогами про стягнення боргу з відповідача в порядку позовного провадження.

Щодо твердження відповідача щодо того, що протягом мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Тобто, мораторій забороняє погашати вимоги конкурсних кредиторів, які виникли до дня порушення справи про банкрутство, а також нараховувати пеню за її невиконання в період провадження справи про банкрутство. Але, мораторій не поширює свою дію на виконання поточних зобов'язань боржника щодо якого порушено справу про банкрутство.

Оскільки вимоги позивача є поточними, тому суд вважає правомірним нарахування пені, трьох процентів річних та індексу інфляції.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "Наш дім" (03150, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 34, код ЄДПОУ 30723920) на користь приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (04080, м. Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20, код ЄДРПОУ 41946011) 771 490 (сімсот сімдесят одна тисяча чотириста дев'яносто) грн. 23 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію, 38 961 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн. 06 коп. - інфляційних втрат, 101 596 (сто одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість) грн. 44 коп. пені, 12 249 (дванадцять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 29 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 13 864 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 46 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 15.04.2019 року.

Суддя С.М. Мудрий