Рішення № 81142209, 10.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019Справа № 910/468/19Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31)

про відшкодування шкоди в розмірі 28 989,70 грн

Представники сторін:

від позивача: Волчек Н.М.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 28 989,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/468/19, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

24.01.2019 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшли відомості на виконання вимог ухвали суду від 17.01.2019.

11.02.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 вирішено справу №910/468/19 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 25.03.2019.

В підготовче засідання 25.03.2019 з'явився представник позивача. Представник відповідача в засідання суду не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.04.2019.

В судове засідання 10.04.2019 з'явився представник позивача.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Що стосується клопотання відповідача про призначення судової автотоварозначної експертизи, яке мотивоване наявністю сумнівів у наданому позивачем Звіті про визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, Суд зазначає таке.

За приписами ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.

Суд зазначає, що встановлення обставин даного спору та прийняття законного й обґрунтованого рішення у даній справі можливо без проведення заявленої відповідачем експертизи, у зв'язку з чим Суд не вбачає підстав для задоволення відповідного клопотання відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

03.03.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (Страховик) та ОСОБА_3 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту (Програма. Все включено) № 200-1-00600066-2-9-14405 (далі - Договір), предметом якого з-поміж іншого є майнові інтереси страхувальника (Банка), що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаними у п.п. 5,6 цього Договору.

За умовами вказаного Договору застрахованим транспортним засобом значиться автомобіль «Peugeout Boxer», д.н.з. НОМЕР_4, 2012 р.в.

14.10.2016 по вул. Купріна в м. Маріуполі сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля «Peugeout Boxer», д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 3016296465374743.

В результаті вказаної ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль «Peugeout Boxer», д.н.з. НОМЕР_4.

ДТП сталася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_4 п. 10.2 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16.11.2016 у справі 263/13286/16-п ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Відповідно до Звіту № 1099 по визначенню вартості відновалювальногго ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ від 25.11.2019, вартість відновлювального ремонту автомобіля транспортного засобу «Peugeout Boxer», д.н.з. НОМЕР_4, визначена у розмірі 199 444,15 грн.

Згідно з рахунком-фактурою № 1-0000042 від 07.11.2016, виставленим ФОП ОСОБА_5, вартість ремонту автомобіля «Peugeout Boxer», д.н.з. НОМЕР_4, становить 147 599,19 грн.

За наслідками розгляду заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування 29.11.2016 страховиком складено страховий акт № АХА2179368, відповідно до якого розмір страхового відшкодування складає 145 995,89 грн.

На виконання умов Договору позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 145 995,89 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 286862 від 30.11.2016.

30.05.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою № 5979/18/ЦВ від 30.05.2016 про виплату страхового відшкодування, яку останній задовольнив частково, виплативши позивачу 71 010,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 19982 від 08.09.2017.

01.11.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про доплату страхового відшкодування в розмірі 28 989,70 грн, яка залишилась без відповіді та виконання.

Відповідно до наявних у справі відомостей, цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Peugeout Boxer», д.н.з. НОМЕР_4, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_5 (франшиза - 0 грн, ліміт за шкоду по майну - 100 000,00 грн).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику як потерпілій у ДТП особі на підставі Договору добровільного страхування, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. Оскільки відповідач погасив ширше частину заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача залишок невиплаченої ним суми страхового відшкодування в розмірі 28 989,70 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що при розрахунку страхового відшкодування всупереч вимогам законодавства не було застосовано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, тому, з урахуванням такого коефіцієнта, визначеного самостійно відповідачем, останнім було правомірно сплачено на користь позивача 71 010,30 грн. Крім того, відповідач зазначає, що Звіт № 1099 по визначенню вартості відновалювальногго ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ від 25.11.2019 є неналежним та недопустимим доказом оскільки містить помилки та не відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_3, встановлена постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16.11.2016 у справі 263/13286/16-п.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_3, перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, згідно з полісом НОМЕР_5.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

При визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті відповідачем як страховиком винної особи, у даному випадку Суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Peugeout Boxer», д.н.з. НОМЕР_4, згідно із сумою, яка вказана у рахунку-фактурі ремонтної організації, виставленому ФОП ОСОБА_6

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Відповідно до п. 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Peugeout Boxer», д.н.з. НОМЕР_4, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2012, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (14.10.2016) строк експлуатації зазначеного автомобіля не перевищував сім років.

Крім цього, п. 7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Суд зазначає, що належні докази існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно автомобіля «Peugeout Boxer», д.н.з. НОМЕР_4, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, щодо посилання відповідача на історію розрахунків відновлювального ремонту AudaHistory як на підтвердження здійснення відновлювального ремонту деталей кузова застрахованого транспортного засобу «Peugeout Boxer», д.н.з. НОМЕР_4, до настання даної ДТП, Суд зазначає про відсутність належних та достатніх доказів, які б дозволяли встановити такі обставини. Натомість, долучені відповідачем до відзиву документи жодним чином не доводять факту здійснення відновлювального ремонту саме автомобіля «Peugeout Boxer», д.н.з. НОМЕР_4, до 14.10.2016, що підпадає під виняток, наведений в п. 7.9 Методики.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів Судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу автомобіля «Peugeout Boxer», д.н.з. НОМЕР_4, при визначенні розміру страхового відшкодування.

Як вже було зазначено Судом, у рахунку-фактурі № 1-0000042 від 07.11.2016 ФОП ОСОБА_5 визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Peugeout Boxer», д.н.з. НОМЕР_4, у розмірі 147 599,18 грн, а відповідно до платіжного доручення № 286862 від 30.11.2016 страховиком було сплачено страхувальнику 145 995,89 грн.

Враховуючи, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, рахунок ФОП ОСОБА_5 та платіжне доручення № 286862 від 30.11.2016 визнаються Судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

Судом розглянуто та відхилено заперечення відповідача як необґрунтовані та такі, що спростовуються встановленими вище обставинами.

Отже, враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_5 розміри лімітів відповідальності та франшизи, з урахуванням здійснення відповідачем часткового відшкодування на суму 71 010,30 грн, Суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 28 989,70 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «ВУСО" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, ідентифікаційний код 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, вул. Іллінська, б. 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в розмірі 28 989 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.04.2019

Суддя Т.Ю. Трофименко