Рішення № 81141921, 08.04.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/41/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019 Справа № 908/485/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Горохов І.С.,

За участю секретаря судового засідання Чернетенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Жиленка Михайла Володимировича, АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Феникс Транс», 72319, м. Мелітополь, вул. Героїв України, б. 47, кв. 46

про стягнення коштів,

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Пузій О.В., адвокат, ордер №ЗП57353 від 05.02.2019, договір б/н від 05.02.2019;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

27.02.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Жиленка Михайла Володимировича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Феникс Транс" про стягнення суми осиного боргу в розмірі 261 368,70 грн, суму пені в розмірі 11 680,43 грн, 3% річних у розмірі 1959,25 грн та втрат від інфляції у розмірі 5857,73 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2019 справу № 908/485/19 передано для розгляду судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 28.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/485/19, присвоєно справі номер провадження 15/41/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 26.03.2019 о/об 14 год. 15 хв.

Ухвалою суду від 26.03.2019 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 08.04.2019 о 14 год. 15 хв.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару на підставі договору поставки № 39-00000151 від 23.10.2018, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 261 368,70 грн. Відповідно до умов договору позивач нарахував і просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 680,43 грн. Також, приймаючи до уваги положення ст. 625 ЦК України позивач нарахував і просить стягнути 3% річних у розмірі 1959,25 грн та інфляційні втрати у розмірі 5857,73 грн. Також просить стягнути з відповідача 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні 08.04.2019 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у призначені судові засідання не з'являвся, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду скарги на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконані, відзив на позов не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

В судому засіданні 08.04.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

23.10.2018 між ФОП Жиленко М.В. - постачальник та ТОВ «Феникс Транс» - покупець укладено договір поставки № 39-00000151 (далі за текстом - договір).

За умовами п. 1.1. договору постачальник зобов'язався постачати згідно умов цього договору ПММ покупцю відповідно заявок покупця, узгодженими з постачальником, а покупець зобов'язався прийняти ПММ та оплатити товар в порядку і строки, передбачені цим договором. Якість ЕПММ в цілому повинна відповідати діючим ДСТУ.

В пункті 3.1. договору визначено, що факт узгодження виду, якості, ціни конкретної партії ПММ, що поставляється постачальником покупцю обумовлюється і підтверджується накладною та сертифікатом якості. Оплата за поставлену продукцію проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 2-х календарних днів з моменту відпустки ПММ покупцю.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 (п. 6.1. договору).

Позивач свої зобов'язання по договору виконав належним чином, поставивши на адресу відповідача пальне на загальну суму 277 074,30 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- № Рсх-000339 від 25.10.2018 на суму 42 705,60 грн;

- № Рсх-000114 від 02.11.2018 на суму 77 010,91 грн.;

- № Рсх-000227 від 22.11.2018 на суму 29 880,90 грн;

- № Рсх-000073 від 01.12.2018 на суму 57 756,89 грн;

- № Рсх-000117 від 17.12.2018 на суму 11 205,00 грн;

- № Рсх-000162 від 21.12.2018 на суму 58 515,00 грн.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару виконав неналежним чином, оплативши поставлений товар частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 261 368,70 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 261 368,70 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 11 680,43 грн., 3% річних у сумі 1959,25 грн., втрати від інфляції у сумі 5857,73 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2. договору визначено, що при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона сплачує потерпілій стороні неустойку в розмірі облікової ставки НБУ від суми, узгодженої за кількістю, виду і ціною продукції за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним, а вимоги про стягнення пені в розмірі 11 680,43 грн такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 5857,73 грн та 1959,25 грн 3% річних, суд приходить до висновку, що такі здійснені правомірно та з врахуванням вищевказаного порядку нарахування, а тому підлягають стягненню з відповідача.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Відповідачем жодним чином не спростовано доводів позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7500,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаний з розглядом справи. До витрат пов'язаний з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідально до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволенні позову на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 05.02.2019, ордер на надання правової допомоги серії ЗП № 57353 від 05.02.2019, акт про прийняття наданих послуг з надання правової допомоги на суму 7500,00 грн, платіжні доручення № 1918 від 01.03.2019 на суму 2000,00 грн, № 1965 від 01.04.2019 на суму 2000,00 грн, № 1975 від 05.04.2019 на суму 2000,00 грн, № 1976 від 05.04.2019 на суму 1500,00 грн.

За викладених обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 7500,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги обґрунтована, підтверджена належними та допустимими доказами, відтак підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феникс Транс» (72319, м. Мелітополь, вул. Героїв України, б. 47, кв. 46; ідентифікаційний код юридичної особи 38699969) на користь Фізичної особи - підприємця Жиленка Михайла Володимировича (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 261 368,70 грн (двісті шістдесят одна тисяча триста шістдесят вісім гривень 70 коп.), суму пені у розмірі 11 680,43 грн (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят гривень 43 коп.), 3% річних у розмірі 1959,25 грн (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 25 коп.), суму інфляційних втрат у розмірі 5857,73 грн (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень 73 коп.), судовий збір у розмірі 4212,99 грн (чотири тисячі двісті дванадцять гривень 99 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн. (сім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов