Рішення № 81141697, 05.04.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2019 р. Cправа № 902/48/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.

за участю секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача: Корзаченка В.М.,

відповідача: Семенчук О.А.,

присутньої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Приватного підприємства "Автомагістраль" (вул. Київська, 68, с. Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351)

до: Служби автомобільних доріг у Вінницькій області (вул. Єрмака, 2-А, м. Вінниця, 21036)

про визнання протиправними дій та визнання договору дійсним, а також правовідносин чинними,

В С Т А Н О В И В :

Приватним підприємством "Автомагістраль" (позивач, ПП «Автомагістраль) подано позов до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області (відповідач, САД у Вінницькій області) про визнання протиправними дій, які виразилися в односторонньому розірванні договору № 40/18-П від 17.04.2018 р. на виконання робіт: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський через Вінницю на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області, та визнання зазначеного договору дійсним.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій Служби автомобільний доріг у Вінницькій області щодо розірвання договору № 40/18-П від 17.04.2018р. через несвоєчасний початок їх виконання. За твердженнями позивача порушення строків початку ремонтних робіт було зумовлено недобросовісним ставлення замовника до своїх зобов'язань в частині своєчасного надання дозвільних документів, що у подальшому створило штучні передумови для розірвання вказаного договору. Вказані обставини, на думку позивача, були непереборними і мали наслідком продовження строку виконання зобов'язань щодо надання послуг.

Викладені вище обставини стали підставою для звернення ПП «Автомагістраль» за захистом своїх порушених прав до господарського суду.

Ухвалою суду від 28.01.2019 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/48/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.02.2019 р.

11.02.2019 р. на адресу суду надійшла заява Приватного підприємства "Автомагістраль" про забезпечення позову б/н від 04.02.2019 р., в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Службі автомобільних доріг у Вінницькій області вчиняти певні дії, а саме: проводити аукціон (відкриті торги) на виконання робіт: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський через Вінницю на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області до набрання рішенням суду законної сили у даній справ. Дану заяву ухвалою суду від 12.02.2019 р. відхилено в повному обсязі.

20.02.2019 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача б/н від 20.02.2019 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні.

21.02.2019 р. представником відповідача до суду подано клопотання б/н від 21.02.2019 р. про відкладення підготовчого засідання на іншу дату та встановлення відповідачу строку для подачі відзиву на позовну заяву до 29.02.2019 р.

В підготовче судове засідання від 21.02.2019р. представник позивача не з'явився, не зважаючи на те, що про дату час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією.

За результатами проведеного підготовчого судового засідання від 21.02.2019р. судом не прийнято до розгляду клопотання представника позивача, яке надійшло на електронну адресу суду 20.02.2019 р., оскільки воно не містило електронного цифрового підпису, та задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 21.02.2019 р.

Окрім того, в ході підготовчого провадження у справі відбулося ще 2 підготовчих судових засідання 14 та 22 березня 2019 року, під час яких судом забезпечено можливість сторонами реалізувати їхні права щодо подання письмових заяв по суті, а також усіх наявних у них доказів. Так, відповідачем 04 березня 2019 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.78). У свою чергу, реагуючи на відзив відповідача, позивачем 11 березня 2019 року надано суд відповідь на відзив (а.с.88) та доповнення до відповіді на відзив із письмовими доказами (а.с.93-97).

Також під час підготовчого провадження позивач подавав заяву про уточнення позовних вимог від 14 березня 2019 року (а.с.101), яку судом було повернуто у зв'язку із її невідповідністю вимогам ч.5 ст.46 ГПК України, а також заяву від 22 березня 2019 року про збільшення позовних вимог (а.с.107).

Надавши оцінку заяві про збільшення позовних вимог від 22 березня 2019 року, суд прийняв її до розгляду як таку, що не суперечить положенням процесуального закону, оскільки відповідно до ч.1 ст.173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язних між собою підставою виникнення або поданими доказами (основні та похідні позовні вимоги). При цьому за нову позовну вимогу сплачено судовий збір, а копії самої заяви надіслано відповідачу.

Відтак у зв'язку із прийняттям вказаної заяви предмет позову знайшов своє відображення у наступній редакції:

« 1. Визнати протиправними дії Служби автомобільних доріг у Вінницькій області щодо одностороннього розірвання договору №40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області.

2. Визнати дійсним договір №40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області.

3. Визнати чинними правовідносини, встановлені договором №40/18-П від 17 квітня 2018 року, на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області а також чинними правові відносини, установлені на підставі цього договору.»

Також у підготовчому судовому засіданні від 22.03.2019 року суд на підставі ч.6 ст.183 ГПК України за письмовою згодою усіх учасників справи розпочав розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, однак у межах розгляду справи по суті згідно із ч.2 ст.216 ГПК оголосив перерву до 05 квітня 2019 року.

В судовому засіданні від 05 квітня 2019 року після перерви розгляд справи було продовжено.

Під час судових засідань з розгляду справи по суті представник позивача заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та доповненнях до відповіді на відзив. Окремо наголосив, що, на думку позивача, відповідач безпідставно надіслав лист про розірвання договору через несвоєчасний початок ремонтних робіт, оскільки роботи об'єктивно не могли бути розпочаті у строк, що ним було визначено. Так, початку виконання робіт фактично перешкоджало несвоєчасне надання замовником дозвільних документів, зокрема ордеру і схеми, на погодження котрих необхідний був час, необхідність виготовлення дорожніх знаків тощо. Зокрема, ордер та схему на виконання робіт позивачем було отримано 07 листопада 2018 року, при цьому надання дозвільних документів відноситься до обов'язків саме замовника, про що зазначено у п. 5.3 укладеного між сторонами договору №40/18-п від 17.04.2018 року.

Крім того, представник позивача, зазначив, що виконанню робіт не сприяли погодні умови, що також не залежало від волі підрядника, а виконання подібних робіт за зниженими показниками температури повітря суперечить приписам державних будівельних норм. Більше того позивач повідомляв листами відповідача про можливість розпочати роботи у інші, ніж зазначено відповідачем, строки, проте дана обставина не була врахована відповідачем, строки не були перенесені, а договір було розірвано.

Таким чином, вчасному початку виконання робіт, на думку позивача, перешкоджали об'єктивні причини, котрі не залежали від його волі і об'єктивно унеможливлювали їх виконання, а тому відсутні правові підстави для розірвання договору у зв'язку із неналежним виконання підрядником договірних зобов'язань.

Натомість представник відповідача проти позову категорично заперечувала. Свою процесуальну позицію виклала у письмовому відзиві на позову заяву (а.с.78-81). Акцентувала увагу суду на тому, що відповідно до умов договору №40/18-п від 17.04.2018 року (п.1.1) позивач як замовник зобов'язується надати послуги з поточного середнього ремонту в обумовлений цим Договором термін. У відповідності до п.5.1 Договору дату початку виконання робіт визначає замовник шляхом направлення листа-повідомлення виконавцю.

Оскільки виконавець не розпочав роботи у строк (з 23 жовтня 2018 року), що вказувався у надісланому йому відповідачем листі, замовник керуючись положеннями абз.3 підпункту «г» п.6.2.6 Договору, згідно із яким договір може бути розірваний односторонньо за ініціативи замовника у разі, якщо виконавець не розпочав виконувати роботи (надавати послуги) протягом 14 днів після дати вказаної в листі-повідомленні, надіслав ПП «Автомагістраль» лист про розірвання договору.

Також представник відповідача повідомила, що відповідачем оперативно було надано ордер на виконання робіт. Такий ордер був оформлений 23.10.2018 року та зареєстрований у відповідному журналі 24.10.2018 року. При цьому вона наголосила, що позивач, отримавши 19 жовтня 2018 року лист-повідомлення про початок робіт з 23 жовтня 2018 року, не вчинив жодних для вчасного початку робіт дій відповідно до Договору, в тому числі шляхом своєчасного звернення до відповідача з проханням надати необхідні йому дозвільні документи, про що вказано у п.5.3 Договору.

До того ж позивач жодним чином не повідомляв відповідача про неможливість проведення ремонтних робіт через погодні умови чи інші непереборні обставини з метою продовження термінів надання послуг, як того вимагають п. 5.1.1, 5.1.2 Договору. Відтак, на її думку, такі твердження позивача є недоречними.

Окрім того, представник Служби автомобільних доріг у Вінницькій області зазначила, що хоча позивач у своєму листі інформував про можливість розпочати роботи 01 листопада 2018 року після узгодження схеми та ордеру з превентивною поліцією, проте роботи ні у зазначену дату, ні 7 листопада 2018 року так і не розпочав.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача окремо звернула увагу на рахунок на оплату №5029 від 26 жовтня 2018 року (а.с.97) як на доказ в контексті такої його властивості як належність. На її думку, цей рахунок виходить за межі предмета доказування, оскільки у ньому відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки, які б вказували на приналежність його до договору №40/18-п від 17.04.2018 року

Наведені вище обставини за твердженнями представника відповідача вказують на правомірність дій Служби автомобільних доріг у Вінницькій області щодо розірвання договору, а тому позовні вимоги вона вважає необґрунтованими, через що просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд встановив таке.

17 квітня 2018 року між Службою автомобільних доріг у Вінницькій області (Замовник) та Приватним підприємством «Автомагістраль» (Виконавець) укладено договір № 40/18-П "Поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський через Вінницю на ділянці км 242+792- км 247+074 в межах Вінницької області", відповідно до умов п.1.1 якого Приватне підприємство "Автомагістраль" (Виконавець) зобов'язалось своїми силами та засобами на власний ризик надати Службі автомобільних доріг у Вінницькій області (Замовник) послуги в поточного середнього ремонту автодоріг загального користування у Вінницькій області згідно технічного завдання, викладеного у тендерній документації торгів за рахунок коштів державного бюджету (інших бюджетів) та в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов'язується прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок (а.с.9-20).

Умовами даного Договору також визначено: вимоги щодо якості, ціну, порядок здійснення оплати та надання послуг, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, строк його дії, а також й інші умови.

У відповідності до п. 5.1 Договору дату початку виконання робіт замовник визначає шляхом направлення листа-повідомлення.

Згідно із п.5.1.1 термін надання послуг - відповідно до календарного графіку. Строк виконання зобов'язань щодо надання послуг може продовжуватися у разі виникнення документально підтверджених обставин непереборної сили.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що замовник надає дозвільні документи виконавцю по мірі надання останнім послуг, на які є необхідність оформлення дозвільних документів у порядку встановленому законодавством.

До прав, які має замовник п.6.2 Договору, зокрема, відносить:

- достроково розірвати договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань виконавцем, повідомивши про це його у строк 15 робочих днів;

- замовник має право змінювати строки виконання робіт в залежності від об'єктивних факторів (несприятливі погодні умови, затримка фінансування тощо).

Окрім того, відповідно до п.6.2.6 Договору замовник, серед іншого, може призупинити дію цього договору або договір може бути розірваний односторонньо за ініціативою замовника у разі, якщо виконавець не розпочав виконувати роботи (надавати послуги) протягом 14 днів з дати вказаної в листі-повідомленні відповідно до п.5.1 даного Договору.

16 травня 2018р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 40/18-П від 17 квітня 2018 року, додатком до якої є календарний графік виконання/фінансування робіт (у 2018 р. на суму лише 45 000 грн, що становить 0,053 % від ціни договору, у 2019 року на суму 84 854 999,8 грн) (а.с.21-22).

18 жовтня 2018 року Служба автомобільний доріг у Вінницькій області звернулася до директора ПП «Автомагістраль» з листом №2149 (а.с.23), у якому повідомила, що позивач зобов'язаний розпочати ремонтні роботи з 23 жовтня 2018 року. Даний лист було вручено кур'єрською доставкою позивача 19 жовтня 2018 року, що стверджується відповідним доказом (а.с.83).

Листом від 23 жовтня 2018 року за вих. №827 ПП «Автомагістраль» звернулося до відповідача з проханням надати ордер та схему для проведення робіт та повідомило, що приступить до виконання робіт після узгодження схеми та ордера з превентивною поліцією з 01 листопада 2018 року.

Проте у відповідь на вказаний лист САД у Вінницькій області, посилаючись на положення п.6.2.6 договору № 40/18-П від 17 квітня 2018 року, повідомила позивача про розірвання договору з 01 грудня 2018 року через невиконання зобов'язань щодо початку ремонтних робіт, про що свідчить відповідний лист від 08 листопада 2018 року вих. №2300 (а.с.25).

У подальшому відповідач на підставі банківської гарантії через невиконання позивачем господарських зобов'язань отримав кошти від АТ «Полтава-банк», про що свідчать відповідні матеріали справи (а.с.28-30).

Крім того, матеріали справи містять ордер (дозвіл) №190 від 23.10.2018 року на право виконання робіт по поточному середньому ремонт відповідно до договору № 40/18-П від 17 квітня 2018 року в межах смуги відчуження автомобільної дороги М-21 «Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський», км 242+792- км 247+074, а також відповідну додану до нього схему (а.с.95,96). Зі змісту ордеру вбачається, що він дійсний до 31.12.2018 року.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, а також щодо оцінки наявних у справі доказів, суд виходив із такого.

Надаючи правову кваліфікацію договору № 40/18-П від 17.04.2018р, укладеного між сторонами, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою цей договір має усі ознаки договору будівельного підряду.

У свою чергу правовідносини підряду, у тому числі і будівельного, врегульовані положеннями глави 61 Цивільного кодексу України (ЦК України) та глави 33 Господарського кодексу України (ГК України). Так, відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Поряд із тим ч.1 ст.318 ГК України також надає визначення договору підряду на капітальне будівництво, згідно із якою за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Матеріалами господарської справи підтверджено, що спір між сторонами у справі виник у зв'язку із розірванням Службою автомобільних доріг у Вінницькій області в односторонньому порядку договору підряду № 40/18-П від 17.04.2018р. через невиконання ПП «Автомагістраль» своїх господарських зобов'язань щодо своєчасного початку ремонтних робіт.

Відтак, на думку суду, дослідженню підлягають обставини справи відносно правомірності дій відповідача щодо розірвання договору підряду, а також щодо наявності для цього відповідних правих підстав, як-то неналежне виконання підрядником своїх господарських зобов'язань. При цьому до предмету доказування належать докази, які підтверджують чи спростовують наведені обставини.

Аналізуючи обставини справи щодо розірвання договору підряду, суд врахував такі положення чинного законодавства. Так, статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічну норму містить стаття 291 ГК України.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено, як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Відповідно до ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. При цьому згідно із ч. 2. ст. 320 ГК України, яка кореспондується із ст.849 ЦК України, також передбачено, що у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

З системного аналізу положень зазначених вище нормативно-правових актів слідує, що замовнику надано право відмовитись від договору підряду за певних умов.

Окрім того, досліджуючи положення договору підряду, що є предметом судового розгляду, судом встановлено, що Служба автомобільних доріг у Вінницькій області, зокрема, має право достроково розірвати договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань виконавцем, повідомивши про це його у строк 15 робочих днів. (п.6.2.1).

Тобто зміст положень вказаного пункту надає право замовнику на розірвання договору підряду лише у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань виконавцем, в інших випадках одностороннє розірвання договору не є можливим.

За твердженнями відповідача реалізація вказаного права правомірно відбулася у наслідок порушення ПП «Автомагістраль» як підрядником своїх господарських зобов'язань щодо своєчасного початку ремонтних робіт, які на вимогу замовника слід було розпочати з 23 жовтня 2018 року, про що йшла мова у відповідному листі. Натоміть роботи розпочаті не були без будь-яких причин протягом тривало періоду, що стало підставою для відмови від договору будівельного підряду.

Разом із тим, суд не погоджується із такою процесуальною позицією Служби автомобільних доріг, оскільки відповідачем ігноруються ряд фактів, що у свою чергу виразилось у суб'єктивному сприйняті дійсних обставин справи.

По-перше, відповідачем не береться до уваги той факт, що в силу п.5.3 Договору замовник надає дозвільні документи Виконавцю по мірі надання останнім послуг, на які є необхідність оформлення дозвільних документів у порядку встановленому законодавством.

В даному випадку відповідно до норм чинного законодавства початку виконанню ремонтних робіт мало передувати надання замовником ордеру (дозволу) на право виконання робіт по поточному середньому ремонту та схем ОДР. При цьому вказані документи підлягають погодженню у відповідному управлінні превентивної поліції.

Вказані вище документи у розумінні положень п.5.3 Договору є тими дозвільними документами, якими виконавця має забезпечити замовник.

Без наявності зазначених документів та без відповідного технічного обладнання дорожньої ділянки ремонті роботи на дорозі проводити забороняється, про що наголошується у п. 4.2 стандарту Укравтодор «Порядок огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних робіт» СОУ 45.2-00018112-006:2006.

Як встановлено судом, САД у Вінницькій області, враховуючи що умовами договору № 40/18-П від 17.04.2018р. початок робіт визначається замовником шляхом направлення листа-повідомлення, 18 жовтня 2018 року направило позивачу лист, в якому вказала, що ремонті роботи він зобов'язаний розпочати з 23 жовтня 2018 року.

Проте, як свідчать матеріали справи, ордер та схему було оформлено відповідачем лише 23 жовтня 2018 року, та 24 жовтня 2018 року занесено до відповідного журналу видачі ордерів (а.с.84 на звороті, 85). При цьому за твердженнями позивача його представник отримав ордер лише 07 листопада 2018 року, доказів зворотнього суду сторонами не надано, а журнал видачі ордерів відмітки про отримання ордеру не містить.

З огляду на викладені обставини та наявні на їх підтвердження докази, суд вважає, що підрядник у встановлений замовником строк об'єктивно не міг розпочати виконання ремонтних робіт з причин відсутності дозвільних документів, які безумовно могли бути надані лише замовником.

Дійсно, як вказувала у своїх поясненнях представник відповідача, умовами договору не вказано про строки надання таких дозвільних документів, а позивач сам був зацікавлений в їх отриманні, разом із тим, враховуючи правову характеристику договору підряду, згідно із якою він, серед іншого, є двостороннім договором (ст. 626 ЦК України), що означає, що його сторони мають взаємні права і обов'язки, причому праву однієї сторони кореспондує обов'язок іншої і, навпаки, суд вважає, що обов'язок підрядника розпочати ремонті роботи кореспондується з правом замовника вимагати розпочати роботи вчасно, однак після виконання ним свого обов'язку надати відповідні дозвільні документи підряднику. При цьому з огляду на те, що чинне законодавство не дозволяє проведення ремонтних робіт без дозвільних документів, логічним є те, що у часових рамках обов'язок замовника надати дозвільні документи передує обов'язку підрядника розпочати такі роботи.

Отже, в даному випадку має місце зустрічне виконання зобов'язань.

В силу вимог ч. 1 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При цьому за приписами ч. 3 вказаної статті у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що неможливість розпочати ремонті роботи з 23 жовтня 2018 року було зумовлено невиконання зустрічного обов'язку відповідачем вчасно надати необхідні документи.

Судом не беруться до уваги твердження представника САТ у Вінницькій області щодо відсутності обов'язку відповідача надавати дозвільні документи позивачу з власної ініціативи без відповідного його звернення, оскільки така поведінка відповідача як сторони договору підряду, укладеного з відповідною соціальною метою (для ремонту автомобільних доріг загального користування), не узгоджується із такими засадами цивільного законодавства як добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Крім того, судом також відхиляють пояснення представника позивача щодо неможливості проведення ремонтних робіт через несприятливі погодні умови, оскільки жодних доказів ним на підтвердження зазначених обставин не надано.

По-друге, відповідачем також залишено поза увагою той факт, що ПП «Автомагістраль» отримало лист про початок робіт 19 жовтня 2018 року, що стверджується матеріалами справи, а при цьому 20 та 21 жовтня припадають на вихідні дні. Відтак навіть за наявності необхідних дозвільних документів, організувати та технічно обладнати ділянку дороги для проведення таких робіт у вказаний проміжок часу, на думку суду, не видалося б за можливе. Дана обставина, на переконання суду також є об'єктивною обставиною, яка перешкоджає вчасному початку виконанню робіт і не залежить від підрядника.

Окрім того, слід окремо акцентувати увагу, що сторони, укладаючи додаткову угоду до договору підряду, погодили календарний графік виконання робіт.

Відповідно до вказаного графіка об'єм робіт, що має бути виконаний позивачем у 2018 році складає 45000 грн.

Розмір та вартість вказаних робіт з точки зору розумності не є значним у порівнянні із роботами, які мали бути виконані у 2019 році.

Таким чином, очевидним та надзвичайно вірогідним є те, що затримка щодо початку робіт, яка об'єктивно була спричинена фактично діями щодо ненадання дозвільних документів, в цілому не призвела б до порушення графіку виконання робіт. При тому, що позивачу, вчиняючи дії щодо підготовки ділянки до ремонтних робіт, потрібно було витрати кошти на дорожні знаки значно більше, ніж 45000 грн., що стверджується рахунком на оплату №5029 від 26 жовтня 2018 року (а.с.97).

Щодо вказаного доказу представник відповідача вказала на його неналежність до предмету доказування у цій справі, оскільки він не містить посилань на відповідний договір підряду.

Натомість суд, проаналізувавши зміст вказаного рахунку та дані схеми ОДР (а.с.96), вважає, що він підтверджує обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, оскільки ці два документи містять інформацію про одні й ті ж типи дорожніх знаків.

На підставі вище викладеного, окрім зазначеного вище, дії відповідача щодо розірвання договору були передчасними та такими, що явно не відповідають принципу добросовісності. Тим більше, що поряд із правом відповідача розірвати договір за певних умов також існує право змінювати строки виконання робіт у залежності від об'єктивних обставин (6.2.2. Договору), а також призупинити дію договору (п.6.2.6 Договору). При цьому наведені вище обставинами переконливо свідчать, що затримка початку виконання робіт була зумовлена об'єктивними причинами.

Окремо слід відмітити, що у позивача, який переміг тендерні торги та уклав відповідний договір підряду, цілком обґрунтовано могли з'явитися правомірні очікування та законні сподівання на правомірну поведінку відповідача як суб'єкта господарювання в рамках правовідносин будівельного підряду, на добросовісне користування правами, визначеними договором, а саме, на сумлінну і чесну поведінку суб'єктів господарювання при виконанні суб'єктивних обов'язків і здійснення суб'єктивних прав у зобов'язальних правовідносинах.

Натомість САД у Вінницькій області, як свідчить сукупність наведених вище доказів, формально підійшов до розуміння положень договору підряду, розірвавши його в односторонньому порядку за очевидно сумнівних підстав. При цьому характер самої пасивної поведінки відповідача, який з квітня по вересень (біля 6 місяців) у весняно-літній сезон жодних вимог щодо виконання ремонтних робіт доріг не ставив, натомість у другій половині осені таку вимог пред'явив, на думку суду, також не сприяє формуванню враження відносно Служби автомобільних доріг у Вінницькій області як суб'єкта господарювання, який діє розумно та добросовісно.

Навіть положення ст.849 ЦК України, які регулюють односторонню відмову замовника від договору підряду за відсутності на те вказівки в договорі, за своїм змістом є превентивними засобами самозахисту, які теж не можуть використовуватися ним безпідставно та на власний розсуд. Застосування положень вказаної статті можливе лише тоді, коли несвоєчасний початок робіт або їх повільне виконання зумовлені випадковими обставинами або обставинами, що залежать від підрядника. Якщо ж, навпаки, вони зумовлені обставинами, що залежать від замовника, останній не набуває права відмовитися від договору.

З урахуванням зазначеного та з огляду на одну із аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права», суд вважає, що формальний підхід відповідача до виконання умов договору став наслідком порушення прав позивача.

Таким чином, підсумовуючи усе вищевикладене, судом встановлено, що дії відповідача щодо розірвання договору № 40/18-П від 17.04.2018р. були вчинені не у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства, відтак є протиправними і що є наслідком задоволення позову в цій частині.

Разом із тим, на думку суду, лише визнання протиправними дій відповідача не призведе до ефективного захисту прав особи, яка звернулася до суду, тому щодо обраного позивачем способу захисту прав про визнання договору дійсним, слід зазначити таке.

Суд наголошує, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 р. (заява № 38722/02)).

Крім того, слід враховувати, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 р. в справі "Артіко проти Італії", п. 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України").

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Суд зазначає, що рішення суду саме по собі повинне бути не декларативним, тобто за наслідками ухвалення (прийняття) акту правосуддя має здійснюватися відновлення порушених прав, за захистом яких звертається сторона до суду.

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (правова позиція ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 910/21911/14 ).

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права щодо визнання договору дійсним, на думку, суду не суперечить вимогами діючого законодавства і в сукупності із вимогами про визнання дій протиправними є найбільш ефективним з точки зору відновлення порушеного права.

З огляду на зазначене, з урахуванням задоволення позову в частині визнання протиправними дій щодо розірвання договору та визнання його дійсним, правовідносини, які виникли між сторонами у наслідок укладання даного договору фактично є установленими та чинними, що також є наслідок задоволення позовних вимог про визнання правовідносин чинними, позаяк ця вимога є похідною від основних (попередніх) двох.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Слід звернути увагу, що при прийнятті рішення суд керувався таким.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що законним є рішення, ухвалене господарським судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно із ч.4 ст.4 ГПК України суд, зокрема, застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як визначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України», яке 10.05.2011 року набрало статусу остаточного, одним із критеріїв обґрунтованості судового рішення є те, щоб продемонструвати сторонами, що вони почуті.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 року та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998 року).

З огляду на те, що судом детально досліджено усі наявні у справі матеріали, розглянуто та заслухано доводи усіх учасників процесу та не залишено поза увагою жодний їхній аргумент, у суду наявні правові підстави вважати прийняте рішення законним та обґрунтованим, з огляду на що у сторін не повинно виникнути сумнівів, що вони почуті

Таким чином, рішення господарського суду відповідає завданням господарського судочинства, що цілком узгоджується із положеннями ст.2 та ч. 3 ст.236 ГПК України.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних вище обставин у своїй сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову Приватного підприємства "Автомагістраль" в повному обсязі.

Що стосується розподілу судових витрат, то в силу положень ст.129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Служби автомобільних доріг у Вінницькій області щодо одностороннього розірвання договору №40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області.

3. Визнати дійсним договір №40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області, а також чинними правові відносини, установлені на підставі цього договору.

4. Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Вінницькій області (вул. Єрмака, 2-А, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 25845655) на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (вул. Київська, 68, с. Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351, код ЄДРПОУ 31481658) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 763 грн.

5. Відповідно до приписів ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 15 квітня 2019 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук.4 прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу - вул. Київська, 68, с. Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351; представнику позивача - Корзаченко В.М. вул. Київська, 62, кв. 18, м. Обухів, Київська область, 08700;

4 - відповідачу - вул. Єрмака, 2-А, м. Вінниця, 21036.