Ухвала суду № 8114032, 11.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2010 р. м. КиївК-36633/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта» (далі ЗАТ «Укртатнафта»)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2009

у справі № 3/103-17/58 (22-а-7351/09)

за позовом ЗАТ «Укртатнафта»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі Кременчуцька ОДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Гуйванюка Й.Є.,

відповідача Сиротної О.Б.,

Генеральної прокуратури України Комаси О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.06.2004 № 0000212305/0/53 з мотивів його прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.01.2008 рішення місцевого та апеляційного судів зі справи було скасовано, а останню направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою зясування обставин щодо факту реального виконання господарських операцій, за наслідками здійснення яких позивачем заявлено спірну суму бюджетного відшкодування.

За наслідками здійснення нового розгляду справи постановою господарського суду Полтавської області від 31.07.2008 позов задоволено з причин наявності у ЗАТ «Укртатнафта»належним чином оформлених податкових накладних, що є достатньою підставою для визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ із державного бюджету. За висновком місцевого суду, невиконання постачальниками позивача по ланцюгу своїх зобовязань зі сплати необхідних сум податку не позбавляє позивача права на одержання податкової вигоди.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2009 рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цього судового акта суд апеляційної інстанції виходив з факту безтоварності операцій з поставки нафти позивачеві.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ЗАТ «Укртатнафта»просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову господарського суду Полтавської області зі справи. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що позивачем було сплачено постачальникам відповідні суми ПДВ у складі ціни поставленого товару, а сам товар прийнято та оприбутковано згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. За посиланням скаржника, неможливість подання необхідних первинних облікових документів на підтвердження фактичного здійснення операцій з поставки нафти позивачеві обумовлена знищенням цих документів внаслідок закінчення строку їх зберігання за актом № 1 від 17.04.2009.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- у серпні 2003 року ЗАТ «Укртатнафта»було одержано товар нафту сиру від товариства з обмеженою відповідальністю «Татарстан-експорт»та товариства з обмеженою відповідальністю «Промекспорт», причому постачальниками названих товариств по ланцюгу були одні й ті самі підприємства: приватне підприємство «Квартсинтез», приватне підприємство «Мосторгтехніка»та товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехбуд»;

- в ході проведеної Кременчуцькою ОДПІ позапланової документальної перевірки з питань правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування позивачеві ПДВ за серпень 2003 року, оформленої актом від 18.06.2004 №82/23-513/00152307, було виявлено, зокрема, наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехбуд»та ухилення цього товариства від сплати ПДВ до державного бюджету у відповідному податковому періоді; складення актів прийому-передачі нафти по всім чотирьом ланцюгам було складено протягом одного дня та оформлення відпуску і придбання нафти сирої по ланцюгу її руху до позивача без документального погодження з матеріально-відповідальними особами на терміналах ЗАТ «Укртатнафта»;

- за результатами проведеної перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2004 № 0000212305/0/53, згідно з яким виявлено суму завищення позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ на 28508939,86 грн.

Судом апеляційної інстанції додатково було зясовано, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача технічної можливості прийняти на терміналах поставлену кількість нафти на кожну дату поставки. На вимогу суду позивачем не було подано також і первинних документів на підтвердження факту здійснення такої поставки, а також відображення зміни реального майнового стану платника внаслідок здійснення цих операцій з причин знищення цих документів після закінчення терміну їх зберігання в архіві за актом від 17.04.2009 № 1.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо обґрунтованості заявленої позивачем податкової вигоди за результатами здійснення операцій з поставки нафти у серпні 2003 року.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 названого Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції входив з того, що несплата ПДВ постачальником товару по ланцюгу сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару.

Однак при цьому місцевий суд залишив поза увагою те, що у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Так, податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування операції враховані не відповідно до їх дійсного економічного змісту.

Отже, суд апеляційної інстанції, зясувавши неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з поставки відповідної кількості нафти з урахуванням термінів передачі цього товару по ланцюгу (протягом одного дня) та обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для зберігання цього товару в обсягах такої поставки, а також відсутність у позивача необхідних документів, які б достовірно свідчили про реальне виконання відповідних операцій з поставки нафти, дійшов правильного висновку про відсутність у позивача права на одержання заявленої суми бюджетного відшкодування.

До того ж, слід наголосити, що, як вбачається з установлених судами фактичних обставин, спірні операції з поставки нафти позивачеві здійснювалися через тих самих посередників по ланцюгу, які працювали в одному сегменті ринку з налагодженими стабільними звязками та обізнаністю його учасників стосовно один одного, що також дозволяє здійснювати діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди.

З урахуванням викладеного у Вищого адміністративного суду України відсутні правові підстави для скасування правильного та обґрунтованого рішення апеляційного суду.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта» залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2009 у справі № 3/103-17/58 (22-а-7351/09) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна