Ухвала суду № 81138020, 12.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

12 квітня 2019 року м. Київ № 760/24488/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

21 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:

- визнання бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2014 року в повному обсязі, - незаконною;

- зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення Європейською суду з прав людини від 09 січня 2014 року в частині приведення у відповідність до національного законодавства рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 квітня 2011 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила про протиправне невиконання відповідачем рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2014 року, що ухвалене на її користь.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності незаконною, передано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи №760/24488/18 між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання суду: позовної заяви із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків за наявності позивача або номера і серії паспорта, ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; власного письмового підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; доказів на підтвердження дотримання строку звернення до суду та за необхідності заяви про поновлення строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали суду позивачем надано копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача, власне письмове підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В обґрунтування строку звернення до суду позивач зазначила, що в серпні 2018 року перебувала за межами міста Києва, а саме, в Житомирській області, оскільки мати позивача була важко хвора і потребувала догляду. Про те, що на ім'я ОСОБА_1 надійшов лист від Міністерства юстиції України повідомила її донька, яка періодично забирала кореспонденцію з поштової скриньки.

Повернувшись до міста Києва у вересні 2018 року, позивач ознайомилася зі змістом листа Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15 серпня 2018 року №Г-16625/20.1/0-11 та, вважаючи помилковими доводи відповідача щодо виконання в повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2014 року, звернулася до суду з даним позовом.

Суд, розглянувши подану заяву про поновлення строку звернення до суду, дійшов наступного висновку.

За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин першої, другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 24 січня 2019 року (справа №607/14240/17) дійшов висновку, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.

Таким чином, в цілому заявлена ОСОБА_1 вимога щодо визнання бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2014 року протиправною, - можливо розглядати як триваючу.

Як вбачається з матеріалів, долучених до позову, 18 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із запитом про надання інформації.

Листом Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15 серпня 2018 року №Г-16625/20.1/0-11 повідомлено, що державним виконавцем 24 грудня 2015 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, оскільки позивачу сплачені кошти за рішенням Європейського Суду з прав людини.

Згідно штемпеля на конверт вказаний лист направлений на адресу ОСОБА_1 25 серпня 2018 року.

В заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначила, що оскільки на той час перебувала за межами міста Києва (доглядала за хворою матір'ю), даний лист відповідача отримала (забрала з поштової скриньки ОСОБА_1) її дочка, проте зі сплином значного проміжку часу встановити, коли саме не можливо. Повернувшись до Києва та ознайомившись у вересні 2018 року зі змістом листа від 15 серпня 2018 року №Г-16625/20.1/0-11, позивач 21 вересня 2018 року звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з даним позовом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Так, суд, досліджуючи питання дотримання строку звернення до суду позивачем, виходить з того, що, з урахуванням часу на поштовий обіг, лист Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15 серпня 2018 року №Г-16625/20.1/0-11 міг бути отриманий донькою ОСОБА_1 після 27 серпня 2018 року. З позовом до Солом'янського районного суду ОСОБА_1 звернулася 21 вересня 2018 року.

Визначаючись щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1, суд виходить з того, що позивач на момент направлення і отримання листа відповідача перебувала за межами міста Києва, даного листа особисто не отримувала, а дізналася про його наявність лише зі слів доньки, тому не може назвати точну дату отримання такого поштового направлення. Окрім того, позивач як на перешкоду у своєчасному зверненню до суду вказала на необхідність постійного догляду за хворою матір'ю, що позбавляло її можливості написати й подати позовну заяву в межах десятиденного строку. В той же час, по поверненню до міста нею в межах розумних строків подано позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку звернення позивачем до суду та про можливість поновлення такого строку з метою забезпечення ОСОБА_1 можливості звернутися до суду.

Позовна заява і додані до неї документи, після усунення недоліків, є достатніми для відкриття провадження у справі.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Відповідно до пункту 4 частини дев'ятої статті 171 КАС України в хвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд зазначає за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядати справи.

При цьому, особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ передбачені Главою 11 Розділу ІІ "Позовне провадження" КАС України. Так, відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частинами першою, другою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частин другої, шостої статті 12 КАС України та з урахуванням зазначених у частині третьої статті 257 КАС України критеріїв, суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 171, 248, 269, 287 КАС України,

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії.

Прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії.

Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України.

Призначити у справі судове засідання на 24 квітня 2019 року о 15:10 год., яке відбудеться за адресою: 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1, зал судового засідання №9.

Запропонувати позивачу надати суду інші докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Витребувати у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до 24 квітня 2019 року належним чином посвідчені копії матеріалів відповідного виконавчого провадження.

Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 22 квітня 2019 року.

Відзив на позовну заяву та письмові пояснення надати (надіслати) до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярії) Окружного адміністративного суду міста Києва, що знаходиться за адресою: 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1.

Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб - порталі судової влади України за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2670/.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена з питань підсудності за правилами, встановленими статтями 295-297 цього Кодексу.

Суддя О.М. Чудак

Інформація про процесуальні права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 44, 47 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії документів і витяги з них. Учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Учасник справи звільняється від обов'язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документів є надмірним, суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.

Крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву. Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії судового процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі. Суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. У разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні. Відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, може пред'явити зустрічний позов відповідно до положень статті 177 цього Кодексу.