Рішення № 81137986, 12.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 квітня 2019 року о/об 09 год. 05 хв.Справа № 280/1202/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1)

до Запорізького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69089, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Істоміна, буд.6; код ЄДРПОУ 41251296)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) до Запорізького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - відповідач, Запорізьке приміське ОУПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії Запорізького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в перерахунку пенсії, ОСОБА_1, на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 по справі №0840/3260/18 зі збільшенням пенсії передбаченої ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без застосування двоскладової формули; 2) зобов'язати Запорізьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області встановити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі 2947,21 грн.; 3) зобов'язати Запорізьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити розрахунок та забезпечити виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2018, з урахуванням вже виплачених сум.

Позивач у позові зазначив, що 28.01.2019 звернувся до Запорізького приміського ОУПФУ в Запорізькій області з проханням здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.08.2019 відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі №0840/3260/18. Листом №1023/03 від 18.02.2019 відповідач відповів позивачу, що на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №0840/3260/18 від 17.09.2018 було перераховано пенсію за віком. Розмір пенсії позивача становить 2462,75 грн. Розмір доплати за період з 01.08.2018 по 28.02.2019 становить 1978,44 грн. При цьому зазначається якась «перша складова», «друга складова». 22.02.2019 позивач звернувся до Запорізького приміського ОУПФУ в Запорізькій області із заявою про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі №0840/3260/18, яким зобов'язано Запорізьке приміське ОУПФУ в Запорізькій області, починаючи з 01.08.2018, провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи. Листом №1342/03 від 04.03.2019 відповідач, зазначив, що збільшення пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років для чоловіків можливе лише при обчисленні пенсії відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсія позивача з дня призначення була розрахована відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При такому розрахунку за кожен повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії. Разом з тим позивача, повідомлено, що на виконання судового рішення доплата за понаднормативний стаж склала 794,93 грн., однак основний розмір пенсії позивача зменшено з 1821,74 грн. до 169,77 грн. На думку позивача відповідач неправильно зрозумів та трактує рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №0840/3260/18 від 17.09.2018, оскільки перерахунок та виплата повинні проводитись у відповідності із ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років для чоловіків та понад 15 років для жінок. Відповідач з 01.08.2018 неправомірно та без надання будь-яких роз'яснень щодо цього зменшив основний розмір пенсії позивача з 1821,74 грн. (розпорядження №134851 від 25.07.2018) до 794,93 грн. (рішення про перерахунок пенсії №923230134851 від 06.02.2019). Позивач вважає, що Запорізьким приміським ОУПФУ в Запорізькій області фактично не було виконано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі №0840/3260/18.

Позивач просив позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду як отримувач пенсії із зниженням загальновстановленого пенсійного віку на 10 років, що передбачено ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у встановленому порядку. Пенсія за віком позивачу призначена відповідно до ст.ст.26, 27, 28, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням пільг, визначених ст.55 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо зменшення пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Враховуючи, що позивач не надавав до управління ПФУ заяви про обчислення пенсії за ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", його пенсія обчислена на загальних підставах - за ч.1 ст.27 цього Закону, що підтверджується матеріалами пенсійної справи. Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Оскільки позивачу пенсію призначено за ч.1, а не ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у нього взагалі відсутнє право на застосування ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 по справі №0840/3260/18 управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та встановлено доплату за понаднормовий стаж 794,93 грн. (відповідає вимогам позивача у попередньому позові). Заробітна плата для розрахунку пенсії складає 4968,33 грн. Отже, управлінням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 по справі №0840/3260/18 виконано у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі №0840/3260/18 (набрало законної сили 19.12.2018): зобов'язано Запорізьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1, з урахуванням положень п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років з 01.08.2018.

Листом від 18.02.2019 за №1023/03 відповідач повідомив позивача про наступне: «…06 лютого 2019 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 року проведений перерахунок Вашої пенсії. Розмір пенсійної виплати з 01.08.2018 року по 30.11.2018 року становить 2417,75 грн., та з 01.12.2018 року 2462,75 грн. ...».

Не погодившись з позицією відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених у ході виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі №0840/3260/18, яке набрало законної сили 19.12.2018.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

Згідно з ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абз.1 пп.3.2 п.3, п.4 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно з ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

У зв'язку з вказаним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі №0840/3260/18, то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Враховуючи з'ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відмовити у стягненні на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 12.04.2019.

Суддя О.О. Прасов