Ухвала суду № 8113711, 09.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-8868/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Федорова М.О.

суддів:                                                  Брайка А.І.

                                                            Карася О.В.

                                                            Маринчак Н.Є.

                                                            Рибченка А.О.

секретар судового засідання                    Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.02.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 та постанову господарського суду Миколаївської області від 20.12.2006

у справі          №1/523/06

за позовом          ТОВ СП «Нібулон»

до                    СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про                    скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ТОВ СП «Нібулон»звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення №00000136/0 про зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ за липень 2006 року на 70 275грн.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 20.12.2006 яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення - рішення №00000136/0.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та другої інстанцій СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Миколаєві правонаступником якої є СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві здійснила виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ СП „НІБУЛОН" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2006 року і за її результатами склала акт від 17.10.2006р. №8/36-018/14291113.

В ході перевірки виявлено порушення вимог п. 1.14 п.1 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.6.1.1 п.6.1, п.6.2, п.6.5 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість", які полягали в тому, що підприємством безпідставно віднесено до обсягу експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, вартість послуг з транспортної обробки та перевалки вантажів нерезидентам на загальну суму 351 375грн., внаслідок чого сума податкових зобов'язань за червень 2006 року занижена підприємством на 70 275грн., що призвело до завищення на зазначену суму від’ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду і як слідство призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року на цю ж суму.

Вказаний висновок податкової служби базувався на тому, що надаючи послуги з навантаження, розвантаження, транспортування, експедування страхування вантажів, порти та інші підприємства здійснюють обслуговування товарів що експортуються, а не здійснюють безпосередньо експорт таких товарів, а тому право на застосування нульової ставки до операцій з надання цих послуг, відсутнє. Зазначені послуги підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими Законом України „Про ПДВ", згідно з яким об'єкт оподаткування при наданні послуг визначається виходячи з їх місця поставки вартість таких послуг включається в базу оподаткування та оподатковується за ставкою 20%.

За результатами перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві відповідно до п.п. "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" 19.10.2006 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №00000136/0 про зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ за липень 2006 року на 70 275грн.

Судами також встановлено, що 02.09.2005 ТОВ СП „НІБУЛОН" укладено договір №7 (з доповненнями від 10.11.2005, 19.12.2005, 01.01.2006) з іноземною фірмою "Nibulon Тгаding В.V" (Нідерланди) про надання послуг по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належать резидентам-експортерам (третім особам).

На виконання умов названого договору, позивач у червні 2006 року виконав роботи по організації вантажно-розвантажувальних робіт, здійснив транспортне експедирування та оформлення коносаментів по обробці вантажів, які експортувались за межі митної території України.

Виконання названих послуг підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, розрахунковими документами, інвойсами, ВМД.

В своїй касаційній скарзі відповідач наголошує на тому, що відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, у зв'язку з чим до них слід застосовувати ставку оподаткування яка становить 20%.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів щодо задоволення позовних вимог, огляду на таке.

Згідно до п. 6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість", в редакції від 25.03.05, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить “0” відсотків до бази оподаткування.

Пунктом 1.14 ст.1 названого Закону визначено термін супутніх послуг, це -послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

У відповідності до ст.274 Митного кодексу України - митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Отже, нульова ставка з податку додану вартість застосовується при наявності трьох обов'язкових умов:

-          здійснення експорту товарів;

-          надані послуги повинні бути супутніми даному експорту товарів;

-          вартість цих послуг повинна бути включена у митну вартість товару що експортуються.

При цьому, як вірно зазначено судами, законодавець не пов'язує застосування нульової ставки по ПДВ з місцем надання послуг.

Враховуючи, що наявність цих обов'язкових умов підтвердження матеріалами справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає , що суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність застосування позивачем нульової ставки при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг, відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість".

Посилання скаржника на п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про ПДВ»вірно не прийнято судовою колегією до уваги, оскільки дана норма стосується поставки товарів та послуг, тоді як у даному випадку мало місце вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (п.п.3.1.3 п.3.1. ст.3 названого Закону) і ці операції оподатковуються за нульовою ставкою, згідно з п.6.2 ст.6 Закону України „Про ПДВ".

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 у справі №1/523/06 слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 у справі №1/523/06 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

О.В. Карась

Н.Є. Маринчак

А.О.Рибченко