Рішення № 81136930, 03.04.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 року м. Херсон Справа № 923/1382/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши справу

за позовом: Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, с. Круглоозерка Голопристанського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 04400720

до Відповідача: Голопристанська районна державна адміністрація Херсонської області м. Гола Пристань, код ЄДРПОУ 04060051

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс", м. Херсон, код ЄДРПОУ 03119055

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

про визнання недійсним державного акту на право користування землею

за участю: представників сторін:

від позивача - не прибули

від відповідача - не прибули

від третьої особи ТОВ "Херсонавтотранс" - Проценко Л.С., дов. № 10/809 від 13.06.2015,

від третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_5, ордер серії ХС № 118601,

від третьої особи ОСОБА_3 - не прибули

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Круглоозерська сільська рада Голопристанського району Херсонської області (позивач) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (відповідач) про визнання недійсним Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1, виданий у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га.

Ухвалою від 23.12.2016 року господарський суд порушив провадження у справі.

Ухвалою від 20.02.2017 за клопотанням представника позивача суд продовжив розгляд справи за межами ст. 69 ГПК України у розумні строки, з урахуванням приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини). Крім того, за клопотанням позивача витребувано з Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області належним чином завірену копію висновку судово-технічної експертизи державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 виданий 1990р. Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс", що знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12016230150000966 з попередньою правовою кваліфікацією ст. 358 ч. 4 КК України.

Позивач подав письмові пояснення, в яких заперечував проти залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс".

Ухвалою від 07.03.2017 розгляд справи відкладено.

На виконання ухвали суду Новокаховська місцева прокуратура надала завірену копію висновку судово-технічної експертизи державного акту на право користування землею за НОМЕР_1 від 1990 року.

Ухвалою від 24.03.2017 розгляд справи відкладено та витребувано у Головного управління статистики Херсонської області щодо створення Херсонського обласного державного підприємства «Херсонавтотранс».

До суду надійшла відповідь Головного управління статистики Херсонської області від 13.04.2014.

Ухвалою від 14.04.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс".

Ухвалою від 30.05.2017 залишено без задоволення заяви позивача про відвід судді.

Ухвалою від 01.06.2017 року судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

ТОВ «Херсонавтотранс» 22.06.2017 подав письмову позицію щодо позовних вимог, в якій зазначає, що заперечує проти задоволення позовних вимог.

Позивачем 14.04.2017 та 23.06.2017 подано до суду заяви про доповнення підстав позову новими обставинами.

23.06.2017 позивач подав заяву про технічну фіксацію судового процесу та про витребування оригіналу спірного акту та призначення судової експертизи.

Ухвалою від 23.06.2017 розгляд справи відкладено.

Відповідач подав 24.01.2017 відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить винести рішення на розсуд суду, пояснюючи, що спірний державний акт був виданий виконавчим комітетом Голопристанської районної ради народних депутатів, тобто ще до створення Голопристанської райдержадміністрації, а в архівному відділі Голопристанської райдержадміністрації рішень Голопристанської районної ради народних депутатів щодо надання ХТВО «Херсонавтотранс» земельної ділянки площею 5,2 га у 1990 році не виявлено.

17.02.2017 відповідач подав відзив на позов, яким просить визнати державний акт недійсним, посилаючись, що відсутнє рішення Голопристанської районної ради народних депутатів щодо надання ХТВО «Херсонавтотранс» земельної ділянки площею 5,2 га у 1990 році.

Також відповідачем надіслано до суду клопотання № 01-25/1925 від 07.07.2017, в якому він просить суд застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності. Відповідач вважає, що право на позов виникло у позивача до введення в дію ЦК України 2004 року, тобто у відповідності до положень ЦК УРСР 1963 року, статтею 71 якого загальний строк позовної давності визначався до 27.07.1995 - 1 рік, а після цього - 3 роки.

Крім того, відповідачем надіслано суду додатковий відзив на позовну заяву (№ 01-25/457 від 11.07.2017), в якому він погоджується з позовними вимогами та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідач погоджується з необхідністю призначення судової експертизи та додатково до запропонованих позивачем питань додає ще два запитання.

11.07.2017 від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" надійшло клопотання, в якому ТОВ "Херсонавтотранс" пропонує питання для експертизи.

12.07.2017 від третіх осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, в яких вони підтримують позовні вимоги та просять їх задовольнити, посилаючись, зокрема, на наступне.

В порушення ст.ст. 9, 19 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 18.12.1990) відсутні будь-які рішення щодо надання у користування ХТВО "Херсонавтотранс" земельної ділянки площею 5,2 га у 1990 році. Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають, що юридична особа, на ім'я якої видано Державний акт серії НОМЕР_1 від 1990 року ліквідована, а Державний акт НОМЕР_1 підроблений, у зв'язку з чим підтримують клопотання позивача про призначення судової експертизи. Зазначені треті особи заперечують факт преюдиції судових рішень, на які посилається ТОВ "Херсонавтотранс" як доказ правомірності земельною ділянкою; вважають, що ТОВ "Херсонавтотранс" безпідставно сплачує земельний податок і в нього відсутнє будь-яке нерухоме майно на спірній земельній ділянці, що ще раз свідчить про відсутність законного інтересу ТОВ "Херсонавтотранс" до спірної ділянки.

Третя особа ОСОБА_2 12.07.2017 подав для залучення до матеріалів справи копію листа архівного відділу Голопристанської райдержадміністрації від 18.08.2016 №01-58/О-203 про відсутність у протоколах засідань виконавчого комітету Голопристанської районної ради за 1990 рік рішень про реєстрацію та видачу Державного акту на право користування землею НОМЕР_1 площею 5,2 га ХТВО «Херсонавтотранс».

Ухвалою від 12.07.2017 зупинено провадження у справі та призначено судову експертизу, проведення якої доручено Одеському НДЕКЦ МВС України, зобов'язано позивача оплатити вартість експертизи.

19.07.2017 ТОВ «Херсонавтотранс» надав до суду оригінал спірного акту, який разом з матеріалами справи був надісланий до експертної установи листом від 20.07.2017.

08.08.2017 до суду надійшло клопотання експерта та рахунок на оплату вартості експертизи.

Для розгляду клопотання експерта суд поновив провадження ухвалою від 09.08.2017 та призначив засідання на 21.08.2017.

Ухвалою від 21.08.2017 розгляд справи відкладено та витребувано додаткові документи, необхідні для проведення експертизи

05.09.2017 ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на виконання ухвали суду від 21.08.2017 повідомив суд, що бланки Державного акту на право користування землею «МТ Госзнака.1977. Украинский яз.» відсутні на збереженні в ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.

Ухвалою від 05.09.2017 відкладено розгляд справи та витребувано додаткові документи для проведення експертизи.

05.10.2017 від Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області надійшло клопотання, в якому зазначено, що на виконання пункту 2 ухвали господарського суду Херсонської області від 21.08.2017 року надаються зразки відбитків гербової печатки "Виконавчого комітету Голопристанської районної Ради народних депутатів Херсонської області" за 1989, 1990, 1991 роки (по 5-10 документів з відбитками печатки кожного місяця кожного року).

Крім того, щодо надання інформації про кількість кліше (печаток) гербової печатки "Виконавчого комітету Голопристанської районної Ради народних депутатів Херсонської області" у 1990 році, то відповідно до пункту 3.1.11 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ N 17 від 11 січня 1999 року старі печатки здавалися на знищення в органи внутрішніх справ, які видають про це квитанцію про знищення печаток і штампів, і знищують їх у порядку, передбаченому пунктом 3.4.2 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.4.2 Інструкції, у разі ліквідації підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України (або при спрацюванні печаток і штампів) їх керівники (а також підприємці-громадяни) печатки і штампи зобов'язані здати для знищення в органи внутрішніх справ.

Інструкція втратила чинність згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2011 року № 5.

Відповідно до статті 119 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5 строк зберігання Актів про знищення зіпсованих фірмових бланків, бланків цінних паперів; документів суворої звітності, службових посвідчень звільнених працівників; печаток; штампів та поштових марок становить 3 роки з моменту їх знищення.

Відповідно до вищезазначеного, точну інформацію про кількість кліше (печаток) гербової печатки "Виконавчого комітету Голопристанської районної Ради народних депутатів Херсонської області" у 1990 році немає можливості надати.

Відповідно до листа Архівного відділу Голопристанської РДА, зразки відбитків гербової печатки "Виконавчий комітет Голопристанської районної Ради народних депутатів трудящих Херсонської області" за 1989-1991 відсутні, так як Виконавчий комітет Голопристанської районної Ради народних депутатів трудящих Херсонської області існував до 1978 року.

Документи Виконавчого комітету Голопристанської районної Ради народних депутатів трудящих Херсонської області 1944-1977 роки та Виконавчого комітету Голопристанської районної Ради народних депутатів з 1978 по 1985 роки знаходяться на зберіганні у Державному архіву Херсонської області.

Також, на рішеннях Виконавчого комітету Голопристанської районної Ради народних депутатів Херсонської області за жовтень 1989 року, липень 1990 року відбитків гербової печатки не виявлено, тому надати копії рішень за ці періоди не є доцільним.

Ухвалами від 17.10.2017 та від 01.11.2017 відкладено розгляд справи та витребувано додаткові документи для проведення експертизи.

На виконання вимог суду відділ Держгеокадастру у Голопристанському районі надано два оригінали державних актів на право користування землею, видані у 1989 році та у 1990 році.

Ухвалою від 08.11.2017 провадження у справі зупинено і додатково зібрані документи направлено до експертної установи.

15.12.2017 до суду надійшло клопотання експерта та рахунок на оплату експертизи.

Для розгляду клопотання експерта суд поновив провадження ухвалою від 20.12.2017 та призначив засідання на 10.01.2018.

Ухвалою від 10.01.2018 постановлено справу № 923/1382/16 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі. Розгляд справи відкладено на 29.01.2018, витребувано додаткові документи для проведення експертизи.

Ухвалою від 29.01.2018 розгляд справи відкладено, повторно витребувано додаткові документи для проведення експертизи.

05.02.2019 до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість надання висновку у зв'язку з несплатою вартості експертизи.

06.02.2018 архівний відділ Голоопристанської РДА надав витребувані судом докази.

Ухвалою від 08.02.2018 зупинено провадження у справі, призначено судову експертизу, проведення якої доручено Одеському НДЕКЦ МВС України. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1) Чи вносились у текст документа - оригінал Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року зміни? Якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту?

2) Чи нанесено відтиск печатки (штампа, факсиміле) на аркушах оригіналу Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року однією і тією самою печаткою (штампом, факсиміле)?

3) Встановити відповідність часу нанесення відтисків печаток у даті виготовлення Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1;

Четверте питання знято ухвалою від 21.08.2017.

5) Яким способом нанесений друкований (вписаний до бланку) текст у Державному акті на право користування землею серії НОМЕР_1? (друга частина питання знята ухвалою від 21.08.2017).

Шосте питання знято ухвалою від 17.10.2017.

7) Чи вносились зміни у первинні реквізити у Державному акті на право користування землею серії НОМЕР_1?

8) Чи відповідає бланк Державного акта на право користування землею серії НОМЕР_1 аналогічним документам за цей період часу?

Матеріали справи разом з додатковими документами направлено до експертної установи листом від 08.02.2018.

11.04.2018 до суду надійшло клопотання експерта про погодження більш тривалого строку експертизи.

Для розгляду клопотання експерта провадження у справі поновлено та призначено засідання 27.04.2018.

Ухвалою від 27.04.2018 зупинено провадження у справі та погоджено продовження строку експертизи.

02.08.2018 до суду надійшов висновок експерта, у зв'язку з чим ухвалою від 13.08.2018 провадження у справі поновлено та призначено на 23.08.2018.

За клопотанням позивача судового експерта викликано в засідання суду.

Судовий експерт Гарбуз Т.О. змогла взяти участь в засіданні суду для надання пояснень в режимі відеоконференції лише 19.10.2018.

За клопотанням третьої особи ОСОБА_3, суд ухвалою від 19.10.2018 зупинив провадження та повернув висновку за результатами проведеної експертизи разом з усіма матеріалами для доопрацювання.

10.12.2018 матеріали справи повернуті до суду з повідомленням експертної установи, що доопрацювання висновку не передбачено Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних проваджень у підрозділах Експертної служби МВС України.

Ухвалою від 13.12.2018 провадження у справі поновлено.

21.12.2018 треті особи подали письмові пояснення, в яких підтримують позовні вимоги позивача.

Крім того, надано відповідь архівного відділу Голопристанської РДА від 25.10.2018 № 01-64/115 на адвокатський запит, в якій зазначено, що відсутні рішення про видачу державного акту на право користування землею ХТВО «Херсонавтотранс» площею 5,2 га. Крім того, землевпорядні справи з видачі державного акту, книги записів державних акутів на право користування землею, протокол про прийомку у роботу бланку Державного акту на право користування землею, другий екземпляр державного акту НОМЕР_1 на державне зберігання до архівного відділу не надходили.

Листом від 19.11.2018 № 01-64/130 архівний відділ повідомив, що у державних актах на право користування землею відбиток печатки «виконавчий комітет Голопристанської районної ради депутатів трудящих в Херсонській області» відсутній. Відомості про знищення або вилучення з використання такої печатки відсутні. У 1990 році використовувався відбиток печатки «виконавчий комітет Голопристанської районної ради депутатів Херсонської області».

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, ухвалою від 15.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.02.2019.

Відповідач подав до суду 07.02.2019 заяву про повернення без розгляду клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

19.02.2019 відповідач подав до суду клопотання розглядати справу без його участі.

В засіданнях суду 07.02.2019, 21.02.2019, 01.03.2019, 13.03.2019 судом оголошувались перерви за клопотанням учасників справи, про що вони повідомлені під розписку.

В засіданні суду 02.04.2019 судом оголошено про вихід до нарадчої кімнати до 03.04.2019 до 10год. 45 хв, про що сторони повідомлені під розписку.

Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третіх осіб, суд,

в с т а н о в и в:

Круглоозерська сільська рада Голопристанського району Херсонської області (позивач) звернулась у грудні 2016 року до Господарського суду Херсонської області з позовом до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (відповідач) про визнання недійсним Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1, виданого у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га.

Позивач зазначив, що відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; а згідно ст.12 Земельного кодексу України (далі - ЗК), до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність або користування громадян та юридичних осіб відповідно до ЗК; організація землеустрою тощо.

Відповідно до ч. 1 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Зі змісту позовної заяви та заяв про доповнення позову новими обставинами (підставами) справи вбачається, що предметом позовних вимог є визнання недійсним Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1, який виданий у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач з посиланням на ст.ст.9,17,19 ЗК України (в редакції 1990 року), ч.І ст.155 ЗК України (у редакції на момент подання позову) вважає, що при видачі спірного Державного акту порушений порядок його видачі.

Крім цього, наявність ознак підроблення у Державному акті на право користування землею серії НОМЕР_1, виданого у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га є підставою для визнання такого акту недійсним.

Позивач зазначає, що підприємство, якому виданий спірний Державний акт ліквідовано і це є підставою у розумінні ст.27 ЗК України в редакції від 13.03.1992 та пункту «в», «є» ст.141 діючого ЗК України для припинення дії спірного Державного акту. Також посилається в частині підстав припинення дії Державного акту, недійсність якого просить визнати рішенням суду, на Постанову ВСУ від 21 січня 2002 року по справі за позовом ВАТ «Промзв'язок» до Київської міської ради; постанову ВГСУ від 01.06.2010 по справі № 11/49-04; постанова ВГСУ по справі № 909/167/13-г.

Одночасно, при обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на ч.І та 2 ст.120, п.»е», ч.І ст,141 ЗК України, як на підставу припинення права користування земельною ділянкою, оскільки згідно договору купівлі-продажу від 03.09.2009 нерухоме майно (його частина) було відчужено на користь інших осіб, у зв'язку з чим змінилась конфігурація земельної ділянки, яка була виділена на підставі спірного Державного акту.

Позивач зазначає, що звертається з даним позовом до суду у зв'язку з тим, що відповідно до Рішення Голопристанської районної ради Херсонської області від 29.02.2000р. № 134 "Про затвердження внесення змін до меж населених пунктів" було збільшено на 601 га межі села Приморське (колишній Більшовик) Голопристанського району Херсонської області. Таким чином, до комунальної власності територіальної громади Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області увійшли землі с. Приморське (Більшовик) на яких знаходиться земельна ділянка, яка передана у постійне користування на підставі спірного Державного акту. Позивач посилається, що спірний Державний акт заважає йому, як власнику земельної ділянки розпорядитися нею з урахуванням наявних на даний час нових власників нерухомого майна, яке розташоване на зазначеній земельній ділянці.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012, який набрав чинності з 01.01.2013), відбулося остаточне розмежування земель державної та комунальної власності. Так, згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Отже, землі села Приморське (колишній Більшовик) Голопристанського району Херсонської області з 01.01.2013р. перебувають у комунальній власності територіальної громади Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

До зазначених земель належить й земельна ділянка площею 5,2 га бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка розташована у с. Приморське Голопристанського району Херсонської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 124 Конституції України, ст.ст. 15,16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а також право на судовий захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб, в тому числі суб'єктів господарювання. Такі ж положення містяться у ст. 4 ГПК України.

Юридична наука та судова практика розмежовують поняття права на звернення до суду з позовом за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів на право пред'явлення позову у процесуальному значенні і право на пред'явлення позову в матеріальному значенні.

Право на звернення до суду з позовом у процесуальному значенні передбачає, що кожна особа, яка вважає, що її права або охоронювані законом інтереси порушуються, має право звернутись до суду з позовом про захист цих прав та інтересів, і суд, з урахуванням підвідомчості, не має права відмовити у прийнятті цього позову до розгляду.

Матеріальне право на позов передбачає дійсну, тобто реальну існуючу наявність порушення прав або охоронюваних законом інтересів, тобто наявність матеріально-правового інтересу особи, що звернулась до суду з позовом. При цьому, при наявності такого порушення суд повинен задовольнити позов, тобто захистити ці права, а при відсутності таких порушень підстави задоволення позову відсутні тобто в позові необхідно відмовити.

Таким чином, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 74 ГПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Разом з тим, як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, позивач не зазначив чим порушились саме його права при видачі Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1, який виданий у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га. із земель, які до 29.02.2000 року знаходилися у власності Голопристанської районної ради Херсонської області

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 162 ГПК України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує.

Як вказувалося вище, предметом даного спору є вимога позивача визнати недійсним Державний акт на право користування землею серії НОМЕР_1, який виданий у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га саме на підставі ст.ст. 9,17,19 ЗК України (в редакції 1990 року), ч.І ст.155 ЗК України (у редакції, що діє на час розгляду справи).

Частиною першою статті 155 зазначеного кодексу у редакції, чинній на час розгляду даного спору, визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Судом встановлено та визнається сторонами, що 26.07.1990 Радою Міністрів УРСР згідно розпорядження № 301-р ХТВО «Херсонавтотранс» надано у користування земельну ділянку для будівництва пансіонату на 400 місць .

Позивач посилається на те, що відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, редакції 1990 року, надання земельної ділянки ХТВО «Херсонавтотранс» повинно було відбуватись на підставі відповідно рішення місцевої ради народних депутатів.

Натомість, відповідно до довідки архівного відділу Голопристанської РДА Херсонської області (яка є правонаступником Голопристанської районної ради народних депутатів) від 06.10.2015р. за № 01-58/К-207 (т. 1, а.с. 17), в документах архівного фонду у протоколах виконавчого комітету Голопристанської районної ради народних депутатів, будь-яких рішень щодо надання у користування ХТВО «Херсонавтотранс» земельної ділянки площею 5,2 га у 1990 році не виявлено, що свідчить на думку позивача, про надання спірного державного акту без відповідного рішення, а відтак, в порушення існуючого на той час порядку отримання земельної ділянки на праві користування.

Суд зауважує, що Земельний кодекс України від 18.12.1990 року, набув чинності вже після видачі спірного акту, а саме - 15.03.1991 року.

На час видачі Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року, враховуючи принцип дії законодавчих актів у часі, встановлений ст. 58 Конституції України, був чинний Земельний кодекс Української РСР від 08.07.1970, який втратив чинності з 15 березня 1991 року, крім статті 14, яка втратила чинність з 1 липня 1992 року.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часу законів та інших нормативно-правових актів) -надання зворотної дії в часі нормативно-правовими актами може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

У зв'язку з чим, до спірних правовідносин сторін в даній справі застосовуються приписи норм Земельного Кодексу УРСР у редакції 1970 року та ЦК УРСР у редакції 1963 року, які діяли на час видання спірного Державного акту.

Стаття 8 ЗК УРСР (в редакції на час видачі спірного акту 1990 року) визначала, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік державне управління в галузі використання та охорони земель здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами місцевих рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі використання та охорони земель в Українській РСР є Міністерство сільського господарства УРСР та його органи на місцях, а також інші державні органи, до компетенції яких законодавством Союзу РСР і Української РСР віднесено здійснення зазначених функцій.

Стаття 10 ЗК УРСР встановлювала, що районні Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території району: вирішують відповідно до статей 16, 54 цього Кодексу питання про надання землі в користування, видають землекористувачам документи на право користування землею.

В свою чергу стаття 12-1 ЗК УРСР прямо передбачала, що сільські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на своїй території:

3) надають відповідно до статті 16 цього Кодексу земельні ділянки в користування із земель, які не входять до землекористування колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств.

Надання земель у користування станом на момент видачі спірного Державного акту регулювалася ст.16 ЗК УРСР у редакції 1970 року.

Порядок порушення і розгляду клопотань про надання земельних ділянок встановлюється Радою Міністрів Української РСР, як слідує з приписів ст.16 ЗК УРСР у редакції 1970 року.

Отже, позивач та відповідач у 1990 році не мали права та встановленої законом компетенції узгоджувати вилучення та передачу земельної ділянки у користування ХТВО «Херсонавтотранс».

Судом встановлено, та не спростовано будь-якою із сторін, що Постановою Ради Міністрів Української РСР від 12.12.1983 року № 504 затверджено у новій редакції «Положення про порядок відведення земельних ділянок для державних або громадських потреб», відповідно до якого спірна земельна ділянка була вилучена із земель радгоспу «Чорноморський» Голопристанського району та надана Херсонському територіально-виборчому об'єднанню автомобільного транспорту під будівництво пансіонату в постійне користування.

Крім цього, судом встановлено, що у період з 1988 року по 1990 рік ХТВО «Херсонавтотранс» здійснило збір матеріалів з відводу земельної ділянки у відповідності до вимог Постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.12.1983 року № 504, якою затверджено у новій редакції «Положення про порядок відведення земельних ділянок для державних або громадських потреб». Вказана обставина встановлена судом на підставі досліджених доказів:

- згода радгоспу «Чорноморський» про вилучення спірної земельної ділянки (т.2 а.с.144);

- згода Херсонського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства від 18.07.1988 № 7-14/887 на відвід земельної ділянки (т.2 а.с. 145);

- висновок Голопристанського районного агропромислового об'єднання від 04.07.1988 № 183/03 про відвід земельної ділянки (т. 2 а.с.146);

- висновок Виконкому Голопристанської районної ради народних депутатів від 04.07.1988 № 2-11/177 про відвід земельної ділянки (т.2 а.с. 147);

- погодження Головного державного інспектора по використанню і охороні земель УРСР від 13.10.1988 № 15-5-12/486 про відвід земельної ділянки (т.2 а.с. 148);

- погодження Державного комітету Української РСР по охороні природи Херсонська обласна інспекція від 01.08.1988 про відвід земельної ділянки (т.2 а.с. 149);

- погодження Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок від 27.09.1988 №05-13/467 про відвід земельної ділянки (т.2 а.с. 150);

- висновок Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 29.09.1988№1-41/753 (т.2 а.с. 151);

- акт обстеження і вибору земельної ділянки від 26.04.1988 (т.2 а.с. 152);

- висновок попереднього погодження місця розташування від 01.08.1988 (т.2 а.с.153);

- висновок Херсонської філії «Укрземпроект» від 27.07.1988 № 03-07/594 (т.2 а.с.154).;

- акт виносу в натурі земельної ділянки (т.2 а.с. 155);

- архітектурно-планове завдання на проектування пансионата на 400 мест в с.Більшовик Голопристанського району (т.2 а.с. 156).

Жодна із сторін по справі не спростувала зазначені вище докази у порядку ст.ст.73-79 ПЖ України.

Надання земель у користування, документи що підтверджують право користування землею, порядок видачі документів визначені ст.ст.16,20,21 ЗК УРСР в редакції 1970 року.

Згідно до приписів ст.21 ЗК УРСР в редакції 1970 року визначений орган видачі державних актів на право користування землею, а також на право довгострокового тимчасового використання землею - виконавчі комітети районних (міських) Рад народних депутатів.

Статтями 37,38 ЗК УРСР в редакції 1970 року встановлювалася підстави та компетенція з питань вилучення земельних ділянок.

З аналізу ст. 38 ЗК УРСР в редакції 1970 року вбачається, що вилучення спірної земельної ділянки за розміром, місцем знаходження та цільовим призначенням віднесено до Ради Міністрів УРСР.

Таким чином, судом встановлено, що компетентним органом відповідно до земельного законодавства, яке було чинне на момент видачі спірного державного акту, з питання вилучення та передання земельної ділянки у користування була Рада Міністрів УРСР, а органом, який уповноважений видати Державний акт - виконавчий комітет Голопристанської районної Ради народних депутатів.

За таких обставин, посилання позивача, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як на підставу позову визнання недійсним Державної акту на право користування землею серії НОМЕР_1, який виданий у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га на порушення порядку видачі у зв'язку з відсутністі в архівному відділі Голопристианської РДА Херсонської області (довідка від 06.10.2015 № 01-58/К-207 (т. а.с. ) рішення виконкому Голопристанської районної ради Херсонської області, не знайшли свого підтвердження.

Згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справу у спорах, що виникають із земельних відносин» державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Пунктом 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 4 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» господарським судам слід мати на увазі, що у випадках коли державний чи інший орган, акт якого оспорюється, ліквідовано в установленому порядку, відповідачем у справі може бути орган, до компетенції якого віднесено виконання функцій ліквідованого органу.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.07.1990р. Радою Міністрів УРСР згідно розпорядження № 301-р вирішено вилучити з користування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів 2866,07 га земель і надати їх підприємствам, установам та організаціям згідно з додатками № 1-34. Згідно архівного витягу з додатку № 27 до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 26.07.1990 року № 301-р, вилучено у радгоспу «Чорноморський» Голопристанського району та надано у постійне користування Херсонському територіально-виробничому об'єднанню автомобільного транспорту під будівництво пансіонату земельну ділянку площею 5,2 га (т. 1, а.с. 57, 58).

З огляду на викладене, виконавчий комітет Голопристанської районної ради народних депутатів видав ХТВО «Херсонавтотранс» Державний акт на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року, на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР від 26.07.1990 № 301-р.

Доказів того, що розпорядження Ради Міністрів УРСР від 26.07.1990р. № 301-р, визнавалось недійсним у встановленому порядку, суду не надано.

Крім цього, суд вважає безпідставними посилання позивача на порушення його прав, оскільки видача Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1, який виданий у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га не стосується його безпосередньо.

На час видачі спірного Державного акта на право користування землею серії НОМЕР_1, виданий у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га, позивач не мав права розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою, тому суд дійшов висновку, що позивач не довів порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

В позовній заяві та своїх поясненнях позивач, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на наявність на день подання позову користувачів спірної земельної ділянки, відмінних від ТОВ «Херсонавтотранс».

Судом досліджені наступні докази, які наданні Позивачем та третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтвердження порушених прав видачею Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1, який виданий у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га :

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.09.2009 між ТОВ «Херсонавтотранс» та Обслуговуючим кооперативом «Берег» ;

- договір від 08.05.2014 купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2

- договір від 15.05.2014 дарування земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3

Проте, оскаржуваний Державний акт, який виданий в 1990 році, не міг порушувати право власності позивача та третіх осіб, оскільки їх права відносно земельної ділянки виникли після спливу для позивача десяти років, а для третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - двадцяти чотирьох років.

Позивач та треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як на підставу позовних вимог посилаються на обставини відсутності підтвердження правонаступництва ТОВ «Херсонавтотранс» на земельну ділянку на яку виданий Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1, який виданий у 1990 році та є предметом спору по цій справі.

З цих обставин суд зазначає наступне.

Судом досліджено подані до позовної заяви постанову Голопристанського районного суду Херсонської області у справі № 654/3830/15-а та Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у цій справі, предметом розгляду якої було визнання незаконними та скасування рішень Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області:

- № 480 від 23 жовтня 2015 року «Про припинення права користування земельною ділянкою та визнання такого, що втратив чинність державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1, який виданий у 1990 році;

- № 481 від 23 жовтня 2015 року «Про розроблення детального плану території бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2.

Позивачем у вказаній вище справі виступав ТОВ «Херсонавтотранс», відповідачем - Круглоозерська сільська рада Голопристанського району Херсонської області, третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інші особи.

Зі змісту судових рішень у справі № 654/3830/15-а вбачається, що підставами позову є те що оскаржуваними рішеннями відповідач, суттєво перевищивши надані йому законодавством України повноваження, припинив право позивача на постійне користування земельною ділянкою площею 5,2 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яке належить позивачу як правонаступнику ХТВО «Херсонавтотранс» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1, виданий 1990 року, визнав вказаний державний акт таким, що втратив чинність та вирішив розробити детальне планування території бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2 на якій розташовані об'єкті нерухомості, які збудовані позивачем і відносно яких у судах тривають спори.

У зазначеній вище справі судами досліджувалися обставини:

- правонаступництва ТОВ «Херсонавтотранс» у період починаючи з 1988 року з урахуванням переходу прав користування земельною ділянки право на яку посвідчено Державним актом на право користування землею серії НОМЕР_1, який виданий у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га;

- правомірності припинення права користування землею ТОВ «Херсонавтотранс», яке посвідчено Державним актом на підставі приписів ст.ст. 12, 20, 50, 51, 116, 120, 122, 123, 141 ЗК України (в редакції яка діяла на час звернення до суду).

Зі змісту судових рішень вбачається, що як Круглоозерська сільська рада Голопристанського району Херсонської області так і ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в своїх заперечення посилалися на обставини щодо відсутності правоприємництва ТОВ «Херсонавтотранс» на аналогічні обставини, які заявлені у даній справі.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив в законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, -при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд критично оцінює заперечення позивача та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо того, що обставини встановлені Постановою у справі № 654/3830/15-а Голопристанського районного суду Херсонської області та Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду по цій справі не є приюдиційними відносно обставин, які заявлені при рогляді даної справи.

Таким чином, суд вважає що є приюдиційними у розумінні ч.4,5 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню у цій цій справі обставини встановлені у справі № 654/3830/15-а Голопристанського районного суду Херсонської області та Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду, а саме:

- правомірності перетворення ХТВО«Херсонавтотранс» у ВАТ «Херсонавтотранс», правомірність переходу права користування спірною земельною ділянкою від ХТВО «Херсонавтотранс» до ТОВ «Херсонавтотранс» на підставі Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1, який виданий у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га;

- відсутності доказів підробки Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1, який виданий у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га;

- дотримання порядку виділення в натурі та на місцевості земельної ділянки, наявності висновків-згоди, які пов'язані саме з виділянням та передачею земельної ділянки у користування ХТВО «Херсонавтотранс».

Суд зазначає, що «визнання недійсним» Державного акту та «припинення» дії Державного акту є різними за своєю правовою суттю предметами спору. Оскільки позивачем в позовній заяві викладена вимога - визнати недійсним Державний акт на право користування землею серії НОМЕР_1, який виданий у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га, то судом не розглядаються обставини позову з посиланням на ст. 141 ЗК України, які стосуються підстав та порядку припинення права користування земельною ділянкою. Такі обставини не входять до предмету доказування по даній справі.

Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року N 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України.

Отже, якщо право постійного користування виникло в суб'єкта господарювання до 01.01.2002 (дня набрання чинності діючим ЗК України), після цієї дати воно продовжує зберігатися.

Крім того, Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справу у спорах, що виникають із земельних відносин» за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

З огляду на викладене, суд відхиляє посилання позивача на те, що спірний державний акт підлягає визнанню недійсним у зв'язку з тим, що відсутнє рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки ХТВО «Херсонавтотранс» в користування, оскільки, як зазначено вище, виконавчий комітет Голопристанської районної ради народних депутатів видав ХТВО «Херсонавтотранс» Державний акт на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року, на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР від 26.07.1990 № 301-р.

Крім того, позивач вважає, що спірний Державний акт є недійсним, а передбачене ним право користування земельною ділянкою підлягає припиненню, оскільки юридичну особу, якій він виданий ліквідовано, посилаючись на те, що розпорядженням виконкому Комсомольської районної ради Херсонської області від 17.08.1994 № 326-р Херсонське територіально-виробниче об'єднання автомобільного транспорту «Херсонавтотранс» було перереєстровано у Херсонське територіально-виробниче об'єднання державних підприємств автомобільного транспорту, яке відповідно до наказу Міністерства Транспорту України від 18.01.1999 № 17 ліквідовано внаслідок злиття з іншою організацією для створення нової структури - Херсонського обласного управління Міністерства транспорту України.

ТОВ «Херсонавтотранс» стверджує, що він є правонаступником ХТВО «Херсонавтотранс», посилаючись на те, що ХТВО "Херсонавтотранс" було перетворено у ВАТ "Херсонавтотранс".

Відповідно до статуту ТОВ "Херсонавтотранс" він є юридичною особою, яка створена шляхом перетворення (реорганізації) ВАТ "Херсонавтотранс" на підставі рішення загальних зборів від 22.02.2008.

В свою чергу ВАТ "Херсонавтотранс" засновано відповідно до наказу № 635 від 28.05.1996 "Про прийняття рішення щодо приватизації ТВО "Херсонавтотранс", наказу № 827 від 28.06.1996 "Про затвердження акту оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу ТВО "Херсонавтотранс", наказу № 920 від 29.07.1996 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області шляхом перетворення державного підприємства "Херсонавтотранс" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 26.11.1994 № 699/94.

Пунктом 3.3 Статуту ВАТ «Херсонавтотранс» в редакції від 01.08.1996 зазначено, що до складу ВАТ «Херсонавтотранс» увійшли: підприємство автобусних станцій 165999, виробничий цех, підсобне господарство, база відпочинку та інші структурні підрозділи без права юридичної особи.

Крім того, ТОВ "Херсонавтотранс" посилається на те, що постановою Верховного Суду України від 27.05.2015 скасовано попередні рішення та відмовлено в задоволені позову ТОВ "Херсонавтотранс" та ТОВ «Сідвин» та одночасно встановлено, що ТОВ "Херсонавтотранс" є правонаступником ХТВО "Херсонавтотранс".

Суд дійшов висновку, що встановлення факту того, чи є ТОВ "Херсонавтотранс" правонаступником ХТВО "Херсонавтотранс" не входить до предмету доказування у даній справі, оскільки предметом позову є визнання недійсним Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1, виданий у 1990 році Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс".

Як зазначалось вище, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Згідно з ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Отже, ліквідація юридичної особи, якій видано державний акт на право користування землею, може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, а не недійсність державного акту.

У даній справі, позивач не заявляв позовної вимоги про припинення прав користування земельною ділянкою у зв'язку ліквідацією юридичної особи.

Відповідно до п. «е» ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

У доповненнях позову новими обставинами від 23.06.2017, позивач посилається на те, що за договором купівлі-продажу від 03.09.2009 ТОВ «Херсонавтотранс» продало обслуговуючому кооперативу «Берег» (т. 2, а.с. 21-22) будівлі та споруди пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1»: пансіонат літ. А, свердловина № 1, водонапірна башта № 2, трансформатор №3 за адресою АДРЕСА_1.

Крім того, позивач зазначає, що рішенням 22 сесії 24 скликання Круглолозерської сільської ради № 244 від 11.08.2005 у ВАТ «Херсонавтотранс», за письмовою згодою ВАТ «Херсонавтотранс» було вилучено частину земельної ділянки бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» - 1,7 га та передано до земель запасу с. Більшовик з метою подальшої передачі в ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд». На думку, позивача зазначене свідчить про відсутність ТОВ «Херсонавтотранс» наміру користуватись земельною ділянкою і є підставою для припинення права користування відповідно до п. «е» ст. 141 ЗК України.

З огляду на викладене, суд зауважує, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, а не недійсність державного акту. У даній справі, позивач не заявляв позовної вимоги про припинення права користування земельною ділянкою.

Третя особа ОСОБА_3 у письмових поясненнях зазначає, що час видачі спірного Державного акту, діяла Інструкція про порядок складення, видачі (заміни) та зберігання державних актів на право користування землею, затвердженої 07.09.1976 р. Міністерством сільського господарства СРСР (далі - Інструкція).

Інструкцією передбачалося, що після виконання камеральних та польових робіт по складанню державного акту, повинна формуватися землевпорядна справа з видачі землекористувачу державного акту, яка повинна містити документи згідно з переліком (п. 2.14).

Інструкція також передбачала, що у кожному районному виконавчому комітеті Ради народних депутатів, головним землевпорядником ведеться Книга записів державних актів на право користування землею, яка прошивається. Книга записів державних актів на право користування і другі екземпляри державних актів зберігаються у виконкомах у обладнаних незгоряємих шафах, ці документи повинні зберігатися як документи суворої звітності. ( п.п. 4.1, 4.2.).

Крім того, відповідно до Інструкції прийомка бланків державних актів, які надходили для видачі у виконкоми, повинна була оформлюватись Протоколом (п. 4.5).

Як вбачається з тексту Державного акту серії НОМЕР_1, акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 3; акт складено у двох примірниках, один - землекористувачу, другий зберігається у виконавчому комітеті Голопристанської районної ради народних депутатів.

Згідно з відповіддю архівного відділу Голопристанської РДА від 25.10.2018 № 01-64/115 на адвокатський запит (т. 4, а.с. 112), відсутні рішення про видачу державного акту на право користування землею ХТВО «Херсонавтотранс» площею 5,2 га. Крім того, землевпорядні справи з видачі державного акту, книги записів державних актів на право користування землею, протокол про прийомку у роботу бланку Державного акту на право користування землею, другий екземпляр державного акту НОМЕР_1 на державне зберігання до архівного відділу не надходили.

Суд дійшов висновку, що зазначена відповідь архівного відділу Голопристанської РДА не може свідчити про те, що спірний акт не видавався ХТВО «Херсонавтотранс», а є свідченням того, що посадові особи виконавчого комітету Голопристанської районної ради народних депутатів неналежним чином виконували свої службові обов'язки щодо передачі відповідних документів до архівного відділу. Так, з відповіді архівного відділу Голопристанської РДА від 25.10.2018 № 01-64/115 вбачається, що відсутні документи не тільки що стосуються безпосередньо передачі земельної ділянки ХТВО «Херсонавтотранс»,, а навіть відсутня Книга записів державних актів на право користування землею, в якій реєструються всі державні акти.

Також третя особа ОСОБА_3 посилається на те, що відповідно до п. 2.12 Інструкції усі написи у державному акті повинні бути зроблені ясно та розбірливо; швидкописні та неясні шрифти у його тексті, а також помарки та виправлення не допускаються.

В той же час, як було встановлено у Висновку експерта № 187-П від 11.07.2018 за результатами проведеної по справі №923/1382/16 судової експертизи із дослідження спірного Державного акту серії НОМЕР_1, у тексті останнього встановлені ознаки зміни первинного змісту окремих літер шляхом їх підчистки із заміною на наявні літери друкуючою машиною.

Однак, суд зауважує, що чинне законодавство, зокрема Інструкція про порядок складення, видачі (заміни) та зберігання державних актів на право користування землею, затвердженої 07.09.1976 р. Міністерством сільського господарства СРСР, не передбачено недійсності Державного акту на право користування землею у зв'язку з наявністю виправлення окремих літер.

Крім того, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також позивач, звертали увагу на те, що на третій сторінці Державного акта на право користування землею серії НОМЕР_1 міститься відбиток печатки виконавчого комітету Голопристанської районної Ради народних депутатів Херсонської області, а на п'ятій сторінці відбиток печатки виконавчого комітету Голопристанської районної Ради депутатів трудящих в Херсонській області.

Третя особа ОСОБА_2 подав до суду лист від 19.11.2018 № 01-64/130 архівного відділу Голопристанської РДА, в якому зазначено, що у державних актах на право користування землею відбиток печатки «виконавчий комітет Голопристанської районної ради депутатів трудящих в Херсонській області» відсутній. Відомості про знищення або вилучення з використання такої печатки відсутні. У 1990 році використовувався відбиток печатки «виконавчий комітет Голопристанської районної ради депутатів Херсонської області».

Таким чином, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2, і позивач посилались на те, що печатка «виконавчий комітет Голопристанської районної Ради депутатів трудящих в Херсонській області» в 1990 році не використовувалась.

Однак, оглянувши оригінал спірного акту, вбачається, що на п'ятій сторінці підпис головного (старшого) інженера-землевпорядника засвідчена печаткою не «виконавчого комітету Голопристанської районної Ради депутатів трудящих в Херсонській області», а «державного районного інспектора по використанню і охороні земель виконавчого комітету Голопристанської районної Ради депутатів трудящих в Херсонській області».

На вимогу суду архівним відділом Голопристанської РДА було надано оригінал державного акту на право користування землею серії НОМЕР_3, виданого у 1990 році (тобто тому самому році, що і спірний акт) радгоспу «Жовтневий», на п'ятій сторінці якого міститься така сама печатка «державного районного інспектора по використанню і охороні земель виконавчого комітету Голопристанської районної Ради депутатів трудящих в Херсонській області».

Таким чином, вищезазначені листи архівного відділу Голопристанської РДА, не свідчать про те, що у 1990 році не використовувалась печатка «державного районного інспектора по використанню і охороні земель виконавчого комітету Голопристанської районної Ради депутатів трудящих в Херсонській області».

Посилання третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 на застосування приписів ст.191 ГПК України, як на підставу задоволення позову у справі у зв'язку з визнання відповідачем позову суперечить ч.4ст. 191 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 12.01.2017 направив до суду відзив на позовну заяву (т.1 а.с. 42-43) в якому зазначив про наступне:

"Голопристанська районна адміністрація просить прийняти рішення на власний розсуд, у зв'язку з тим, що Державний акт на право користування землею, який був виданий Херсонському територіально-виробничому обєднанню «Херсонавтотранс» (серія НОМЕР_1 від 1990 року) виданий виконавчим комітетом Голопристанської районної ради народних депутатів. Тобто вищезазначений акт виданий ще до утворення Голопристанської районної державної адміністрації.

Відповідно до довідки архівного відділу Голопристанської РДА від 06.10.2015 № 01-58/К-207, в документах архівного фонду у протоколах виконавчого комітету Голопристанської районної ради народних депутатів будь-яких рішень щодо надання у користування ХТВО "Херсонавтотранс" земельної ділянки площею 5, 2 га у 1990 році не виявлено. Але це не стверджує, що дане рішення взагалі було відсутнє." При цьому відповідач просить суд винести рішення на свій розсуд та розглядати справу без участі відповідача."

В подальшому від відповідача до суду надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву від 17.02.2017, в якому з посиланням на ч.І ст.155 ЗК України (в редакції чинної на час подання позову), ст.ст.9,17,19 ЗК України у редакції 1990) він погоджується з позовними вимогами щодо визнання недійсним спірного Державного акту, (т.1 а.с.50-51).

07.07.2017 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про застосування судом строків позовної давності до правовідносин сторін по справі з посилання на ЦК України та судову практику (т.З а.с.4-6).

Крім цього, відповідач направив до суду додаток до відзив, зі змісту якого вбачається, що він погоджується з вимогами позивача та обґрунтуваннями визнання недійсним Державного акту з посиланням на висновки експертизи, яка проведена в рамках кримінального провадження ЄРДР № 12016080230001570 м.Запоріжжя (т.З а.с. 9- 11)

07.02.2019 до суду надійшла заява відповідача про залишення без розгляду клопотання від 07.07.2017 про застосування строку позовної давності та не враховувати його при прийнятті рішення.

У судовому засіданні відповідач у вступному слові висловив свою позицію та зазначив, що він частково визнає позовні вимоги на предмет позову, оскільки на його думку питання встановлення факту підпробки належать до компетенції правоохоронних органів.

Частина 4 статті 191 ГПК України встановлює, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Зазначена норма має імперативний характер по відношенню до прав інших сторін. Враховуючи те, що з дослідженню відзиву та доповнень до відзиву, а також заяв, пояснень, вступного слова, які були зроблені відповідачем на протязі розгляду даної справи, вбачається відсутність безумовного визнання позову та наявність порушених прав та інтересів інших осіб (ТОВ «Херсонавтотранс») суд здійснив розгляд справи по суті.

21.12.2018 судом отримано письмові пояснення третьої особи ОСОБА_2, в яких третя особа зазначає, що підтримує позовні вимоги, оскільки вважає, що видача спірного Державного акта відбулася з порушенням норм законодавства. Так, на адвокатський запит архівний відділ Голопристанської райдержадміністрації надав відповідь від 25.10.2018 № 01-64/115, що у документах архівного фонду Гоолпристанська районна рада у протоколах засідань виконавчого комітету за 1990 рік рішення про видачу Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" Державного акту на право користування землею площею 5,2 га не виявлено. Також повідомлено, що землевпорядні справи з видачі землекористувачу Державного акту, книги записів державних актів на право користування землею, протокол про прийомку у роботу бланку Державного акту, другий екземпляр Державного акту на державне зберігання до архівного відділу не надходили. На думку третьої особи, це ставить під сумнів сам факт видачі спірного акту.

Аналогічні письмові пояснення отримані і від третьої особи - ОСОБА_3 Суд зазначає, що третьою особою - ОСОБА_3 надана довідка архівного відділу Голопристанської РДА Херсонської області від 25.10.2018 № 01-64/115, зі змісту якої вбачається відсутність у протоколах засідань виконавчого комітету за 1990 рік рішення про видачу спірного державного акту. Одночасно зазначено, що на державне зберігання до архівного відділу Голопристанської РДА Херсонської області не надходили: землевпорядні справи з видачі землекористувачу Державного акту, книги записів державних актів на право користування землею, протокол про прийомку у роботу бланку Державного акту на право користування землею, другий екземпляр Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1.

Суд зазначає, що достатність доказів визначена у ст.79 ГПК України, відповідно до якої достатніми є докази, які у своєї сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З урахуванням наведеної норми ГПК України зазначений доказ не є достатнім у сукупності з предметом доказування та іншими обставинами справи.

Також, суд відносно поданої відповідачем заяви про застосування до даних правовідносин позовної давності та заяви про відкликання зазначає наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

У разі відмови у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення, коли порушені права та охоронювані законом інтереси позивача не підлягають судовому захисту, позовна давність застосуванню не підлягає.

У доповненнях позову новими обставинами від 14.04.2017, позивач посилається на те, що спірний державний акт має бути визнаний недійсним, оскільки має ознаки підроблення, що підтверджується висновком судово-технічної експертизи від 10.11.2016 державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 виданий 1990 р. ХТВО «Херсонавтотранс» (т. 2, а.с. 2-9), що знаходився в межах кримінального провадження №12016230150000966 з попередньою кваліфікацією ст. 358 ч. 4 КК України.

Згідно ст.73 - 80 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Ухвалою від 08.02.2018р. провадження у справі було зупинено , призначено судову експертизу, проведення якої доручено Одеському НДЕКЦ МВС України. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1) Чи вносились у текст документа - оригінал Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року зміни? Якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту?

2) Чи нанесено відтиск печатки (штампа, факсиміле) на аркушах оригіналу Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року однією і тією самою печаткою (штампом, факсиміле)?

3) Встановити відповідність часу нанесення відтисків печаток у даті виготовлення Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1;

Четверте питання знято ухвалою від 21.08.2017.

5) Яким способом нанесений друкований (вписаний до бланку) текст у Державному акті на право користування землею серії НОМЕР_1? (друга частина питання знята ухвалою від 21.08.2017).

Шосте питання знято ухвалою від 17.10.2017.

7) Чи вносились зміни у первинні реквізити у Державному акті на право користування землею серії НОМЕР_1?

8) Чи відповідає бланк Державного акта на право користування землею серії НОМЕР_1 аналогічним документам за цей період часу?

Висновки (відповіді) судового експерта на поставлені питання викладено у Висновках експерта від 11.07.2018р. № 187-П (т.4, а.с.29-45), зокрема,на аркушах справи 38-39.

Так, на перше питання ( Чи вносились у текст документа - оригінал Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року зміни? Якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту?) судовим експертом встановлено, що у Державному акті на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року встановлені ознаки зміни первинного змісту окремих літер шляхом їх підчистки із заміною на наявні літери друкуючою машиною, а саме:

- у графі «Державний акт видано» у місці розташування машинописних текстів «...територіально-виборчому...» (під літерами «ально-ви») та «.. .Соціалістичної...» (під літерою «т»);

- у графі «...второй у виконавчому комітеті районної (міської) Ради депутатів...» над словами «Ради депутатів» у місці розташування машинописного тексту «народних» (під літерою «о»);

- у плані землекористування у місці розташування першого машинописного тексту «Чорноморський» (під літерою «Ч»);

- у плані землекористування у місці розташування машинописного тексту «"Каркініт"» (під першим знаком «"»).

Встановити зміст первинних літер не виявляється можливим, у зв'язку із пошкодженням поверхневого шару паперу в місцях розташування вказаних знаків та літер.

На друге питання (Чи нанесено відтиск печатки (штампа, факсиміле) на аркушах оригіналу Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року однією і тією самою печаткою (штампом, факсиміле)?) судовим експертом надано відповідь що відбиток гербової печатки «Виконавчий комітет Голопристанської районної Ради народних депутатів Херсонської області», який розташований на другій сторінці та відбиток ^гербової печатки «Виконавчий комітет Голопристанської районної Ради депутатів трудящих в Херсонській області», який розташований на четвертій сторінці у Державному акті на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року, нанесені за допомогою різних кліше печаток.

Відповісти на питання щодо встановлення часу нанесення відбитку печатки (3 питання - Встановити відповідність часу нанесення відтисків печаток у даті виготовлення Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1) "Виконавчий комітет Голопристанської районної Ради народних депутатів Херсонської області", який розташований на другій сторінці у Державному акті на право користувзння землею серії НОМЕР_1 від 1990 року, не виявляється можливим, у зв язку із нестійкою значущистю встановлених ознак.

Питання, щодо встановлення часу нанесення відбитку печатки "Виконавчий комітет Голопристанської районної Ради депутатів трудящих в Херсонській області", який розташований на четвертій сторінці у Державному акті на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року, не вирішувалось, у зв'язку із відсутністю зразків відбитків печатки.

На питання - Яким способом нанесений друкований (вписаний до бланку) текст у Державному акті на право користування землею серії НОМЕР_1 судовий експерт відповів, що графи бланку Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року, заповнені із використанням знакодрукуючої машини.

На питання - Чи вносились зміни у первинні реквізити у Державному акті на право користування землею серії НОМЕР_1? судовий експерт надав відповідь, що у Державному акті на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року встановлені ознаки зміни первинного змісту окремих літер шляхом їх підчистки із заміною на наявні літери друкуючою машиною, а саме:

- у графі «Державний акт видано» у місці розташування машинописних текстів «...територіально-виборчому...» (під літерами «ально-ви») та «.. .Соціалістичної...» (під літерою «т»); у графі «...второй у виконавчому комітеті районної (міської) Ради депутатів...» над словами «Ради депутатів» у місці розташування машинописного тексту «народних» (під літерою «о»); у плані землекористування у місці розташування першого машинописного тексту «Чорноморський» (під літерою «Ч»); у плані землекористування у місці розташування машинописного тексту «"Каркініт"» (під першим знаком «"»).

За результатами судової експертизи встановлено, що бланк Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1990 року, відповідає аналогічним бланкам Державних актів на право користування землею.

Відтак, оцінюючи висновки судового експерта на поставлені судом питання ( Висновках експерта від 11.07.2018р. № 187-П ) суд робить висновок про те, що ознаки зміни первинного змісту окремих літер шляхом їх підчистки із заміною на наявні літери друкуючою машиною не спростовує відомості про те, що Державний акт на право користування землею серії НОМЕР_1, виданий саме у 1990 році, саме Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс", для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт" на земельну ділянку площею 5,2 га, а ознаки зміни первинного змісту окремих літер шляхом їх підчистки не можуть оцінюватись як підробка Державного акту на право користування землею.

Суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006р. № 3477-15 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, суд врахував, що Євро пейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З наведено також вбачається, що суд не зобов'язаний надавати оцінку кожному аргументу, наведеному сторонами.

Інші обставини на які посилаються позивач та треті особи не є предметом дослідження даної справи, та такими, з якими чинне законодавство пов"язує визнання недійсним державного акту на право постійного землекористування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, покладаються на позивача згідно з ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення надіслати учасникам справи.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 12.04.2019

Суддя Т.Г. Пінтеліна