Рішення № 81136926, 05.03.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2485/18

Розглянуши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСЕРВІС»

про стягнення 3 474 768,33 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

За участю представників:

позивача: Кухтик В.М.

вiдповiдача: Джумурат В.М.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСЕРВІС» (надалі - відповідач) про стягнення 3 474 768,33 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2018 року відкрито провадження у справі № 911/2485/18, підготовче засідання призначено на 06.12.2018 року.

У підготовчому судовому засіданні 06.12.2018 року судом було оголошено перерву у справі № 911/2485/18 на 20.12.2018 року

До канцелярії Господарського суду Київської області 04.12.2018 року представником відповідача подано відзив б/н від 03.12.2018 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 12.12.2018 року представником позивача подано відповідь на відзив № 2101вих-18-2654 від 11.12.2018 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 20.12.2018 року представником відповідача подано заперечення б/н від 18.12.2018 року та клопотання б/н б/д про доручення доказів до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 20.12.2018 року судом було оголошено перерву у справі № 911/2485/18 на 10.01.2019 року.

У підготовчому засіданні 10.01.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував, подав суду письмові пояснення б/н від 10.01.2019 року.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 10.01.2019 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 05.02.2019 року.

В судовому засіданні 05.02.2019 року оголошувалась перерва до 19.02.2019 року.

В судовому засіданні 19.02.2019 року оголошувалась перерва до 05.03.2019 року.

В судовому засіданні 05.03.2019 року представника позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 05.03.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укртрансгаз») в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» (позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСЕРВІС» (відповідач, Підрядник) укладено Договір №1607000923 від 29.07.2016 року про закупівлю робіт (далі - Договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

За вказаним Договором відповідач зобов'язався виконати роботи з ремонту пунктів вимірювання витрат газу на ГРС УМГ «Харківтрансгаз» (Встановлення газового обладнання) - Ремонт пункту вимірювання витрат газу на ГРС №4 м. Харків, а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 5.7. Договору роботи повинні виконуватись у відповідності до узгодженого Підрядником і Замовником Календарного плану, який згідно з п. 1.3. Договору викладений в Додатку №3, визначає зміст і строки виконання робіт і є невід'ємною частиною Договору.

За узгодженим сторонами Календарним планом та відповідно до п. 5.1 Договору Підрядник зобов'язався виконати весь обсяг робіт до 31.12.2017 року, загальна вартість яких визначена Договірною ціною (Додаток №1) та складає 31 096 013,97 грн. у строки, встановлені цим Договором.

Позивач керуючись нормою ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, яка визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду, посилаючись на умови Календарного плану, який є невід'ємною частиною Договору, зазначає, що Підрядник (відповідач) мав забезпечити виконання робіт у встановлені строки, зокрема в частині розроблення та проходження експертиз робочої проектної документації - до 31.03.2017 року, в частині постачання газовимірювального та технологічного обладнання - до 31.05.2017 року, в частині будівельно-монтажних робіт - до 31.10.2017 року, в частині пусконалагоджувальних робіт - до 30.11.2017 року.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як стверджує позивач, у визначені Договором строки відповідачем лише частково виконані зобов'язання щодо постачання газовимірювального та технологічного обладнання (строк до 31.05.2017 року, визначеною загальною вартістю 26 371 160,90 грн.), що підтверджується видатковою накладною №5 від 23.03.2017 року, складеною за фактом поставки. З порушенням встановленого строку здійснено постачання частини обладнання вартістю 3 316 415,00 грн. за актом приймання-передачі змонтованого обладнання від 31.08.2018 року та частини обладнання вартістю 899 541,60 грн. за актом приймання-передачі змонтованого обладнання від 22.10.2018 року, також, виконано роботи на суму 17 131 840,80 грн., що є порушенням господарського зобов'язання його неналежним виконанням. Всього з простроченнями відповідний етап виконано на суму 21347797,40 грн., відповідно, виходячи з того, що вартість устаткування за договірною ціною та кошторисною документацією складає 26 371 160,90 грн., позивач зазначає, що відповідачем недопоставлене обладнання на суму 5 023 363,50 грн., тобто частина зобов'язання взагалі не виконана.

Крім того, позивач зазначає, що з порушенням встановленого строку Підрядником частково виконане зобов'язання в частині розроблення та проходження експертиз робочої проектної документації (строк до 31.03.2017 року, визначеною загальною вартістю 187200,00 грн.), про що сторонами оформлено відповідний акт від 24.11.2017 року. При цьому зобов'язання на суму 180000,00 грн. виконано з простроченням, вартість частини зобов'язань відповідного етапу, що залишається невиконаною, складає 7 200,00 грн.

Також, позивач в позові стверджує, що виконавши вищевказаний етап з простроченням, відповідач приступив до виконання безпосередньо самих будівельно-монтажних робіт, які за умовами Договору мав виконати до 30.10.2017 року (з визначеною загальною вартістю 4387609,80 грн.), однак роботи не завершені.

Зокрема, у грудні 2017 року відповідачем частково виконані роботи відповідного етапу вартістю 400 343,04 грн., які прийняті позивачем за актом приймання виконаних будівельних робіт від 28.12.2017 року (акти ф. №КБ-2в. довідка ф. №КБ-3 за грудень 2017 р.). У травні 2018 року прийнято виконання частини робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.05.2018 року (акти ф. №КБ-2в, довідка ф. №КБ-3 за травень 2018 р.) вартістю 37 192,06 грн. У серпні 2018 року прийнято виконання частини робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.08.2018 року (акти ф. №КБ-2в, довідка ф. №КБ-3 за серпень 2018 р.) вартістю 59 011,92 грн. У жовтні 2018 року прийнято виконання частини робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт від 22.10.2018 року (акти ф. №КБ-2в, довідка ф. №КБ-3 за жовтень 2018 р.) вартістю 14 800,56 грн. Загальна вартість виконаних з простроченням будівельно-монтажних робіт склала 511 347,58 грн., невиконаним залишається обсяг робіт вартістю 3 876 262,22 грн.

Після виконання етапу будівельно-монтажних робіт за умовами Договору відповідач мав виконати пусконалагоджувальні роботи вартістю у 150 043,26 грн. в строк до 30.11.2017 року, які також не виконані.

З огляду на вищевикладене, у визначені умовами Договору строки відповідачем в повному обсязі не виконані роботи з ремонту пунктів вимірювання витрат газу на ГРС УМГ «Харківтрансгаз» (Встановлення газового обладнання) - Ремонт пункту вимірювання витрат газу на ГРС №4 м. Харків, передбачені Договором №1607000923 від 29.07.2016 року, зокрема, станом на 31.10.2018 року невиконаними залишились зобов'язання в частині виконання деяких етапів робіт загальною вартістю 9 056 868,98 грн.

Пунктом 7.2 Договору встановлена відповідальність за порушення господарського зобов'язання, зокрема, за порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах без погодження із Замовником, що вказані в даному Договорі, Підрядник виплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено порушення строку виконання, за кожний день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем підрядних робіт за Договором, позивач в позові просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 497 276,23 грн. та штраф в розмірі 7% в сумі 977 492,10 грн.

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечував. Як вбачається з викладених відповідачем у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових поясненнях обставин, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач наполягає, що умовами Договору про закупівлю робіт чітко не передбачено якою є вартість кожного етапу робіт, що виключає можливість визначення вартості прострочених робіт.

Також, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач стверджує, що Довідка про вартість робіт від 26.10.2018 року, підписана начальником та інженером Харківського ЛВУМГ Філії «УМГ «Харківтрансгаз» АТ «Укртрансгаз», не може вважатись належним доказом в підтвердження вартості невиконаних робіт, оскільки вона містить лише посилання на кошторисну документацію.

Крім того, відповідачем заявлено про пропуск строку спеціальної (скороченої) позовної давності для стягнення нарахованих в позові штрафних санкцій (неустойки).

Також, відповідач не погоджується з порядком, строками нарахування штрафних санкцій та визначенням вартості невиконаних робіт, однак, контррозрахунку позову не надав.

Позивачем в ході розгляду спору подано відповідь на відзив та додаткові пояснення, в яких позивачем спростовано заперечення відповідача.

Зокрема, позивачем спростовано твердження відповідача про неможливість визначення вартості кожного етапу робіт як бази для нарахування неустойки, що є предметом позовних вимог.

Як пояснив позивач та надав документальне підтвердження, Довідка про вартість робіт, підписана представником позивача, однак містить посилання на розроблену самим відповідачем кошторисну документацію, за змістом та на основі якої і визначаються роботи за етапами та їх вартість.

Відтак, наявна в матеріалах справи Довідка щодо вартості робіт №2102ВН-18-319 від 26.10.2018 року в сукупності із кошторисною документацією та наявними в матеріалах справи первинними документами, якими підтверджується відображена в такій Довідці інформація, є належним доказом в підтвердження вартості окремих етапів робіт. До того ж, виготовлена відповідачем кошторисна документація в силу положень ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України, яка прийнята позивачем за актом від 24.11.2017 року як результат виконаних проектно-вишукувальних робіт, є невід'ємною частиною Договору.

Проектно-кошторисна документація 096.410-ГРС розроблена субпідрядником ПрАТ «Енергооблік» на замовлення відповідача та затверджена ним. У подальшому всі роботи, що виконувались за Договором, виконувались на основі цієї проектно-кошторисної документації залученим субпідрядником ПрАТ «Енергооблік» та приймались від генерального підрядника ТОВ «Енергосервіс» за актами про виконання будівельних робіт, які містять посилання на її локальні кошториси.

Також, позивачем спростовано доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення від відповідальності через затримку позивача в погодженні проектно-кошторисної документації. Позивач пояснив та надав докази погодження проектно-кошторисної документації листом від 17.03.2017 року №1710/17.

За умовами Договору строк виконання зобов'язання в частині розроблення та проходження експертиз (відомчої та державної) робочої проектної документації встановлювався до 31.03.2017 року. Тобто відповідач мав можливість виконати цю частину зобов'язання протягом 8 місяців від моменту укладення Договору 29.07.2016 року, проте лише наприкінці січня 2017 року на межі спливу встановленого строку листом від 27.01.2017 року №2701/17 відповідач направив проектно-кошторисну документацію позивачу для проведення відомчої експертизи та погодження. Наказом №1-ГРС2 від 02.10.2017 року відповідач затвердив робочі проекти після того, як проведено державну експертизу проектно-кошторисної документації та отримано ним у серпні 2017 року висновки ПП «УДЦ «Техінформсервіс», лише після чого за актом здачі-прийняття виконаних проектних та вишукувальних робіт від 24.11.2017 року позивачем було прийнято виконання відповідачем цієї частини зобов'язання.

За наслідками розгляду спору суд враховує, що з огляду на норму ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Також, згідно зі ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Крім того, з огляду на норму ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Згідно зі ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства та обставини справи, між сторонами у справі мали місце відносини будівельного підряду, врегульовані умовами Договору, який в Календарному плані передбачав порядок та строки виконання окремих етапів, вартість відповідних робіт була визначена Довідкою про вартість робіт та проектно-кошторисною документацією.

Наведені обставини спростовують заперечення відповідача про невизначеність вартості кожного з етапів робіт.

За наслідками розгляду спору відповідачем не спростовано наведених в позові фактів прострочення виконання робіт. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт часткового прострочення відповідачем виконання робіт щодо постачання газовимірювального та технологічного обладнання (роботи мали бути виконані в строк до 31.05.2017 року), розроблення та проходження експертиз робочої проектної документації (роботи мали бути виконані в строк до 31.03.2017 року), будівельно-монтажних робіт (роботи мали бути виконані в строк до 30.10.2017 року) та пусконалагоджувальних робіт (роботи мали бути виконані в строк до 30.11.2017 року) на суми, наведені в розрахунку позову з врахуванням частини виконаних робіт в залежності від періодів прострочення та сум, на які роботи залишились невиконаними.

Також, суд враховує, що за наявності доведеного факту прострочення виконання робіт за Договором та за відсутності обгрунтованого контррозрахунку позову (відповідачем факт прострочення робіт не спростовано, заперечуються суми прострочення, однак не зазначаються правильні на думку відповідача суми прострочення), заперечення відповідача стосовно розрахунку позову є необґрунтованими і вбезпідставними.

Згідно зі ст. 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.

Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Заявлені в позові штрафні санкції погоджені сторонами в п. 7.2 Договору, яким передбачено відповідальність за порушення господарського зобов'язання, зокрема, за порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах без погодження із Замовником, що вказані в даному Договорі, Підрядник виплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено порушення строку виконання, за кожний день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідні штрафні санкції відповідають ч.ч. 2, 4 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 883 Цивільного кодексу України.

З врахуванням встановлених в ході розгляду спору обставин та наведених норм законодавства, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2497276,23 грн. пені в розмірі 0,1 від суми несвоєчасно виконаних зобов'язань та 977492,10 грн. семивідсоткового штрафу обґрунтовані, правомірні і підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності позивач зазначив про суперечність позиції відповідача, який стверджує про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог і в той же час посилається на пропуск позовної давності, застосування якої передбачено в разі наявності підстав для задоволення позову.

Крім того, розрахунок позову здійснено згідно з приписами п. 4.2 та п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» відповідно до яких, якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Позивач зазначив про наявність документально підтверджених обставин про вчинення зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання нею невиконаного обов'язку, які мали наслідком неодноразове переривання перебігу строку позовної давності у відповідності до ст. 264 Цивільного кодексу України.

Зокрема, в межах такого строку позовної давності у 2017 році відповідач звертався з листом від 05.07.2017 року №01-7/17 до позивача із проханням змінити строки виконання робіт за вказаними етапами та пропозицією виконати у строк до 29.09.2017 року. Тобто відповідач визнавав наявність невиконання зобов'язання та просив відстрочити його виконання.

Листом №024.10 від 24.10.2017 року відповідач повідомив позивача , що будівельно-монтажні роботи розпочне виконувати у жовтні 2017 року у зв'язку з нестачею обігових коштів на закупівлю, зокрема, комплектуючих та матеріалів, спричиненою затримкою розрахунків з боку позивача за поставлене у березні 2017 року обладнання.

У зв'язку з чим, позивач надав пояснення, що зазначене свідчить про повторне переривання строків позовної давності, у зв'язку із визнанням невиконаного зобов'язання щодо здійснення повної поставки матеріалів, необхідних для виконання робіт. Зазначив про відсутність правових підстав для наведеної односторонньої зміни відповідачем строків виконання зобов'язання оскільки у відповідача було відсутнє право на затримку виконання свого обов'язку, оскільки виходячи з умов п. 4.1 Договору встановлено 180-ти денний строк для оплати, тому відсутність коштів не пов'язана з порушеннями зі сторони позивача і не є підставою для звільнення від відповідальності.

Також, підставами для переривання строку позовної давності є листи відповідача №023.07 від 14.05.2018 року, №0.34 від 07.12.2018 року про неправомірну зміну в односторонньому порядку умов виконання зобов'язання.

Крім того, протягом перебігу строків позовної давності та після їх переривання відповідач вчиняв дії з часткового виконання зобов'язань щодо поставки обладнання, що вбачається з наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі змонтованого обладнання від 31.08.2018 року та від 22.10.2018 року, що є діями, направленими також на визнання невиконаного обов'язку, виконання та припинення обов'язку виконанням, зокрема, і так само свідчать про переривання строків позовної давності.

За приписами п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може ма ги місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Таким чином, вищевказаними листами відповідач неодноразово визнавав наявність свого невиконаного зобов'язання та письмово висловлював своє прохання про зміну строків його виконання, крім того у 2018 році частково здійснив поставку обладнання, що у сукупності є діями, правовим наслідком вчинення яких є переривання перебігу строків позовної давності.

Крім того, відносно позовних вимог про стягнення неустойки за зобов'язаннями з виконання робіт за етапом «Будівельно-монтажні роботи» (строк виконання до 31.10.2017 року) з 06.11.2017 року та за зобов'язаннями з виконання робіт за етапом «Пусконалагоджувальні роботи» (строк до 30.11.2017 року) взагалі не має місце пропуск строку позовної давності для стягнення неустойки.

До решти етапів робіт позивачем доведено наявність обставин, які є підставою для переривання строків давності до зобов'язань з виконання робіт, відповідно і щодо відповідальності за їх прострочення.

Як визначено ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, враховуючи що позивачем доведено наявність обставин, які є підствою для переривання строку давності до вимог, які випливають з порушення строків виконання підрядних робіт, відповідні строки позовної давності переривались і до зобов'язань щодо відповідальності за порушення строків виконання таких підрядних робіт і з врахуванням переривання на момент подання позову не є такими, що закінчились.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, ст.ст. 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСЕРВІС» про стягнення 3 474 768,33 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСЕРВІС» (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, код ЄДРПОУ 20578571) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» (61001, м.Харків, вул. Культури, 20а, код ЄДРПОУ 25698645) 2 497 276,23 грн. пені, 977 492,10 грн. штрафу та 52 121,53 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик