Рішення № 81135830, 12.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2019 року № 640/5171/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКомунальної аварійно-рятувальної служби "Київська служба порятунку"до про Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві визнання рішення незаконним та скасування постанови, за участю:

від позивача - Суткович М.А.;

від відповідача - не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Комунальна аварійно-рятувальна служба "Київська служба порятунку" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати незаконним рішення Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 18.03.2019 № 58437556/14 та зобов'язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві повернути стягувачу виконавчий лист, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/10228/17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на примусовому виконанні у відповідача перебуває виконавчий лист № 826/10228/17, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва, яким зобов'язано Комунальну аварійно-рятувальну службу "Київська служба порятунку" на безоплатній основі повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" вилучені 16.08.2017 ємності для зберігання газу скрапленого-вуглеводневого № 517, раму під ємність, колонку для заправки автомобілів скрапленим газом № 493/16 та газ скраплений вуглеводневий у кількості 2657 л. Стверджує, що у позивача відсутнє вказане майно, про що було повідомлено державного виконавця. Разом з цим, відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для завершення виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". На переконання позивача, відмова відповідача повернути виконавчий документ стягувачу є незаконною.

Ухвалою суду від 03.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/5171/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін на 12.04.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 12.04.2019 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, на примусовому виконанні Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження ВП № 58437556 з примусового виконання виконавчого листа № 826/10228/17, виданого 27.12.2017 Окружним адміністративним судом міста Києва, про зобов'язання Комунальної аварійно-рятувальної служби "Київська служба порятунку" на безоплатній основі повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" вилучені 16.08.2017 ємності для зберігання газу скрапленого-вуглеводневого № 517, раму під ємність, колонку для заправки автомобілів скрапленим газом № 493/16 та газ скраплений вуглеводневий у кількості 2657 л.

Постановою головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 21.02.2019 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 № 826/10228/17.

11.03.2019 позивач звернувся до головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві з клопотанням, у якому повідомив про відсутність визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом повинен повернути стягувачу. За наведених підстав позивач просив прийняти рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.

Листом від 18.03.2019 № 58437556/14 відповідач повідомив Комунальну аварійно-рятувальну службу "Київська служба порятунку" про відсутність підстав для завершення виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 10 Закону N 1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону N 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що чинним законодавством на державного виконавця покладено обов'язок щодо вжиття передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статті 63 Закону N 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Позивач стверджує про відсутність у нього майна, визначеного виконавчим документом. На підтвердження своїх доводів Комунальною аварійно-рятувальною службою "Київська служба порятунку" додано до матеріалів справи копії договорів про надання послуг зберігання та атів передачі-приймання, з яких вбачається, що ємність для зберігання газу скрапленого-вуглеводневого № 517, рама під ємність, колонка для заправки автомобілів скрапленим газом № 493/16 та газ скраплений вуглеводневий у кількості 2657 л перебувають на відповідальному зберіганні у ТОВ "Авіста Аіста Лігал Консалтинг" та ТОВ "Делівері Трейд".

Наведені обставини, на думку позивача, є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону N 1404-VIII, позаяк унеможливлюють виконання рішення суду.

Так, вказаним пунктом статті 37 Закону N 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Поряд з цим, відсутність в натурі у боржника майна та наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення суду за своїм змістом не є тотожними поняттями та не звільняють боржника від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

З доданих до матеріалів справи копії договорів про надання послуг зберігання та актів передачі-приймання вбачається, що Комунальна аварійно-рятувальна служба "Київська служба порятунку" передала на відповідальне зберігання ємність для зберігання газу скрапленого-вуглеводневого № 517, раму під ємність, колонку для заправки автомобілів скрапленим газом № 493/16 та газ скраплений вуглеводневий у кількості 2657 л, вилучені у ТОВ "Київ Інвест Груп", ТОВ "Авіста Аіста Лігал Консалтинг" та ТОВ "Делівері Трейд".

За умовами вказаних договорів, відповідальне зберігання є платним.

Одночасно, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі № 826/10228/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018, адміністративний позов ТОВ "Київ Інвест Груп" задоволено частково:

- визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо включення до переліку елементів благоустрою, щодо яких мають бути вжиті заходи шляхом демонтажу встановлених з порушенням автомобільних газозаправних пунктів та елементів благоустрою, які викладені в дорученні від 10.08.2017 №064-8334;

- визнати протиправним та скасувати доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.08.2017 №064-8334;

- зобов'язано Комунальну аварійно-рятувальну службу "Київська служба порятунку" на безоплатній основі повернути ТОВ "Київ Інвест Груп" вилучені 16.08.2017 ємності для зберігання газу скрапленого-вуглеводневого № 517, раму під ємність, колонку для заправки автомобілів скрапленим газом № 493/16 та газ скраплений вуглеводневий у кількості 2657 л;

- зобов'язано Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київблагоустрій" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" демонтовані: металеву огорожу, ролет чорний, білий запірний пристрій, металеву круглу трубу.

- в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі № 826/10228/17 встановлено, що відповідно до підпункту 13.3.5 пункту 13.3 розділу ХІІІ Правил благоустрою демонтовані малі архітектурні форми та тимчасові споруди видаються власнику або його представнику після оплати ним робіт з демонтажу, перевезення, розвантаження та зберігання малих архітектурних форм та тимчасових споруд, відновленню благоустрою на місці самовільного встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд згідно з затвердженими тарифами, однак, звертає увагу, що відшкодування витрат, пов'язаних із демонтажем, при повернені демонтованого та вилученого майна є обов'язковим лише у випадку законного демонтажу. У свою чергу встановлена вище протиправність дій Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оскаржуваного доручення звільняє позивача від обов'язку оплати робіт з демонтажу, перевезення, розвантаження та зберігання малих архітектурних форм та тимчасових споруд, відновленню благоустрою згідно з затвердженими тарифами, та є підставою для зобов'язання Комунальної аварійно-рятувальної служби "Київська служба порятунку" та КП "Київблагоустрій" повернути вилучене та демонтоване майно на безоплатній основі.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За наведених обставин, з дня набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі № 826/10228/17 у позивача виник обов'язок повернути на безоплатній основі ТОВ "Київ Інвест Груп" вилучені 16.08.2017 ємності для зберігання газу скрапленого-вуглеводневого № 517, раму під ємність, колонку для заправки автомобілів скрапленим газом № 493/16 та газ скраплений вуглеводневий у кількості 2657 л.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, покладені позивачем в обґрунтування позову, не є підставою для повернення виконавчого листа без виконання на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону N 1404-VIII, а тому відмова відповідача, викладена у листі від 18.03.2019 № 58437556/14, є правомірною.

За наведених обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним рішення Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 18.03.2019 № 58437556/14.

Враховуючи, що вимога позивача про зобов'язання Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві повернути стягувачу виконавчий лист, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/10228/17, є похідною, така вимога також не підлягає задоволенню.

Одночасно, суд вважає необхідним роз'яснити позивачеві, що за наявності обґрунтованих підстав та у разі існування обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, останній має право, гарантоване статтею 32 Закону N 1404-VIII, звернутись до державного виконавця з заявою про відкладення виконавчих дій, або до суду з заявою про відстрочення виконання рішення, що передбачено статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш ИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунальної аварійно-рятувальної служби "Київська служба порятунку" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко