Рішення № 811355, 05.03.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 120

РІШЕННЯ

Іменем України

05.03.2007

Справа №2-28/3027-2007

За позовом – Приватного підприємства «Хімагромаркетинг Агро», м. Київ,

до відповідача – Державного підприємства «Дослідне господарство «Чорноморське» Кримського інституту агропромислового виробництва УААН», с. Сизівка Сакського району,

про стягнення 400,88 грн.

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Тюшляєв А.В. – представник по довіреності № 1/9 від 10.01.2007 року (к/копія довіреності у справі)

Від відповідача – Колеснікова Н.Г. – виконавчий директор, довіреність від 27.02.2007 року (к/копія довіреності у справі)

Суть спору:

Приватне підприємство «Хімагромаркетинг Агро», м. Київ, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Чорноморське» Кримського інституту агропромислового виробництва УААН», с. Сизівка Сакського району, про стягнення 400,88 грн. заборгованості, у тому числі 328,50 грн. основного боргу, 24,64 грн. індексу інфляції, 4,70 грн. - 7 % річних, 26,62 грн. пені за невиконання грошового зобов’язання та 16,42 грн. штрафу за невиконання договірного зобов’язання.

Представник позивача у засіданні суду надав суду заяву про уточнення розміру позовних вимог № 64 від 03.03.2007 р., в якій позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 328,50 грн. основного боргу, а в частині стягнення інфляції, 7 % річних, пені та штрафу відмовився від позовних вимог (при написанні даної заяви позивачем було допущено описку. Так, замість 3 % річних позивачем було вказано 3 % річних, що усно підтвердив представник позивача у засіданні суду (про що зазначено у протоколі судового засідання).

Наслідки часткової відмови від позову представнику позивача у засіданні суду роз’яснені.

Представник відповідача у засіданні суду, на виконання вимог ухвали господарського суду АР Крим від 09.02.2007 р., надав суду відзив на позовну заяву № 79 від 05.03.2007 р., в якому Державне підприємство «Дослідне господарство «Чорноморське» Кримського інституту агропромислового виробництва УААН», с. Сизівка Сакського району, суму основного боргу визнав у повному обсязі, однак, в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, пені та штрафу просив позов залишити без розгляду та просив надати відповідачу відстрочку виконання рішення суду до 01.08.2007 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

03.05.2006 року між Приватним підприємством «Агропромхімснаб» (у зв’язку зі зміною найменування – Приватне підприємство «Хімагромаркетинг Агро», м. Київ) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Чорноморське» Кримського інституту агропромислового виробництва УААН», с. Сизівка Сакського району було укладено договір купівлі – продажу № АП – 00 - 0073.

Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 даного договору Продавець (позивач) зобов’язувався передати покупцеві (відповідачу) засоби захисту рослин: «Тотал» у кількості 10 л., а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити вказаний товар.

Загальна ціна договору складає 328,50 грн.

Пункт 2.2. вищевказаного договору передбачав, що оплата вартості товару, зазначеного в пункті 1.3. цього договору з урахуванням положень п. 1.4. договору, здійснюється у строк до 01 серпня 2006 року.

На виконання умов вищевказаного договору позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі.

Так, відповідно до видаткової накладної № Ап-00-0122 від 03.05.2006 р. відповідачу було передано тотал (каністра 10 л.) по довіреності серії ЯЛС № 957532 від 03.05.2006 р. на суму (з ПДВ) 328,50 грн.

Однак, відповідач, у порушення умов п. 2.2. вищевказаного договору купівлі – продажу, свої зобов’язання не виконав.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 328,50 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. даного договору передбачено, що покупець (відповідач) відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п. 2.2. даного договору) відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Тому, відповідачу за період з 02.08.2006 р. по 22.01.2007 р. нараховано пеню у розмірі 26,62 грн.

Згідно з пунктом 5.4. вищевказаного договору у випадку прострочення виконання зобов’язань, передбачених п. 2.2. даного договору, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 5 % від ціни договору.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Таким чином, згідно розрахунку позивача відповідачу нараховано штраф у сумі 16,42 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.5. вищевказаного договору сторони прийшли до згоди про зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в розмірі 7 відсотків.

Тому, Державному підприємству «Дослідне господарство «Чорноморське» Кримського інституту агропромислового виробництва УААН», с. Сизівка Сакського району, за прострочення виконання грошового зобов’язання нараховано індекс інфляції за період з серпня 2006 року по грудень 2006 року у сумі 24,64 грн. та 7 % річних за період з 02.08.2006 р. по 22.01.2007 р. у розмірі 4,70 грн.

Проте, позивачем при розрахунку суми 7 % річних було допущено арифметичну помилку, та замість 7 % річних було нараховано 3 % річних.

Однак, як було зазначено вище, позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог № 64 від 03.03.2007 р., в якій позивач відмовився від стягнення з відповідача індексу інфляції, 3 % річних, пені та штрафу на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України (при написанні даної заяви позивачем було допущено описку. Так, замість 7 % річних позивачем було вказано 3 % річних, що усно підтвердив представник позивача у засіданні суду (про що зазначено у протоколі судового засідання).

За таких обставин, суд вважає, що часткова відмова позивача від позову не суперечить закону та інтересам сторін і тому може бути прийнята господарським судом.

Оскільки позивач відмовився від стягнення з відповідача інфляційних збитків, 7 % річних, пені та штрафу, то клопотання позивача підлягає задоволенню, а позов в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 328,50 грн., документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем, а визнаний ним у відзиві на позовну заяву № 79 від 05.03.2007 р.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Як було зазначено вище, відповідач у відзиві на позовну заяву просив надати Державному підприємству «Дослідне господарство «Чорноморське» Кримського інституту агропромислового виробництва УААН», с. Сизівка Сакського району, відстрочку виконання рішення суду до 01.08.2007 р., у зв’язку з підписанням додаткової угоди, що усно підтримав представник відповідача у засіданні суду.

Однак, оскільки представник позивача заперечував проти надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду, а відповідачем, відповідно до ст. 121 ГПК України, не було надано доказів, які б підтверджували обставини ускладнення виконання рішення суду у даній справі або робили б його неможливим, то суд не знаходить законних підстав для задоволення клопотання відповідача про надання Державному підприємству «Дослідне господарство «Чорноморське» Кримського інституту агропромислового виробництва УААН», с. Сизівка Сакського району, відстрочку виконання рішення суду до 01.08.2007 р.

Крім того, оскільки позивач частково відмовився від позовних вимог, то у судовому засіданні представник відповідача усно вказав, що відстрочка виконання рішення суду у даній справі Державному підприємству «Дослідне господарство «Чорноморське» Кримського інституту агропромислового виробництва УААН», с. Сизівка Сакського району, не потрібна (про що було зазначено у протоколі судового засідання).

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 12.03.2007 року.

Керуючись ст. ст. 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1). Позов задовольнити частково.

2). Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Чорноморське» Кримського інституту агропромислового виробництва УААН» (96531, АР Крим, Сакський район, с. Сизівка, вул. Тітова, 46, р/р 2600332354001 в АКБ УСБ м. Євпаторія, МФО 324076, код ЄДРПО України 00854067) на користь Приватного підприємства «Хімагромаркетинг Агро» (02160, м. Київ, проспект Возз’єднання, 15, р/р 26003038744301 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПО України 30262667) 328,50 грн. основного боргу, а також 83,58 грн. державного мита та 96,69 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3). В іншій частині провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Альошина С.М.