Рішення № 81134938, 12.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2019 року справа № 580/452/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації,

УСТАНОВИВ:

07.02.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) (далі - позивач) про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 25.01.2019 №265/ІПК/23-00-13-0107 Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109).

Позов мотивовано тим, що спірною податковою консультацією відповідач всупереч положень закону роз'яснив про необхідність сплати позивачем єдиного внеску (далі - ЄВ) як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність. Позивач стверджує, що відповідач не врахував обов'язку сплати ЄВ роботодавцем позивача, як податковим агентом. Отже, має місце подвійне оподаткування позивача, як найманого працівника, та особи, яка що здійснює незалежну професійну діяльність, що не відповідає вимогам податкового законодавства. Позивач наголошує, що законодавством не передбачено заборони адвокату бути найманим працівником. Тому оскаржує спірне рішення в судовому порядку.

Ухвалою суду від 11.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами. Встановлено відповідачу строк тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву.

Згідно з даними рекомендованого повідомлення та розписки вказану ухвалу позивач отримав 15.02.2019, а відповідач - 13.02.2019.

26.02.2019 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі стверджуючи, що законодавство України розмежовує платників ЄВ: роботодавці за найманих працівників під час виплати заробітної плати; особи за здійснення незалежної професійної діяльності. Вважає, що у кожному випадку має бути сплачений ЄВ. Оскільки позивач є найманим працівником та здійснює адвокатську діяльність, він має сплатити ЄВ за діяльність адвоката, а роботодавець за нього, як податковий агент. У зв'язку з цим відсутнє подвійне оподаткування, а спірна податкова консультація є правомірною.

20.03.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач з посиланням на судову практику, у т.ч. постанову Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №820/1538/17 наголошує, що обов'язковою умовою для сплати ЄВ за провадження особою незалежної професійної діяльності є отримання доходу від неї. Оскільки позивач не отримує дохід від своєї адвокатської діяльності, відсутні підстави сплачувати єдиний внесок.

У наданому суду 14.03.2019 запереченні на вказану відповідь на відзив відповідач зазначив, що нормами чинного законодавства визначено обов'язок осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, нарахувати та сплатити ЄВ незалежно від отримання прибутку в розмірі, не менше мінімального страхового внеску.

Оскільки сторони не заявили клопотань про розгляд справи з їх повідомленням та викликом у судове засідання, зважаючи, що заперечення на розгляд справи у спрощеному провадженні суду не надходили, суд дійшов висновку спір вирішити у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З довідки ПАТ «Київський вітамінний завод» від 25.03.2019 №26/к суд встановив, що позивач з 17.06.2016 та на час вирішення судом спору працює у вказаному підприємстві на посаді юрисконсульта з питань інтелектуальної власності.

Згідно з довідками ПАТ «Київський вітамінний завод» від 05.02.2019 №06.1/235 та від 25.03.2019 №06.1/674 за період січень 2018 року - лютий 2019 року із нарахованого позивачу доходу здійснювалось відрахування ЄВ у розмірі 22%.

Відповідно до свідоцтва від 15.01.2018 серії НОМЕР_2 позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю. Докази призупинення або припинення такої діяльності відсутні.

19.12.2018 позивач подав відповідачу звернення про надання йому індивідуальної податкової консультації, в якій просив роз'яснити, чи існує обов'язок сплати ЄВ для нього, як самозайнятої особи - адвоката за умови відсутності доходу, та як застрахованої особи, за яку ЄВ сплачує роботодавець, як податковий агент під час виплати заробітної плати.

25.01.2019 відповідач надав позивачу спірну індивідуальну податкову консультацію №265/ІПК/23-00-13-0107, в якій зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокат, зобов'язаний визначити та сплатити ЄВ у розмірі, не менше мінімального страхового внеску, не зважаючи на наявність інших трудових відносин з роботодавцем.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суд врахував таке.

Згідно підп.14.1.172 та 14.1.172-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до п.п. 52.1.-52.3. ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Відповідно до п.53.2 ст.52 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

При цьому, на підставі п.53.1 ст.53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Проаналізувавши вищезазначені норми суд дійшов висновку, що функція податкової консультації полягає у допомозі платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або іншого нормативно-правового акта, який стосується оподаткування, і є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику щодо практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Ненадання такої консультації або надання неякісної та/або незаконної податкової консультації, податковий орган тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства, передбаченого п.53.1 ст.53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності.

Метою звернення позивача за отримання податкової консультації стало роз'яснення щодо обов'язку сплати ЄВ для нього, як самозайнятої особи - адвоката за умови відсутності доходу та як застрахованої особи, за яку ЄВ сплачує податковий агент під час виплати заробітної плати.

У контексті цього суд врахував п.1 ч.1 ст.1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI), яким передбачено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до ст.3 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

На підставі підп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з пунктами 63.1, 63.2 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

П.63.5 ст. 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 178.1, 178.2 ст.178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п.167.1 ст.167 цього Кодексу.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Суд врахував, що позивач провадить незалежну професійну діяльність адвоката відповідно до чинного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Отже, позивач є платником ЄВ на підставі вказаної норми. Перебування його у трудових відносинах з третьою особою (ПАТ «Київський вітамінний завод») не спростовує обов'язку сплачувати вказаний вид збору.

Водночас на підставі абз.1 п.1, ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Отже, ПАТ «Київський вітамінний завод» є платником ЄВ, як роботодавець позивача, який використовує його працю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI ЄВ нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) ч.1 ст.4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

На підставі абз.1,2 п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ЄВ нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Проаналізувавши наведені норми суд дійшов висновку, що на законодавчому рівні розмежовано порядок нарахування ЄВ, його облік та нарахування для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та роботодавців, які його сплачують за найманих працівників.

Отже, нарахування і сплата ЄВ за встановленим Законом №2464-VI порядком має здійснюватися окремо із заробітної плати, отриманої за основним місцем роботи, та за провадження незалежної професійної діяльності.

Доводи позивача, що обов'язковою умовою для нарахування ЄВ є отримання доходу від здійснення незалежної професійної діяльності спростовуються вищевказаним абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI, яким визначений обов'язок таких осіб нарахувати та сплатити ЄВ незалежно від отримання доходу в розмірі, не менше мінімального страхового внеску.

Звернення позивача на судову практику судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованим, оскільки вони не є джерелом права та обов'язковими для врахування судом відповідно до ст.9 КАС України.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №820/1538/17 суд не врахував, оскільки у ній суд надавав оцінку доводам позивача-адвоката, який у встановленому законом порядку зупинив адвокатську діяльність шляхом подачі відповідної заяви, у зв'язку з чим не здійснював відповідної діяльності. Отже, фактичні обставини у такій справі не відповідають фактичним обставинам у цьому спорі позивача.

Позивач у цій справі доказів зупинення адвокатської діяльності не надав.

Тому суд дійшов висновку, що спірна податкова консультація надана відповідно до норм чинного законодавства та є правомірною. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а судові витрати - розподілу.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 12.04.2019.